Мова — маркер національної ідентичності_ знайомимося з історією української мови.docx

**Мова --- маркер національної ідентичності: знайомимося з історією української мови** Українська мова пройшла довгий шлях розвитку, зустрівши на ньому багато перепон. Її неодноразово намагалися заборонити, асимілювати з російською, перетворити на провінційне наріччя та зрештою повністю знищити. Ал...

**Мова --- маркер національної ідентичності: знайомимося з історією української мови** Українська мова пройшла довгий шлях розвитку, зустрівши на ньому багато перепон. Її неодноразово намагалися заборонити, асимілювати з російською, перетворити на провінційне наріччя та зрештою повністю знищити. Але вона вистояла і стала однією з підвалин української державності. Саме тому особливо сьогодні, під час повномасштабної війни, яку веде проти нас росія, важливо плекати нашу мову, вивчати історію її утисків та працювати над тим, щоб таке ніколи більше не повторилося. Щоб розвіяти міф, що «украінского язика нєт, нє било і бить нє может», який росіяни активно пропагують з часів видання Валуєвського циркуляру в 1863 році й до сьогодні, слід коротко познайомитися з історією української мови до її зіткнення з російською імперськістю. Юрій Шевельов у своїй праці «Історична фонологія української мови» визначив чотири періоди в її історії: протоукраїнський --- до середини XI століття; давньоукраїнський --- XI-XIV століття; середньоукраїнський --- XV-XVIII століття; сучасний --- з кінця XVIII століття і до сьогодні. Протоукраїнський період --- це час, коли мова лише починала зароджуватися й відокремлюватися від своєї прародички. В середині XI століття на перетині писемної церковнослов'янської та розмовної мови мешканців Київської держави виникає літературно-писемна мова, яку називають по-різному: давньоруською, давньоукраїнською або давньокиївською. Логічно було називати цю мову давньоруською, бо держава з центром у Києві звалася Русь, але через прагнення росіян ототожнювати терміни руський і російський, довелося створити терміни-уточнення. Протягом давньоукраїнського періоду наша мова встигла не лише зазнати розквіту за часів Київської Русі, а й після завоювання Києва монголами побувати в «еміграції» у Галицько-Волинському, Великому Литовському та Молдавському князівствах, де мала статус офіційної мови. Далі настав довгий середньоукраїнський період, мову якого ми зараз називаємо староукраїнською. Як і до цього, наша мова в той час не мала своєї держави, тож існувала на території інших, де мусила пристосовуватися до чужих порядків. Найбільше на розвиток мов у той час вплинули поява друкарства, Ренесанс та Реформація, адже мова була невіддільною складовою культурного й релігійного життя. Саме в цей період з'явиться перший переклад канонічного тексту староукраїнською літературною мовою --- Пересопницьке Євангеліє. Ця книга досі є нашим національним надбанням, і саме на ній разом із Конституцією складає присягу Президент. З появою Речі Посполитої українська мова почне втрачати свої привілеї та поступатися польській. Однак полонізація стосувалася переважно верхніх щаблів суспільства, а козаки й селяни залишалися вірними староукраїнській мові. З XI по XVIII століття українська доволі мирно уживалася в надзвичайно строкатому мовному світі з латини, греки, польської, німецької, їдишу, кримськотатарської, вірменської та інших мов. Аж доки на арену не повернулася російська мова, з якою українська не перетиналася понад 500 років з часів розпаду праслов'янської мовної спілки, і не вирішила взяти на себе роль головної. Далі будуть виникнення та розквіт нової української літературної мови завдяки Котляревському, Квітці-Основ'яненку, Шевченкові; чергова її галицька «еміграція»; поява кола українських інтелектуалів, які обстоюватимуть права української; перша проба української державності з власною мовою; українізація і сталінські репресії, зокрема й на мовному підґрунті, та, зрештою, відновлення незалежності й набуття українською статусу державної. Попри те, що в побуті українська все одно продовжувала конкурувати з російською, тепер вона захищена на державному рівні. У тривалому багатостолітньому протистоянні між мовою імперії та мовою української держави остання нарешті здобула перемогу. Незважаючи на постійні намагання сусідньої імперії знищити її, сьогодні українська мова входить в наступний історичний період --- однієї з офіційних мов Європейського Союзу.