Лекція 1. Основні категорії та поняття Ґендерної рівності

ЛЕКЦІЯ 1. ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ ҐЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ Умови завершення **1.       Визначення поняття «ґендер»** Поділ людей на чоловіків і жінок є основою сприйняття нами себе і оточуючих. Тілесна несхожість чоловіків і жінок не ставиться під сумнів, однак суть відмінностей між статями люди в...

ЛЕКЦІЯ 1. ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ ҐЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ Умови завершення **1.       Визначення поняття «ґендер»** Поділ людей на чоловіків і жінок є основою сприйняття нами себе і оточуючих. Тілесна несхожість чоловіків і жінок не ставиться під сумнів, однак суть відмінностей між статями люди вбачали зовсім не в біології. Довгий час в європейській культурі існувала одностатева модель людини, описана античним філософом-лікарем Галеном в II ст. н. е. Згідно цієї моделі організм жінки розглядався як біологічно недосконалий чоловічий організм, як вада розвитку плоду. Тільки в XIX ст. питання про статеві відмінності між чоловіком і жінкою було підмінено питанням про репродуктивні функції організму, що в кінцевому результаті привело до виникнення в європейській культурі двостатевої моделі людини. Нова модель дозволяла розглядати соціально обумовлені відмінності в поведінці особистості як біологічно детерміновані, такі, які виникли на основі відмінної анатомічної будови та інших тілесних функцій. Так в європейській свідомості утвердилась уява, що стать людини є біологічним феноменом і що статей у людини тільки дві. З точки зору сучасної біології стать людини має *багаторівневу організацію*: генетична стать (конкретний набір генів), гонадна стать (статеві органи, залози внутрішньої секреції), морфологічна стать ( тілесні характеристики -- м'язева маса, розподіл жирової тканини), церебральна стать (диференціація мозку під впливом тестостерону). Ідея виділення двох вимірів статі - біологічної і соціальної -- виникла в  американського психоаналітика Роберта Столлера. Термін «ґендер» до Столлера був тільки граматичною категорією, яка означала граматичний рід (чоловічий, жіночий, середній). Використання цієї граматичної категорії в ролі соціально-психологічного поняття дозволило окреслювати будь які прояви статі, не пов'язані прямо з репродуктивною активністю. **Стать** -- це комплекс анатомічних (репродуктивних) ознак, а **ґендер** -- соціально-статевих ознак, що визначають індивіда як чоловіка чи жінку[^[\[1\]]^](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn1). **Ґендер** - це змодельована суспільством та підтримувана соціальними інститутами система цінностей, норм і характеристик чоловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та стосунків жінок і чоловіків, набутих ними як особистостями в процесі соціалізації, що насамперед визначається соціальним, політичним, економічним і культурним контекстами буття й фіксує уявлення про жінку та чоловіка залежно від їх статі[^[\[2\]]^](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn2).  **Ґендер -- **це не лише соціально сконструйоване визначення чоловіків і жінок як окремих індивідів, а й соціально сконструйоване визначення взаємовідносин між статями. Ґендер характеризує відносини поміж ними як соціально-демографічними групами та ґендерні відносини в цілому -- те, як реалізуються соціальні ролі чоловіків і жінок, як вони соціально вибудовуються[^[\[3\]]^](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn3). **Ґендер** є одночасно соціо-культурною конструкцією і семіотичним апаратом, системою репрезентації, яка приписує значення (ідентичність, цінність, престиж, родинні зв'язки, статус в соціальній ієрархії тощо) індивідам в середині суспільства.[^[\[4\]]^](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn4) **2.       Історія формування поняття «[[ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary)»** Утвердження ґендерної рівності є однією з визначальних умов інноваційного розвитку та модернізації суспільства, формуванням правової, демократичної, соціальної держави. На перший погляд, у чинному законодавстві України немає норм, які можна було б потрактувати як дискримінаційні до тієї чи іншої статі. Проте відсутність законодавчої дискримінації ніяк не свідчить про її відсутність в реальному житті, хоча б з огляду на традиції та [[стереотипи]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=454611&displayformat=dictionary) сформовані минулим. Тому ідея ґендерної рівності ще далеко не втілена ні в законодавство, ні, тим більше, в суспільну свідомість. Вперше, в чинному законодавстві України, поняття «[[ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary)» вжито у Постанові Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. «Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню ґендерної рівності у суспільстві на 2001--2005 роки». Ґендерна рівність сьогодні є, як і правова держава, незалежне і справедливе судочинство, права людини, загальносуспільною цінністю й індивідуальним інтересом кожного члена суспільства. Чи є відмінність між поняттями **ґендерна рівність** та **рівноправ'ям**? На це питання надзвичайно точно дають відповідь Майкл Кіммел та Майкл Кауфман у книзі «Чоловіки про фемінізм». [[Ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary), за їхнім визначенням, це коли в жінок і дівчат у житті буде стільки ж можливостей, скільки в чоловіків і хлопців. Коли за роботу їм платитимуть однаково. Коли вони не натикатимуться  на невидимі перешкоди на ринку праці. [[Ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary) не означає, що до різних людей треба ставитись однаково, рівність не означає що люди всі однакові. *Рівноправ'я* для авторів книги означає *справедливість. *Справедливо надавати можливість матері, яка працює, відлучатись годувати дитину за потреби, навіть якщо чоловіки на цьому підприємстві не мають такої можливості -- тобто не можуть робити перерву що дві години. Це ситуація нерівних можливостей, але вона справедлива[[\[5\]]](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn5). Офіційне визнання рівноправ'я жінок і чоловіків зафіксовано у Статуті ООН (1945 р.).      Ґендерна рівність нерозривно пов'язана з прогресивними тенденціями сучасного розвитку людства, це якісно новий рівень суспільного розвитку, який розпочинається зі зникненням біполярного світового порядку, який зумовлює потребу все більш повного залучення до прийняття рішень усе ширших суспільних груп.      Поняття «[[ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary)» та пов'язані з ним інші терміни стали за останні десятиліття найбільш значимими в термінології міжнародно-правових актів та в окресленні соціальних відносин, які ще донедавна залишалися поза увагою, а сьогодні набувають визначального значення у вимірі динаміки успішного та ефективного розвитку суспільства.      Розглядаючи питання ґендерної рівності, потрібно розмежовувати появу ідеї правової рівності людей незалежно від їхньої статевої належності і появу самого терміну «ґендерна рівність». Очевидно, що ідея рівності людей виникла значно раніше, ніж термін. У ст. 2 Загальної декларації прав людини, прийнятій 10 грудня 1948 р., вперше на міжнародному рівні було закріплено норму, яка передбачала рівність усіх людей: «Кожній людині надаються всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, соціального чи станового походження, майнового або іншого стану»[^[\[6\]]^](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn6). Цією нормою автори Декларації, представники країн, які підписали її, переживши жахи Першої і Другої світових війн, прагнули визначити магістральний напрям подальшого розвитку людства, як спільноти людських індивідів, які, попри всі свої відмінності, є рівними у своїй гідності і правах. Проте Декларація не була першим міжнародним актом, яка закріплювала рівність прав і свобод усіх людей, у тім числі, незалежно від статі. Першим міжнародним актом, який чітко й однозначно закріпив принцип рівноправності чоловіків і жінок як необхідну умову соціального прогресу і поліпшення умов життя людства, є Статут Організації Об'єднаних Націй. Попередній проект Статуту ООН розробили на Конференції представників СРСР, США, Великобританії і Китаю, яка відбулася в серпні -- жовтні 1944 р. у Думбартон-Оксе (США). Кінцевий текст був підписаний у Сан-Франциско (США) 26 червня 1945 р. на Конференції Об'єднаних Націй з питання про створення міжнародної організації і набув чинності 24 жовтня 1945 р., після його ратифікації СРСР, США, Великобританією, Францією, Китаєм, Україною (УРСР) і більшістю інших держав, що підписали Статут ООН. Одним зі своїх завдань, відповідно до Статуту, [[Організація Об'єднаних Націй]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=454618&displayformat=dictionary) проголосила утвердження віри «в основні права людини, в гідність та цінність людської особистості, в рівноправність чоловіків і жінок і в рівність прав великих і малих націй». Прийняття цієї норми є чітким підтвердженням розуміння тогочасними лідерами держав -- членів ООН нероздільного зв'язку між прогресивним розвитком людства і забезпеченням рівноправності чоловіків і жінок. Це особливо важливо з огляду на те, що такої норми на той час не було в конституційному законодавстві більшості країн (як її немає і сьогодні в Конституції США, оскільки XXVII поправка про рівноправність жінок так і не була ратифікована.      Нормативне закріплення ідеї рівноправності чоловіків і жінок супроводжувалося створенням інституційного механізму її втілення в міжнародно-правову практику. У системі ЕКОСОС (Економічна і Соціальна Рада -- один з головних органів ООН, який поряд з Генеральною Асамблеєю і під її керівництвом несе відповідальність за виконання функцій Організації) 16 лютого 1946 р. у складі Комісії з прав людини була створена підкомісія зі становища жінок. Проте вже 21 червня 1946 р. цій Підкомісії було надано статус комісії і названо Комісією зі становища жінок. Функціями зазначеної Комісії є «підготовка рекомендацій і доповідей Економічній і Соціальній Раді про захист прав жінок в політичній, економічній, соціальній і просвітницькій сферах. Комісія також дає рекомендації Раді з нагальних проблем у сфері прав жінок (women\`s rights), які потребують термінового вирішення». Показово, що в цьому випадку йдеться саме про «права жінок», а не про їхнє «становище».      Наступним кроком стало прийняття Економічною і Соціальною Радою 26 травня 1952 р. низки резолюцій зі статусу жінки. Це передусім резолюція про Конвенцію про політичні права жінки, якою було рекомендовано Генеральній Асамблеї відкрити її для підписання і ратифікації державами-членами ООН. Головною метою Конвенції є здійснення принципу рівноправності чоловіків і жінок, закріпленого в Статуті ООН, та визнання того, що будь-яка особа має право на участь в управлінні своєю державою. З огляду на це необхідне зрівняння становища чоловіків і жінок у наділенні та користуванні політичними правами.      Друга резолюція стосувалася Керівництва у виборі професії і професійного та технічного навчання жінок, у якій, враховуючи, що жінки займають все більш важливе і значне місце в економічному житті та промисловості багатьох країн, визначено, що для чоловіків і жінок повинні існувати рівні можливості участі в економічному житті своїх країн. Зокрема, принцип рівності можливостей стосовно професійної підготовки має велике безпосереднє значення як для економічного розвитку кожної країни, так і для поліпшення, паралельно з політичним та соціальним, економічного становища жінок у всіх країнах, що можливо за умови, зокрема, вільного, рівного доступу до освіти, починаючи від початкової школи, для хлопчиків і дівчаток. Цією ж резолюцією всім урядам країн було рекомендовано вжити всіх необхідних заходів для забезпечення жінкам права на працю на рівних умовах з чоловіками, а також забезпечити доступ до всіх видів професійної підготовки та можливостей у виборі професій всім працюючим без різниці статі.      Тоді ж були прийняті резолюції про необхідність вивчення питання про роботу працівників, які мають обов'язки по відношенню до сім'ї і дітей, а також про трудовий статус жінок вікової групи старше 40 років порівняно з чоловіками^.^      Саме ці документи заклали принцип ґендерної рівності, тобто рівності людей, незалежно від їхньої статевої належності, там, де статева належність, не повинна відігравати жодної ролі і значення, зокрема, в політичному житті, доступі до економічних благ суспільства, можливостях отримання освіти та доступу до професій, тощо. Водночас рівність не передбачає нівеляції відмінностей, зумовлених, зокрема, материнством. Етапним явищем утвердження ідеї ґендерної рівності стало прийняття Декларації про ліквідацію дискримінації щодо жінок, яка була схвалена Генеральною Асамблеєю 7 листопада 1967 р., в якій зазначено, «що повноцінний розвиток країни, добробут всього світу і справи миру вимагають максимальної участі жінок нарівні з чоловіками у всіх сферах», тому потрібно «забезпечити в законодавстві і на практиці загальне визнання принципу рівноправності чоловіків і жінок», а «дискримінація щодо жінок, яка призводить до заперечення або обмеження їх рівноправності з чоловіками, є несправедливою в своїй основі і являє собою злочин проти людської гідності».[^[\[7\]]^](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn7) На основі Декларації було підготовлено і в 1979 р. укладено Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, у якій були закріплені конкретні зобов'язання держав щодо практичної реалізації норм та вимог, які вона закріпила.      24 травня 1990 р. в резолюцію ЕКОСОС «Рівноправна участь у політичному житті і прийнятті рішень» йшлося, що жінки, які становлять близько половини населення світу, беруть незначну участь в ухваленні рішень, хоча повинні на рівноправних з чоловіками засадах бути задіяні в національному процесі прийняття рішень і в будівництві своєї країни, оскільки рішення, які приймаються у суспільстві, повинні ґрунтуватися на досвіді як жінок, так і чоловіків. Появу поняття «[[ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary)» можна пов'язувати з IV Всесвітньою конференцією зі становища жінок (Пекін, 1995 р.). Підставою для такого твердження є заява Голови конференції стосовно загальноприйнятого тлумачення терміну «ґендер». У ній ідеться, що в процесі 19-го засідання Комісії зі становища жінок, яка діяла як підготовчий орган Конференції, виникли питання щодо значення терміну «ґендерний» у контексті Платформи дій Конференції. Для розгляду цього питання була створена контактна група в Нью-Йорку під головуванням пані Сельми Ашіпали (Намібія), доповідача Комісії. Групі було доручено дійти до одностайності щодо загальноприйнятого значення терміну «ґендерний» і зробити доповідь з цього питання безпосередньо на конференції в Пекіні. Після розгляду питання контактна група заявила, що: 1) слово «ґендер» широко використовувалося і розумілося в його звичайному загальноприйнятому значенні у перебігу різних інших форумів і конференцій Організації Об'єднаних Націй; 2) немає ніяких ознак, які б свідчили про те, що в Платформі дій використовувалось якесь нове значення або конотація терміну, яке б відрізнялося від раніше вживаного значення. Отже, було підтверджено, що термін «ґендер» у тому вигляді, в якому його використовують у Платформі дій, потрібно тлумачити і розуміти в його звичайному загальноприйнятому значенні^.^ Такий підхід привів до неоднозначності і нечіткості закріплення на нормативному рівні поняття «ґендер», і якщо в англомовному світі вже було вироблене його «загальноприйняте значення» (що сумнівно з огляду на проблематичність однозначного визначення будь-якого наукового поняття в соціальних чи гуманітарних науках), то для решти світу це поняття було новим.     **3.       Співвідношення ґендерної рівності та жіночих прав** У вересні 2000 р. керівники держав світу взяли зобов'язання виконати вісім Цілей розвитку тисячоліття до 2015 р. Третя ціль -- сприяння рівності чоловіків і жінок та розширення прав і можливостей жінок, четверта -- скорочення дитячої смертності, п'ята -- покращення охорони материнства[^[\[8\]]^](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn8). Отже, ці три цілі пов'язані зі становищем жінки в суспільстві, її репродуктивною здатністю та репродуктивним здоров'ям, створенням умов для поєднання материнства з професійною діяльністю, належним рівнем соціального та економічного добробуту, реальної можливості на участь в управлінні державою та виробленні й прийнятті рішень, відсутністю дискримінації за ознакою статі. Усі ці проблеми були в різні періоди і в різних формах предметом зацікавлення жіночих організацій, демократичних та прогресивних партій та рухів. Унаслідок цього ці різні за своїм змістом питання і проблеми окреслювали як «[[емансипація жінок]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=454628&displayformat=dictionary)», «жіночі права», «ґендер», «становище жінок», «рівність статей», «фемінізм» тощо. Така ситуація зумовлена пануванням патріархальних стереотипів, консервативної чи тоталітарних ідеологій, які відводили жінці статус «другої статі» в суспільному, політичному, і навіть сімейному житті. Сьогодні, коли [сексизм] повільно, проте неухильно посідає належне йому місце серед подібних ідеологій, як от: расизм, шовінізм, нацизм, потрібно розмежовувати такі поняття, як «жіночі права» та «[[ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary)», оскільки вони стосуються різних аспектів буття людини. Поява і запровадження терміну «ґендер» дало змогу розмежувати соціальні статево-рольові функції від фізіологічних, що, безумовно, сприяло чіткому окресленню проблем дискримінації та обмежень жінок у суспільстві. Проте, як з будь-якою новацією, поняття «ґендер» почали використовувати некритично і занадто широко. У деяких випадках стверджують про те, що будь-які статеві відмінності -- це винятково результат дії соціальних чинників і стереотипів. Спрацював принцип «маятника». Якщо колись фізіологічні відмінності статей зумовлювали різний правовий статус чоловіків і жінок, то тут, навпаки, природні відмінності людей, зумовлені їхньою статевою належністю, проголошували результатом впливу соціальних чинників. Саме для уникнення таких непорозумінь потрібно чітко розмежовувати й окреслювати такі поняття, як «[[ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary)» та «права жінок». [**[Ґендерна рівність]**](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary) -- це рівні права людини для кожного члена суспільства без огляду на його стать. В економічному, культурному, політичному житті суспільства кожна людина має мати рівні права і можливості, без будь-яких обмежень з огляду на статеву належність. Заборона або утруднення доступу дівчат та жінок до початкової, середньої та вищої освіти було дискримінаційною практикою, яка пізніше призводила до подальшої дискримінації жінок у політичному та економічному житті. Тому для заохочення рівності чоловіків і жінок та розширення прав і можливостей жінок ООН у 2000 р. поставила завданням ліквідувати, бажано до 2005 р., ґендерну нерівність у сфері початкової і середньої освіти, а не пізніше 2015 р. -- на всіх рівнях освіти. Наявність дискримінаційних практик під час доступу до освіти спричинило інші ґендерні диспропорції в суспільстві, як от, непропорційно низький рівень представництва жінок в органах законодавчої влади, на вищих щаблях виконавчої та судової влади, керівних структурах корпорацій тощо. Для виправлення такого становища можуть бути припустимими і навіть бажаними форми позитивної дискримінації, наприклад, квотування місць у парламенті, для досягнення окресленого світової спільнотою бажаного рівня представництва обох статей на рівні 30 до 70. Очевидно, що такі дискримінаційні практики повинні мати тільки тимчасовий характер, до часу, коли рівень суспільної свідомості буде таким, щоб зважати тільки на рівень компетентності людини, її креативного та інтелектуального потенціалу під час вирішення державних, регіональних, корпоративних завдань, без огляду на її статеву належність. На неприпустимість усунення жінок від участі в будь-якій політичній діяльності звертав увагу французький [[письменник]](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA), [[вчений]](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9)-[[математик]](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA) і [[політичний діяч]](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D1%96%D1%8F%D1%87) Кондорсе в 1790 р. зазначаючи, що, оскільки права людини випливають з її природи, то «жінки посідають і однакові з чоловіками права». В іншому випадку «або жоден з індивідів, що належать до роду людського, не має правдивих прав, або ж всі вони мають однакові права. І той хто голосує проти права іншого (хоч би якими були релігія, колір шкіри чи стать цього іншого) водночас заперечує і свої власні права»[^[\[9\]]^](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn9). ХІХ ст. є періодом боротьби за виборчі права жінок та за право доступу до вищої освіти, а отже, й до професій, які потребували такої освіти (проблем з доступом до фабрично-заводської праці у зв'язку з потребою значної кількості робочих рук, зумовленої інтенсивним розвитком промисловості, у жінок не виникало); тут жінки-робітниці перші розпочали боротьбу, яка і сьогодні триває, проте уже в усіх сферах суспільного виробництва, за рівну з чоловіками оплату праці. Досягнення рівних з чоловіками прав у політичній та економічній сферах безумовно привело й до змін статусу жінки в сім'ї. Ставши економічно незалежною від чоловіка, жінка стала рівноправною в сімейних відносинах, що знайшло своє відображення у відповідному законодавстві. Патріархальна сім'я із законодавчо закріпленим статусом глави сім'ї відходить у минуле. Сім'я створюється на основі вільної згоди двох осіб, які мають рівні права й обов'язки. **Жіночі права** -- це специфічні права жінок, зумовлені їхньою репродуктивною функцією, бажанням, здатністю і можливістю материнства. Окресливши ціллю тисячоліття зменшення дитячої смертності та покращення охорони материнства, ООН чітко визначила, що дві з восьми цілей тисячоліття прямо і тісно пов'язані з жіночими правами. Це права, усвідомлення ролі і значення яких, їхнє забезпечення та захист є не тільки індивідуальним інтересом конкретної особи, а умовою існування та розвитку людства. Врегулювання цих прав, їхня чітка законодавча регламентація, реальне забезпечення і захист є нагальною вимогою часу. Розуміння жінки як репродуктивного тіла з намаганням законодавчо регламентувати обов'язковість материнства, без огляду на її бажання, шляхом заборони абортів за відсутності забезпечення загального доступу до ефективних та якісних послуг з охорони репродуктивного здоров'я жінок, є відголоском патріархального середньовічного світогляду. У тісному зв'язку з жіночими правами є питання охорони материнства і дитинства, особлива увага з боку системи охорони здоров'я до охорони репродуктивного здоров'я жінки, розвиток форм та можливостей поєднання жінкою материнства та професійної діяльності, забезпечення права на планування сім'ї. Проте, наявність такого зв'язку не є підставою їх поєднання чи ототожнення. Так, «забезпечення рівного доступу всіх жінок незалежно від місця проживання та соціального статусу до високоякісних медичних послуг, що надаються вагітним, створення умов для безпечних пологів» є одним з основних завдань, визначених Загальнодержавною програмою «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2021 року»  з охорони здоров'я дітей[^[\[10\]]^](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn10). Розвиток та вдосконалення державної допомоги сім'ям з дітьми є однією з визначальних і головних умов підтримки материнства, а «забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального  захисту населення» (преамбула закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми») є одним з найефективнішим державно-правовим механізмом захисту цілого спектра жіночих прав[^[\[11\]]^](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn11). Розширення кола суб'єктів права на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (один з батьків, баба, дід або інший родич) дає змогу жінці робити мінімальну перерву в професійній діяльності. В Україні близько 25 тис. чоловіків перебувають у відпустці по догляду за дитиною, і з кожним роком їх стає все більше[^[\[12\]]^](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn12). Така ситуація не тільки сприяє збільшенню народжуваності, оскільки жінка перестає боятися втрат у професійному чи кар'єрному рості, зумовлених народженням дитини та тривалим доглядом за нею, а й сприяє утвердженню ґендерної рівності в суспільстві. Можна з певністю стверджувати, що саме законодавчі заходи, спрямовані на підтримку сімей з дітьми, збільшення розмірів виплат при народженні дитини, створення умов для поєднання професійної діяльності жінки та материнства посприяли стійкій тенденції до зменшення кількості абортів (740 тис. в 1995, 169 тис. у 2011, 106 тис. у 2015; на 1000 жінок віком 15 -- 49 років: 58,2 в 1995, 14,7 в 2011, 10,3 в 2015; 150 на 100 пологів в 1995, 34 в 2011, 26 в 2015)[^[\[13\]]^](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn13).Очевидно, що наявні цифри є достатньо значні, проте тільки подальше поліпшення умов поєднання материнства і професійної діяльності, зростання розміру матеріальної допомоги при народженні дитини, інші позитивні кроки в цьому напрямку будуть сприяти її зменшенню. Намагання законодавчим шляхом зобов'язати жінок максимально використовувати репродуктивні можливості свого організму, забороняючи під страхом кримінального переслідування аборти, є рудиментом тоталітарного мислення, грубим і цинічним запереченням права людини на планування сім'ї та усвідомлене материнство. Зміни в ситуації з правами жінок простежуються і в сімейно-[[шлюб]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=464443&displayformat=dictionary)них відносинах. Народження дитини жінкою, яка не перебуває в [[шлюб]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=464443&displayformat=dictionary)і, у традиційному суспільстві спричиняло як і для жінки, так і для дитини, негативні наслідки в соціальному, правовому та економічному плані. Це змушувало жінку, її рідних будь-якою ціною намагатися добитися укладення [[шлюб]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=464443&displayformat=dictionary)у, що призводило до подальшого розпаду таких сімей, або, що було поширенішим явищем, робили таку жінку об'єктом постійного домашнього насильства як з боку чоловіка, так і його родичів. Усунення правової дискримінації, економічна свобода жінки, наявність гарантованої державної допомоги одиноким матерям докорінно змінили ситуацію. З патріархальних позицій збільшення частки дітей, народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому [[шлюб]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=464443&displayformat=dictionary)і (з 13,2 у 1995 р. до 21,9 у 2011 р. та 20,6 у 2015) є негативною тенденцією[^[\[14\]]^](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn14). Проте з позиції запобігання та усунення домашнього насильства, забезпечення жіночих прав ситуація є зовсім іншою. Право на материнство стає реальним правом жінки. Вона може реалізувати його без огляду на свій сімейний стан, наявність чи відсутність у свого партнера бажання до створення сім'ї та народження дитини. Зокрема, кримінальна карність будь-яких діянь щодо змушення жінки до вчинення аборту та наявність права на всі передбачені чинним законодавством форми державної допомоги сім'ям з дітьми зумовлюють право на материнство тільки суб'єктивним бажанням жінки. Сьогодні, коли рівність прав та можливостей чоловіків і жінок є вимогою часу, нормою законодавства демократичної правової держави необхідно подальше осмислення шляхів, форм та методів усунення, нейтралізації, нівеляції тих ґендерних стереотипів та дискримінаційних практик, що були вироблені традиційним патріархальним суспільством. Одним з напрямків тут повинно стати чітке розмежування ґендерної рівності та жіночих прав як відмінних сфер суспільного буття жінки, які потребують різних форм і методів правового регулювання. [**[Ґендерна рівність]**](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary) -- це рівність осіб без огляду на їхню статеву належність, у політичному, економічному, науковому, культурному та інших сферах життя суспільства. Тобто не може й не повинно бути диференціації правового статусу особи там, де статева належність не відіграє або не повинна відігравати жодного значення, наприклад, у реалізації активного чи пасивного виборчого права. Оскільки силою раніше наявних у законодавстві обмежень жінки були позбавлені таких прав, то для усунення дискримінаційної до жінок виборчої практики, потрібно використати позитивну дискримінацію, як от: квотування місць в органах законодавчої влади, органах місцевого самоврядування, вищих органах виконавчої та судової влади для жінок. Така практика має тимчасовий характер і з досягненням паритетності представництва чоловіків і жінок у цих структурах буде усунута. Тобто, [[ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary) передбачає відсутність диференціації громадян за статевою ознакою, надання різного правового статусу особі з огляду на її стать.   **4.       Законодавчі колізії пов'язані з поняттям «[[ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary)»** Утвердження ґендерної рівності є невід'ємною складовою прогресивного розвитку суспільства. Свобода, справедливість, толерантність -- поняття, які входять до обсягу цінностей демократії. Ключовим питанням в утвердженні прав і свобод людини є забезпечення рівних прав чоловіків і жінок. В Україні, правова рівність статей окреслюються поняттям «[[ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary)». Однак, попри те, що минуло шістнадцять років від моменту прийняття закону «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», де в ст.1 чітко окреслено зміст і обсяг поняття «[[ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary)», сьогодні маємо проблеми з розумінням зазначеного поняття та сприйняття його суспільством. Змістом ґендерної рівності законотворець визначає рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства[[\[15\]]](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn15). Засоби масової інформації, соціальні мережі інформують нас про некоректні висловлювання, гомофобні скандали, в які потрапляють політики, та й, навіть, викладачі вишів України. Центром спорів завжди є поняття «[[ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary)» та пов'язані з ним висловлювання. Зазвичай, суспільство розділяється на два антогоністичні табори -- одні виступають «за», інші -- «проти». При цьому кожна група вкладає свій зміст і обсяг у поняття «[[ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary)». Для одних це поняття з мови міжнародних актів та чинного законодавства України, для інших -- одностатеві [[шлюб]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=464443&displayformat=dictionary)и, руйнування традиційної сім'ї, проституція і т. п. Створюються різноманітні об'єднання, які в основі своєї діяльності декларують боротьбу з ґендером і відстоювання традиційних цінностей[[\[16\]]](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn16). Можемо констатувати, що сьогодні в Україні відбувається тотальна підміна поняття, коли пропоненти маніпулюють аудиторією, підміняючи зміст і обсяг поняття задля досягнення своїх матеріальних цілей пов'язаних з доступом до великої політики чи переконання у своїй правоті. Інколи це відбувається несвідомо, через вплив стереотипного мислення і нерозуміння базових цінностей демократії. Однак, в багатьох випадках, в риториці пропонентів є навмисні прийоми, за допомогою яких вони готові за будь-яку ціну захищати свої тези, при цьому нехтуючи істинністю чи хибністю своїх міркувань. Сучасні софісти грубо порушують закони логіки та зневажливо ставляться до основних форм мислення -- поняття, судження, умовивід. Те, що поняття в поєднанні з законодавчо визначеними змістом і обсягом становлять категоричні судження, які неприпустимо трактувати на власний розсуд, їх мало хвилює. Наслідком цього, маємо те, що в Україні ще до сьогодні не ратифікована [[Стамбульська конвенція]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=464459&displayformat=dictionary) і саме поняття «ґендер» стало причиною такого факту. У Верховній раді України лунають заклики вилучити це поняття з мови нормативно-правових актів. У 2018 р. Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій звернулась до Голови Верховної Ради України з листом про «Про недоцільність і ризики ратифікації Стамбульської Конвенції». В листі йдеться, що поняття «ґендер», «ґендерна ідентичність», «ґендерна чутливість»,* *та інші подібні поняття, у своїй сукупності становлять ґендерну ідеологію та руйнують українське суспільство. Саме [[Стамбульська Конвенція]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=464459&displayformat=dictionary), на думку ВРЦіРО, є потужним інструментом для популяризації в українських школах і університетах нових «ґендернів», що виходять за межі біологічної статі, та одностатевих стосунків[[\[17\]]](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn17). Дане звернення є прикладом політико-правової взаємодії держави та Церкви. Однак така взаємодія носить характер невизначеності, і однозначно, не сприяє розвиткові України, як правової та демократичної країни. Варто зазначити, що 20 червня 2022 р. Президент України В. Зеленський підписав Закон \"Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами\"[[\[18\]]](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn18). Втілення ґендерної політики в Україні зіштовхується з фактором опору нововведенням -- щоб приховати власну необізнаність у сфері прав людини та небажання вникати в суть проблематики, пропоненти готові нав'язувати своє стереотипне мислення іншим і переконувати у своїй правоті. Науковець С. Попов, який досліджує імплементування інновацій, структурує ознаки спротиву нововведенням. Серед них, С. Попов виділяє новизну, яка характеризується ступінню невизначеності знань про сутність інноваційної ідеї, відсутність її поширення в суспільстві та розуміння наслідків її впровадження. Вчений зазначає, що для того, аби долати опір нововведенням, необхідно до кола учасників процесу нововведення включати засоби масової інформації та заклади, що сприяють міжособистісній комунікації та формуванню інноваційно-орієнтованої культури, а також тих, хто забезпечує навчання, дослідження, розробку технологій та методологічного інструментарію[[\[19\]]](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn19). Окрім проблем з понятійно категоріальним апаратом ґендерної проблематики, в Україні є складнощі з реальним забезпеченням ґендерної рівності. В чинному законодавстві України немає жодної прямої дискримінуючої норми, однак на практиці [сексизм] та [[дискримінація за ознакою статі]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445739&displayformat=dictionary) є присутніми в багатьох сферах суспільного життя. Німецький правознавець, автор соціологічної теорії утворення і розвитку держави та права Рудольф фон Єринг (1818 -- 1892), у своїй праці «Юридична техніка» з цього приводу міркував, що вирішальним моментом при оцінці права є не абстрактний зміст законів, не справедливість на папері і моральні чесноти на словах, а те, як право втілюється в житті. Єринг зазначав, що важливо не тільки, щоб право здійснювалось, але й те, як воно здійснюється. Доля сарказму є у міркуваннях Єринга, коли він висловлювався про право і його механізми втілення. Вчений задає питання читачам: яка користь від впевненості в безсумнівному здійсненні права, якщо воно відбувається настільки повільно, що особа, яка сподівається на правовий захист, добивається справедливості, коли вже лежить в домовині? Науковець сформулював відповідь на своє ж запитання: здійснення права повинно бути, з одного боку, обов'язковим і тим самим -- рівномірним та безсумнівним, з іншого -- легким і швидким. До чинників, які впливають на забезпечення дії права, він відносив степінь розумової і моральної культури народу, розвиток ідеї держаної влади, соціальне розшарування народу, розподіл влади між окремими класами. Головним, як зазначав Єринг, є моральне підґрунтя права, яким наділяє його народ: чи є право для народу чимось високим і священним, чи звичним явищем. Далі, правознавець акцентує на тому, що для народу, справедливість для якого є святинею, втілення права буде непідкупним і якісним[[\[20\]]](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn20). Міркування вченого неабияк дотичні сьогодні до проблем втілення ґендерної рівності в Україні. Автори колективної монографії «Законотворчий процес: стан і шляхи вдосконалення» Копиленко О.Л. та Богачова О.В. також акцентують у своїй праці на невпорядкованості та неузгодженості внутрішньої системи українського законодавства. Головним завданням поліпшення законотворчої діяльності держави, на думку вчених, повинна бути розробка нових орієнтирів її реалізації. Щоб досягти ефективності, демократичності законотворчого процесу, автори монографії вважають необхідним підняття на якісно новий щабель наукове, нормативно-правове та організаційне забезпечення законотворчого процесу[[\[21\]]](https://vns.lpnu.ua/mod/page/view.php?id=682137#_ftn21). Розуміння того, що таке ґендерна рівність не розвивається само по собі. Проблематика потребує фахового підходу та комплексного вивчення з боку науковців, напрацювання яких можуть стати напрямами діяльності громадських та політичних діячів. Акцент на вироблення понятійно категоріального апарату ґендерної проблематики дозволить забезпечити належне закріплення в законодавстві рівності статей. Поняття «[[ґендерна рівність]](https://vns.lpnu.ua/mod/glossary/showentry.php?eid=445740&displayformat=dictionary)» є юридичним терміном, технічним поняттям, яке дозволяє забезпечити стислість викладу правової норми, тобто юридичну концентрацію. Адже саме юридична стислість є одним з професійних якостей законотворця.