Практична риторика 10 клас PDF

ПРАКТИЧНА РИТОРИКА. Аудиторія. Види слухання. Моделювання аудиторії. Контакт з аудиторією. Прийоми налагодження контакту. 10 клас.  Слово наполовину належить тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає (Народна мудрість). Риторика — це мистецтво, д...

ПРАКТИЧНА РИТОРИКА. Аудиторія. Види слухання. Моделювання аудиторії. Контакт з аудиторією. Прийоми налагодження контакту. 10 клас.  Слово наполовину належить тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає (Народна мудрість). Риторика — це мистецтво, де необхідні як мінімум двоє творців: оратор і публіка (слухач, слухачі). Промовець має володіти мистецтвом говоріння, а авдиторія має сприймати й розуміти почуте, тобто володіти мистецтвом слухання. Слухання — це складова спілкування, спосіб отримання й опрацювання інформації. Талант слухати притаманний не всім. Адже важливо не тільки «слухати» у значенні «напружувати орган слуху», а й «чути», тобто «розуміти й усвідомлювати сказане, концентрувати увагу на словах мовця». Якщо людина зайнята своїми думками, переживаннями, вона слухатиме, але не чутиме співрозмовника. Багато людей чують лише те, що хочуть почути. Ефективне слухання передбачає  Види слухання Залежно від поведінки слухачів розрізняють такі види слухання: слухання заради задоволення — це слухання музики, трансляцій спортивних матчів, розмови на дружніх вечірках, спілкування однодумців; удумливе слухання передбачає сприйняття лекцій, інструкцій з певних проблем з метою розуміння й запам’ятовування; критичне слухання виникає внаслідок невпевненості в достовірності в інформації; критично слухають людину, чиї погляди відверто неприйнятні; емпатичне слухання (англ. empathy — співчуття, переживання) передбачає, що учасник спілкування приділяє більше уваги зчитуванню почуттів, а не слів; слухач прагне увійти в ситуацію мовця й сприймає його слова крізь призму його (мовця) досвіду, почуттів.  УВАГА! Промовцю варто звертати увагу на соціальний статус, стать, освіту, вік, загальний настрій слухачів, їх готовність слухати й чути. Вивчення цих особливостей дає можливість ораторові моделювати аудито рію: про що говорити, як довго це робити, як вести розмову. Оратор має завжди пам’ятати: слухачі — це його опоненти, тому постійним його завданням має бути намагання досягти переваги над ними.  УВАГА! Якщо слухач може сформулювати для себе мету здобуття інформації («Для чого я це слухаю?»), тобто у нього є мотивація витрачати свій час і зусилля на оратора, то ефективність процесу слухання одразу зростає.  Цілями слухання можуть бути: розуміння (оратор розповідає, через що підвищився рівень води Світового океану й що треба зробити, щоб не допустити подальшого підвищення в майбутньому); запам’ятовування (учитель розповідає, у якій послідовності треба проводити хімічний дослід); аналіз та оцінка змісту інформації (ви отримали завдання придбати парти для класу, при цьому треба врахувати вік учнів, приблизний зріст і вагу, особливості постави тощо); довірливі стосунки зі співрозмовником (друзі чи родичі розповідають про приємні або сумні моменти у своєму житті, діляться таємницями).  УВАГА! У свою чергу слухачу необхідне володіння певними навичками роботи з інформацією: пошук ключових слів і фраз, які узагальнюють основні проблеми; володіння різноманітними мнемонічними техніками (конспектування, перефразування почутого, візуалізація); уміння розпізнавати помилки в аргументах і твердженнях мовця.  УВАГА! Важливим для слухання також є вміння керувати емоціями. Почуття страху, горя, сильні емоційні переживання можуть спотворювати, викривляти, перебільшувати чи применшувати значення почутого. Моделювання аудиторії Виступ оратора перед публікою нагадує плавання корабля у відкритому морі, де мовець є капітаном судна, а слухачі — стихією. Залежно від уміння керманича працювати в різних, часто стресових ситуаціях корабель-промова або досягне своєї мети й «підкорить» аудиторію, або розіб'ється на «підводних рифах» запитань і реплік від слухачів.  Існує кілька чинників, які можна задіяти для підкорення аудиторії. Умовно виокремлюють такі аудиторії: - прихильна, - байдужа, - ворожа (навіть агресивна) і -комбінована, що поєднує всі три типи. Оратор має передбачити, як не втратити прихильних, зацікавити байдужих і заспокоїти агресивних. Він має бути красномовним, освіченим, гострим на слово, зібраним, уміти так відбити напад, щоб не розбурхати аудиторію. Для цього необхідне знання психології,  УВАГА! Запам'ятай: ненависть приборкують доброзичливістю, а озлоблення — співчуттям; жарти мають бути доречними, а їх кількість — помірною; менше теорії — більше фактів, цікавих і різних. Моделювання аудиторії означа є, що промовець має добре знати слухачів, готуватися до зустрічі з ними, передбачати, де й коли можуть виникнути непорозуміння, а головне — впливати на слухачів за допомогою матеріалу й майстерності мовлення так, щоб прихильні слухачі дістали задоволення від вашої  Щоб установити взаємодію з аудиторією, оратор повинен: добре знати предмет розмови; ураховувати потреби та настрої аудиторії; говорити просто та жваво; тримати зоровий контакт зі слухачами; на ходу визначати реакцію слухачів і вносити зміни, як у зміст, так і в методику викладення матеріалу; намагатися бачити в кожному слухачеві співбесідника, товариша й не дивитися зверхньо на аудиторію; залучати слухачів з перших хвилин до активного обговорення питань.  Поза, жести, міміка - приналежність індивідуального стилю. Ці елементи кінетичної системи спілкування діють на зоровий канал сприйняття, акцентують увагу на змісті інформації, що надходить слуховим каналом, підвищують емоційність і тим самим сприяють кращому засвоєнню висловлених думок. На думку психологів, мова на 25% сприймається зоровим шляхом. Оратор повинен домогтися відчуття стійкості, рівноваги, легкості, рухливості і природності на трибуні, перед аудиторією. Вигляд людини, що тривалий час стоїть нерухомо, стомлює слухачів. Під час тривалої доповіді досвідчений виступаючий змінює позу. Крок вперед у потрібний момент підсилює значимість того чи іншого місця промови, допомагає зосередити на ньому увага. Відступаючи назад, оратор ніби дає аудиторії можливість «відпочити» і потім переходить до іншого положення промови. Не варто ходити, пересуватися у різні боки під час виступу.  Майстерність оратора виявляється в посиленні впливу жестом, мімікою. Зайва віртуозність не прикрашає мовця і викликає іронію, ворожість. Від жестів значимих, котрі сприяють успіху промови, необхідно відрізняти безглузді, механічні (струшування головою, поправлення волосся, одягу, вертіння ручки й ін.). Стверджують, що кращий жест той, на який не зважають слухачі, тобто який органічно зливається зі змістом промови. В ораторському мистецтві використовуються: Ритмічні жести. Вони підкреслюють логічний наголос, уповільнення і прискорення промови, місце пауз. Наприклад, уповільнений рух вправо при проголошенні фрази «Говорить, що воду цідить». Емоційні передають відтінки почуттів (стиснутий клак, овальний рух руки, « рука, що відрубує» фразу). Вказівні рекомендується використовувати в дуже рідких випадках, коли є предмет, наочне приладдя, на які можна вказати. Образотворчі наочно представляють предмет, показують  В ораторському мистецтві використовуються: Ритмічні жести. Вони підкреслюють логічний наголос, уповільнення і прискорення промови, місце пауз. Наприклад, уповільнений рух вправо при проголошенні фрази «Говорить, що воду цідить». Емоційні передають відтінки почуттів (стиснутий клак, овальний рух руки, « рука, що відрубує» фразу). Вказівні рекомендується використовувати в дуже рідких випадках, коли є предмет, наочне приладдя, на які можна вказати. Образотворчі наочно представляють предмет, показують його (наприклад, кручені сходи). Символічні несуть певну інформацію. До цієї групи відносяться жест категоричності (шабельне відмахування пальцями правої руки), жест протиставлення (руки виконують в повітрі рух «там і тут»), жест роз'єднання (долоні розкриваються в різні сторони), жест узагальнення (овальний рух двома руками одночасно), жест об'єднання (пальці долоні рук з'єднуються). Основним показником почуттів мовця є вираз обличчя. Міміка оратора стимулює емоції аудиторії, здатна передати гаму переживань: радість і скорботу, сумнів, іронію, рішучість... Вираз обличчя повинен відповідати характеру промови. У гарного оратора «обличчя говорить разом з промовою». Обличчя і весь зовнішній вигляд виступаючого повинні виражати доброзичливе і навіть дружнє відношення. Аудиторія не любить сердитих чи  ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ 1. опрацювати матеріали підручника – параграфи 17-18 с. 56-59), 2. переглянути презентацію; 3. виконати вправу №4 с 60-61 (усно, прочитати текст, визначити в тексті мовні прийоми утримання уваги аудиторії; письмово: скласти план).  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 1. матеріал підручника (параграфи 17-18 + презентація); 2. виконати АБО вправу №5 с. 61-62 (прочитати, навчитися виразно читати вірш, розказати, якими відчуттями, емоціями й труднощами ділиться ліричний герой вірша, АБО вправу №7(1) с.62 (створити фотопрезентацію (8-10 слайдів) на одну з тем: 1. Головна вулиця мого села(міста). 2. Фауна моєї області. 3. Сім чудес моєї області.