Конституціоналізм (PDF)

Сутність конституціоналізму. Еволюція конституціоналізму. Типи (моделі) конституціоналізму. Конституційне право як основа національного права. Ліза Конституційно-правові відносини і особливості їх правового регулювання. Співвідношення конституційного та міжнародного права. Глобаліз...

Сутність конституціоналізму. Еволюція конституціоналізму. Типи (моделі) конституціоналізму. Конституційне право як основа національного права. Ліза Конституційно-правові відносини і особливості їх правового регулювання. Співвідношення конституційного та міжнародного права. Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасному світі та їх вплив на конституційне право. ВІка **Сутність конституціоналізму** Найпоширенішим є класичне визначення конституціоналізму як теорії й практики обмеження державної влади в інтересах громадського спокою, захисту прав людини та її свобод. Є ширші підходи: Доповнення його класичної риси - обмеження держ. влади іншими ознаками - розподілом влади, парламентаризмом, виборчою системою, місцевим самоврядуванням, судовим конституційним контролем. Ми точно не знаємо що таке конституціоналізм, але ми точно знаємо яким було суспільство без нього( переробка Веделя). Його можна інтерпретувати як ідеологію, супільно-політ. рух, практика регулювання відносин та ін. Але варто використовувати не терміни, а елементи. За Генкіним існують ось такі принципи-складники: - - - - - - - - - - Конституціоналізм хоч і не походить з конституції, але пов\*язаний з нею. Конституція - важливий атрибут. Конституціоналізм - це не просто зверхність конституції, це реальна політична ідеологія держави. Це конституційна практика, яка залежить від багатьох чинників, починаючи від прагнень й намірів влади й до ментальності народу. Конституціоналізм - це процес, за допомогою якого правовий порядок переходить від спеціальної, децентралізованої та заснованої на згоді системи до такої, де сфера дії конституційних носіїв влади обмежена правовою формою та процесом; де право регулює здійснення влади та управління відповідно до матеріально-правових норм\... Фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов'язують наділених державною владою суб'єктів діяти виключно відповідно до встановлених Конституцією України цілей їх утворення. Тому конституціоналізм не тотожний легалізації публічної влади. Це особлива і особливо амбітна форма легалізації. Тепер його характеристики можна підсумувати: 1\. Конституція в сучасному розумінні --- це сукупність правових норм, а не філософська конструкція. Норми випливають із політичного рішення, а не з попередньо встановленої істини. 2\. Мета цих норм полягає в регулюванні встановлення та здійснення публічної влади на відміну від простої зміни вже існуючої публічної влади. 3\. Регламент є всеосяжним у тому сенсі, що не визнаються позаконституційні носії публічної влади та позаконституційні способи та засоби здійснення цієї влади. 4\. Конституційне право бере свій початок від народу як єдиного законного джерела влади. Різниця між pouvoir constituant і pouvoir constitué є важливою для конституції. 5\. Конституційне право є вищим правом. Він користується перевагою над усіма іншими законами та правовими актами, що виходять від уряду. Акти, несумісні з конституцією, не набувають юридичної сили. (Дітер Грімм) Конституційне право становить фундаментальну основу всієї національної правової системи, є її стрижнем. **Еволюція конституціоналізму** Перші ідеї про потрібність демократичного державного й суспільного устрою, про справедливість, рівність і свободу почали формуватися ще в античні часи. Способи раціонального осмислення належать Піфагору, Геракліту, Демокріту та ін. Не забуваємо Платона з його моделлю \"ідеальної держави\", побудованої на засадах верховенства розуму, добра і справедливості. Той самий Аристотель, який базувався на ідеї створення ідеального суспільства, що ґрунтується на верховенстві закону. До того ж, особи, які обіймають держ. посади повинні мати досконалі моральні чесноти. Після них Цицерон створив модель держави, яка реально існує, тобто має певні розумні основи громадськості. В цьому йому повинні допомогти рівномірний розподіл прав, обов\*язків та повноважень між різними інститутами. 1215 р. Магна Карта Велика Хартія Вольностей) - передумова конституціоналізму. Спрямована проти авторитарних методів правління. Мирний договір між королем і повсталим брит. народом. 63 юридичних формул, які обмежили дії короля та розширили права й свободи дій людей freeman). Ці вперше зафіксовані в Хартії гарантії недоторканності особи й справедливого правосуддя -- головного інституту захисту її прав стали наріжним каменем багатьох наступних національних конституційних і мінародних документів, присвячених правам людини. Цю Хартію визнано найважливішим конституційним документом усіх часів, адже їй суть - основа свободи особи супроти свавільної влади. Середньовіччя: Іоан Солсберійський - підпорядкування влади закону, справедливість, загальне благо. Марсилій Падуанський - ідея народного сувернітету. Макіавеллі - створення республіканської форми правління, законність. Жан Боден - ідеї сувернітету. В епоху Нового часу й Просвітництва починається історія справжня конституціоналізму. Внаслідок революційних подій у Європі повалюються абсолютичні монархічні режими, почали формуватися провідні засади сучасного конституціоналізму. В основі - природні права людини, теорія та практика конституційного правління. Ідеї природного права(Рівність, гідність, свобода) - фундамет конституціоналізму. итуційних актах англійської, американської та французької революцій. Серед найвидатніших мислителів-представників доктрини природного права тих часів слід назвати передусім таких філософів і правознавців, як-от: Самуель фон Пуфендорф, Іммануїл Кант, Ґеорґ Вільґельм Фрідріх Геґель (Німеччина), Вольтер, Жан-Жак Руссо, Шарль Монтеск'є (Франція), Томас Гоббс, Джон Локк (Англія), Гуго Гроцій, Бенедикт Спіноза (Голландія) та ін. Гуго Гроцій - перший теоретик природного права, ідея суспільного договору. Томас Гоббс - вічні й непорушні закони, громадянське суспільство. Джон Локк - \"Два трактати про правління\", обмеження держ влади на користь суспільства. Верховна влада належить народові. Започаткував доктрину лібералізму. Жан-Жак Руссо - ідея народного сувернітету, суспільний договір. Монтеск\*є - справедливість як вічна категорія, стримуване правління. Поділ влади на 3 гілки - виконавча, законодавча, судова. Система стримувань і противаг. Суть такого її розуміння чітко сформульовано в пункті шістнадцятому французької Декларації прав людини і громадянина 1789 року, в якому йдеться про таке: «Суспільство, в якому не забезпечено гарантії прав і не проведено розподіл влади, не має конституції». Саме з розумінням конституції як нормативного документа -- Основного (основоположного) закону, спрямованого на обмеження владного свавілля, забезпечення прав і свобод людини й фактичного проведення розподілу державної влади за певними напрямами її діяльності (відповідними гілками), щоб не допустити її узурпації однією особою (монархом) чи певною групою осіб, починається утвердження конституціоналізму як особливої політико-правової доктрини й практики. **Типи(моделі) конституціоналізму** Відповідно до особливостей доктринальних засад: ліберальний та ліберально-демократичний типи. **Ліберальний**- в основі - західна традиція права, самоцінність індивіда, принцип недоторканності, вільний ринок, вільна конкуренція, розподіл влади зі системою стримувань і противаг, рул оф ло.Класична модель ліберального типу - американська. Також британська. Але британська відбиває ідею сувернітету парламенту за активною участю суду, відсутність писаної конституції. Коріння цієї моделі - велика хартія вольностей, білль про права(1689), Акт про устрій(1700). **Ліберально-демократичний** - країни континентальної Європи.\ Повага до людської гідності, демократія, сувернітет. Правова держава(Рейхстат) і рул оф ло. У такій моделі відокремлюють такі моделі: французький і німецький конституціоналізм. Ще є ісламський, латиноамериканський, традиційний, перехідний. Американська, англійська, європейська моделі конституціоналізму. Але всі надбання різних моделей конституціоналізму стають притаманні усім, стають універсальними. Цінності конституціоналізму проникають в різні країни. Це й глобалізація, розширення інформаційних каналів, вплив міжнародного права, рішення суддів тощо. Набагато складніша річ з практичним, функціональним рівнем конституціоналізму. Практичний зріз достатньо консервативний. До прикладу Японія, в якій положення пропускають через призму конфуціанства. Критерії відокремлення певних видів конституціоналізму варто шукати не на доктринальному рівні, а на рівні функціональному(практика). Саме на цьому рівні можна, очевидно, виокремлювати не тільки американський, британський, континентально-європейський (французький чи німецький) конституціоналізм, а й багато інших його різновидів: скандинавський, пвденноамериканський, японський, індуський, ісламський, іудейський, африканський тощо. **Конституційне право як основа національного права** Конституційне право зараховують до галузей публічного права, тобто тієї підсистеми права, що регулює відносини зі здійснення публічної влади - держ.влади та місцевого самоврядування. Предмет кп у нас і закордоном - різний. У Європі - це відносини владарювання. Одні вважають що предметом кп є політичні та інші найважливіші відносини, зміст яких полягає в утвердженні та гарантуванні конституційних прав та свобод людини, реалізації публічної влади. Але наші вітчизняні конституціоналісти що норми кп регулюють основи правового статусу людини, громадянина та їх добровільних об\*єднань. КП охоплює відносини, які є не якісно однорідними. І дуже важко стає інтерпретувати кп як галузь права. У кп застосовується майже весь арсенал засобів, способів і прийомів регулювання суспільних відносин, притаманних праву. А саме - - Конституційне право - це провідна галузь нац.права, яка має важливе значення для національної системи права і в цілому для правової системи України. Конституційне право розглядається в 3-х аспектах: - - - Конституційне право відрізняється від інших галузей права специфікою відносин, які воно регулює. Як фундаментальною наукою кп характеризується своєю самодостатністю, адже своїми нормами регулює велике коло відносин. Провідна роль кп - особливість та важливість суспільних відносин. Такі відносини стверджують: 1.Демократичні основи конституційного ладу. 2.Демократичний статус людини і громадянина 3.Демократичні принципи здійснення влади. КП охоплює усі сфери життєдіяльності. Основоположне джерело кп -Конституція - Основний Закон держави. \- конституційні засади власності (і підприємництва) становлять базу для цивільного права; \- засади формування уряду та його повноважень --для становлення і функціонування інститутів адміністративного права; \- принцип вільного вибору праці та можливості заробляти нею собі на життя- для трудового права; \- принцип рівних прав подружжя у шлюбі та сім'ї -- для сімейного права; \- принцип, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду -- для кримінального і кримінально-процесуального права; \- засади рівності перед судом та незалежності, безсторонності суду й суддів -- для галузей процесуального права; \- принцип non bis in idem -- неможливості притягнення до юридичної відповідальності двічі за одне й те ж саме правопорушення -- для всіх галузей права і т.д. **КП регулює найважливіші політ., економ., соціальні, культурні відносини, що є предметом кп**. **Сприяє реалізації інтегративної функції кп щодо інших галузей нац. права.** Гессе - державне право не ідентичне конституційному, оскільки останнє стосується не лише держави, але суспільного життя загалом, хоча кп містить засади державного. Дайсі - права та свободи особи є основою а не результатом права країни. **КУ стаття 3 частина 2** - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження прав і свобод людини є головним обов\*язком держави. Предмет кп не охоплює весь обсяг відносин навіть політ змісту, а тільки ті,що є базовими. КП визначає базові засади регулювання в усіх найважливіших сферах життя суспільства. КП виходить за межі національного права. Конституційне право за своєю природою набагато масштабніше за сферою регулювання. Воно становить особливу базову підсистему національного права, є стрижнем всієї правової системи. **Конституційно-правові відносини і особливості їх правового регулювання** **Конституційно-правові відносини** - це суспільні відносини, які врегульовані нормами кп. Їх зміст - це зв\*язок між суб\*єктами у формі прав та обов\*язків, передбачених відповідною правовою нормою кп, соціальна поведінка учасників. Вони є різновидом політико-правових зв\*язків. Цим відносинам в основному притаманний імперативний характер, оскільки вони пов\*язані з реалізацією владними структурами своїх повноважень. Але КПУ регулює безліч відносин, які грунтуються на рівності сторін. У системі правовідносин конституційно-правовим належить провідне місце, адже вони визначають зміст інших. Об\*єкт конституційно-правових відносин - це предмети або явища реальної дійсності, стосовно яких в нормах кп встановлюються права і обов\*язки. **Види конституційно-правових відносин:** - - - - - - - Підставами виникнення, зміни і припинення конституційно-правових відносин є юридичні факти, які включають в себе юридичні події та юридичні дії. **Співвідношення конституційного та міжнародного права** Стаття 18, 9 - про міжнародні відносини. Відносини кп і міжнародного права досить складні. Проблема співвідношення кп і міжн. права має яскраво виражений міждисциплінарний зміст. Чинники співвідношення кп і міжнар. - нац. традиції, ступінь інтегрованості тих чи інших держав у міжнародну спільноту, вибраний вектор політичного чи правового розвитку. **Конституційне право та міжнародні договори:** Різні держави, різна термінологія. Різна природа міжнар.договорів, що становлять частину нац. правової системи. Найбільші розбіжності - ставлення різних держав до співвідношення міжнар.договорів, які стали частиною нац.правової системи із законами та нормативними актами. До прикладу, в одних країнах вважають, що міжнародний договір має вищу силу ніж закони. В інших країнах - визнають пріоритет міжнародного договору над законами незалежно від часу їх ратифікації. Подекуди статус міжнародних договорів є нижчим, ніж законів у державі. В Україні це питання взагалі оминають. **Pacta sunt servanda(пакта сунт серванда) - договори повинні виконуватися.** Цей принцип не зафіксований в ку, а випливає лише з догматів міжнародного права. Вимога міжнародного права є абсолютною. Але конституційне право не заперечує обов\*язку дотримуватися цього принципу, але пріоритету над законами немає. Співвідношення норм міжнародних договорів та національного законодавства України не таке однозначне. І для цього потрібно робити поправки в КУ. **Загальновизнані принципи й норми міжнародного права та кп** Загальновизнаними називають принципи й норми Статуту ООН, які охоплюють норми міжнародного звичаєвого права. В Україні деякі науковці вважають, що загальновизнані приципи є необхідними для визнання, інші - що такі принципи повинні існувати й застосовуватися де-факто в Україні. **Співвідношення міжнародного права й національних конституцій** Перевагу перед нормами міжнародного права мають національні конституції. Але деякі науковці вважають, що міжнародне право та договори є вищими над нац.конституціями. **Конституція - це один із атрибутів держави й ставлення до неї як вияву національного сувернітету повинне бути особливо шанобливим, попри її недоліки, які потрібно усувати у конституційно визначений спосіб.** **Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасному світі та їх вплив на конституційне право.** Великий вплив міжнародного права й міжнародних правових систем на нац право, нац правові системи та їхні сім\*ї - характерна ознака процесів глобалізації. Це залежить від прихильності держав до відповідної концепції співвідношення нац. і міжнар. права - дуалістичної чи моністичної. Недержавні актори такі як міжурядові організації, міжнародні неурядові організації та ТНК набули більшого політичного та економічного значення в сучасному житті. Відбулася певна ерозія суверенітету. Вплив глобалізації на правовий апарат держави є набагато складнішим. Через вплив правових систем одна одну національні правові системи почали втрачати свої особливості. Зараз актуальною проблемою України є вступ до ЄС та НАТО. Тому наша держава намагається змінити свою конституцію відповідно до вимог міжнародних організацій. Типовим прикладом інтернаціоналізації положень КУ є її другий розділ, який присвячений правам та свободам громадянина. А також закріплення на законодавчому рівні відповідних правових актів, які сприяють в інтернаціоналізації нашої країни.міжнародна правова система поступово набуває рис особливого конституційного правопорядку: 1\) у міжнародному праві можна виділити блоки норм, які виконують функції, аналогічні до конституційних норм -- обмеження державної влади з метою забезпечення прав людини; 2\) формується певна ієрархія норм у системі міжнародного права; 3\) окремим нормам міжнародного права держави надають пріоритет по відношенню до норм національного права; 4\) на міжнародному рівні з'являється система органів, побудована на подібних конституційних засадах верховенства права та розподілу функцій, що особливо яскраво проявляється на прикладі механізму вирішення спорів на міжнародному рівні; 5\) підвищується рівень автономності міжнародного права від державного суверенітету; 6\) виникають загальні правові цінності, універсальні для багатьох країн Європейська комісія за демократію через право Європейська комісія за демократію через право або Венеціанська комісія, як її скорочено називають за місцем розташування - дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права, котрий надає висновки про відповідність проектів законодавчих актів європейським стандартам та цінностям. Європейська комісія за демократію через право, утворена у 1990 році згідно з Резолюцією 90(6) КМ РЄ про Часткову угоду, яка заснувала цю інституцію. Комісія є форумом, в ході якого країни можуть обмінюватися інформацією, вчитися один у одного, обговорювати ідеї і проекти, пов\'язані з конституційними питаннями.Венеціанська комісія є загальновизнаним європейським та світовим консультативним юридичним органом. Особливого значення мають висновки Комісії з питань, які стосуються відповідності європейським стандартам проектів законодавчих актів або законів. Відповідно до Статті 2 Статуту до складу Венеціанської комісії входять незалежні експерти, які отримали міжнародне визнання завдяки своєму досвіду роботи в демократичних інститутах або через свій внесок у зміцнення права та розвиток політичних наук. Члени комісії діють в індивідуальній якості та не отримують від будь-кого жодних інструкцій. Конституційне право як галузь - сукупність юридичних норм, які регулюють державно-політичні відносини владарювання. Вирішальну роль у становленні галузі кп відіграв феномен конституції як основного закону держави. В нормах конституційного права знаходять своє відображення положення про сувернітет держави, державну територію, громадянство, права і свободи індивіда, які мають важливе міжнародно-правове значення. Конституційне право України - це провідна галузь нац. права, норми якої визначають та гарантують конституційний статус людини, її права та свободи, а також статус суб\*єктів публічної влади в Україні, політичні та інші найважливіші суспільні відносини в економічній, соціальній, культурній(духовній) сферах життя й діяльності суспільства та держави. КПУ має власний метод правового регулювання. А саме - імперативні та диспозитивні методи правового впливу. Найголовнішим суб\*єктом кпу є народ України, його право. Конституційне право України - це провідна галузь нац. публічного права, норми якої встановлюють конституційно-правовий статус людини і громадянина, виражають волю та законні інтереси Українського народу, Української держави, територіальних громад, громадської спільноти АРК, громадянського суспільства та його інститутів, а також регулюють найважливіші відносини в економічній, соціальній, культурній сферах життя. Предметом кпу є політичні та найбільш важливі суспільні відносини в Україні, зміст яких полягає в утвердженні й гарантуванні конституційних прав та свобод людини, реалізації публічної влади Українським народом. Конституціоналізм як феномен має складну філософсько-політико-соціально-правову природу та охоплює три основні зрізи: ідеологію, філософсько-правову доктрину та конституційну систему правління. У широкому значенні він є системою взаємовідносин між людиною, суспільством та державою, у яких реально забезпечені права та свободи людини і громадянина, суспільство є вільним, а державна влада реально обмежена конституційними засобами. У вузькому значенні він зводиться до конституційної системи правління (механізму владарювання), що є системою суб'єктів, інститутів, форм, засобів та методів правління у державі, заснованих на ідеях поваги до людської гідності, свободи, верховенства права, демократії та обмеженого правління.