Загальна психологія (PDF) - Навчальний посібник 2012

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА О. П. Сергєєнкова, О. А. Столярчук, О. П. Коханова, О. В. Пасєка ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Рекомендовано Міністерством освіти і науки України д...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА О. П. Сергєєнкова, О. А. Столярчук, О. П. Коханова, О. В. Пасєка ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів Київ «Центр учбової літератури» 2012  УДК 159.9.01(075.8) ББК 88я73 З–14 Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 1/11–12276 від 29.12.2010 р.) Рецензенти: Рибалка Валентин Васильович – провідний науковий співробітник відді- лу педагогічної психології і психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, доктор психологічних наук, професор; Сорокіна Олена Анатоліївна – доцент кафедри соціальної роботи та практичної психології Академії праці та соціальних відносин ФПУ, кан- дидат психологічних наук. Авторський колектив: Сергєєнкова Оксана Павлівна – завідувач кафедри загальної, вікової та педагогіч- ної психології Інституту психології та соціальної педагогіки Київського університе- ту імені Бориса Грінченка, доктор психологічних наук, професор; Столярчук Олеся Анатоліївна – старший викладач кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Інституту психології та соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка; Коханова Олена Петрівна – викладач кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Інституту психології та соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка; Пасєка Олена Василівна – викладач кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Інституту психології та соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка. Сергєєнкова О. П., Столярчук О. А., Коханова О. П., Пасєка О. В. З–14 Загальна психологія. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 296 с. ISBN 978-611-01-0267-4 У навчальному посібнику викладено основний зміст загальної психології. Книга містить інформаційний компонент, що спрямований на розкриття теоре- тичного матеріалу та контрольно-дослідницький, який забезпечує закріплення і поглиблення набутих знань з психології. Посібник містить значну кількість опорно-логічних схем, виносок та коментарів, що покращує розуміння та за- своєння навчального матеріалу. Призначений для студентів вищих навчальних закладів і всіх, хто ціка- виться психологією. УДК 159.9.01(075.8) ББК 88я73 ISBN 978-611-01-0267-4 © Сергєєнкова О. П., Столярчук О. А., Коханова О. П., Пасєка О. В., 2012. © Центр учбової літератури, 2012.  ЗМІСТ ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ Передмова.......................................................................... 4 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ 1.1.Психологія як наука........................................... 5 1.2.Психологічне дослідження.................................. 13 1.3.Розвиток психіки............................................... 22 1.4.Свідомість.......................................................... 27 Контрольно-дослідницький блок....................... 34 РОЗДІЛ 2. ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА СТАНИ 2.1.Відчуття............................................................. 50 2.2.Сприймання........................................................ 59 2.3.Пам’ять.............................................................. 69 2.4.Мислення.......................................................... 78 2.5.Мовлення........................................................... 89 2.6.Уява................................................................... 97 2.7.Увага.................................................................. 106 2.8.Емоції та почуття............................................... 115 2.9.Воля.................................................................... 128 Контрольно-дослідницький блок....................... 136 РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ 3.1.Особистість........................................................ 161 3.2.Самосвідомість.................................................. 174 3.3.Діяльність.......................................................... 184 3.4.Спілкування........................................................ 194 3.5.Темперамент........................................................ 203 3.6.Характер............................................................. 213 3.7.Здібності............................................................ 224 Контрольно-дослідницький блок........................ 234 Словник.......................................................................... 251 Ключі до тестових запитань.......................................... 295 3  ПЕРЕДМОВА РОЗДІЛ 1 У нинішніх умовах психологія є науковою галуззю, яка привертає увагу як фахівців усіх спеціальностей вищої кваліфікації, так і пересічних людей, що прагнуть підвищити свою психологічну культуру. Однак дана книга розрахована, в першу чергу, на читачів-студентів. В посібнику розкрито зміст загальної психології, яскраве стилістичне оформлення якого дозволяє усунути проблему перевантаження читача від одноманітності й водночас сприяє кращому сприйманню, ос- мисленню і запам’ятовуванню навчального матеріалу. Зміст посібника складається з трьох розділів, кожен з яких поділено на два блоки, перший з яких має теоретич- ну спрямованість, другий — практичну. Призначенням пер- шого, інформаційного блоку є надання читачеві наукової інформації відповідно до змісту навчальної дисципліни. Другий, контрольно-дослідницький блок забезпечує закріплення й по- глиблення набутих знань студента та сприяє формуванню його практичної компетентності. Інформаційний блок містить базовий виклад вітчизняних та зарубіжних підходів щодо питань загальної психології з викори- станням виокремлених графічно визначень основних наукових категорій та виносок — цитат, коментарів, уточнень. У традиційному для навчальних видань контрольному блоці подано диференційовані завдання — запитання для семінарів, тестові запитання, що дозволяють виявити базову поінформованість студентів у навчальному матеріалі, та пи- тання проблемного характеру, покликані спонукати до роздумів і аналізу. Розв’язування психологічних задач сприятиме трансформації знань в уміння. Корисним для студентів, що знайомляться з теоретичними надбаннями загальної психології є проведення практичних досліджень, що слугують поглибленню компетентності. Опис цих досліджень міститься у контрольно- дослідницькому блоці. Щодо значної частини з них читач одно- часно є і дослідником, і досліджуваним, діагностуючи власні психологічні особливості. Автори даного посібника сподіваються на доречність викори- стання його студентами та викладачами психології ВНЗ різних напрямів підготовки фахівців гуманітарного профілю. 4  РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК 1.1. Психологія як наука Історичні етапи розвитку психології Своєю назвою і першим визначенням психологія зобов’язана грецькій міфології. Ерот, син Афроді- ти, закохався в дуже гарну молоду жінку Психею. Але Афродіта була незадоволена тим, що її син, Бог, хоче поєднати долю з простою смертною, і докладала всіх зусиль, щоб розлучити закоханих, змушуючи Психею пройти через ряд випробувань. Але кохання Психеї було таким сильним, а її праг- нення зустрітися з Еротом таким великим, що це вразило богів, і вони вирішили допомогти їй ви- конати всі вимоги Афродіти. Ерот в свою чергу переконав Зевса – головне божество греків – пере- творити Психею в богиню, зробивши її безсмерт- ною. Так закохані з’єдналися навіки. Для греків цей міф був класичним зразком справжнього кохання, вищої реалізації людської душі. Тому Психея – смертна, здобувши безсмер- тя, - стала символом душі, яка шукає свій ідеал. 5  РОЗДІЛ 1 Психологія — одна з наук про людину, її життя і діяльність. Психологія вивчає діяльність людини; її психічні процеси, стани, властивості; закони виникнення, розвитку і перебігу психічної діяльності; становлення психічних властивостей людини; життєве значення психіки. Основою виникнення психології як науки був побутовий емпіричний досвід людей. Психологічні знання допомогли людям краще пізнати одне одного, вплинути на окремі дії та вчинки, попере- дити небажані врахувати індивідуальні особливості. Ці знання нако- пичувалися, передавалися з покоління в покоління, закріплювалися в прислів’ях, приказках, творах мистецтва. Однак в цілому ці знання були позбавлені систематичності, глибини доказовості і тому не мог- ли бути міцною опорою для роботи з людьми. Побутові психологічні знання істотно відрізняються від на- укових перш за все тим, що вони базуються на інтуїції й носять конкретний ситуативний характер. Знання, якими оперує по- бутова психологія, ґрунтуються перш за все на спостереженнях і передбаченнях. Наукова психологія на противагу побутової будується на узагальненнях, знання, в набутті яких істотну роль відіграє експеримент, носять усвідомлюваний Те р м і н « п с и х о - характер. логія» утворений В наш час замість поняття «душа» викори- від 2-х грецьких стовується поняття «психіка». З лінгвістичної слів: psyche – душа, психіка, logos – точки зору «душа» і «психіка» — одне і те саме. знання, наука Однак з розвитком культури і особливо науки значення даних понять не збігаються. ! Психологія — це наука про закономірності, формування та розвиток психіки як особливої форми життєдіяльності Психологія — наука і дуже стара, і дуже молода. З одного боку, вік її близько 2500 років. Перше систематичне викладення психічних явищ було зро- блено давньогрецьким філософом Арістотелем в його трактаті «Про душу». Проте наукове експериментальне вивчення психіч- них явищ та їх закономірностей почалося з середини XIX ст., а істинно наукова психологія почала створюватися ще пізніше на межі XIX і XX ст. 6  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ В історії психології виокремлюють кілька основних підходів до визначення меж та етапів її розвитку. Відповідно до першого підходу, психологія має тривалу передісторію і коротку історію, яка починається з другої поло- вини XIX ст. (Г. Еббінгауз). Розвиток психології поділяють на два етапи: передісторія (до кінця першої половини XIX ст.) та історія (з другої половини XIX ст.). Представники другого підходу вважають, що розвиток пси- хологічної думки потрібно розділити на три етапи: 1 етап — донаукова (міфологічна) психо- Анімізм – віра в логія — коли панували анімістичні уявлення існування душ та духів про душу; 2 етап — філософська психологія — коли психологія була частиною філософії (від анти- чності до XIX ст.); 3 етап — власне наукова психологія, з другої половини XIX ст. Цей період пов’язують із застосуванням у психології об’єктивного методу (експерименту), запозиченого у природничих наук, який дав змогу психології відокремитися від філософії. Третій підхід — культурологічний — розвиток психологіч- ної науки розглядається в контексті розвитку людської куль- тури загалом. До цього підходу належить вчинкова концепція в історії психології, яку розробив український вчений В. А. Ро- менець. Згідно з цим підходом, етапи розвитку психології ви- окремлюють за історичними епохами: психологія Міфологічно- го періоду, психологія Античності, психологія Середньовіччя, психологія Відродження, психологія епохи Бароко, психологія Просвітництва, психологія Сцієнтизму (епохи, що бере початок у XIX ст., у якій, до речі, живемо й ми; її назва походить від лат. «scientia» — наука, і відображає ту рушійну силу, яку має наука в сучасній культурі). Розвиток психологічної науки можна розглядати також залежно від того, що було її предметом (четвертий підхід) (Рис. 1.1.1): 7  РОЗДІЛ 1 Психологія Таке визначення психології було дано 1 як наука більше 2-х тис. рр. тому. Наявністю душі про душу намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини. Формується в XVII ст. в зв’язку з розви- Психологія тком природничих наук. Здатність ду- як наука мати, відчувати, бажати, назвали сві- 2 про свідо- домістю. Основним методом вивчення мість вважалось спостереження людини за самою собою (інтроспекція) і описання фактів. Формується в XX ст. Задачі психоло- Психологія гії – спостереження за тим, що можна як наука безпосередньо побачити, а саме: за по- 3 про пове- ведінкою, вчинками, реакціями люди- дінку ни. Мотиви, які викликають вчинки, не враховувались. Психологія Сформувалася на основі матеріалістич- 4 як наука про ного погляду на світ. Основою сучасної психіку психології є закономірне осмислення теорії відображення. Рис. 1.1.1. Етапи розвитку психології Предмет і завдання психології як науки Сьогодні психологія як наука має своїм предметом вивчення – загальні закономірності роботи психіки людини. ! Психіка — це властивість високоорганізованої живої матерії, що полягає у відображенні суб’єктом об’єктивного світу, у побудові загальної картини цього світу і регуляції на цій основі своєї поведінки й діяльності 8  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ З даного визначення виходять наступні судження про при- роду і механізми прояву психіки. По-перше, психіка — це влас- тивість лише живої матерії. Причому не просто живої матерії, а високооорганізованої живої матерії (такої, яка наділена спе- цифічними органами, що обумовлюють можливість існування психіки). По-друге, головна особливість психіки полягає у здатності відображати об’єктивний світ, що означає те, що високорга- нізована матерія, яка наділена психікою, володіє здатністю отримання інформації про оточуючий її світ. В той самий час отримання інформації пов’язане із створенням цією матерією певного психічного, тобто суб’єктивного за своєю природою та ідеалістичного (нематеріального) за своєю суттю образу, який з певною мірою точності є копією матеріальних об’єктів реального світу. По-третє, та інформація з оточуючого світу, яка отримується живою істотою, є основою для регуляції внутрішнього середовища живого організму і формування його поведінки, що в цілому визна- чає можливість відносно тривалого існування даного організму в постійно змінюваних умовах середовища існування. Отже, жива матерія, яка наділена психікою, здатна реагувати на впливи об’єктів та зміни зовнішнього середовища. То ж, психіка виконує такі функції: Функції психіки пізнавальна інструментальна регулятивна Рис. 1.1.2. Функції психіки Для того, щоб скласти більш чітке уявлення про те, що таке «психі ка», необхідно розглянути психічні явища — факти вну- трішнього, суб’єктивного досвіду людини (наші думки, бажання, почуття). 9  РОЗДІЛ 1 Основні форми прояву психіки психічні психічні психічні влас- процеси стани тивості Рис. 1.1.3. Форми прояву психіки Психічні процеси — це різні форми чи види взаємодії вну- трішнього і зовнішнього психічного, внаслідок чого у психіці відображаються предмети та явища. Психічні процеси є компо- нентами діяльності людини, що часто стають особливими діями (перцептивними, мнемічними, розумовими, вольовими та ін.). До психічних процесів відносяться: пізнавальні психічні процеси (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява) та емоційно- вольові (емоції, почуття, воля). Психічні стани — це різні види інтегрованого відображення людиною взаємодії внутрішніх і зовнішніх психічних впливів у певний статичний період часу. Причому більшість із них іс- нує без чіткого усвідомлення відображеного предметного зміс- ту. До психічних станів відносять бадьорість, втому, апатію, де- пресію, ейфорію, відчуження, нудьгу, страх, відчай, сум тощо. Психічні стани так чи інакше характеризують психіку людини, визначають своєрідність різних психічних процесів. Психічні властивості — сталі психічні утворення людини, що формуються в процесі життєдіяльності, виховання та само- виховання. Наприклад, на ґрунті будь-якого психічного процесу (відчуття, сприймання, пам’яті, уяви, мислення й волі) можуть виявитися такі властивості людини, які виражаються у формі чутливості, сприйнятливості, уважності, емоційності, балаку- чості, мовчазності, вдумливості, розсудливості, фантазерства тощо. Так, до психічних властивостей особистості відносяться: темперамент, характер, здібності. Рівень розвитку властивостей особистості, особливості роз- витку психічних процесів і переважаючі психічні стани визна- чають неповторність людини, її індивідуальність. 10  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ Психологія спрямована на вирішення таких завдань: – вивчення законів психічної діяльності; – розкриття сутності, структури і функцій психіки; – вивчення ролі психічних явищ в пізнанні людиною самої себе та оточуючого світу, в її діяльності та спілкуванні; – визначення ролі спадкового і набутого, біологічного і со- ціального в розвитку психіки; – вивчення співвідношення психіки і мозку тощо. З іншого боку, на основі цих знань розробляться практич- ні засоби психологічної допомоги людям в найрізноманітні- ших сферах їх життєдіяльності — в організації оптимальних умов праці, навчання і виховання, вирішення особистих проблем. Загальнопсихологічні категорії Будь-яка наука, в тому числі й загальна психологія, корис- тується філософськими та загальнонауковими поняттями й категоріями. Окрім останніх, психологія використовує власні загальнопсихологічні категорії — найбільш загальні й фунда- ментальні поняття, які відображають істотні, всезагальні влас- тивості й відношення явищ дійсності і пізнання. Психічне відображення Вищі психічні Психічний функції процес Психічна Психічний властивість стан Категорії Психічна психології Темперамент діяльність Здібності Характер Мотив Рис. 1.1.4. Категорії психології 11  РОЗДІЛ 1 Галузі психологічних знань На початку XX ст. почала здійснюватися диференціація психології на окремі наукові галузі. В різних класифікаційних схемах сучасної психології зазвичай виокремлюють близько 40 її галузей, частина з яких набула відносно самостійного статусу. Патопсихологія Психологія торгівлі Психологія спорту Зоопсихологія Загальна психологія Військова психологія Вікова психологія Космічна психологія Педагогічна психологія Інженерна психологія Педагогічна психологія Соціальна психологія Психологія праці Історія психології Рис. 1.1.5. Галузі психології Загальна психологія вивчає загальні закономірності психіч- ної діяльності людини з нормальним розвитком. Вікова психологія вивчає психічний розвиток людини в он- тогенезі і включає в себе дитячу психологію, психологію підлітка, юнака, дорослої людини, людини похилого віку. Педагогічна психологія вивчає психологічні основи вихо- вання і навчання. Історія психології вивчає історичні особливості розвитку психологічних знань. Соціальна психологія досліджує соціально-психологічні за- кономірності спілкування і взаємодії людей. Зоопсихологія — вивчає психологію тварин, їх поведінку (переважно в лабораторних умовах). Психологія праці вивчає психологічні особливості трудової діяльності. Інженерна психологія досліджує взаємини людини з ма- шиною. 12  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ Космічна психологія вивчає питання вольової і моральної підготовки космонавтів, психічні прояви у момент максималь- них навантажень тощо. Військова психологія вивчає психологію людини у військо- вих структурах, питання навчання і виховання військових. Психологія спорту досліджує питання навчання і виховання спортсмена, закономірності формування спортивних навичок, умінь, вольових і моральних якостей. Патопсихологія включає в себе олігофренопсихологію (пси- хологію людей з вадами розумового розвитку), тифлопсихологію (психологію людей з вадами зору), сурдопсихологію (психологію людей з вадами слуху). Екологічна психологія вивчає психологічні аспекти поліп- шення природних умов життєдіяльності людини. Психологія релігії вивчає умови формування релігійних уяв- лень, світосприймання, світорозуміння тощо. Поряд із диференціацією психологічних знань відбувається про- цес інтеграції їх з іншими галузями знань (психолінгвістика, пси- хопедагогіка, психозоологія, психофізіологія, психогігієна тощо). 1.2. Психологічне дослідження Принципи та етапи психологічного дослідження Наука — це перш за все дослідження. Мето- «Яким би до- ди, шляхи, засоби, за допомогою яких видобу- сконалим не було ваються наукові факти, є дуже важливими для крило птаха, воно ніколи б не змогло будь-якої науки, але для психології вони мають підняти його вгору, особливе значення. Практичні результати пси- не спираючись на хологічних досліджень допомагають людині повітря. Факти – пізнати себе, навчитися керувати собою. це повітря вченого. Психологія вже зараз накопичила багато Без нього ви ніколи не зможете злеті- фактів, які вказують на те, як нове знання ти». про людину робить її іншою: змінює її став- лення, цілі, стани, переживання. Враховую- І. П. Павлов чи масштаб всього людства, можна сказати, психологія — наука, яка не лише пізнає, а й конструює, творить людину. 13  РОЗДІЛ 1 Психологічні дослідження мають спиратися на основні прин- ципи та відповідати логіці їх проведення. Основними принципами психологічного дослідження є на- ступні: – принцип детермінізму (причинної обумовленості): не мож- на вивчити явище, не дослідивши причини, що його ви- кликають; – принцип розвитку: психічне явище слід вивчати в безпе- рервному розвитку; – принцип системності: досліджуючи той чи інший прояв психіки людини слід зважати на його взаємозв’язок з ін- шими проявами; – принцип об’єктивності: знання, яке отримується в дослі- дженні, має бути достовірним, науковим та ін. За умови дотримання вказаних принципів та правильної організації результати психологічного дослідження матимуть наукову і практичну цінність. Психологічне дослідження складається з етапів: 1. Підготовчий етап. Вивчення стану, визначення задач питання і робочої гіпотези дослідження, розробка методики 2. Власне дослідницький етап. Збирання фактичних даних за допо- могою різних методів, що забезпечу- ють достовірність висновків, пере- вірка гіпотези 3. Інтерпретаційний етап. Кіль- кісна обробка даних дослідження, визначення середніх величин, по- будова графіків тощо. Інтерпретація даних і формування висновків Рис. 1.2.1. Етапи психологічного дослідження 14  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ Методи психологічного дослідження «Метод – це Психологічне дослідження ґрунтується на ме- шл я х п і з н а н н я, тодологічних засадах, здійснюється на основі ви- це спосіб, за допо- користання відповідних методів і методик. могою якого піз- Явища, які вивчаються психологією, є на- нається предмет науки». стільки складними і різноманітними, що по- требують неабиякої підготовки з боку дослід- С. Л. Рубінштейн ника. Його успіхи безпосередньо залежать від ступеня досконалості методів дослідження, які він використовує. Методика – це конкретне втілення мето- ду як способу організації взаємодії суб’єкта і об’єкта дослідження на основі конкретного матеріалу і процедури Метод дослідження – це шлях дослі- дження, що виходить із загальних теоре- тичних уявлень про сутність явища, що ви- вчається Методологія дослідження – це система принципів і способів організації та побудови теоретичної діяльності Рис. 1.2.2. Взаємозв’язок методології, методів і методик психологічного дослідження Методи психологічного дослідження повинні відповіда- ти наступним вимогам: науковий метод перш за все має бути об’єктивним, валідним та надійним. Під валідністю розуміється така якість методу, яка виражається у відповідності тому, для ви- вчення і оцінки чого він призначений. Під надійністю мається на увазі якість методу дослідження, що дозволяє отримати одні й ті самі результати за умови багаторазового використання да- ного методу. 15  РОЗДІЛ 1 ! Метод — це спосіб, за допомогою якого можна отримати наукові факти, зафіксувати їх, проаналізувати, але завжди це той самий спосіб, який веде до розкриття закономірностей Найстарішим Кожна наука застосовує певні методи до- методом у психо- слідження. Їх поділяють на загальні методи, логії є метод ін- характерні для більшості наук, і конкретні, троспекції (само- спостереження). які використовуються окремими науками. Тепер є допоміж- Загальнонаукові методи застосовуються ним. Використо- майже в усіх науках. До них відносяться: ана- вується при дослі- ліз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, дженні інтересів, гіпотетичний метод, узагальнення, абстрагу- уявлень, почуттів людини тощо вання тощо. Конкретні наукові методи відображають специфіку науки. Вони неоднакові в різних науках. Психологія широко використовує основні та допоміжні методи. Основні методи: Допоміжні методи: спостереження бесіда експеримент анкетування інтерв’ю тестування аналіз продуктів діяльності соціометричне дослі- дження та ін. Рис. 1.2.3. Методи психології 16  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ Характеристика основних методів психології ! Метод спостереження — це основний метод сучасної психології, сутність якого полягає в тому, що наукові факти збираються через не втручання в життя об’єкта, а пасивне споглядання цього факту Спостереження можна проводити як короткочасно, так і дов- готривало. Тому є такі види спостережень — метод поперечного зрізу (короткочасне) і лонгітюдне (довготривале). Дослідник може виконувати роль пасивного спостерігача (відсторонене спостереження), а може активно взаємодіяти з об’єктом вивчення, одночасно спостерігаючи за ним (включене спостереження). Спостереження може бути як вибірковим, так і загальним, за предметом і за об’єктом. Наприклад, загальне за об’єктом — спостереження ведеться за всіма членами колективу. Вибір- кове за об’єктом — до спостереження включені лише окремі члени колективу. Загальне за предметом — в об’єкті спосте- реження досліджуються всі прояви психіки (характер, тем- перамент, воля). Вибіркове за предметом — у всього масиву (об’єкта) досліджується лише одна проблема (мислення або пам’ять). Використання спостереження передбачає дотримання таких умов: 1) цілеспрямованість — визначення мети, завдання дослі- дження; 2) природні умови — типові умови спостереження (щоб особи не знали, що за ними ведеться спостереження); 3) наявність плану; 4) точне визначення об’єкта і предмета спостереження; 5) обмеження дослідником ознак, які є предметом спостере- ження; 6) вироблення дослідником однозначних критеріїв оцінки цих ознак; 7) забезпечення чіткості й тривалості спостереження. 17  РОЗДІЛ 1 Переваги Недоліки Багатство даних (вер- Суб’єктивність резуль- бальної інформації, дій, татів (залежність від до- вчинків) слідника) Неможливість контро- Природність умов діяль- лювати ситуацію, втру- ності чатися в хід подій Можливе використання Неможливість повтори- різних технічних засо- ти спостереження бів Може бути короткочас- ним і тривалим, вибір- ковим і суцільним Рис. 1.2.4. Переваги і недоліки методу спостереження Методом спостереження користуються не тільки науковці, а й студенти, наприклад, при нагромадженні даних для написання психологічних характеристик особи. ! Експеримент — основний метод психології, який по- лягає в тому, що факти отримуються шляхом створення спеціальних умов, в яких об’єкт міг би найбільш яскраво проявити предмет, що вивчається Розрізняють експерименти: лабораторний і природний, кон- статувальний і формувальний. Лабораторний проводиться в спеціальних психологічних лабораторіях за допомогою відповідної апаратури. Природний експеримент здійснюється у звичайних для до- сліджуваного умовах діяльності. Природний експеримент, так 18  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ само як і лабораторний, проводиться за певною програмою, але так, щоб людина не знала, що її досліджують і розв’язувала за- вдання спокійно, у звичайному для неї темпі. Констатувальний експеримент спрямований на фіксацію наявних психологічних особливостей людини, формувальний — орієнтований на стимуляцію бажаних психічних виявів. Переваги Недоліки Забезпечується висока Умови діяльності не від- точність результатів повідають реальності Можливі повторні дослі- Піддослідні знають про дження в аналогічних те, що вони є об’єктами умовах дослідження Здійснюється майже по- вний контроль за всіма перемінними Рис. 1.2.5. Переваги і недоліки експерименту Особливості допоміжних методів психології ! Бесіда — метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації, включає в себе запитання-відповіді Метод бесіди може дати цінні результати за таких умов: Бесіда може бути 1) чітке визначення дослідником мети бесіди; діагностичною (ви- 2) чітке планування системи запитань; являє), корекцій- ною (формує) 3) система запитань має відповідати віковим та індивідуальним особливостям обстежува- них, бути динамічною, тобто зміст наступного 19  РОЗДІЛ 1 запитання має залежати від змісту відповіді на попереднє тощо; 4) бесіда має бути невимушеною, доброзичливою. ! Анкетування – метод соціально-психологічного дослі- дження за допомогою анкет, зміст питань і спосіб відповідей в яких заздалегідь плануються Надійність даних анкетного опитування перевіряється двома шляхами: 1) повторним опитуванням за тією ж процедурою тих самих осіб; 2) контролем даних анкетного опитування іншими методами: — опитуванням третіх осіб; — спостереженням; — аналізом доступних документів. Анкетний метод може використовувати заочно, є порівняно економним методом збирання даних. Він дає змогу аналізувати і обробляти дані за допомогою статистики. Цей метод застосо- вують у масових обстеженнях. ! Інтерв’ю — метод, який застосовується для збирання первинної інформації у психологічних, соціологічних та пе- дагогічних дослідженнях Даний метод застосовують з метою виведен- Соціометрія (від лат. societas – сус- ня чи формулювання робочої гіпотези на ран- пільство, metreo ніх стадіях дослідження; збирання даних, до- – вимірюю) – розро- повнення, уточнення, розширення, контроль блена Дж. Морено даних, одержаних іншими методами. Інтерв’ю як метод має три види: 1) стандартизоване інтерв’ю, в якому формулювання і по- слідовність запитань визначаються заздалегідь; 2) нестандартне інтерв’ю, в якому людина, яка його проводить, керується лише загальним планом опитування, формулює запитання відповідно до конкретної ситуації; 3) напівстандартне інтерв’ю, яке містить певну кількість можливих запитань. 20  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ Вибір видів інтерв’ю залежить від змісту дослідження, рівня вивчення проблеми, підготовки дослідника. Тестування — це один з допоміжних методів Тест (від англ. психології, використання якого може служити test – випробуван- виявленню: ня). Тести – це не- 1) рівня розвитку певних психічних функцій великі за обсягом і часом виконання (спостережливості, пам’яті, мислення, уяви, завдання, однакові уваги тощо); для всіх обстежу- 2) наявності чи відсутності певних знань, ваних умінь, навичок, психічних якостей, вихова- ності тощо); 3) ступеня придатності чи готовності підрос- таючого індивіда чи дорослої людини до певної професії; 4) психічних захворювань; 5) інтересів, думок, здібностей людини. Аналіз продуктів діяльності — це один з допоміжних ме- тодів психології. До нього відносяться аналіз малюнків, певних зображень. Соціометричний метод вивчає характер взаємостосунків у колективі через процедуру вибору. Психологія використовує також методи обробки даних — це кількісні та якісні методи. До кількісних методів належать, наприклад, визначення середніх величин і міри розсіювання, коефіцієнтів кореляції, побудова графіків, гістограм, схем, та- блиць тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез отри- маних даних, їх систематизацію та порівняння з результатами інших досліджень. В психології використовують безліч методів. Який з них раці- онально застосувати, науковці вирішують в кожному конкретно- му випадку залежно від задач і об’єкта дослідження. При цьому, як правило, використовують не один який-небудь метод, а де- кілька, які взаємодоповнюють і контролюють одне одного. 21  РОЗДІЛ 1 1.3. Розвиток психіки Історія розвитку психіки Проблема розвитку психіки має три аспекти вивчення: 1) виникнення і розвиток психіки в тваринному світі; 2) виникнення і розвиток людської свідомості; 3) розвиток психіки в онтогенезі людини, тобто починаючи з народження і до кінця життя. Розвиток — це рух від простих форм і струк- тур до вищих, більш складних. Розвиток Рушійною силою будь-якого розви- життя, наприклад, це не коловорот подій, тку є боротьба а послідовний процес, рух від найпростіших внутрішніх про- до дедалі складніших форм життя. тиріч, боротьба Вчені матеріалістичного напряму розгля- між старим і но- вим, між тим, що дають психіку як властивість високооргані- відживає і тим, зованої матерії, яка є продуктом тривалого що народжуєть- (мільйони років) розвитку. Виникнення і роз- ся. Саме в цьому джерело розвитку виток психіки пов’язані з виникненням і роз- психіки витком органічної природи. Історія розвитку психіки людини мала пе- редісторію, яка пов’язана з біологічною ево- люцією живих організмів. В цьому велику роль відіграло вчення Ч. Дарвіна (еволюційна теорія), який розкрив основні шляхи розвитку природи, її закономірності. Для розуміння того, як виникла психіки людини, її свідомість, необхідно розглянути, як вона утворилася в процесі еволюції живих форм, як протягом багатьох мільйонів років розвиток психіки відбувався від найпростіших, елементарних форм до ви- щих, до появи найвищої форми психіки людини — її свідомості. Досліджуючи природу матерії, вчені-мате- Вищою формою ріалісти вивчають різні форми руху матерії. відображення є психічне відобра- Всім її видам, починаючи з неживої, неорга- ження, а вищою нічної і закінчуючи найвищою складною ма- формою психічного терією — людським мозком, властива якість відображення – сві- відображення, тобто здатність реагувати домість на впливи. Форми відображення залежать від форм існування матерії. 22  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ У неживій природі відображення може проявитися у ви- гляді механічної, фізичної чи хімічної взаємодії тіл або ре- човин (сонячний промінь і поверхня води, хвиля і камінь тощо). З появою життя на Землі жива матерія набуває особливих властивостей. Загальною особливістю всіх живих організмів є подразливість. ! Подразливість — здатність живого організму реагува- ти на зовнішні впливи середовища певними біологічними процесами Біологічна форма відображення проявляється в активності (зовнішньої і внутрішньої) на прямі впливи, які самі по собі по- зитивно чи негативно впливають на організм. Отже, з виникненням життя відображення стає якісно іншим. У неживій природі об’єкт залишається пасивним щодо впливів, а в живій природі живі істоти проявляють активність. Подразливість є основою появи більш високого рівня відо- браження — психічного відображення, що проявляється у формі здатності відчувати. Здатність відчувати — це чутливість. Чутливість проявля- ється в реагуванні на такі впливи середовища, від яких безпо- середньо життя організму не залежить, але які сигналізують про біологічно значущі впливи середовища. Поява і розвиток чутливості — нового рівня відображувальної діяльності — перебували в нерозривному зв’язку з ускладненням способу життя тварин і розвитком у них нервової системи; ор- ганів чуття та органів слуху. Чим більшого розвитку досягає нервова система і мозок тва- рини, тим вищий рівень її психіки. 23  РОЗДІЛ 1 Стадії та рівні розвитку психіки тварин (О. М. Леонтьєв) Найвищий рівень. Здатність вирішувати одну і ту саму зада- чу різними способами. Здатність до пізнання світу незалежно від біологічних потреб. Виділення практично-наслідкових зв’язків між явищами в практичних діях. Стадія 2 предметного Вищий рівень. Елементарні сприймання - форми мислення (вирішення за- перцептивна дач). Складання елементарної картини світу (птахи, деякі ссав- ці). Нижчий рівень. Об’єднання властивостей в цілісний образ речі (риби, комахи, членистоногі та головоногі молюски). Вищий рівень. Наявність від- чуттів. Здатність до формування елементарних умовних рефлексів Стадія (черв’яки, черевоногі молюски, де- елементарної які безхребетні). 1 чутливості - Нижчий рівень. Примітивні сенсорна елементи чутливості. Розвинута подразливість (найпростіші одно- клітинні організми, які живуть у водному середовищі). Рис. 1.3.1. Стадії розвитку психіки тварин Найбільш організовані тварини знаходяться на найвищому рівні розвитку психіки. По суті дану стадію розвитку називають стадією інтелекту, яка характеризується складними формами відображення дійсності. 24  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ Інтелектуальна поведінка тварин характеризується такими основними ознаками: 1) за складних умов тварини після багаторазових «спроб і помилок» знаходять рішення; 2) якщо поставити тварину в аналогічні умови — відразу зна- ходить рішення; 3) якщо умови видозмінити — знаходить рішення, і це озна- чає, що їй властиве перенесення. Разом з тим у нестандартних ситуаціях проявляється обме- ження інтелектуальної поведінки тварин. На різних стадіях розвитку психіки у тварин спостерігаються певні механізми відображувальної діяльності. Так, тварини проявляють такі рівні поведінки: Спостерігається у примітивних ссав- Інтелектуальна ців, збільшується на ступені вищих поведінка приматів, досягає максимуму у людини (Рис. 1.3.5, 1.3.6). Процес і результат набуття інди- відуального досвіду. Спостерігається Научіння у черв’яків, в середній мірі у риб, реп- тилій, досягає максимуму у приматів і людини. Сукупність вроджених компо- нентів поведінки й психіки тварин і людини. Досягає максимуму у комах, Інстинктивна середньої міри — у птахів, нижчих ссав- поведінка ців, майже нулю дорівнює — у людини (Рис. 1.3.2, 1.3.3, 1.3.4). Опосередкована нервовою систе- мою закономірна реакція-відповідь Рефлекси організму на подразник. Притаманна черв’якам, примітивним ссавцям. Спрямовані дії організмів (найпро- стіші тварини, рослини), окремих клі- тин під впливом однобічно діючого Таксиси стимулу (світла, температури, хімічних речовин). 25  РОЗДІЛ 1 Рис. 1.3.2. Вродже- Рис. 1.3.3. «Гагарка» Рис. 1.3.4. Заєць на реакція пташе- висиджує камінь «грає» на барабані нят на наближення замість яйця, пере- руки людини кладеного під час її відсутності в нове місце Рис. 1.3.5. Мавпа за Рис. 1.3.6. Шимпанзе перебирається на інший допомогою пліт, щоб набрати води з баку і загасити вогонь, палиці дістає яблуко який заважає дістати приманку. Зачерпнути води з озера мавпа не здогадується Всі форми відображення (інстинкти, навички, інтелектуаль- ні дії) різко не розмежовуються. Існує єдина безперервна лінія розвитку у тваринному світі (інстинкти обростають навичками, навички переходять в інстинкти). Однак конкретні прояви демонструють перервність: в одних видів тварин переважають інстинкти, в інших — утворені в осо- бистому досвіді асоціації. 26  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ Відмінність психіки людини від психіки тварин 1. Тварина може діяти лиже в межах ситуації, що сприй- мається безпосередньо, а всі здійснювані нею акти обмежені біологічними потребами. Людина може передбачати події, чинити відповідно пізнаної необхідності. 2. Тварини здатні використовувати предмети як знаряддя, але жодна тварина не може створити знаряддя праці й виконувати колективні знаряддєві дії. 3. Тварини здатні переживати емоції, але тільки людина може переживати почуття. 4. Різні умови розвитку психіки тварин і людини. Розвиток психіки у тваринному світі підкорено біологічним законам, а розвиток психіки людини детермінується суспільно-історич- ними умовами. 1.4. Свідомість Поняття про свідомість, її особливості та функції Людина як істота, що володіє найскладнішими проявами психіки, є носієм свідомості. Свідомість — це особливе утворен- ня, що сформувалось під час суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, є фор- мою цілеспрямованого психічного відображення. ! Свідомість — це найвища форма розвитку психіки, при- таманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей Через свідомість людина здатна пізнати сутність навколиш- нього світу, розуміти його та одночасно знати про те, що вона знає або не знає. Свідомість як категорія філософії та психології традиційно розглядається науковцями. Зародження цих ідей почалося ще в античності, коли сформувались два філософські напрямки — ідеалізм та матеріалізм. З точки зору першого — ідеалізму — сві- 27  РОЗДІЛ 1 домість трактується як власне людська форма психіки, початок і умова буття, матеріалісти розглядають свідомість як результат відображення людиною дійсності, продукт пристосування та активного ставлення до буття. Однак щодо більш точної інтер- претації цього поняття виникає величезна кількість невиріше- них питань, тому вивчення та трактування поняття свідомості і по сьогодні залишається відкритою науковою проблемою. Свідомість характеризується певними особливостями. Ознаки свідомості Рефлек- Викорис- Регу- Най- сивна Мисленне уяв- тання ляція складніші здатність, лення дійснос- мови для окре- прояви тобто ті – побудова позна- мих інтелек- спро- схеми буття в чення вчин- туальної можність психіці людини, психічних ків і діяльнос- людини причому стосов- образів, по- ті – аб- відобра- но минулого і здатність ведін- страктне жати саму майбутнього до комуні- ки в мислення себе кації цілому Рис. 1.4.1. Ознаки свідомості Свідомість поза люським буттям неможлива: свідомість наро- джується в бутті, створює буття, відображає буття. Таким чином, свідомість виконує такі функції: Функції свідомості пізнавальна регулятивна прогностична рефлексивна комунікативна Рис. 1.4.2. Функції свідомості 28  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ Так, пізнавальна функція свідомості проявляється в накопи- ченні, переробці та використанні інформації щодо навколишньої дійсності; регулятивна — в контролі поведінкових та емоційних проявів; прогностична — в побудові образів майбутнього, пла- нуванні подальшого життя; рефлексивна — в пізнанні люди- ною самої себе як суб’єкта психічної діяльності; комунікативна функція свідомості полягає в організації та підтриманні спілку- вання з іншими людьми. Структура свідомості Попри те, що прояви свідомості мають системний та інтегро- ваний характер, вчені для зручності вивчення цього феномену виробили структуру, що має такі компоненти: Знання – сукупність інформації про Ставлення – суб’єктивне пере- навколишню дійсність та спосо- живання людиною ставлення до бів її переробки, механізмом чого є подій. Виражається в емоціях та діяльність пізнавальних процесів почуттях – так званій афективній (відчуттів, сприймання, пам’яті, сфері психіки мислення тощо) Свідомість Цілеспрямованість діяльності – Самосвідомість – здатність люди- спроможність людини до постанов- ни до пізнання самої себе. Вира- ки та досягнення мети, навіть при жається в образі «Я», самооцінці та подоланні перешкод. Втілюється в рівневі домагань діяльності та вольовій регуляції Рис. 1.4.3. Структура свідомості Цілком очевидно, що структура свідомості взаємопов’язана з її функціями, майже кожний компонент відповідає за певну функцію, наприклад, знання — за пізнавальну і прогностичну, рефлексивна функція забезпечується роботою самосвідомості тощо. Рівні вияву психіки людини Психіка — це складний комплекс, який працює за певними закономірностями. Як складові цього комплексу виокремлю- ють несвідомий, підсвідомий, свідомий і надсвідомий рівні, які 29  РОЗДІЛ 1 взаємопов’язані і взаємодіють між собою. Кожен рівень виконує свої необхідні функції у цілісному функціонуванні всієї психіки. Усі вони надзвичайно важливі під час життєдіяльності людини. Свідомість є особливою формою психічної діяльності, орі- єнтованої на відображення й перетворення дійсності. У зоні ясної свідомості знаходить своє відображення мала частина психічного. Надсвідоме Свідоме Несвідоме Підсвідоме Рис. 1.4.4. Рівні психіки Сигнали, що потрапили в зону ясної свідомості, людина вико- ристовує для усвідомленого управління своєю поведінкою. Інші сигнали психіка також використовує для регулювання деяких процесів, але на підсвідомому рівні. Типові завдання, які часто трапляються у звичайній ситуації, людина розв’язує підсвідомо, реалізуючи автоматизми. Автома- тизми підсвідомості розвантажують свідомість від рутинних опе- рацій (ходьба, біг, професійні навички тощо) для нових завдань, що в даний момент можна розв’язати лише на свідомому рівні. ! Підсвідомість — це уявлення, бажання, потяги, почуття, стани, психічні явища та акти, які колись упродовж життя «вийшли» зі свідомості, виявляються у відповідних ситуаці- ях ніби автоматично, без чіткого і зрозумілого усвідомлення, але за певних умов їх можна повернути назад і усвідомити 30  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ Проникнути в підсвідомість можна за допо- З. Фрейд вивчав могою таких методів, як аналіз описок, обмо- сновидіння, помил- вок, запам’ятовувань, фантазій і снів людини, кові дії, невротичні симптоми як про- а також методу вільних асоціацій, проектив- яви підсвідомого них тестів тощо. Явища людської психіки дуже різноманіт- ні. Психічна діяльність може виходити за межі підсвідомого, переміщуючись також на несвідомий рівень. ! Несвідомість — це сукупність психічних явищ, актів і станів, які виявляються на глибокому рівні функціонування психіки й цілковито позбавляють індивіда можливості впли- ву, оцінки, контролю і звіту в їхньому впливові на поведінку, вчинки, діяльність Несвідоме виявляється і у так званих імпульсивних діях, коли людина не усвідомлює наслідків своїх вчинків. Наші наміри не завжди виражаються в наслідках наших дій адекватно, так, як ми б цього хотіли. Іноді, здійснивши той чи інший вчинок, людина сама не може зрозуміти, чому вона зробила саме так. Виявляється несвідоме і в наших психічних процесах. Навіть мислення людини може відбуватися на несвідомому рівні. Уява, інтуїція, творчість взагалі неможливі без несвідомих компонентів. ! Надсвідомість утримує психічні явища, акти й стани, які виникли внаслідок взаємодії зі Всесвітом, а також пси- хічні механізми такої взаємодії До надсвідомих явищ відносять творче натхнення, що супро- воджується раптовим «осяянням» новою ідеєю, а також випадки миттєвого розв’язання завдань, які тривалий час не піддавались свідомим зусиллям, і ті, явища, які називають парапсихічними, тощо. Наприклад, різка зміна погоди, пори року впливають не тіль- ки на фізичне самопочуття людей, а й на їхній настрій. Оскільки людина має справу з комплексним використан- ням фактів свідомості та поведінки, вона може заглиблюватися в сфери неусвідомлюваного психічного. 31  РОЗДІЛ 1 Філогенетичні та онтогенетичні фактори формування свідомості Людина народжується без сформованої Філогенез – про- свідомості, маючи лише потенціал для її ста- цес становлення новлення. Також ця психологічна категорія психічних струк- тур в ході біологіч- виникала і вдосконалювалась поступово з ної еволюції виду розвитком людства тобто є продуктом його або соціокультур- суспільно-історичного розвитку. Згідно теорії ної історії людства в цілому О. М. Леонтьєва, найважливішою детермінан- тою формування свідомості стала специфічна трудова діяльність, що підпорядкована суспіль- ним зв’язкам і відносинам. Саме завдяки праці людей у їх психіці виникає специфічна форма відображення дійсності — свідо- мість. По ходу її становлення ускладнюється мислення людини, сприяючи розвиткові мовлення та відповідно складних форм інтелектуальної діяльності. Мова — необхідна умова виникнення свідомості. Усвідомлювати — означає відображати об’єктивну дійсність за допомогою об’єктивованих в слові суспільно виро- блених узагальнених значень. Свідомість також не дається людині від Онтогенез – про- народження; з’явившись на світ, дитина ще цес індивідуально- не здатна відразу відокремлювати образ сві- го розвитку люди- ни ту від самосприймання. Однак мозок має по- тенціал для цього, тому біологічний фактор виступає основою для формування свідомості. Біологічний фактор Соціальне Активність середовище особистості Рис. 1.4.5. Онтогенетичні фактори формування свідомості 32  ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ Потрапляючи до суспільних умов існування, дитина почи- нає засвоювати цивілізаційний досвід, і таким чином соціальне середовище як наступний фактор є джерелом формування сві- домості, що забезпечує її зміст. Паралельно спрацьовує й актив- ність самої особистості, що виражається в діяльності. Тільки вияви та взаємодія всіх трьох факторів забезпечують формування свідомості, а відтак і особистості. 33  РОЗДІЛ 1 КОНТРОЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ БЛОК Питання для обговорення на семінарах 1. Основні підходи до визначення етапів розвитку психології як науки. 2. Особливості етапу розвитку психології як науки про душу. 3. Особливості етапу розвитку психології як науки про свідо- мість. 4. Особливості етапу розвитку психології як науки про по- ведінку. 5. Предмет вивчення психології на сучасному етапі розвитку науки. 6. Основні психологічні категорії. 7. Класифікація психічних явищ. 8. Галузі психологічних знань. 9. Психологічне дослідження, його етапи. 10. Принципи психологічного дослідження. 11. Взаємозв’язок методології, методів і методик психологіч- ного дослідження. 12. Поняття про метод психологічного дослідження. 13. Місце загальнонаукових та конкретнонаукових методів у психології. 14. Вимоги до методів психологічного дослідження. 15. Поняття про спостереження, види спостережень. 16. Вимоги щодо організації спостереження. 17. Переваги та недоліки методу спостереження. 18. Поняття про експеримент, його види. 19. Переваги та недоліки експерименту. 20. Особливості опитувальних методів: бесіди, анкетування, інтерв’ю. 21. Соціометричне дослідження в психології. 22. Аналіз продуктів діяльності як метод психології. 23. Поняття про психіку, її основні функції. 24. Стадії та рів