Прослухай текст Марини Павленко "Перемоги Василька Стуса" (уривок) - PDF

**Прослухай текст Марини Павленко «**Перемоги Василька Стуса» (\"Життя видатних дітей\") (уривок) ================================================================================================= **Із чорноти** У футболі Василько частіше стоїть у нападі, лівим крайнім. Але часто --- й на воротях,...

**Прослухай текст Марини Павленко «**Перемоги Василька Стуса» (\"Життя видатних дітей\") (уривок) ================================================================================================= **Із чорноти** У футболі Василько частіше стоїть у нападі, лівим крайнім. Але часто --- й на воротях, бо спритнішого й затятішого між пацанів треба ще пошукати. Грає однаково добре і правою, і лівою. Уміє \"бачити\" м\'яча навіть спиною. Запопаде --- \"обробить\" умент, і вже м\'яч по-о-олетів од нього точно туди, куди треба. Не промаже Василь, будьте певні! --- Го-о-ол!!! Завжди отак: забиває --- наче горіхи трощить!.. М\'яч важкий, каучуковий: загилиш --- тиждень синці не сходять. Пальця збив --- порохом кров засипав, переждав, щоб переболіло, --- і знову гайда! Сьогодні на їхньому \"полі\", вузькій забур\'яненій вуличці, рахунок \"нуль --- два\". Василева команда, звісно, попереду. Зненацька запеклий футбол уривається криком: --- Качають!!! Це означає нагоду розжитись паливом на зиму. Або й на продаж. Пора на шахту. Відхекуючись, босі футболісти мчать до зарання вготовлених тачок, хапають по два мішки, старі відра, й перевдягачку. Спішать на терикон\[13\], де вже починається зовсім інша \"гра\". Вкинувши мішки у відро, Василько вилазить на гору. Тепер пильнуй не м\'яча, а того, щоб не летіла порода на голову. Як щойно за м\'ячем, слідкують за коліщам і хапають вугілля в залізні відра. Футбольний \"дриблінґ\"\[14\] і тут не завадить! Будеш управним --- з одної вагонетки піввідра набереш, якщо не більше! Назбиравши мішок, розганяєшся, на льоту, мов на коня, \"заскакуєш\" на нього і --- ле-е-ети-и-иш донизу!.. Не згірше, як ото взимку на саморобних \"козах\"\[15\], тільки й того, що за тобою не білий сніг, а чорна хмара пороху сунеться!.. Василько сам або з трохи старшечкою сестрою Марусею збирає вугілля всі літні канікули. Наповнює здоровенну тачку (ух, важелезна!), тоді приходять мама чи тато, помагають везти додому. От і тепло на зиму: тонна чи й цілих три. Якщо додати ще й підробіток на залізниці, де школяр Стус помагає міняти шпали, рейки і вантажити щебінь, то до убогого сімейного казана --- чимала підмога. Бо гроші Василь віддає татові. Одколи не стало їхнього працьовитого й доброго Їванка, татовим першим помічником доводиться бути \"мізинчику\" Василеві. А ще ж, здається, недавно були часи, коли хлопчик був найсвітлішою розрадою, найласкавішим пестунчиком у родині. Ба, навіть у всьому бараці, куди Стуси перебрались 1941 року, тікаючи з колгоспнокріпацької Рахнівки, що на Вінниччині. Сам не знає, чом його так полюбили нові сусіди. Може, тому, що цей кароокий чорнявий хлопчик у вишитій сорочині своїм чистим і щирим українським щебетанням нагадував їм те, за чим потайки тужили, хоча з усіх сил намагалися забути? Адже на Донбас поприїжджали хто звідки, кожен --- од свого лиха. І з Криму, і з Казахстану, і з Кавказу, і з Росії. Та найчастіше --- з різних кутків України. Кожен обживався й виживав на новому місці, як міг. Кожен прагнув якнайшвидше затерти в пам\'яті голодовку 33-го й репресії 1937 років, а з ними --- і мову, і вишиванку, і Бога, й дідівський звичай... Бо все українське --- це ж у совєцькій державі сором, ганьба! Майже злочин! А тут --- невинне потішне дитя в сорочці (\"з кишенькою\"!), народжене, до того ж, на самісінький Святвечір, 6 січня, --- мов Божий посланець з Українського світу!.. Коли вже перебралися в нову хату, їхні дівчата-квартирантки просили Василька щось їм по-українському почитати. А читає Василько --- заслухаєшся! --- Ой Вася, Вася-Васільочек! --- проводжали очима жваву привітну дитину. І вдома --- такий він ласкавий, такий же милий! Мамин і татів мазунчик! Як почне, бува, лащитись, обнімати, обціловувати їх, улюблених, що вже й мама впиняє: \"Та годі тобі!\" А він: \"А я ще другої щічки не поцьомав!\" А як розсмішив домашніх, коли пішов купувати до сусідського Кольки справжнього, \"парубоцького\" паска! Для цього діловито взяв зі столу, як потім пояснював, \"дві жменьки грошів\". А рідня голови ламає: серед білого дня в хаті, де всі свої, зі столу гроші пропали! їх тоді заробив Іванко... Василько жене думки про Іванка, бо йому он мішка ще тягти, і чорні від вугільного пилу потьоки на щоках йому зараз, ну, зовсім ні до чого! 2. Виконай тестові завдання У завданнях 1-10 чотири варіанти відповідей, з яких лише один правильний