Тема 2. ПІДПРИЄМСТВО ЯК ГОЛОВНИЙ СУБ'ЄКТ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ PDF

**Тема 2.** **ПІДПРИЄМСТВО ЯК ГОЛОВНИЙ СУБ'ЄКТ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ** **ПЛАН** **1. Стимулюючі та стримуючі фактори ЗЕД підприємства.** **2. Вибір зовнішнього ринку.** **3. Форми та методи виходу підприємства на зовнішні ринки.** **4. Функціональна структура ЗЕД підприємства.** **5...

**Тема 2.** **ПІДПРИЄМСТВО ЯК ГОЛОВНИЙ СУБ'ЄКТ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ** **ПЛАН** **1. Стимулюючі та стримуючі фактори ЗЕД підприємства.** **2. Вибір зовнішнього ринку.** **3. Форми та методи виходу підприємства на зовнішні ринки.** **4. Функціональна структура ЗЕД підприємства.** **5. Основні моделі зовнішньоекономічної діяльності підприємств.** **1. СТИМУЛЮЮЧІ ТА СТРИМУЮЧІ ФАКТОРИ ЗЕД ПІДПРИЄМСТВА.** Одним із головних суб'єктів ЗЕД є підприємство. Підприємство -- це самостійний суб'єкт господарської діяльності, який виготовляє продукцію або надає послуги з метою задоволення потреб суспільства та одержання прибутку. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства базується на можливості отримання економічних вигод виходячи з переваг міжнародного поділу праці, міжнародних ділових відносин. Це пов'язано з тим, що виробництво певного товару, його збут або надання певного виду послуг в іншій країні має більше переваг ніж така діяльність всередині країни. Таким чином, ЗЕД здійснюється в тій країні і з тими партнерами, які є найвигіднішими. До **причин, що спонукають** підприємство займатися зовнішньоекономічною діяльністю, відносяться: − [особливості розвитку внутрішнього ринку, до якого вигідніше вкладати капітал за кордоном.] Це -- насиченість ринку товарами; посилення тиску конкурентів; зростання залежності від посередницької торгівлі, особливо у питаннях якості, цін, капіталовіддачі та розширення виробництва; зростання зборів, пов'язаних із захистом навколишнього середовища; труднощі дотримання соціального законодавства; − [нестабільність політичного та економічного становища] в країні: погіршення інвестиційного клімату, низькі темпи економічного зростання; − [недосконалість національної законодавчої бази, що регулює комерційну діяльність.] Підприємницьке середовище у різних країнах суттєво різниться. Підприємці намагаються здійснювати свою діяльність у тих країнах, які характеризуються ліберальними податковими та митними режимами; [− нестабільність національної валюти], можливість отримання прибутку в твердій іноземній валюті і компенсація коливань валютного курсу шляхом організації часткового виробництва і збуту у відповідних країнах; − [конкуренція зі сторони іноземних комп]аній, що діють на внутрішньому ринку; − [можливість зниження ризику втрати доходу] за рахунок зменшення залежності від внутрішнього ринку і „розсіювання" його шляхом завоювання іноземних ринків, в тому числі розв'язання проблеми залежності фірми від сезонних коливань попиту на внутрішньому ринку; − [пошук унікальних ресурсів], яких немає у власній країні; − [вигідне географічне положення]. Метою перебування в якій-небудь країні підприємство може вибрати її економічно вигідне місце розташування (між континентами, між морями, на пересіканні великих транспортних магістралей); − [можливість отримання більшого прибутку] від кращого використання виробничих потужностей. Так, розширення ринку дозволяє завантажити наявні або додатково створені потужності; − [отримання доступу до новітніх технологій], завдяки діяльності з іноземними партнерами; − [зростаючий попит потенційних зарубіжних клієнтів]; − [можливість придбання на зарубіжних ринках більш дешевих ресурсів,] диверсифікація джерел постачання, зниження загального ризику шляхом їх віднесення на більший обсяг продукції, частина з яких виготовляється на власних зарубіжних фірмах. В той же час існує низка обставин, які **негативно впливають** на характер та ефективність функціонування підприємства. До них слід віднести такі: − підприємство ще дуже обмежене у своїх ринкових можливостях як всередині країни, так і за кордоном; − державна підтримка підприємства деякою мірою носить декларативний характер; − різні елементи ринкової економіки України розвиваються та формуються різними темпами та неадекватно світовим процесам; − нормативно-правове регулювання діяльності підприємства, як правило, розвивається випереджаючими темпами порівняно з іншими елементами ринкової інфраструктури; − використання підприємцями недозволених методів конкуренції, неправових дій; − зростання ризику банкрутства, оскільки підприємство самостійно формує політику збутову, матеріально-технічного забезпечення, валютно-фінансову, цінову та товарну. Існує багато **обставин, які заважають** успішній діяльності підприємств у зарубіжних країнах і негативно впливають на її результати. Основні з них: 1\. Воєнні конфлікти, стихійні лиха, політичні реформи, економічні блокади, страйки тощо; 2\. Відсутність збалансованого механізму державного регулювання та гнучкого управління в умовах кон'юнктури внутрішнього та світового ринків, яка постійно змінюється. Це обумовлено недосконалістю законодавчої бази регулювання ЗЕД, системи кредитування та страхування промислового експорту, митно-тарифного та нетарифного регулювання, недоліками системи банківського обслуговування, слабким розвитком транспортної інфраструктури, що повинна забезпечувати потреби експортно-імпортних перевезень. 3\. Недостатність договірно-правового механізму торговельно-економічних відносин із зарубіжними країнами, співробітництва з міжнародними економічними організаціями та з промислово розвинутими країнами. 4\. Технічна відсталість виробництва, низька якість продукції, застаріла система організації управління виробництвом, слабкий розвиток виробничо-коопераційних зв'язків, недостатній рівень економічних норм продукції, яка постачається на експорт тощо. 5\. Не завжди українські підприємці додержуються міжнародних домовленостей, правил та норм торгівлі, враховують інтереси партнерів та особливості зарубіжного законодавства. 6\. Економічні обмеження та заборони з боку інших країн, що обумовлено конкуренцією (дискримінаційні тарифи, квоти, санкції). Вони установлюють обмеження щодо іноземних підприємств у порівнянні з національними, незважаючи на додержування принципу національного режиму. 7\. Підприємці на зарубіжних ринках можуть стикатися із неформальними обмеженнями: багатоступінчатість процедури одержання дозволу на інвестиційну діяльність; можуть висуватися умови щодо прийняття у частку місцевих підприємців, використання місцевих ресурсів, розвиток постачання на експорт тощо; створення бюрократичних перешкод у діяльності українських компаній, одержанні кредитів, державних замовлень тощо. 8\. Недостатнє володіння українськими підприємцями інформацією щодо економічних, організаційно-правових умов роботи на зарубіжних ринках. Вони повинні знати гарантії прав та інтересів іноземних інвесторів за кордоном. Якщо не володіти цією інформацією, можуть виникнути певні труднощі щодо використання їхнього майна з метою підприємницької діяльності (одержання прибутку від його використання, внесення в якості вкладу при організації комерційних структур тощо), приватизації та ін. **2. ВИБІР ЗОВНІШНЬОГО РИНКУ** В цілому, треба зазначити, що підприємства, особливо великі та середні, завжди будуть шукати можливості виходу на зовнішні ринки. При цьому важливо усвідомлювати те, як це може відбуватися, в які способи підприємство може входити та закріплюватися на зовнішніх ринках. Кожне підприємство має свої особливості виходу на зовнішні ринки. Але всі компанії об'єднує щонайменше один важливий момент: вибір іноземного ринку є надзвичайно відповідальним управлінським рішенням. Відповідне управлінське рішення є поєднанням оцінки шансів та ризиків виходу на зовнішній ринок. Можна певним чином узагальнити, типізувати ті управлінські підходи, які зустрічаються щодо вибору зовнішнього ринку (рис. 1). Рис. 1 Управлінські підходи до вибору зовнішнього ринку та особливості їх застосування До таких у**правлінських підходів** можна віднеси: *1. Особистісний‖ (суб'єктивний‖) підхід.* Тут при прийнятті управлінських рішень щодо виходу підприємства на зовнішній ринок переважають, домінують особистісні бачення власників і менеджерів підприємства. Особистісні бачення ґрунтуються на баченні, досвіді, емоціях, інтуїції, психологічному типі управлінця тощо. Напевно цей підхід має умовну перевагу -- він мінімізує витрати часу та ресурсів на підготовку відповідного рішення. Найбільш поширеними ***причинами застосування*** особистісного підходу є: -- наявність «відповідного» бачення потенціалу країни, її досягнень; -- знайомство з бізнесменами які здійснили успішні виходи на відповідні іноземні ринки; -- наявність відповідних пропозицій від закордонних бізнесменів; -- амбіційні прагнення вийти на новий, можливо дуже престижний, ринок; -- бажання диверсифікувати підприємницьку діяльність та розміщення активів за рахунок різних юрисдикцій та географічних територій. *2. **Аналітично-селективний (дискретний) підхід*** передбачає проведення ґрунтовної аналітичної роботи щодо ринку та потенціалу компанії. Він передбачає виділення та оцінку ряду найбільш важливих для підприємства відповідних показників. Успішність використання цього підходу багато в чому залежить від правильного вибору саме набору відповідних показників -- вони мають бути правильно відібраними, об'єктивно розрахованими, характеризувати динаміку важливих ринкових та інших процесів. Кожна компанія по-своєму формує систему оціночних показників, але найчастіше для обґрунтування рішення щодо вибору певного іноземного ринку за аналітично-селективного підходу використовують такі *показники та критерії*: місткість ринку; динаміка місткості ринку; потенціал ринку; доступність ринку; рентабельність ринку; власні конкурентні переваги; ризики ринку. ***3. Аналітично-комплексний підхід*** передбачає введення в аналіз широкого кола параметрів, що характеризують ринок та відповідний потенціал підприємства. Цей підхід найбільшою мірою мінімізує ризик від виходу підприємства на ринок. Як правило, аналітичні розробки будуть включати: перелік відповідних показників (критеріїв); кількісні значення показників; динаміка кількісних показників; можливо, вага кожного показника для визначення інтегрального показника привабливості ринку. Одночасно цей підхід потребує більше зусиль щодо збору інформації, проведення досліджень, більше часу. Кожне підприємство має свої особливості виходу на зовнішні ринки. Можна представити основні, **типові етапи** процесу управлінської діяльності, пов'язаної з виходом підприємства на зовнішній ринок (рис. 2).  Рисунок 2 -- Етапи управлінської діяльності, пов'язаної з виходом підприємства на зовнішній ринок **При виборі привабливого сегменту (сегментів) ринку** підприємству потрібно проаналізувати комплекс характеристик та даних, які визначають властивості світового ринку або ринків окремих географічних регіонів чи певних країн. На рис. 3 наведено напрямки досліджень потенційного зовнішнього ринку. Рисунок 3 -- Напрямки досліджень потенційного зовнішнього ринку **3. ФОРМИ ТА МЕТОДИ ВИХОДУ ПІДПРИЄМСТВА НА ЗОВНІШНІ РИНКИ** Після вибору найбільш адекватного для підприємства іноземного ринку постає питання про форми присутності на цьому ринку, а отже, і форми виходу на нього. **На вибір рішення** про спосіб виходу на зовнішній ринок впливає ряд обставин як зовнішнього, так і внутрішнього походження: -- особливості ринку -- відкритий чи закритий, стан інфраструктури, рівень інформаційно-технологічного розвитку; -- особливості товарної пропозиції -- властивості продукції, орієнтація на певний сегмент, з технічним обслуговуванням чи без нього, логістичні умови; -- особливості функціонування підприємства -- особливості поставлених цілей, наявність чи відсутність досвіду дій в умовах іноземного ринку, ресурсний потенціал (технології, фінанси, кадри, виробничі потужності тощо). До основних **способів виходу** підприємства на зовнішній ринок можна віднести такі: -- експорт товарів; -- організація спільної підприємницької діяльності; -- здійснення прямого зовнішнього інвестування. Зазначимо, що вибір способу виходу на зовнішній ринок є дуже відповідальним рішенням. Воно потребує ґрунтовної аналітичної, оціночної роботи. Форми виходу на зовнішні ринки наведено на рис. 4.  Рисунок 4 -- Форми виходу підприємства на зовнішній ринок  1. Наступною формою є **Спільна підприємницька діяльність.** Ця напевно більш складна стратегія виходу підприємства на зовнішній ринок, яка ґрунтується на поєднанні активів даного підприємства з активами бізнес-партнерів -- підприємств відповідної країни - з метою створення виробничих і збутових потужностей в цій країні. На відміну від експорту при спільній підприємницькій діяльності формується підприємницьке партнерство, за кордоном створюються відповідні виробничі потужності спільної власності. Так зване ***ліцензування** (передача, надання прав)* є одним із найпростіших шляхів виходу на зовнішній ринок. Наприклад, доволі поширеною формою таких відносин є франчайзингова угода. Іншим варіантом стратегії спільної підприємницької діяльності за кордоном є **виробництво за відповідною угодою**, тобто укладання угоди з місцевим бізнесом на випуск товару Ще одним способом виходу на зовнішній ринок, що відносять до стратегії спільної підприємницької діяльності, є **управління за контрактом**. За такого способу підприємство передає іноземному партнеру ― ноу-хау у сфері управління, а той залучає необхідний капітал. Тобто підприємство експортує не товар, а по-суті насамперед управлінські послуги. Формою такого експорту може, зокрема, бути надання консультаційного супроводу іноземній компанії. Цей спосіб виходу на зовнішній ринок характеризується мінімальним ризиком і можливостями отримання доходу із самого початку діяльності. Ще одним способом проникнення на зовнішній ринок є **створення спільного підприємства** Існують різні шляхи заснування такого підприємства: а) придбання частки акцій (корпоративних прав) в місцевому підприємстві; б) місцеве підприємство може купити собі частку корпоративних прав у вже існуючому місцевому підприємстві закордонної компанії; в) обидві сторони можуть спільними зусиллями створити нове підприємство. 2. **Пряме незалежне інвестування.** Ця форма виходу на зовнішній ринок передбачає інвестування коштів у створення на території іншої країни власних складальних або виробничих структур. **5. ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА ЗЕД ПІДПРИЄМСТВА** Головною формою підприємницької діяльності є фірма -- господарче підприємство або окремий бізнесмен, що є юридичною особою. **За видами діяльності** фірми групуються таким чином: 1\. [Фірми послуг]. У цю групу входять фірми, що надають транспортні, банківські, страхові, посередницькі, інформаційні послуги, послуги зв'язку, технічне обслуговування, туристське забезпечення. 2\. [Торговельні компанії.] 3\. [Виробничі компанії.] **За формами власності і правовим положенням** фірми поділяються на такі типи: 1\. [Одноосібне володіння] -- виробництво, що належить одній особі, яка повністю контролює підприємництво і відповідає по його зобов'язанням. 2\. [Спільна власність], що може мати форму товариства; товариства з обмеженою відповідальністю; акціонерного товариства. 3\. [Державні підприємства]. Організаційно-функціональна структура ЗЕД підприємства **залежить від багатьох факторів: (слайд)** − [масштабів ЗЕД]. При невеликому масштабі зовнішньоекономічних операцій і малій номенклатурі можна не створювати спеціальні структурні підрозділи. У рамках діючої організаційної структури підприємства створюється тимчасова група управління проектом виходу на зовнішні ринки. Це зручний та легкий метод організаційної перебудови, який дозволяє керівництву контролювати міжнародну діяльність. При виході на ринок з іншою продукцією створюється інша група. При великих масштабах ЗЕД підприємство може перетворюватися у міжнародне із своїми відділеннями, представництвами в інших країнах; − [витрати, які пов'язані] з виробництвом за кордоном або з продажем продукції на зовнішніх ринках. При малому обсязі виробництва дешевше використовувати послуги сторонньої фірми, що займається міжнародним бізнесом. При зростанні обсягів міжнародних операцій менш дорогим варіантом стає ведення ЗЕД самостійно; − [складність продукції]. Чим складніше технологія виготовлення продукції тим імовірніше, що компанія створить своє підприємство в іншій країні; − [досвід]. На початкових етапах виходу на міжнародні ринки підприємства ще не мають у своєму розпорядженні необхідних коштів для здійснення ЗЕД за кордоном. Тому вони свої ресурси зосереджують перш за все у країні базування і вибирають такі операційні форми, що пов'язані з виконанням міжнародних операцій зовнішніми організаціями. Із розширенням закордонної діяльності підприємство обслуговує міжнародні операції вже власними силами. Починає зростати частка ресурсів, які розміщуються в іншій країні. Важливу роль відіграє наявність висококваліфікованих спеціалістів, добре знання природно-географічних, економічних, політичних, національних особливостей закордонних ринків; − [контроль над гнучкістю бізнесу], прибутками і поводженням у конкурентному середовищі; − [конкуренція], вплив якої за кордоном можна зменшити, якщо підприємство має дефіцитні, важковідтворювані ресурси, вибере стратегію прискореного розширення закордонних операцій шляхом укладення відповідних угод з іншими фірмами або буде укладати угоди про співробітництво щодо діяльності на конкретних ринках з метою перешкоджання виходу нових конкурентів на ринок; − [присутність у країні]. Якщо спеціалізація діючої закордонної фірми відповідає тому виду продукції (послуг), що передається за кордон, то нове виробництво буде освоюватися власними силами, а якщо не відповідає, то продукцію легше випускати за допомогою досвідченої сторонньої фірми; − [ризики]. У міжнародному підприємництві політичні та економічні зміни найбільше впливають на зниження активів підприємства та одержування прибутків. Засобами зменшення ступеня ризиків є: мінімізація їх за кордоном, укладення угод, заснованих на поділі активів з іншими фірмами, розміщення зовнішньоекономічних операцій у декількох країнах. Організаційно-функціональна структура ЗЕД підприємства залежить і від методів виходу на зовнішні ринки -- через власну фірму (прямий метод) або за допомогою посередників (непрямий метод). При прямому методі передбачається встановлення прямих зв\'язків між виробником (постачальником) і кінцевим споживачем, тобто товар поставляється безпосередньо кінцевому споживачу, а закуповується -- безпосередньо у самого виробника на основі договору закупівлі-продажу. Близько 50% міжнародного товарообміну відбувається на основі прямих зв\'язків. При непрямому методі здійснюється купівля і продаж товарів через торговельно-посередницьку ланку на основі укладання договору з торговельним посередником, що передбачає виконання останнім визначених зобов\'язань у зв\'язку з реалізацією товару продавця. Торговельні посередники -- це юридичні особи (фірми, організації, установи і т. ін.), що сприяють обміну товарів і незалежні від виробників і споживачів. Їх безпосередня функція -- поєднання продавців і покупців, пов\'язування попиту та пропозиції. Найбільш ефективна функціональна структура ЗЕД підприємств наведена на рис.6.  Рисунок 6 -- Функціональна структура ЗЕД підприємства Для здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкту ЗЕД необхідно виконати такі процедури: − відкрити власний валютний рахунок у банку; − одержати необхідні ліцензії на різні види і форми ЗЕД, якщо вони підлягають ліцензуванню; − укласти контракти на різні види діяльності з фірмами закордонних країн та на право здійснення операцій, зв'язаних з одержанням іноземної валюти; − ознайомитися з правилами митних процедур і дотримуватися їх. **4. ОСНОВНІ МОДЕЛІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ** Основними моделями ЗЕД підприємства є зовнішньоторговельна та виробничо-інвестиційна. Існування таких двох моделей базується на поділі зовнішньоекономічних зв'язків за структурною ознакою, яка визначає їх груповий склад щодо відтворювання сфери економічних інтересів та основної мети ЗЕД підприємства. Розглянемо більш детально кожну з них. **5.1. Виробничо-інвестиційна модель ЗЕД підприємства** Виробничо-інвестиційна модель ЗЕД підприємства включає комплекс операцій, пов'язаних із міжнародним лізингом, міжнародною виробничою кооперацією, діяльністю спільних підприємств (рис. 7). Рисунок 7 -- Виробничо-інвестиційна модель ЗЕД підприємства **Міжнародний лізинг** є однією з форм лізингу, за якою укладається договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або у разі, коли майно чи платежі перетинають державні кордони. [За наявністю факту переходу права власності] розрізняють: *-- оперативний та* *-- фінансовий лізинг.* *Оперативний лізинг* -- це контракт, що укладається на короткий та середній термін, менший за той, за яким амортизується 90% вартості об'єкта лізингу. *Фінансовий лізинг* -- це лізинговий контракт з тривалим терміном (15-20 років) -- тобто на строк не менший ніж той, за яким амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору, і амортизацією всієї або більшої частини вартості устаткування. [За складом учасників] лізинг буває: -- прямий і -- непрямий. *Прямий лізинг* -- це двостороння угода, згідно з якою лізингове майно передається лізингодавцем лізингоодержувачу безпосередньо, тобто без посередників. *У непрямому лізингу* приймають участь лізингодавець, лізингоотримувач та продавець об'єкту лізингу. Він може укладатися у формі багатосторонньої угоди або у формі низки угод. [За характером платежів] розрізняють: *-- грошовий,* *-- бартерний,* *-- компенсаційний,* *-- змішаний лізинг.* *Грошовий лізинг* -- вид лізингу, який передбачає здійснення всіх платежів у грошовій формі. *Бартерний лізинг* передбачає замість лізингових платежів поставку лізингоотримувачем лізингодавцю за умови згоди останнього будь-яких товарів, які він має. *Компенсаційний лізинг* передбачає в якості лізингових платежів постачання лізингоотримувачем лізингодавцю товарів, вироблених з використанням об'єкту лізингу. При *змішаному лізингу* поєднується грошовий та компенсаційний (бартерний) лізинг. **Міжнародне виробниче кооперування --** це найрозповсюджений вид міжнародних виробничо-технічних зв'язків підприємств. Міжнародне виробниче кооперування це заснований на міжнародному поділі праці у результаті здійснення на договірній основі про спільну діяльність сталий обмін між країнами виробами, які є елементами кінцевої продукції і виготовляються ними з найбільшою економічною ефективністю. [До операцій виробничої кооперації відноситься:] − *поставка сировини*, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємопов'язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції; − *надання послуг* по виконанню проектних і ремонтних робіт, по технічному обслуговуванню та здійсненню технологічних операцій, що зв'язані з виготовленням та реалізацією кінцевої продукції. У міжнародному виробничому кооперуванні виділяють **три форми:** 1\. Поставка або обмін між кооператорами комплектуючими виробами для здійснення наступного складання кінцевого продукту на підприємствах або кожного з партнерів, або одного з них. 2\. Міжнародне кооперування на основі організації спільного виробництва з метою створення єдиного нового кінцевого продукту передбачає об\'єднання фінансових, науково-технічних, матеріальних і трудових ресурсів фірм-кооперантів та закріплення за кожним з партнерів певної відповідальності за випускання визначеної частини продукції. 3\. Міжнародне виробниче кооперування шляхом погодження виробничих програм. Ефективною формою спільної підприємницької діяльності між українськими суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності є створення **спільних підприємств** (СП). Спільне підприємство -- це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, іноземні інвестиції в статутному фонді якого становлять не менш 10% \[ Сутність спільних підприємств полягає в тому, що вони базуються на спільному капіталі вітчизняних та іноземних партнерів, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів (прибутку) та ризиків. Найважливішими ознаками, за якими можна класифікувати СП, є такі: [за видом діяльності розрізняють:] *− виробничі,* *− торговельні,* *− впроводжувальні,* *− сервісні та інші види СП.* [за організаційно-правовою формою] це може бути *− акціонерне товариство,* *− товариство з обмеженою відповідальністю,* *− товариство з додатковою відповідальністю,* *− повне або командитне товариство.* [за частками в акціонерному капіталі:] *− частка іноземного партнера більше 50% (мажоритарна участь);* *− партнерам належать рівні частки (паритетна участь);* *− частка іноземного партнера менше 50% (міноритарна участь).* [за комплексністю співробітництва:] *− рівноправні*, для яких характерна загальна відповідальність за управлінські рішення, що приймаються, та загальний фінансовий ризик; *− договірні*, коли підприємства укладають договір про співробітництво, у якому обумовлюється розподіл прибутків, витрат, ризиків; [за кількістю країн-учасниць:] *− двосторонні* (СП створюється за участю партнерів, які походять з двох країн); *− багатосторонні* (СП створюється за участю партнерів, які походять з декількох країн); [за видом зв'язку економічних етапів:] *− горизонтальні* -- інтеграція однакових виробничих або торговельних етапів; *− вертикальні* -- інтеграція послідовних виробничих або торговельних етапів; *− діагональні* -- кооперація підприємств різних галузей та/або різних етапів виробництва та торгівлі; [за впливом на управління СП можуть бути:] *− рівноважні*, тобто партнери мають рівне право впливати на прийняття рішень; *− асиметричні*, тобто домінує вплив одного з партнерів; [за місцезнаходженням.] У залежності від головних мотивів створення СП бувають: *− національні*, тобто СП з місцевим (національним) партнером. Це -- найрозповсюджений вид СП. При цьому в якості головної мети виступає використання переваг місцевого партнера; *− міжнародні*, тобто СП двох партнерів із різних країн на території третьої країни. У цьому випадку головною метою є використання сприятливих факторів підприємницького середовища. **5.2. Зовнішньоторговельна модель ЗЕД підприємства** Зовнішньоторговельна модель включає комплекс експортних та імпортних операцій, які пов'язані з торгівлею товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці (рис. 8).  Рисунок 8 -- **Зовнішньоторговельна модель ЗЕД підприємства** **Розглянемо складові зовнішньоторговельної моделі, а саме торгівлю послугами.** **Послугою вважається** виконання згідно з договором однією стороною (виконавцем) по завданню другої сторони (замовника) певних дій або здійснення певної діяльності, що споживаються у процесі їх реалізації. Послуги у ЗЕД -- це економічні відносини між двома сторонами -- резидентами та нерезидентами. **Експорт послуг** -- надання послуги резидентами-виробниками країни резидентам іншої країни. **Імпорт послуг** -- надання послуги резидентам країни нерезидентами-виробниками. **Резиденти** -- юридичні особи та їхні відокремлені підрозділи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет; фізична особа - резидент - фізична особа, яка проживає в Україні. **Нерезиденти** -- іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; фізичні особи, які не є резидентами України. **Головними характеристиками** послуг є те, що їх не можна побачити і відчути на дотик; вони не піддаються збереженню; торгівля послугами пов\'язана з їх виробництвом; експорт послуг означає надання послуги іноземцю, тобто нерезиденту, навіть якщо він знаходиться на митній території країни. Однак деякі послуги можна побачити (звіт на дискеті), деякі з них зберігаються (наприклад, система телефонного автовідповідача). **Послуги на міжнародному рівні надаються із застосуванням [чотирьох способів,] зокрема:** 1\) **транскордонне постачанн**я, тобто надання послуг **через кордон**. Постачальник і споживач послуги не переміщаються через кордон, його ***перетинає*** тільки ***послуга***. Прикладами транскордонних операцій можуть бути послуги, що передаються через засоби телекомунікації (консультації по телефону або по факсу, постачання послуг поштою, переказ грошей через банки), транспортні послуги; 2\) **споживання за кордоном**, тобто переміщення споживачів до країни експорту. Постачальник не переміщується (туризм, освіта, медичні послуги в лікарні іншої країни, послуги з ремонту суден, якщо судно однієї країни відправляється до іншої для ремонту); 3\) **комерційна присутність**, тобто створення комерційної присутності в країні, у якій повинні надаватися послуги (відкриття філії чи дочірньої компанії). Постачальник послуг переміщується, а споживач не переміщується (наприклад, прямі іноземні інвестиції, тимчасова трудова міграція, банківська послуга, що надається через філію чи відділення іноземного банку); 4\) **присутність фізичних осіб**, тобто тимчасовий переїзд фізичних осіб до іншої країни заради надання там послуг (наприклад, гастролі театрів, артистів, лекції професорів університетів, послуги архітекторів, юристів, подорожування іноземного консультанта до країни для надання консультаційних послуг). В Україні діє **Державний класифікатор ДК 012-97 "Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності" (КПЗЕД),** створений згідно Наказу № 69 Державної служби статистики України від 27 лютого 2013 року. Цей класифікатор є складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації. *КПЗЕД призначено для використання органами статистики та тими підприємствами, організаціями, установами, що беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності.* *Використання КПЗЕД забезпечує проведення статистичних обстежень послуг зовнішньоекономічної діяльності та аналізу статистичної інформації щодо експорту-імпорту послуг (складання платіжних балансів України).* За структурою КЗЕП складається з трьох блоків: \- коду послуги, який має ієрархічну систему класифікації та систему кодування з використанням цифрового коду; \- найменування послуги; \- опис послуги. Класифікатор має 12 розділів. **1 - Послуги з переробки матеріальних ресурсів, 2 - Послуги з ремонту та технічного обслуговування, що не віднесені до інших категорій,4 - Послуги, пов\'язані з подорожами, 5 - Послуги з будівництва**, 6 - **Послуги зі страхування, 7 - Послуги, пов\'язані з фінансовою діяльністю, 8 - Роялті та інші послуги, пов\'язані з використанням інтелектуальної власності, 9 Послуги у сфері телекомунікації, комп\'ютерні та інформаційні послуги, 10 - Ділові послуги, 11 - Послуги приватним особам, культурні та рекреаційні послуги, 12 - Державні та урядові послуги** Загальне кодове позначення об\'єктів КЗЕП має вигляд: XX.XX.XX, де: XX -- розділ XX.XX -- підрозділ XX.XXY -- довідкова стаття при зазначенні послуг окремих підрозділів XX.XX.XX -- клас XX.XX.XXY -- довідкова стаття при зазначенні послуг окремих класів Довідкові статті при зазначенні окремих класів та підрозділів мають літерне позначення Y (літери латинської абетки від a до d) КЗЕП адаптована до Розширеної класифікації послуг платіжного балансу шостого видання «Керівництва зі складання платіжного балансу», розробленого МВФ. Ведення КЗЕП здійснює Держстат України. 3-й розділ -- це транспортні послуги. Код послуги Найменування послуги Опис послуги ------------- ------------------------------------------------------------------------------- -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- **03.** **Транспортні послуги** Охоплює процес перевезення людей та предметів із одного місця в інше, а також суміжні супутні та допоміжні послуги та здавання в оренду (фрахт) транспортних засобів з екіпажем. Сюди відносяться також поштові послуги та послуги кур\'єрського зв\'язку 03.01 Послуги морського транспорту Охоплює усі послуги з міжнародних вантажних і пасажирських перевезень, що здійснюються морськими суднами, але не включає транспортування підводними трубопроводами (уключається до \"Трубопровідного транспорту\") та плату за круїзи (уключається до \"Подорожей\") 03.02 Послуги річкового транспорту Охоплює міжнародні перевезення по річках, каналах і озерах. Сюди входять водні шляхи, які знаходяться в межах однієї країни, і водні шляхи, що проходять через дві країни або більше 03.03 Послуги повітряного транспорту Охоплює всі послуги з міжнародних вантажних та пасажирських перевезень, що здійснюються повітряними суднами 03.04 Послуги космічного транспорту Охоплює запуски супутників, що здійснюються комерційними підприємствами для власників супутників (таких як телекомунікаційні підприємства), та інші операції, що виконуються операторами космічного устаткування, такі як перевезення вантажів і людей для проведення наукових експериментів. Сюди входять також космічний пасажирський транспорт і виплати, сплачені однією країною для забезпечення присутності своїх резидентів на борту космічних транспортних засобів іншої країни 03.05 Послуги залізничного транспорту Охоплює міжнародні перевезення потягами 03.06 Послуги автомобільного транспорту Охоплює міжнародні вантажні перевезення вантажівками і фургонами та міжнародні пасажирські перевезення автобусами, уключаючи туристські автобуси підвищеної комфортності 03.06.01 Послуги пасажирського автомобільного транспорту Уключає послуги, пов'язані з виконанням регулярних перевезень пасажирів і багажу автобусами, тролейбусами, трамваями, фунікулерами, метрополітеном тощо 03.06.02 Послуги вантажного автомобільного транспорту Уключає послуги з перевезень вантажів вантажівками та послуги зі здавання під найм і в довготермінову оренду вантажних автомобілів з водієм 03.06.03 Транспортно-експедиційні послуги автомобільного транспорту Охоплює послуги з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів автомобільним транспортом 03.06.04 Послуги, пов\'язані з забезпеченням автомобільної транспортної інфраструктури Уключає послуги, пов\'язані з забезпеченням пасажирських і вантажних перевезень автомобільним транспортом: послуги автостанцій, автостоянок, послуги, пов\'язані з технічною допомогою 03.07 Послуги трубопровідного транспорту Уключає міжнародне транспортування по трубопроводах таких товарів, як нафта і супутні продукти, вода і газ. Із цього розділу виключаються послуги, пов\'язані з розподілом, зазвичай з підстанцій, води, газу і нафтопродуктів споживачам (вони включені до категорії \"Інші ділові послуги, не віднесені до інших категорій\"), а також вартість продуктів, що транспортуються (вони включені в загальні товарні категорії) 03.08 Передача електроенергії Охоплює передачу електроенергії на високих напругах по об\'єднаній мережі ліній і зв\'язаному з ними устаткуванню між пунктами генерації та пунктами, де така електроенергія перетворюється в низьковольтну для постачання споживачам або передачі в інші електросистеми. Передача електроенергії вважається завершеною, коли електроенергія надходить у розподільні установки енергосистеми, яка доставляє електроенергію кінцевим користувачам для її споживання. Сюди не відносяться вартість самої електроенергії (включається в загальні товарні категорії) і розподіл електроенергії, що включає доставку електроенергії від розподільної підстанції до споживача (включається в \"Інші ділові послуги, не віднесені до інших категорій\") 03.09 Інші допоміжні та додаткові транспортні послуги Охоплює всі інші транспортні послуги, які неможливо віднести до будь-якого з компонентів транспортних послуг, перерахованих вище 03.10 Послуги поштової та кур\'єрської служби Уключає збір, транспортування і доставку листів, газет, періодичних видань, брошур та інших друкованих видань, посилок та бандеролей. Сюди також відносяться послуги поштових відділень, такі як продаж поштових марок, прийом/видача кореспонденції до запитання, послуги телеграфу й оренда абонентських поштових скриньок **До другої складової зовнішньоторговельної моделі відноситься торгівля продукцією інтелектуальної праці** Продукти інтелектуальної праці мають не тільки наукову, а й комерційну цінність. Серед них розрізняють: − патент -- свідоцтво, яке видається відповідною державною установою винахіднику, і засвідчує його монопольне право на використання цього винаходу; − ліцензія -- дозвіл, який видається власником технології (ліцензіаром), захищеної чи незахищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцензіатові) на використання цієї технології упродовж визначеного часу і за визначену плату; − копірайт -- ексклюзивне право автора літературного, аудіо- чи відео-продукту на показ і відтворення своєї роботи; − товарний знак -- символ (малюнок, графічне зображення, сполучення букв тощо) визначеної організації, що використовується для індивідуалізації виробника товару і який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника; − «ноу-хау» - надання технічних знань, практичного досвіду технічного, комерційного, управлінського, фінансового й іншого характеру, що представляють комерційну цінність, застосовувані у виробництві і професійній практиці і не забезпечені патентним захистом. До форм торгівлі продукцією інтелектуальної праці відноситься також торгівля науково-технічними послугами (інжинірингові, консультаційні, навчання персоналу). **Третьою складовою зовнішньоторговельної моделі є торгівля товарами.** Торгівля товарами залежно від характеру здійснення зовнішньоторговельних операцій *[поділяється на традиційну та зустрічну торгівлю]*. *Традиційна торгівля* сировинними та промисловими товарами означає експорт та імпорт товарів регулюється Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. При *зустрічній торгівлі* експортно-імпортні операції доповнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов\'язань щодо постачання (закупівлі) погоджених товарів і послуг. Що таке класифікація товарів і взагалі для чого вона потрібна!? **Класифікація -- це система розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи тощо за спільними ознаками, властивостями.** **Нас цікавить класифікація кодування товарів в першу чергу з точки зору зовнішньоекономічної діяльності.** **Отже, класифікація товарів є одним із головних напрямів митного регулювання товаропотоків між країнами.** **Систему класифікації товарів можна згрупувати за різними критеріями: галузі виробництва, матеріали, ступінь обробки, за функціональною ознакою тощо.** **Відповідно до прийнятої системи класифікації всі товарні розділи, групи і підгрупи отримали спеціальні шифри. Після того як множина будь-яких об\'єктів розподілена на підмножину відповідно до певної системи класифікації, приведена до системи множина може розглядатися як класифікатор відповідних об\'єктів.** **Таким чином, класифікатор -- це систематизований перелік будь-яких об\'єктів, який дає змогу знаходити кожному з них своє місце і певне цифрове позначення, тобто який послідовно складається з цифр, літер або цифрово-літерних комбінацій.** **У системі митного регулювання міжнародних економічних відносин більш поширеним є поняття товарної номенклатури яке, за своєю суттю, співпадає з терміном класифікатор товарів.** **Під товарною номенклатурою розуміють детальний перелік товарів, розподілених відповідно до системи класифікації, тобто під товарною номенклатурою ЗЕД розуміють товарний класифікатор, призначений для класифікації товарів у митних цілях.** **Кодова система класифікатора товарів створюється для того, щоб інформація, що надається до митного органу мала зручну форму для її збирання, перевірки, передачі, обробки, видачі, а також для проведення економічного аналізу.** **Таким чином, класифікація товарів за допомогою товарної номенклатури дає можливість:** ** кодувати товари;** ** проводити митні економічні операції (нараховувати митні платежі, визначати митну вартість, вести звітність, планувати роботу митних органів та ін.);** ** досліджувати товарну структуру зовнішньої торгівлі.** **До 90-х років найбільшого розповсюдження в системі митного регулювання міжнародних економічних відносин отримали три класифікаційні системи:** **-- Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн-членів РЕВ (Рада економічної взаємодопомоги);** **-- Стандартна міжнародна торговельна класифікація ООН.** **-- Номенклатура Ради Митного Співробітництва, або Брюссельська митна номенклатура.** **Жодна із розроблених у різний час міжнародних номенклатур не відповідала в повному обсязі тим вимогам, що ставили до неї окремі країни і міжнародні організації. З погляду різних країн і організацій, кожна з номенклатур, крім явних переваг, мала й істотні недоліки.** **На засіданні Європейської економічної комісії (ЄЗК) ООН Раді митного співробітництва було доручено вивчити можливості створення єдиної міжнародної товарної класифікаційної системи, що згодом одержала назву Гармонізована система опису і кодування товарів.** **Розробка ГС почалася у 1970 р. і у червні 1983 р. Рада митного співробітництва фактично завершила підготовчу роботу зі створення Гармонізованої системи. Паралельно з розробкою самої ГС проводилася підготовка міжнародної Конвенції з її використання.** **14.06.1983 року була підписана Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису і кодування товарів.** Розроблювачі ГС керувалися двома **основними принципами** поділу товарів на групи: 1\. Товари мають мати самостійні відмінні ознаки. 2\. Товар, що включається до системи, має викликати зацікавленість для декількох країн. З цією метою використовувалися дані міжнародної та національної статистики зовнішньої торгівлі різних країн. Кожна держава, що брала участь у розробці ГС, мала можливість внести свої пропозиції щодо опису товарів. Гармонізована система опису і кодування товарів (ГС) набула чинності з 1 січня 1988 р. Нині її використовують понад 100 країн світу, а на її основі здійснюється майже 100% світової торгівлі. Указом Президента України від 17.05.2002 №466/2002 «Про приєднання до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів» Україна приєдналася до Конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів. До 1998 р. до Конвенції про ГС приєдналося 86 держав, які на підставі ГС розробляють свої товарні номенклатури і митні тарифи. Так, наприклад, **Комбінована (тарифно-статистична) номенклатура Європейського Співтовариства** (КН ЄС) будується на основі Гармонізованої системи. Повна версія **КН ЄС** з поправками, прийнятими Європейською Радою або Комісією ЄС, **публікується щорічно до 31 грудня** в офіційних відомостях ЄС і **набирає чинності з початку наступного року.** Після цього протягом року номенклатура залишається без змін. Євросоюз підписав і ратифікував Конвенцію про ГС, а отже, всі зміни, що вносяться до КН ЄС, відповідають вимогам зазначеної Конвенції. Митні органи України з метою класифікації (кодування) товарів при митному оформленні використовують товарну номенклатуру Митного тарифу України **УКТЗЕД)**, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України». В основу товарної номенклатури Митного тарифу України покладено ГС (перші шість знаків товарного коду) та комбіновану номенклатури Європейського Співтовариства (КН ЄС). **Розглянемо більш детально принципи побудови цих класифікаторів.** **Гармонізована система** Основними елементами номенклатури Гармонізованої системи є: 1. Система класифікації і 2. Система кодування. У Гармонізованій системі (для позначення розділів і підгруп), використовуються римські цифри, для по значення груп, товарних позицій і субпозицій --- арабські. Відповідно до системи класифікації товари групуються за такими ознаками: походження (розділи І, II, V); функціональне призначення (розділи IV, XI, XII, XVII, XVII\], XIX, XX, XXI); хімічний склад (розділи III, VI, VII); вид матеріалу, з якого виготовлено товар (розділи VIII, IX, X, XIII, XIV, XV). Для формування груп у Номенклатурі Гармонізованої системи (НГС) використовується принцип послідовності опрацювання товарів --- від сировини до одержання напівфабрикатів і готових виробів (рис. 9.): Рисунок 9 -- Послідовність переробки сировини на готові вироби **Сировинні товари** --- це продукція добувної промисловості, сільського і лісового господарства, вартість якої значною мірою залежить від обробки. **До напівфабрикатів** належить продукція незавершеного виробничого процесу, яка потребує подальшої обробки, розрахована для включення до складу інших товарів, перед тим як стати засобом виробництва або предметом споживання. **Готові товари** --- це всі промислові вироби, розраховані на споживання або використання в промисловості, сільському господарстві, на транспорті, в домашньому господарстві, та промислові товари короткострокового використання (строком не більше одного року). ГС складається з 21 розділу і 99 груп, але три групи (97, 98, 99) зарезервовані на майбутнє. Проте вони можуть бути використані в товарних номенклатурах відповідних країн для виокремлення специфічних товарів. Групування товарів у ГС здійснюється на рівні позицій і субпозицій. Як правило, з позиції або субпозиції виділяють один або декілька видів продукції, які найбільш широко використовуються у світовій торгівлі, для решти видів передбачається узагальнене угруповання «інше». При побудові товарних підгруп, позицій, субпозицій у кожній групі використовується свій набір ознак, головними з яких є: призначення товару; ступінь його обробки; вид матеріалу, з якого товар виготовлений; питома вага товару у світовій торгівлі. Це що стосується системи класифікації. У Товарній номенклатурі Гармонізованої системи використовується шестизначне **кодування.** Хоча в Гармонізованій системі римські цифри застосовуються для позначення розділів і підгруп, шестирозрядний цифровий код товару позначається виключно арабськими цифрами, що характеризують номер групи, товарної позиції і субпозиції. Отже, розподіл загального масиву товарів на розділи і окремі групи товарів на підгрупи (римські цифри) проводиться для зручності користування номенклатурою і не знаходить безпосереднього віддзеркалення в шестизначному цифровому коді товару (арабські цифри). Структура шестизначного коду товару в ГС побудована за десятковою системою (використовуються арабські цифри). Перші дві цифри шестизначного коду означають товарну групу, перші чотири цифри товарну позицію, п\'ята і шоста цифри субпозицію відносно одного і того товару.  Рисунок 10 - Структура коду товару в ГС Для забезпечення практичного використання ГС для більшості країн 14 червня 1983 р. у Брюсселі було підписано Міжнародну Конвенцію про ГС. Згідно з текстом Конвенції, Гармонізована система є додатком до неї і становить її невід\'ємну частину. При цьому під Гармонізованою системою розуміється Номенклатура Гармонізованої системи, яка включає товарні позиції, субпозиції і цифрові коди, що стосуються їх, примітки до розділів, груп і субпозицій, основні правила інтерпретації ГС. Схематично НГС виглядає так: Рисунок 11 -- Структура Гармонізованої системи У **Примітках**, розроблених практично до всіх розділів і груп, а також до деяких субпозицій, даються визначення точних меж цих класифікаційних блоків, наводяться різного виду визначення; у Примітках можуть бути віддзеркалені технологія виготовлення товару, його технічні характеристики. **Правила інтерпретації** наведені в додатку до Конвенції. Вони визначають найважливіші принципи побудови класифікаційної системи, встановлюють порядок включення якого-небудь конкретного товару до певної товарної позиції, а потім до відповідної субпозиції. Конвенцією ГС встановлено, що країни, які застосовують її, не можуть змінити класифікацію товарів та їхній код у межах перших шести знаків. Таким чином, нині ГС використовується багатьма країнами як **єдиний класифікатор** товарів, що відповідає сучасним потребам митних органів, комерційних і транспортних організацій, статистичних служб. Класифікаційна система допускає поглиблене деталізування субпозицій кожною окремою країною (або союзом країн, наприклад, Європейським Союзом, що приєднався до Конвенції). Така деталізація проводиться на подальших додаткових розрядах. Так, наприклад, Комбінована (тарифно-статистична) номенклатура Європейського Співтовариства (КН ЄС) будується на основі Гармонізованої системи. У цьому випадку шестизначний код товару за ГС доповнюється сьомим і восьмим знаками, система кодування товарів в КН ЄС включає коди Гармонізованої системи і, крім цього, додаткову деталізацію субпозицій ГС до восьми знаків. У результаті КН ЄС містить цифрові восьмизначні коди субпозицій, перші шість знаків яких відповідають кодам ГС, що наочно показано на рис. 12.  Рисунок 12 -- Співвідношення структури кодів КН ЄС і ГС Митні органи України з метою класифікації (кодування) товарів при митному оформленні використовують товарну номенклатуру Митного тарифу України УКТЗЕД), затвердженого Законом України «Про Митний тариф України». В основу товарної номенклатури Митного тарифу України покладено ГС (перші шість знаків товарного коду) та комбіновану номенклатури Європейського Співтовариства (КН ЄС) -- сьомий та восьмий знаки товарного коду. Витяг із Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності представлено Товарний код код ГС побудовано на шести знаках, тому всі коди товарних номенклатур, які базуються на ГС, співпадають на рівні шести знаків. Інші країни Світу (наприклад: країни ЄврАзЕС, США, Австралія, Канада, Японія та інші) також будують національні товарні номенклатури на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації. Це перші шість знаків в кодах національних номенклатур. Проте, товарні номенклатури країн Світу (крім ЄС) на рівні 7-10 знаків кодів будуть відрізнятися від кодів УКТЗЕД. **Основний принцип класифікації товарів** -- принцип однозначності, чи інакше кажучи -- відсутність повторів. Для дотримання принципу однозначності в ГС були розроблені спеціальні положення -- Основні правила інтерпретації Вони є складовою частиною Номенклатури ГС і тому, згідно з Конвенцією, без будь-яких змін використовуються в УКТ ЗЕД У ГС застосовується «**дефісна система**» л - проставлення різної кількості дефісів (рисок) перед найменуваннями підпозицій. Різне число дефісів відповідає глибині деталізації. Дефіси показують підпорядкованість найменувань. Пошук коду товару ведеться від меншого числа рис до більшого. ГС має підпозиції з одним або двома дефісами. При класифікації товару відповідно до тексту товарної позиції необхідно знати, що в ГС розділові знаки « , » і «; » мають велике смислове значення. Наприклад, До товарної позиції 7318 включені Гвинти, болти, гайки, глухарі, гачки вкручувані, заклепки, шпонки, шплінти, шайби (включаючи пружинисті шайби) та аналогiчнi вироби, з чорних металiв Кома між двома частинами даного тексту означає, що характеристика товару «з чорних металів» відноситься до всіх виробів, згаданих до коми. Деякі назви схематично можна представити так:  Розділовий знак « ; » у тексті товарної позиції означає, що після нього починається опис нових товарів. Будь-яка характеристика певного товару, згадана раніше знаку, не поширюється на товари, згадані після нього, і навпаки. Таким чином, наявність « ; » у найменуванні товарної позиції має значення «. ». Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації є єдиною міжнародною угодою з питань ведення УКТЗЕД. Головною правовою нормою цієї Конвенції -- є обов\'язкове забезпечення митними адміністраціями імплементації у національній номенклатурі Гармонізованої системи опису та кодування товарів без змін та неточностей перекладу. ГС змінюється кожні 5 років. Відповідно Міжнародної конвенції з ГС ВМО всі країни-учасники цієї Конвенції, у тому числі й Україна зобов\'язані забезпечити імплементацію нових змін в національних товарних номенклатурах синхронно з набуттям чинності нового -- шостого видання ГС ВМО з 1 січня 2017 року. Але в Україні Закон Про Митний тариф було прийнято тільки 04 червня 2020 року і таким чином перебудовано УКТ ЗЕД. До цього Україна користувалася версією ГС 2012 року. При цьому у видання Гармонізованої системи 2017 р було внесені 233 правки і таким чином були деякі ускладнення, пов'язані із розбіжностями у товарних кодах під час митного оформлення продукції, що імпортується в Україну, або під час порівняння митної статистики України та країн-торгових партнерів. Для правильної класифікації товарів розроблені Перехідні таблиці від УКТЗЕД 2012 р. до УКТЗЕД версії 2017 року, які затверджені [наказом Державної митної служби від 01.07.2020 р. № 234](https://ips.ligazakon.net/document/MK200045?utm_source=buh.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=cons12). У 2022 році запроваджено нову сьому редакцію Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, відповідно, розроблено новий законопроект, тобто це **циклічний процес --- кожні 5 років ми зобов'язані приймати відповідні законопроекти.** Чинний Митний тариф України побудовано на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів версії 2017 року, а в більшості країн світу вже діє версія 2022 року. Її використовують найбільші торговельні партнери України, зокрема, ЄС, Туреччина, Китай, США, Швейцарія. На початку вересня -- 02.09.2022 КМУ схвалив законопроект про новий Митний тариф Головна мета законопроекту -- перейти з класифікатора товарів 2017 року на класифікатор 2022 року, який вже використовують наші основні торговельні партнери. Зміни стосуються: -- об'єднання по окремих позиціях декількох кодів в один задля уникнення ручного маніпулювання ними у разі відмінних ставок мита; -- деталізація одного коду у декілька, де це має суттєве зн?