Король Лір і його дочки PDF

20 ГЕРОЇ ТА ГЕРОЇНІ БАЛАД КОРОЛЬ ЛІР І ЙОГО ДОЧКИ Староанглійська балада Як змінювалися почуття короля Ліра протягом роз- витку сюжету твору? Які з них були позитивними, а які — негативними? Чому? У Англії...

20 ГЕРОЇ ТА ГЕРОЇНІ БАЛАД КОРОЛЬ ЛІР І ЙОГО ДОЧКИ Староанглійська балада Як змінювалися почуття короля Ліра протягом роз- витку сюжету твору? Які з них були позитивними, а які — негативними? Чому? У Англії колись був король Лір І панував собі на честь і славу, Мав повагу він і в сусідів мир, І забезпечену державу. Між іншими достатками його Були також три доні гожі, Прегарні й свіжі, що перевищали video-text Красою три червоні рожі. Та королю подобалось старому Раз їм питання предложити: «Котра з дочок моїх найбільш Мене потрафить ублажити, Потіха старості моєї — ви, Тож по черзі хай кожна скаже, Яку найбільшую любов мені Вона ділами своїми докаже». Регана, з них найстаршая, рекла: «Мій отче, як мені вас не любити? Якби яка пригода надійшла, Готова я за вас і кров пролити. А хоч і серце би моє криваве На штуки посікти хотіли, Воліла б я, ніж малась допустить, Аби яку ви прикрість потерпіли». «І я,— сказала другая на те,— Волю хоч би найтяжче бідувати, Прийняти муки й ганьбу, ніж би ви Біди якої мали зазнавати. Я день і ніч готова вам служить, БАЛАДА ЯК ЖАНР УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ 21 Стать вам найменшою слугою, Щоб віку свого ви могли дожить У радощах та супокою». «Тепер мені, — король старий сказав,— Яснішою будчність стала. Та ще ти, наймолодшая моя, Свойого слова не сказала». — «Я рада,— мовила Корделія,— Свій довг дитячий все сповняти, Послушна бути вам у всім, А більше не в силі я нічого вам сказати». «Так ти,— рік він,— не можеш більш нічого Дать, ніж повинність повелить дитяча? То видно, що твоя любов до мене Не так-то вірна та гаряча. То ж будь прогнана з мого двору! Не хочу знать нелюбої дитини. З мойого царства не дістанеш ти По моїй смерті ні частини. Лиш твоїм сестрам, що за мене раді Хоч голови свої покласти, Розділю я свою державу й дам Обом по рівній части. Дарую їм предківськую корону І власть, і королівськую подобу, Аби мене в любві своїй за те Пропильнували аж до гробу». Невідомий художник. Король Лір із доньками. ХІ ст. 22 ГЕРОЇ ТА ГЕРОЇНІ БАЛАД Отак дві старші сестри підійшли Старого короля облесними словами, Найменшу ж через королівський гнів Сей час з двора протурено за брами. Мов сирота, пішла Корделія, Блукаючи від міста до села, Ні в Англії в селі, ні в місті жаднім Собі притулку не знайшла. Аж як до Франції дісталася, Скінчилася її недоля; На кращім ґрунті запишалася, Мов гарний цвіт з чужого поля. Король французький як пізнав її, Не дбаючи на гнів вітця старого, За королеву взяв її до себе На радість королівства свого. В дочки найстаршої живе Старий король тим часом; Що зразу там було мов медове, Та незадовго стало квасом. Регана при своїм дворі його Держати з невеликим почтом мала, Та почет той у скорому часі Увесь від нього відібрала. (…) «Чи се ж така твоя заплата За те, що царство все своє Я вам віддав? Тепер донька для тата Едвін- Остін Еббі. Прощання з Корделією. 1897— 1898 рр. БАЛАДА ЯК ЖАНР УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ 23 Й малої дрібки того не дає! О ні! Ще до своєї Гонореллі, Сестри твоєї меншої піду. Вона не буде так, як ти, лукава І зглянеться на батькову біду». Поїхав чвалом він у двір її Та пожалівся на свою пригоду. «Так вам і слід! — почув від лютої змії.— Сестра вам жадну не вчинила шкоду. У мене захисту для вас нема, Хіба що з слугами на кухні жити Захочете та теє їсти й пити, Що не доїм та не доп’ю сама». Почувши се, король заплакав гірко, Бо голод докучав йому і спрага: «О най же світ увесь почує, до чого Веде батьківська нерозвага! Та верну до Регани я ще раз, А чей вона людськеє має серце, Раз відпихнувши, схаменеться в час І приязніш прийме мене, як перше». Та як лише прибув, вона веліла З двора свойого геть його прогнати І мовила: «Не ліпший буде він тепер, Коли вперед не вмів себе тут шанувати». До Гонореллі знов вернув король, Згодився з слугами на кухні жити І їсти все, що подадуть йому, Аби лиш вік свій продовжити! Та надаремно й того він благав, Чого і жебракам ніхто не відмовляє. «Не хтів за першим разом те принять, Тепер і доступу до мене вже немає!» Так обі донечки по двічі Його відправили без жадного пардону; Жебрацький кий узяв у руки той, Що королівськую носив корону. 24 ГЕРОЇ ТА ГЕРОЇНІ БАЛАД Тоді про наймолодшої дочки Слова згадав і заповіт гарячий: Завсіди буть послушною йому І сповняти вірно довг дитячий. Та він не важився тікать до неї, Бо королівства мучило похмілля, Що він ганебно так прогнав її,— Й перемогло його, нарешті, божевілля. На голові сніжне волосся рвав, І в груди бивсь, і дер лице до крові, І на дочок він помсту визирав За брак у них дитячої любові. Долинам, горам, рікам виливав Палкії про невдячність їх промови, Аж ріки, гори та твердії скали З ним разом, бачилось, ридали і зітхали. Нарешті хворого в тяжкій знесилі Його до Франції прихильні завезли Й тут у Корделії та короля І захист, і підмогу ще знайшли. Дочка, як лиш про горе батька вчула, Сей час йому з підмогою прийшла, Свою зневагу давнюю забула, Йому потіху й радість принесла. На Аганіппа королівський двір Його ввела рицарськая дружина, А перед короля за руку привела Його найменша вірная дитина. І ласкаво прийняв його король, Велів кликнуть по краю всіх охочих, Хто для відзискання держави Лірові Підняться хоче до помочи. В товаристві Корделії вернув Король до Англії з дочками воювати, І вспів собі в невдовгім часі Їх із престолів та столиць прогнати.  БАЛАДА ЯК ЖАНР УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ 25 І Лір прийняв на старості своїй Знов королівськую корону, Та в одній битві замордовано Корделію, його потіху й оборону. Та скоро про ту передчасну смерть Корделії до нього вість прийшла, Що в нерозважнім запалі за нього Сама у бій пішла, Впав непритомний і оглушений На її груди білі І вмер з тяжким зітханням Тої самої хвилі. Вельможі краю серед жалощів На тіла обоїх гляділи І обох сестер одноголосно На кару смерті засудили. Хто там запанував по них, У хроніці читайте, А повість про дитячую невдячність Собі запам’ятайте! (Переклад Івана Франка) Джон Герберт. Король Лір Вільям Ємес. Корделія. 1888 р. та його дочки. 1876 р.