Вступ до вищої освіти в Україні (PDF)

1. Законодавство України про вищу освіту: поняття та характеристика основних нормативно-правових актів та міжнародних договорів України. Стаття 9. Законодавство України 1. Законодавство України - це взаємопов’язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних догов...

1. Законодавство України про вищу освіту: поняття та характеристика основних нормативно-правових актів та міжнародних договорів України. Стаття 9. Законодавство України 1. Законодавство України - це взаємопов’язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів. Законодавство України структурується від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили (стаття 19 цього Закону) з урахуванням: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб’єкта правотворчої діяльності, визначеної Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом. 2. Законодавство України включає: 1) Конституцію України - Основний Закон України; 2) закони; 3) підзаконні нормативно-правові акти: a) постанови Верховної Ради України, що містять норми права (далі - постанови Верховної Ради України); b) укази Президента України, що містять норми права (далі - укази Президента України); c) постанови Кабінету Міністрів України, що містять норми права (далі - постанови Кабінету Міністрів України); d) накази міністерств, що містять норми права (далі - накази міністерств); e) акти інших державних органів, що містять норми права (далі - нормативно-правові акти інших державних органів); f) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, накази міністерств Автономної Республіки Крим, що містять норми права (далі - нормативно-правові акти органів влади Автономної Республіки Крим); g) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій (з урахуванням особливостей, визначених статтею 7 цього Закону), накази керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, що містять норми права (далі - акти місцевих державних адміністрацій);  h) акти органів місцевого самоврядування, що містять норми права (далі - нормативно-правові акти місцевого самоврядування), з урахуванням особливостей, визначених статтею 7 цього Закону. 3. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України. Частиною національного законодавства України є також інші чинні міжнародні договори України. Нормативно-правові акти з вищої освіти І. Акти Верховної Ради України 1. Закон України «Про вищу освіту» [Цей Закон встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.] Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту 1. Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. 2. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені національним законодавством, застосовуються правила міжнародних договорів. 3. Права закладу вищої освіти, що визначають його автономію, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені іншими законами чи нормативно-правовими актами. 2. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку у сфері наукової і науково-технічної діяльності, створює умови для провадження наукової і науково-технічної діяльності, задоволення потреб  суспільства і держави у технологічному розвитку шляхом взаємодії освіти, науки, бізнесу та влади.] ІІ. Акти Кабінету Міністрів України ІІІ. Акти Міністерства освіти і науки України (накази, листи) IV. Міжнародні договори 1. Загальна декларація прав людини (1948) 2. Конвенція про права дитини (Генеральна Асамблея ООН 1989); Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про права дитини 28 лютого 1991 року, а з 27 вересня того ж року вона стала складовою законодавства України. 3. Лісабонська конвенція (1997); Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні. 2. Рівні та ступені вищої освіти в Україні. Розділ II РІВНІ, СТУПЕНІ ТА КВАЛІФІКАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ Стаття 5. Рівні та ступені вищої освіти 1. Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: 1. початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; 2. перший (бакалаврський) рівень; 3. другий (магістерський) рівень; 4. третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв’язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності. Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв’язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності. Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв’язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності. Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв’язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності. Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення. Освітньо-творчий рівень вищої освіти передбачає оволодіння методологією мистецької та мистецько-педагогічної діяльності, здійснення самостійного творчого мистецького проекту, здобуття практичних навичок продукування нових ідей і розв’язання теоретичних та практичних проблем у творчій мистецькій сфері. 2. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр (120 єктс); 2) бакалавр (180-240); 3) Магістр (90-120/120); 4) доктор філософії/доктор мистецтва; 3. Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти. 4. Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти. 5. Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків. Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра. Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти або освітнього ступеня молодшого бакалавра, фахового молодшого бакалавра, освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за відповідною спеціальністю і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої у випадку, якщо ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти, становить 300-360 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Наукові установи Національної академії наук України та національних галузевих академій наук можуть здійснювати підготовку магістрів за власною освітньо- науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність. Наукові установи можуть також здійснювати підготовку магістрів за освітньо-науковою програмою, узгодженою з закладом вищої освіти. У такому разі наукова складова такої програми здійснюється у науковій установі, а освітня складова - у закладі вищої освіти. 6. Доктор філософії - це освітній і водночас науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується разовою спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти або наукової установи за результатами успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді. Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад’юнктурі). Особи, які професійно здійснюють наукову, науково- технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза аспірантурою, зокрема під час перебування у творчій відпустці, за умови успішного виконання відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у разовій спеціалізованій вченій раді. Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) становить чотири роки. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30-60 кредитів ЄКТС. Наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність або за освітньо-науковою програмою, окремі елементи якої забезпечуються іншими науковими установами та/або закладами вищої освіти. Доктор мистецтва - це освітньо-творчий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Особа має право здобувати ступінь доктора мистецтва у творчій аспірантурі. Першим етапом здобуття ступеня доктора мистецтва може бути асистентура-стажування, яка є формою підготовки мистецьких виконавських кадрів вищої кваліфікації. Порядок здобуття освітньо- творчого ступеня доктора мистецтва та навчання в асистентурі-стажуванні затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері культури за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Ступінь доктора мистецтва присуджується спеціалізованою радою з присудження ступеня доктора мистецтва закладу вищої освіти мистецького спрямування за результатом успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо- творчої програми та публічного захисту творчого мистецького проекту в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Нормативний строк підготовки доктора мистецтва у творчій аспірантурі становить три роки. Обсяг освітньої складової освітньо-творчої програми підготовки доктора мистецтва становить 30-60 кредитів ЄКТС. 3. Ліцензійні умови, галузі знань та спеціальності в Україні. Розділ III ЛІЦЕНЗІЙНІ УМОВИ ТА СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ Стаття 9. Ліцензійні умови, галузі знань та спеціальності ЛІЦЕНЗІЯ (лат. licentia — свобода, право) — дозвіл, виданий державними органами фізичним та юридичним особам на здійснення певного виду діяльності. *! 1. Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності встановлюють вичерпний перелік вимог, обов’язкових для виконання закладом вищої освіти або науковою установою, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії. 2. Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності визначають: 1) кадрові вимоги до працівників, які мають визначену освітню та/або професійну кваліфікацію; 2) технологічні вимоги щодо наявності певної матеріально-технічної бази разом з даними, що дають змогу її ідентифікувати (для освітніх програм, що передбачають присвоєння професійної кваліфікації з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання, та з урахуванням необхідності створення умов для осіб з особливими освітніми потребами); 3) інші вимоги, передбачені Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності". 3. Перелік галузей знань та спеціальностей розробляється на основі Міжнародної стандартної класифікації освіти і затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. 4. Перелік галузей знань та спеціальностей розробляється з метою впорядкування освітніх програм, диференціації вимог до них, забезпечення порівнянності документів про вищу освіту, планування підготовки фахівців та збирання статистичних даних щодо вищої освіти. Стаття 1. Основні терміни та їх визначення 8) галузь знань - гармонізована з Міжнародною стандартною класифікацією освіти широка предметна область освіти і науки, що включає групу споріднених спеціальностей; перелік галузей знань Стаття 9.1. Освітні програми 1. Опис освітньої програми повинен містити: назву освітньої програми; рівень вищої освіти; галузь знань (галузі знань, за потреби - для міждисциплінарних освітніх програм); спеціальність (спеціальності - для міждисциплінарних освітніх програм); спеціалізацію або предметну спеціальність (за наявності); опис предметної області; цілі освітньої програми; тип освітньої програми (освітньо-професійна, освітньо-наукова чи освітньо-творча); тип диплома (спільний (подвійний) диплом) (за наявності); найменування партнера за узгодженою спільною освітньою програмою (за наявності); мову (мови) викладання; кількість кредитів ЄКТС, необхідних для виконання цієї програми; форми здобуття освіти за цією освітньою програмою та розрахункові строки виконання освітньої програми за кожною з них; вимоги до освіти осіб, які можуть розпочати навчання за цією програмою (відповідно до стандартів вищої освіти); компетентності та програмні результати навчання, які дають право на присудження/присвоєння визначеної освітньою програмою освітньої або освітньої та професійної кваліфікації (кваліфікацій); форму (форми) атестації здобувачів вищої освіти; перелік обов’язкових освітніх компонентів, їх логічну послідовність; можливості працевлаштування за здобутою освітою; процедури присвоєння професійних кваліфікацій (у разі їх присвоєння). Методичні рекомендації щодо реалізації узгоджених спільних освітніх програм та видачі спільних (подвійних) дипломів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. 2. Заклади вищої освіти (наукові установи) самостійно розробляють і затверджують освітні програми з урахуванням вимог до відповідного рівня вищої освіти, встановлених законодавством, та вимог стандартів вищої освіти. Заклади вищої освіти (наукові установи) можуть самостійно запроваджувати спеціалізації, предметні спеціальності. 3. Міждисциплінарні освітні програми можуть створюватися на всіх рівнях вищої освіти в межах міждисциплінарної предметної області. Міждисциплінарні освітні програми забезпечують: досягнення визначених ними компетентностей, зокрема з числа передбачених стандартами вищої освіти спеціальностей, що утворюють міждисциплінарну предметну область; набуття компетентностей і результатів навчання відповідного рівня вищої освіти, визначеного частиною першою статті 5 цього Закону, та відповідного кваліфікаційного рівня, визначеного Національною рамкою кваліфікацій. На кожному рівні вищої освіти до міждисциплінарної предметної області не можуть включатися спеціальності, що передбачають доступ до професій, для яких запроваджено додаткове регулювання. 4. Особи, які здобули вищу освіту за міждисциплінарною освітньою програмою, користуються правами, передбаченими для осіб, які здобули освіту такого самого рівня за галузями та спеціальностями, що утворюють міждисциплінарну предметну область, якщо інше не передбачено законодавством. 5. Розрахунковий строк виконання освітньої програми за денною або дуальною формою здобуття вищої освіти визначається відношенням її обсягу в кредитах ЄКТС до розрахункового навчального навантаження здобувача вищої освіти протягом одного навчального року за денною або дуальною формою здобуття вищої освіти. Розрахунковий строк виконання освітньої програми за іншими, крім денної та дуальної, формами здобуття вищої освіти визначається закладом вищої освіти. Для осіб, які здобувають вищу освіту за кошти державного (регіонального) замовлення, строк навчання може бути збільшеним на 25 відсотків порівняно з розрахунковим строком виконання освітньої програми за денною або дуальною формою здобуття вищої освіти. 6. Назви освітніх програм у межах спеціальностей, що передбачають доступ до професій, для яких запроваджено додаткове регулювання, встановлюються стандартами вищої освіти. Назви інших освітніх програм встановлюються закладами вищої освіти і можуть містити ключові слова предметної області спеціальності (спеціалізації, предметної спеціальності) або міждисциплінарної предметної області, а також професійних кваліфікацій у разі їх присвоєння. У назві освітньої програми не можуть використовуватися повністю або частково назви інших спеціальностей та галузей знань, освітніх програм у межах спеціальностей, що передбачають доступ до професій, для яких запроваджено додаткове регулювання, а також професійних кваліфікацій, для яких законодавством передбачено здобуття вищої освіти з іншої спеціальності та/або освіти іншого рівня. 7. Освітні програми, що передбачають присвоєння професійних кваліфікацій, повинні забезпечити виконання вимог відповідних професійних стандартів (за наявності). Освітня програма може передбачати можливість присвоєння додаткових декількох професійних кваліфікацій, що формуються за рахунок її вибіркових освітніх компонентів. Здобувачу вищої освіти за результатами виконання освітньої програми може бути присвоєно не більше двох професійних кваліфікацій. 4. Забезпечення якості вищої освіти в Україні. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти: статус і повноваження. Акредитація освітніх програм. Розділ V ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ Стаття 16. Система забезпечення якості вищої освіти 1. Система забезпечення якості вищої освіти в Україні складається із: 1) системи забезпечення закладами вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості); Принципи на яких ґрунтується система внутрішнього забезпечення якості освіти: - автономія ЗВО; - академічна довіра; - соціальний вимір вищої освіти, який охоплює створення інклюзивного середовища, що сприяє рівності, різноманітності та відповідає потребам місцевих громад; - відповідальність ЗВО, його керівництва, науково-педагогічних та педагогічних працівників і здобувачів вищої освіти за якість освітніх програм та освітньої діяльності; - постійне удосконалення СВЗЯ та підтримання розвитку культури якості освіти;  - співпраця з роботодавцями, професійною спільнотою та іншимизовнішніми стейкхолдерами; - дотримання академічних свобод; - дотримання стандартів академічної доброчесності; - недопущення проявів дискримінації; - прозорість, доступність та відкритість інформації про освітні програми та освітню діяльність ЗВО; - врахування потреб та очікувань здобувачів вищої освіти, усіх інших стейкхолдерів та суспільства. 2) системи зовнішнього забезпечення якості освітньої діяльності закладів вищої освіти та якості вищої освіти; 3) системи забезпечення якості діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти. 2. Система забезпечення закладами вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості) передбачає здійснення таких процедур і заходів: 1) визначення принципів та процедур забезпечення якості вищої освіти; 2) здійснення моніторингу та періодичного перегляду освітніх програм; 3) щорічне оцінювання здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладу вищої освіти та регулярне оприлюднення результатів таких оцінювань на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти, на інформаційних стендах та в будь-який інший спосіб; 4) забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних, наукових і науково- педагогічних працівників; 5) забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, у тому числі самостійної роботи студентів, за кожною освітньою програмою; 6) забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління освітнім процесом; 7) забезпечення публічності інформації про освітні програми, ступені вищої освіти та кваліфікації; 8) забезпечення дотримання академічної доброчесності працівниками закладів вищої освіти та здобувачами вищої освіти, у тому числі створення і забезпечення функціонування ефективної системи запобігання та виявлення академічного плагіату; 9) інших процедур і заходів. Система забезпечення закладом вищої освіти якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості) за його поданням оцінюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти або акредитованими ним незалежними установами оцінювання та забезпечення якості вищої освіти на предмет її відповідності вимогам до системи забезпечення якості вищої освіти, що затверджуються Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. 3. Система зовнішнього забезпечення якості освітньої діяльності закладів вищої освіти та якості вищої освіти передбачає здійснення таких процедур і заходів: 1) забезпечення ефективності процесів і процедур внутрішнього забезпечення якості освітньої діяльності закладів вищої освіти та якості вищої освіти; 2) забезпечення наявності системи проведення процедур зовнішнього забезпечення якості; 3) забезпечення наявності оприлюднених критеріїв прийняття рішень відповідно до стандартів та рекомендацій забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти; 4) налагодження доступного і зрозумілого звітування; 5) проведення періодичних перевірок діяльності систем забезпечення якості та механізмів роботи з отриманими рекомендаціями; 6) інших процедур і заходів. 4. Система забезпечення якості діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти передбачає здійснення таких процедур і заходів: 1) забезпечення наявності та ефективності процесів і процедур зовнішнього забезпечення якості вищої освіти; 2) забезпечення наявності достатніх і збалансованих ресурсів для здійснення процесів зовнішнього забезпечення якості вищої освіти; 3) забезпечення незалежності у діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти; 4) підзвітність; 5) інших процедур і заходів. Стаття 17. Статус Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 1. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом 2. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 18. Повноваження Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти 1. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти: 1) розробляє положення про акредитацію освітніх програм, положення про інституційну акредитацію закладів вищої освіти, положення про акредитацію незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, положення про Апеляційну палату, а також зміни до них і подає їх для затвердження до центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки; 2) аналізує якість освітньої діяльності закладів вищої освіти; 3) проводить інституційну акредитацію; 5) здійснює постакредитаційний моніторинг; 6) проводить акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти; 6.1) вносить інформацію до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про сертифікати (офіційні рішення) про акредитацію освітніх програм, видані іноземними акредитаційними агентствами чи агентствами забезпечення якості вищої освіти, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; 7) формує критерії оцінки якості освітньої діяльності, у тому числі наукових здобутків, закладів вищої освіти України, за якими можуть визначатися рейтинги закладів вищої освіти України; 8) розробляє порядок присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії та подає його на схвалення до центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки; 10) акредитує незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, веде їх реєстр; 11) здійснює інші повноваження, передбачені законом. 2. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти щороку готує та оприлюднює доповідь про якість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства, звіт про власну діяльність, формує пропозиції щодо законодавчого забезпечення якості вищої освіти та направляє зазначені документи Верховній Раді України, Президентові України, Кабінетові Міністрів України та закладам вищої освіти для їх обговорення та належного реагування. 5. Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система (ЄКТС): поняття та характеристика. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Основні терміни та їх визначення 9) Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система (ЄКТС) - система трансферу і накопичення кредитів, що використовується в Європейському просторі вищої освіти з метою надання, визнання, підтвердження кваліфікацій та освітніх компонентів і сприяє академічній мобільності здобувачів вищої освіти. Система ґрунтується на визначенні навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення визначених результатів навчання, та обліковується у кредитах ЄКТС; 14) Кредит Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (кредит ЄКТС) - одиниця вимірювання обсягу навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення визначених (очікуваних) результатів навчання. Обсяг одного кредиту ЄКТС становить 30 годин. Навантаження одного навчального року за денною формою навчання становить, як правило, 60 кредитів ЄКТС; 6. Навантаження за весь період навчання на бакалавраті та одного навчального року, одного навчального семестру, одного навчального заняття. Лист МОН № 1/9-119 від 26.02.10 року Про методичні рекомендації щодо запровадження Європейської кредитно- трансферної системи та її ключових документів у вищих навчальних закладах 5. Бюджет часу студента Тривалість навчального року складає 52 тижні, з яких не менше 8 тижнів становить сумарна тривалість канікул. Тривалість теоретичного навчання, обов’язкової практичної підготовки, семестрового контролю та виконання індивідуальних завдань складає 40 тижнів на рік. Решта, 4 тижні на рік, відводиться на державну атестацію (на останньому році навчання), а також може бути використана для перескладання та повторного вивчення дисциплін тощо. 6. Річний та тижневий бюджет часу студента Максимальний тижневий бюджет часу студента денної форми навчання становить 54 години (вимоги до галузевих стандартів вищої освіти, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1998 р. № 1247). На організацію навчальних занять з фізичного виховання (як позакредитної дисципліни) відводиться 4 години на тиждень (наказ Міністерства освіти і науки України від 9 липня 2009 року № 642). Резерв часу на поглиблене вивчення окремих дисциплін, студентську наукову роботу, підготовку та участь у студентських олімпіадах, конкурсах, конференціях тощо доцільно передбачити в обсязі до 5 годин (10% від максимального тижневого бюджету часу за винятком годин на навчальні заняття з фізичного виховання). Таким чином, тижневий бюджет часу на виконання індивідуального навчального плану становить 45 академічних годин. З урахуванням тривалості теоретичного навчання, обов’язкової практичної підготовки, семестрового контролю та виконання індивідуальних завдань в 40 тижнів на рік річний бюджет часу студента складає 45×40=1800 годин. 7. Кредити ЄКТС та їх встановлення 60 кредитів ЄКТС відповідають навчальному навантаженню повного навчального року. Відповідно обсяг одного кредиту ЄКТС складає 1800/60=30 годин. Обсяг навчального навантаження, облікований у національних кредитах у 54 години, запроваджених “Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, перераховується в кредити ЄКТС шляхом множення на 1,5. Стандарти та інші нормативні документи у галузі вищої освіти, які розраховані в годинах 54-годинного навчального тижня або національних кредитах, перераховуються в кредити ЄКТС шляхом множення кількості облікованих годин на 5/6, а кількості національних кредитів на 1,5 з округленням до 60 кредитів ЄКТС на рік. Кредити ЄКТС обсягом 36 годин, які були запроваджені наказом Міністерства освіти і науки України від 20 жовтня 2004 року № 812, замінюються на кредити ЄКТС обсягом 30 годин без зміни кількості кредитів. Стандарти та інші нормативні документи галузі вищої освіти, які розраховані в експериментальних кредитах ЄКТС обсягом 36 годин, перераховуються в кредити ЄКТС шляхом множення кількості облікованих годин на 5/6 без зміни кількості кредитів. Надалі використовуються лише кредити ЄКТС (далі — кредити), на відміну від національного кредиту в 54 години та експериментального кредиту в 36 годин. Семестрам можуть встановлюватись по 30 кредитів, триместрам — по 20 кредитів або пропорційно тривалості визначених вищим навчальним закладом періодів навчання (разом з екзаменаційними сесіями). При розробленні навчального плану кредити встановлюються складовим навчального плану (дисциплінам, циклам дисциплін, практикам, курсовим та кваліфікаційним роботам). Великі за обсягом навчальні дисципліни (у тому числі такі, що вивчаються впродовж кількох періодів навчання) поділяються на модулі, яким також встановлюються кредити. Встановлення кредитів курсовим роботам може здійснюватись як самостійним навчальним складовим, так і на правах окремих модулів дисциплін. Навчальним складовим, які плануються в тижнях (практики та кваліфікаційні роботи), можна встановлювати 1,5 кредити за кожний тиждень. Не рекомендується встановлювати навчальним складовим та періодам навчання величини кредитів, котрі не є цілими числами. Припускається округлення кількості кредитів до цілих чисел. Розподіл кредитів між циклами дисциплін та встановлення мінімальної кількості кредитів нормативним дисциплінам (практикам, курсовим та кваліфікаційній роботам) визначається галузевим стандартом вищої освіти. Вищий навчальний заклад самостійно встановлює кредити вибірковим дисциплінам (практикам та курсовим роботам), а також може спрямувати частину кредитів вибіркової частини змісту освіти на збільшення кількості кредитів нормативних дисциплін (практикам, курсовим та кваліфікаційній роботам). Формування компонентів навчального плану та встановлення кредитів вибіркової частини змісту освіти є виключною прерогативою вищого навчального закладу. Встановлення кредитів компонентам навчального плану не повинно порушувати кількості кредитів навчального плану, навчального року та періодів навчання. Загалом обсяг додаткових кредитів, які студент може отримати за навчальний рік (повторне вивчення дисциплін, ліквідація академічної різниці), не повинен перевищувати 20 кредитів за рік. Максимально допустимий обсяг академічної різниці при поновленні, переведенні студента або зарахуванні на другий-третій курси на основі здобутого рівня молодшого спеціаліста встановлюється вищим навчальним закладом, але не може перевищувати 20 кредитів (10 кредитів при зарахуванні на останній курс чи рік навчання). Загальноосвітнім предметам, які вивчаються за програмами підготовки молодших спеціалістів на основі базової загальної освіти, кредити встановлюються на загальних підставах. Державній підсумковій атестації кредити не встановлюються. У вищому навчальному закладі має функціонувати відкрита система моніторингу встановлення кредитів, яка використовує зворотній зв’язок з студентами та викладацьким складом для систематичного оцінювання та перегляду встановлення кредитів відповідно до фактичних витрат часу. 7. Стандарти вищої освіти в Україні: поняття та призначення. Стаття 10. Стандарти вищої освіти 1. Стандарт вищої освіти - це сукупність вимог до освітніх програм вищої освіти, які є спільними для всіх освітніх програм у межах певного рівня вищої освіти та спеціальності. 2. Стандарти вищої освіти розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності відповідно до Національної рамки кваліфікацій і використовуються для визначення та оцінювання якості вищої освіти та результатів освітньої діяльності закладів вищої освіти (наукових установ), результатів навчання за відповідними спеціальностями. 1. Національна рамка кваліфікацій - системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів. Національна рамка кваліфікацій призначена для використання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, установами та організаціями, закладами освіти, роботодавцями, іншими юридичними та фізичними особами з метою розроблення, ідентифікації, співвіднесення, визнання, планування і розвитку кваліфікацій. 3. Стандарт вищої освіти визначає такі вимоги до освітньої програми: 1) обсяг кредитів ЄКТС, необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти; 2) вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за цією програмою, та результатів їх навчання; 3) перелік обов’язкових компетентностей випускника; 4) нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання; 5) форми атестації здобувачів вищої освіти; 6) вимоги до створення освітніх програм підготовки за галуззю знань, двома галузями знань або групою спеціальностей (у стандартах рівня молодшого бакалавра), міждисциплінарних освітньо-наукових програм (у стандартах магістра та доктора філософії); 7) вимоги професійних стандартів (за їх наявності). 4. Стандарти вищої освіти спеціальностей, необхідних для доступу до професій, для яких запроваджене додаткове регулювання, можуть містити додаткові вимоги до правил прийому, структури освітньої програми, змісту освіти, організації освітнього процесу та атестації випускників. Нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти для відповідних освітніх програм формується у термінах програмних результатів навчання. 5. Заклад вищої освіти на підставі відповідної освітньої програми розробляє навчальний план, що визначає перелік та обсяг освітніх компонентів у кредитах ЄКТС, їх логічну послідовність, форми організації освітнього процесу, види та обсяг навчальних занять, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю, що забезпечують досягнення здобувачем відповідного ступеня вищої освіти програмних результатів навчання. На основі навчального плану у визначеному закладом вищої освіти порядку для кожного здобувача вищої освіти розробляються та затверджуються індивідуальні навчальні плани на кожний навчальний рік. Індивідуальний навчальний план формується за результатами особистого вибору здобувачем вищої освіти дисциплін в обсязі, не меншому за встановлений цим Законом, з урахуванням вимог освітньої програми щодо вивчення її обов’язкових компонентів. Індивідуальний навчальний план є обов’язковим для виконання здобувачем вищої освіти. 6. Стандарти вищої освіти за кожною спеціальністю розробляє центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки з урахуванням пропозицій галузевих державних органів, що забезпечують формування і реалізують державну політику у відповідних сферах, галузевих об’єднань організацій роботодавців і затверджує їх за погодженням з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. 8. Характеристика структури та змісту Стандарту вищої освіти зі спеціальності 293 «Міжнародне право» галузі знань 29 «Міжнародні відносини» для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, затверджений і введений в дію наказом МОН України від 01.04.2024 № 428 II Загальна характеристика Рівень вищої Перший (бакалаврський) рівень освіти Ступінь вищої Бакалавр освіти Галузь знань 29 Міжнародні відносини Спеціальність 293 Міжнародне право Форми здобуття очна (денна, вечірня), дистанційна, освіти заочна. Освітня Бакалавр міжнародного права кваліфікація Професійної кваліфікації Кваліфікація в дипломі Ступінь вищої освіти - Бакалавр Спеціальність - 293 Міжнародне право  Спеціалізація - зазначити назву за наявності Додаткові вимоги до правил прийому Прийом з дотриманням вимог щодо мінімального конкурсного балу, який встановлюється Порядком прийому на навчання для здобуття вищої освіти на відповідний рік вступу для спеціальності 293 Міжнародне право Опис предметної Об’єкт вивчення: основи теорії, області інституцінний механізм, практика застосування норм різних галузей та інститутів міжнародного публічного права, міжнародного приватного права, права Європейського Союзу, Імплементація міжнародно-правових норм у внутрішньодержавному праві, основні концепції порівняльного правознавства. Цілі навчання: набуття здатності розв’язувати складні спеціалізовані задачі у сфері міжнародного права, регулювання міжнародних відносин, взаємодії національного та міжнародного права, здійснювати аналіз, тлумачення і застосування джерел міжнародного та національного права. Теоретичний зміст предметної області: поняття і концепції міжнародного права як системи юридичних принципів і норм, що регулюють міжнародні відносини, права Європейського Союзу, порівняльного правознавства. Методи, методики та технології: загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження; формально-юридичний, порівняльно- правовий метод; методики моделювання, moot court, case study, прогнозування, аналізу даних; технології пошуку й обробки інформації, сучасні цифрові технології. Інструменти та обладнання: сучасне інформаційно-комунікаційне обладнання, стандарти, інформаційні ресурси та спеціалізоване програмне  забезпечення, що застосовуються в міжнародно-правовій та національно- правовій діяльності. Академічні права випускників Здобуття вищої освіти на другому (магістерському) рівні вищої освіти. Набуття додаткових кваліфікацій у системі освіти дорослих. Працевлаштування випускників Професійна діяльність у сфері міжнародного права в органах зовнішніх зносин, в міжнародних організаціях, органах державної влади та місцевого самоврядування, арбітражах, на підприємствах, в установах та організаціях, наукова, експертно-аналітична та консультативна діяльність у цій сфері. IV Обсяг кредитів ЄКТС, необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти На базі повної загальної середньої освіти обсяг освітньої програми становить 240 кредитів ЄКТС, з яких: − не менше 170 кредитів ЄКТС має бути спрямовано на забезпечення загальних та спеціальних (фахових) компетентностей за спеціальністю 293 Міжнародне право, визначених цим Стандартом, у тому числі: − не менше 48 кредитів ЄКТС має бути спрямовано на здобуття компетентностей, що забезпечують здатність до ефективної фахової роботи в іншомовному середовищі; − не менше 10 кредитів ЄКТС повинно спрямовуватися на практику в одному з таких типів баз практики: в органах зовнішніх зносин; у структурних підрозділах міжнародних організацій; у національних представництвах міжнародних правоохоронних структур; у міжнародних компаніях, у юридичних службах органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, адвокатурі, нотаріаті, судах, юридичних клініках закладів вищої освіти та інших установах, що забезпечують досягнення компетентностей результатів навчання передбачених цим Стандартом. Заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати не більше 60 кредитів ЄКТС, здобутих за попередньою освітньою програмою підготовки молодшого бакалавра або фахового молодшого бакалавра зі спеціальності 081 Право. 9. Освітні програми в Україні: поняття, види, призначення та їх зв’язок із Стандартами вищої освіти. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “Про освіту” Стаття 1. Основні терміни та їх визначення 19) освітня програма - єдиний комплекс освітніх компонентів (предметів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання; Стаття 33. Освітня програма 1. Основою для розроблення освітньої програми є Стандарт освіти відповідного рівня (за наявності). 2. Освітня програма містить: − вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за програмою; − перелік освітніх компонентів та їх логічну послідовність; − загальний обсяг навчального навантаження та очікувані результати навчання здобувачів освіти. 3. Освітні програми розробляються закладами освіти, науковими установами, іншими суб’єктами освітньої діяльності та затверджуються відповідно до цього Закону та спеціальних законів. Види освітніх програм (відповідно до статті 5 Закону “Про вищу освіту”: Рівні та ступені вищої освіти) 1. Бакалаврська програма: Програма першого рівня вищої освіти, яка зазвичай триває 3-4 роки. Мета — надати базову професійну підготовку у певній галузі знань. 2. Магістерська програма: Програма другого рівня вищої освіти, що зазвичай триває 1-2 роки після завершення бакалаврату. Мета — поглибити знання,  розвинути спеціалізовані навички і підготувати до наукової чи практичної діяльності. 3. Докторська програма: Програма третього рівня вищої освіти, що зазвичай включає аспірантуру або докторантуру. Мета — підготовка науковців та дослідників, які здатні здійснювати значні наукові дослідження і розвивати нові напрямки у своїй галузі. Призначення освітніх програм 1) Формування знань і навичок: Освітні програми повинні забезпечити студентів необхідними знаннями і вміннями для успішної професійної діяльності. 2) Адаптація до вимог ринку праці: Програми мають відповідати сучасним вимогам ринку праці та забезпечувати випускників навичками, які є затребуваними в професійній діяльності. 3) Наукове і культурне збагачення: Програми також сприяють розвитку критичного мислення, творчих здібностей та культурної компетентності студентів. 4) Розвиток професійної компетенції: Через курси, практики і дослідницькі проекти програми сприяють розвитку спеціалізованих компетенцій у певній галузі. Зв’язок освітніх програм із стандартами вищої освіти Освітні програми в Україні мають чіткий зв’язок зі Стандартами вищої освіти, які є основою для розробки та реалізації цих програм. Стаття 10. Стандарти вищої освіти 3. Стандарт вищої освіти визначає такі вимоги до освітньої програми: 1) обсяг кредитів ЄКТС, необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти; 2) вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за цією програмою, та результатів їх навчання; 3) перелік обов’язкових компетентностей випускника; 4) нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання; 5) форми атестації здобувачів вищої освіти; 6) вимоги до створення освітніх програм підготовки за галуззю знань, двома галузями знань або групою спеціальностей (у стандартах рівня молодшого бакалавра), міждисциплінарних освітньо-наукових програм (у стандартах магістра та доктора філософії); 7) вимоги професійних стандартів (за їх наявності). Таким чином, Стандарти вищої освіти визначають (відповідно до статті 10 Закону “Про вищу освіту”: Стандарти вищої освіти): 1) Компетентності та результати навчання: Які знання, навички та компетенції повинні бути досягнуті студентами на кожному рівні освіти. 2) Структуру і зміст навчальних дисциплін: Які предмети і курси мають бути включені в освітню програму, їх обсяги і зміст. 3) Методи навчання і оцінювання: Як має проводитися навчання і оцінювання досягнень студентів. 4) Умови для реалізації програми: Які вимоги повинні бути виконані для забезпечення якості освіти, такі як кадрове забезпечення, матеріально- технічна база тощо. Стандарти вищої освіти є частиною нормативно-правової бази і забезпечують єдність і якість освіти в Україні. Вони допомагають закладам вищої освіти створювати освітні програми, які відповідають національним і міжнародним вимогам, а також забезпечують відповідність між теоретичним навчанням і практичними навичками. 10. Характеристика структури та змісту Освітньо-професійної програми «Міжнародне право» галузі знань 29 «Міжнародні відносини» спеціальності 293 «Міжнародне право» для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти УМСФ. 293 «Міжнародне право» для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти УМСФ «Міжнародне право» – це освітня програма, метою якої є підготовка висококваліфікованих фахівців з міжнародного права, права Європейського Союзу, національного права України та інших держав з поглибленим вивченням двох іноземних мов (англійська, німецька або польська), які можуть займатися юридичною, аналітичною, експертною, консультативною діяльністю для розв’язання завдань та проблем реалізації міжнародних зв’язків на різних рівнях правового регулювання. ОСНОВНІ ДИСЦИПЛІНИ ЗАГАЛЬНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1) Ділова українська мова; 2) Іноземна мова; 3) Ділова іноземна мова (юридична термінологія); 4) Іноземна мова за професійним спрямуванням; 5) Прикладна культурологія; 6) Філософія; 7) Країнознавство; 8) Міжнародне публічне право (основи теорії); 9) Міжнародне публічне право (основні галузі); 10) Міжнародний захист прав людини; 11) Практика Європейського суду з прав людини; 12) Міжнародне приватне право; 13) Право Європейського Союзу; 14) Право зовнішніх зносин та основи дипломатії; 15) Право міжнародних організацій; 16) Міжнародне гуманітарне право; 17) Теорія права та компаративістські студії; 18) Конституційне право; 19) Муніципальне право; 20) Адміністративне право та адміністративне судочинство; 21) Цивільне право та цивільне процесуальне право; 22) Кримінальне право та кримінальне процесуальне право; 23) Психологія, конфліктологія і теорія переговорів; 24) Сучасні інформаційні технології; 25) Основи наукових досліджень; 26) Міжнародне митне право; 27) Основи ЗЕД та митної справи (Митні платежі; Управління в митній службі; Оподаткування ЗЕД). 11. Характеристика структури та змісту Навчального плану підготовки бакалаврів із галузі знань 29 «Міжнародні відносини» за спеціальністю 293 «Міжнародне право» та його зв’язок із Освітньо-професійною програмою «Міжнародне право» УМСФ. Навчальний план підготовки бакалаврів за спеціальністю 293 «Міжнародне право» у галузі знань 29 «Міжнародні відносини» охоплює низку обов’язкових і вибіркових дисциплін, що готують студентів до роботи у міжнародній юридичній сфері. Основні дисципліни включають (на основі підготовчих планів інших університетів України): 1) Юридичні предмети: міжнародне публічне право, міжнародне приватне право, право Європейського Союзу, конституційне право України, кримінальне та цивільне право. 2) Міжнародні відносини: політичні концепції формування та реалізації міжнародних відносин, дипломатичне та консульське право. 3) Мовна підготовка: іноземні мови (за професійним спрямуванням), латинська мова. 4) Інші дисципліни: історія міжнародного права, психологія комунікацій, інформаційні технології. Програма також включає вибіркові дисципліни, такі як: Організація міжнародного бізнесу Професійна етика та етикет Правова аргументація та ораторське мистецтво. Тривалість навчання становить 4 роки, а для отримання ступеня бакалавра потрібно здобути 240 кредитів ЄКТС. 12. Навчально-методичні комплекси дисциплін (НМКД) та Силабуси в УМСФ: поняття, призначення, характеристика структури та змісту. НМКД “Вступ до спеціальності” (С. М. Перепьолкін) Навчально-методичний комплекс дисципліни (НМКД) є основним учбовим документом, що визначає структуру та зміст навчальної дисципліни у відповідності з освітніми стандартами, а також послідовність викладення тем та питань дисципліни, форми контролю, критерії оцінювання та перелік основної, допоміжної літератури та інформаційних ресурсів мережі Internet. Зміст містить інформацію про програму дисципліни, мету та завдання навчальної дисципліни, робочу навчальну програму дисципліни, контрольні заходи, шкалу оцінювання, інформаційні ресурси та рекомендовану літературу. Силабус “Вступ до спеціальності” Силабус – це документ, у якому роз’яснюється взаємна відповідальність викладача і здобувача вищої освіти; висвітлюються зміст курсу, процедури (зокрема, щодо «deadlines» і принципів оцінювання), політики (включно з політикою академічної доброчесності), результати навчання. Силабус розробляється для обов’язкових та вибіркових навчальних дисциплін. Силабус навчальної дисципліни готується для здобувачів вищої освіти з метою пояснення змісту дисципліни, результатів навчання, вимог щодо набуття відповідних компетентностей/результатів навчання. Здобувач освіти має зрозуміти, чого (він/вона) зможе навчитися, чим саме є корисним для нього той чи інший курс. Силабус розробляють науково-педагогічні працівники кафедри, які забезпечують викладання відповідної навчальної дисципліни, на основі навчального плану відповідної освітньої програми. Силабус навчальної дисципліни дозволяє забезпечити інформаційні умови для формування цілісного уявлення про якість освітньої діяльності в Університеті та здійснюється на принципах прозорості, об'єктивності, академічної доброчесності, добровільності 13. Прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти: ЗНО; НМТ; ЄФВВ; ЄВІ; ЄДКІ; академічна відпустка. Розділ VIII ДОСТУП ДО ВИЩОЇ ОСВІТИ, ПРИЙОМ, ВІДРАХУВАННЯ, ПЕРЕРИВАННЯ НАВЧАННЯ, ПОНОВЛЕННЯ І ПЕРЕВЕДЕННЯ ОСІБ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ Стаття 44. Умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти 1. Прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Умови конкурсу повинні забезпечувати дотримання прав особи у сфері освіти. 2. Умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу до закладу вищої освіти. 3. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Брати участь у конкурсі в межах установлених квот прийому до закладів вищої освіти (наукових установ) України мають право діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, особи з їх числа, за результатами вступних іспитів з конкурсних предметів у закладі вищої освіти в межах установлених квот прийому до закладів вищої освіти (наукових установ) України ма?