Оперне мистецтво PDF

**Оперне мистецтво**      Оперу вважають одним із найпарадоксальніших продуктів художньої творчості Нового часу. Італійське слово *оperа* перекладається як твір, творчість, діяльність. *Опера -- це вид музично-театрального мистецтва; музично-драматичний твір, оснований на синтезі слова, сценічної д...

**Оперне мистецтво**      Оперу вважають одним із найпарадоксальніших продуктів художньої творчості Нового часу. Італійське слово *оperа* перекладається як твір, творчість, діяльність. *Опера -- це вид музично-театрального мистецтва; музично-драматичний твір, оснований на синтезі слова, сценічної дії та музики.*       Отже, в опері поєднуються воєдино:\ -  симфонічна музика (в опері є оркестр, який відіграє дуже важливу функцію);\ -  вокальна музика (в опері є співаки);\ -  поезія і драматичний театр (в оперних спектаклях є театральна дія, трагічний чи комічний сюжет);\ -  нерідко в опері є балет;\ -  живопис (в опері використовуються спеціальні театральні декорації і костюми).       Літературно-драматичну основу опери становить [*[лібрето]*](https://web.posibnyky.vntu.edu.ua/icgn/2sidlecka_praktychna_kulturologiya_ch1/content/roz18.html#libret), в якому закладено ідею і сюжет твору.       Опера виникла в Італії на межі XVI -- XVII століть. Поштовхом до створення опери стала ренесансна ідея учених-гуманістів, письменників і музикантів щодо відродження давньогрецької трагедії. У процесі історичного розвитку були вироблені різноманітні оперні форми: сольна *[[арія]](https://web.posibnyky.vntu.edu.ua/icgn/2sidlecka_praktychna_kulturologiya_ch1/content/roz18.html#aria), аріозо, [[каватина]](https://web.posibnyky.vntu.edu.ua/icgn/2sidlecka_praktychna_kulturologiya_ch1/content/roz18.html#kavatuna)*, різні види вокального ансамблю, хори, а також [*[увертюра]*](https://web.posibnyky.vntu.edu.ua/icgn/2sidlecka_praktychna_kulturologiya_ch1/content/roz18.html#uvertu) і самостійні оркестрові епізоди жанрового характеру. Велике значення в опері має *речитатив*, що відтворює інтонації мови людини і пов\'язує сольні або ансамблеві номери. В деяких операх замість [[речитатив]](https://web.posibnyky.vntu.edu.ua/icgn/2sidlecka_praktychna_kulturologiya_ch1/content/roz18.html#rechet)у використовують розмовний діалог. Велику роль в оперній драматургії відіграють *лейтмотиви* -- короткі музичні теми-символи, які характеризують дійових осіб, певні сценічні ситуації тощо.       Першу оперу, рукопис якої зберігся до наших днів, написав італійський композитор *Якопо Пері* (1561 -- 1633). Її основу становить давньогрецька легенда про чарівного музиканта Орфея та його дружину Еврідіку. Серед українських опер здобули визнання «Золотий обруч» і «Щорс» Б. Лятошинського, «Наймичка» М. Вериківського, «Милана», «Арсенал», «Тарас Шевченко» Г. Майбороди, «Довбуш» С. Людкевича, «Заграва» А. Кос-Анатольського, «Украдене щастя» Ю. Мейтуса, «Богдан Хмельницький» К. Данькевича, «Лісова пісня» В. Кирейка, «Загибель ескадри», В. Губаренка, фольк-опера «Цвіт папороті» Є. Станковича.     Оперна творчість композиторів XX ст. відкривала невідомі раніше засоби музичної виразності та образи. Композитори намагалися поєднати у своїй творчості ідеї та мову нового часу з виробленими раніше національними традиціями. Вони писали твори, в яких відображалася реальна дійсність.       Незважаючи на теорії «відмирання» оперного жанру, які з'явилися у XX ст., варто відзначити, що опера займає важливе місце в сучасній культурі. Самостійні оперні школи розвиваються не лише у більшості народів Європи, а й у багатьох країнах Латинської Америки та Азії. В оперному мистецтві відображаються масштабні суспільні події нашого часу, прогресивні гуманістичні ідеї, розкривається багатство вокальних можливостей людини. **Крістоф Віллібальд Глюк (1714-1787)** --------------------------------------- **К. В. Глюк** -- видатний оперний композитор, який здійснив у другій половині XVIII ст. реформу італійської опери-seria і французької ліричної трагедії. Велика міфологічна опера, що переживала найгострішу кризу, знайшла у творчості Глюка якості справжньої музичної трагедії, наповненої сильними почуттями, що возвеличує етичні ідеали вірності, обов'язку, готовності до самопожертви. **Крістоф Віллібальд Глюк** (з нім. *Christoph Willibald Ritter von Gluck*) народився 2 липня 1714 року в Ерасбасі (Баварія), що у Німеччині, в родині лісничого. Предки Глюка походили з Північної Чехії і жили на землях князя Лобковіца. Глюку було три роки, коли родина повернулася на батьківщину; він навчався в школах Камніца і Альберсдорфа. Батько вважав професію музиканта негідним заняттям і всіляко перешкоджає музичним захопленням сина. Тому ще підлітком Глюк йде з дому, мандрує, мріє отримати гарну освіту. З 1726 року він 6 років навчається у єзуїтській колегії у чеському місті Комотау, співає у хорі шкільної церкви. Там він вивчає грецьку та латинську мови, ознайомлюється з античною літературою та поезією. У 1732 році він вирушає до Праги, де слухає лекції в університеті на філософському факультеті, заробляючи на життя співом у церковних хорах і грою на скрипці та віолончелі. У 1735 році Глюк, вже сформований професійний музикант, їде до Відня і поступає на службу в капелу графа Лобковіца. Та незабаром італійський меценат А. Мельці запропонував Глюку місце камер-музиканта придворної капели в Мілані. В Італії починається шлях Глюка як оперного композитора -- він знайомиться з творчістю найбільших італійських майстрів, займається композицією під керівництвом Дж. Саммартіні. Майже 5 років тривав підготовчий етап, лише в грудні 1741 р. в Мілані з успіхом була поставлена перша опера Глюка *"Артаксеркс"*  Глюк одержує численні замовлення з театрів Венеції, Туріна, Мілана і протягом чотирьох років створює ще кілька опер-seria -- *«Деметрій», «Поро», «Демофонт», «Гіпермнестра»*, які принесять йому популярність і визнання у досвідченої і вимогливою італійської публіки. У 1745 Глюк супроводжує князя Лобковіца в його подорожі до Лондона. Величезне враження справили на нього ораторії Г. Ф. Генделя. Це піднесене, монументальне, героїчне мистецтво стало для Глюка найважливішим творчим орієнтиром. Перебування в Англії, а також виступи з італійською оперною трупою братів Мінготті в найбільших європейських столицях (Дрездені, Відні, Празі, Копенгагені) збагатили запас музичних вражень композитора, допомогли зав'язати цікаві творчі контакти, ближче познайомитися з різними оперними школами. Визнанням авторитету Глюка в музичному світі стало його нагородження папським орденом «Золотої шпори». «Кавалер Глюк» -- це звання так і закріпилося за композитором. Новий етап життя і творчості композитора починається з переїздом до Відня у 1752 році, де Глюк незабаром зайняв пост диригента і композитора придворної опери. Продовжуючи писати опери-seria, Глюк звертається і до нових жанрів. Французькі комічні опери (*«Острів Мерліна», «Уявна рабиня», «Виправлений п'яниця», «Обдурений каді»* та ін.), написані на тексти відомих французьких драматургів А. Лесажа, Ш. Фавара і Ж. Седена, збагатили стиль композитора новими інтонаціями, композиційними прийомами, відповідали потребам слухачів в безпосередньо життєвому, демократичному мистецтві. Найважливішою подією в творчій еволюції композитора і в музичному житті Відня сталася прем'єра першої реформаторської опери -- *"Орфей та Еврідіка"*, давньогрецький міф про легендарного співака Глюк та Р. Кальцабіджі трактували в дусі суворої і піднесеною античної драми. Краса мистецтва Орфея і сила його любові здатні подолати всі перешкоди -- ця вічна і завжди хвилююча ідея лежить в основі опери, одного з найдосконаліших творінь композитора. У аріях Орфея, в знаменитому соло флейти, відомому також в численних інструментальних варіантах під назвою *«Мелодія»*, розкрився оригінальний мелодійний дар композитора; а сцена біля воріт Аїда -- драматичний поєдинок Орфея і фурій -- залишилася чудовим зразком побудови великої оперної форми, в якій досягнуто абсолютна єдність музичного та сценічного розвитку. За *«Орфеєм та Еврідікою»* слідують ще дві реформаторські опери -- *«Альцеста»* (1767) і *«Паріс та Олена»* (1770) (обидві на лібретто Кальцабіджі). Та не знайшовши належної підтримки у віденської і італійської публіки, Глюк вирушає до Парижа. Роки, проведені в столиці Франції (1773-79), -- час найвищої творчої активності композитора. Глюк пише і ставить в Королівській академії музики нові реформаторські опери -- *«Іфігенія в Авліді»* (лібретто Л. дю Рулле по трагедії Ж. Расіна, 1774), *«Арміда»* (лібретто Ф. Кіно за поемою Т. Тассо *«Звільнений Єрусалим»*, 1777), *«Іфігенія в Тавриді»*(лібретто Н. Гніяра і Л. дю Рулле по драмі Г. де ла Туш, 1779), *«Ехо і Нарцис»* (лібретто Л. Чуді, 1779). В останні роки життя, що пройшли у Відні, Глюк мріяв про створення німецької національної опери на сюжет Ф. Клопштока «Битва Германа». Однак важка хвороба і похилий вік перешкоджали здійсненню цього плану. Помер Глюк у Відні 15 листопада 1787 року. Під час похорону виконувався його останній твір *«De profundls»* (*«З безодні взиваю...»*) для хору і оркестру. Цим своєрідним реквіємом диригував учень Глюка -- А. Сальєрі. Ім'я Глюка ототожнюється в історії музики з так званою реформою музичної драми італійського типу, єдиної відомої та найпоширенішої в його час в Європі. Він вважається не тільки великим музикантом, але перш за все рятівником жанру, спотвореного в першій половині XVIII століття віртуозними прикрасами співаків і правилами умовних, заснованих на машинерії, лібрето. У наші дні позиція Глюка вже не здається винятковою, оскільки композитор не був єдиним творцем реформи, необхідність якої відчували й інші оперні композитори і лібретисти, зокрема італійські. **Семен Степанович Гулак-Артемовський (1813-1873)** --------------------------------------------------- **Семен Степанович Гулак-Артемовський** (1813-1873) --- український композитор, співак, драматичний артист, драматург, баритон (бас-баритон), племінник письменника П. П. Гулака-Артемовського. Є автором однієї з перших опер на україномовне лібрето опери *"Запорожець за Дунаєм"*. Семен Гулак-АртемовськийДолю Семена Гулака-Артемовського вирішив його прекрасний голос. У 1838 році, коли Гулак-Артемовський навчався у київській бурсі, на його талант звернув увагу Михайло Глинка, який шукав виконавця для партії Руслана у щойно написаній опері і взяв його з собою до Петербурга. Тут Михайло Глинка спочатку сам дає йому уроки співу, а 1839 року організовує на його користь декілька концертів, а на зібрані кошти відправляє вчитися за кордон. Побувавши в Парижі, Гулак-Артемовський виїхав до Італії, де після двох років навчання дебютував у флорентійській опері (1841). У 1842 Гулак-Артемовський повертається до Петербурга, де протягом 22 років, до 1864 року є солістом російської імператорської опери в Петербурзі, а в 1864 -- 1865 --- Великого театру у Москві. Широку популярність Гулаку-Артемовському, як композиторові, принесла опера «Запорожець за Дунаєм», датована 1862 роком, яка стала українською музичною класикою. Царська цензура забороняла її постановку на сцені протягом 20 років. Вперше її поставлено Марком Кропивницьким у 1884 році в трупі Михайла Старицького. Окреме місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою» (присвячена Тарасу Шевченкові, з яким автор товаришував з 1838 року), «Спать мені не хочеться», «Ой на горі та й женці жнуть» --- Рапсодія *(Рапсодія -- музичний твір довільної побудови, в основі якого закладено декілька народних тем.)* зі збірки з семи пісень під загальною назвою «Українська свадьба». В Україні Гулак-Артемовський побував у 1843 році з метою добору співаків та у 1850 році, коли гастролював з італійською оперною трупою. Захоплювався народною медициною, статистикою, уклав «Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії» (1854). Помер 17 квітня 1873 року в Москві, похований на Ваганьківському кладовищі. **КАРЛ МАРІЯ ВЕБЕР (1786-1826)** Німецький композитор, диригент, піаніст, музичний критик, письменник. Основоположник німецької романтичної опери. Вебер вважається першим німецьким композитором, який глибоко розумів склад національної музики і підняв національний німецький фольклор до високої художньої досконалості. Його послідовником був інший німецький композитор Ріхард Вагнер. ТВОРИ: - 9 опер («Вільний стрілець», «Оберон», «Евріанта», «Сільвана» та ін.) - Варіації для фортепіано на тему укр. нар. пісні «Їхав козак за Дунай» - 2 меси; - 3 кантати; - концерти та концертіно та для соло різних інструментів з оркестром (фортепіано, кларнет, фагот, валторни, альта та ін.) - сонати та п'єси для фортепіано (фуги, вальси). Біографія Народився у м. Ейтін у Німеччині. Був 9 дитиною у сім'ї. Батько Вебера був оперним капельмейстром та антрепренером у театральній трупі (сучасною мовою -- менеджером та адміністратором колективу акторів). Тому з дитинства Вебер ріс в атмосфері театру, постійно їздив з акторами по містах Німеччини. Був хворобливим та слабим, ходити почав лише в 4 роки. Із-за фізичних вад був дуже замкненим та мрійливим, за його власними словами -- «мешкав у власному світі, світі фантазій та знаходив там собі зайняття та щастя». Через часті переїзди не мав постійної освіти. Батько Вебера хотів зробити музикантом хоча б одну дитину у сім'ї. Приклад Моцарта не давав йому спокою. Але, хоча Карл виявив вже з раннього віку надзвичайний талант, музичним вундеркіндом він не став. Наприкінці 1790-х років Вебер почав займатись під керівництвом Міхаеля Гайдна (молодший брат Йозефа Гайдна) і написав перші твори, зокрема, маленькі фуги. У 1798 році померла мати і турботу про Карла взяла на себе старша сестра Аделаїда. На певний час сім'я осіла у Мюнхені, але неспокійний характер батька не дозволяв родині довго затримуватися на одному місці. У 1799 році вони переїжджають у Фрайбург. Там Вебер пише першу оперу «Сила кохання та вина» (йому лише 12 років). Але перший успіх дістався іншій опері -- «Сільвана» («інша назва «Лісова діва»), яка з'явилася коли Веберу було 14. Вона була поставлена у Відні, Празі і навіть Петербурзі, довго йшла на німецьких сценах. З 14 років він виступав як піаніст, а в 17 років --- як диригент. У 1803 році займався з абатом Фоглером, що прищепив Веберу інтерес до народної музики. На 1804--1817 роки припало становлення оперної творчості композитора. Були створені опери «Рюбецаль», «Абу Гассан», перероблена «Лісова діва». Під час роботи диригентом оркестру у театрі Бреслау Вебер проводить реформи у роботі оркестру (по-іншому розсаджує оркестрантів, вводить генеральні репетиції). Юний композитор заводить романи з співачками театру, але красиве життя вимагає грошей і він залізає у борги. Борги сина намагається виплатити батько. Для додаткового заробітку він займається гравюрами на міді і для цього тримає вдома у пляшці азотну кислоту. Якось Карл помилково, думаючи, що у пляшці вино випив з цієї пляшки. Лікарям вдалося врятувати його, але він назавжди втратив свій красивий голос. Йому довелося покинути роботу і шукати інше місце. Але борги лишилися, потім до них додалися борги батька. Це призвело до того, що у 1810 році композитор опинився у тюрмі. Через 16 днів його друзі визволили Карла звідти, але він дав обіцянку повернути усе заборговане. Вебер працював при різних дворах і театрах по різних містах Німеччини: Мангейм Гейдельберг, Дармштадт, Франкфурт, Мюнхен, Готе, Берлін, Прага (керує оркестром, дає концерти як піаніст, пише музику). У Дармштадті він зустрічається з іншими композиторами, ними було засновано композиторську спільноту «Гармонійне товариство». Вебера цікавила німецька література й німецька музика (пісня). Він почав писати критичні статті. Під час поїздок він захопився письменництвом і навіть написав роман «Життя музиканта», яка мала автобіографічний характер. У 1812 році помирає його батько а сам Вебер вперше відчув симптоми туберкульозу -- хвороби, яка пізніше стане причиною смерті композитора. 1817---1826 роки --- це зрілий, «дрезденський» період. У цей час Вебер працював диригентом і керівником оперного театру, очолював Капелу курфюрстів Саксонії. Йшла боротьба за національну німецьку оперу, проти панівного становища італійської. У цей період Вебер створив свої найкращі твори: сонати, «Запрошення до танцю», підняв побутовий жанр на художню висоту, «Концертштюк» для фортепіано з оркестром --- програмна музика, віртуозний концертний твір. Значне місце займали у творчості Вебера вальси, які можна вважати випередженням шопенівських доробків у цьому жанрі. У 1818 він одружується, в нього народжується донька, яка померла через 2 місяці. Вебер впав у настільки важку депресію, що не зміг писати музику. Хоча як раз у цей період його просто завалили замовленнями. Через рік він зміг подолати кризу, але здоров'я композитора швидко погіршувалося. Тим не менше, у 1821 році Вебер пише свою найкращу оперу «Вільний стрілець». З величезним успіхом вона була поставлена в Берліні. «Чарівний стрілець» вважається першою національною романтичною німецькою опери. Жанр опери --- романтичний зінгшпіль. У 1823-1824 роках з'являються нові опери. «Евріанта» була написана для Віденської опери. Це був новий тип опери --- велика романтична лицарська опера без розмовних діалогів. В основі сюжету --- середньовічна легенда (XIII століття). Ця опера великого визнання не одержала. У 1826 р. з'являється казкова опера «Оберон», поставлена в Лондоні. Опера мала величезний успіх, публіка навіть викликала композитора на сцену для шанування. Але вже на період роботи над оперою Вебера мучив постійний кашель. Він так і не встиг покинути Лондон, померши через 2 місяці після прем'єри «Оберона» **Мико́ла Віта́лійович Ли́сенко** (10 [(22) березня](https://uk.wikipedia.org/wiki/22_%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D1%8F) (https://uk.wikipedia.org/wiki/1842), [Гриньки](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%B8_(%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%87%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)) --- 24 жовтня ([6 листопада](https://uk.wikipedia.org/wiki/6_%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%B0)) (https://uk.wikipedia.org/wiki/1912), [Київ](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)) --- український [композитор](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80), [піаніст](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82), [диригент](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%82), [педагог](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3), збирач [пісенного фольклору](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%96), громадський діяч. До найвідоміших творів Лисенка належать [музика](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0) [гімнів](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%96%D0%BC%D0%BD) [«Молитва за Україну»](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%B7%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%83) та [«Вічний революціонер»](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%80), котрі зокрема виконував [хор Кирила Стеценка](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D0%B0) під час [Свята Злуки](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D1%82_%D0%97%D0%BB%D1%83%D0%BA%D0%B8), опери [«Тарас Бульба»](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81_%D0%91%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B0_(%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0)), [«Наталка Полтавка»](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_(%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0)) та інші. Лисенко створив численні [аранжування](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B6%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F) [народної музики](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0) для голосу й фортепіано, для [хору](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D1%80) та мішаного складу, а також написав значну кількість творів на слова [Тараса Шевченка](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87). Народився в селі Гриньки [Кременчуцького повіту](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%87%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82) [Полтавської губернії](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F) (нині Кременчуцький район, [Полтавська область](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C), [Україна](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0)) в родині [дворянина](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%BD%D0%B8) [Віталія Романовича Лисенка](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9)), [полковника](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA) [Орденського кірасирського полку](https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=14-%D0%B9_%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%B3%D1%83%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA&action=edit&redlink=1)[^\[ru\]^](https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_14-%D0%B9_%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%B3%D1%83%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA) Це село належало Миколі Булюбашу[^\[9\]^](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-9), материному дядькові. Батько був високоосвіченою людиною, удома розмовляв українською. Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського [поміщицького](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B8%D0%BA) роду Луценків та з козацького роду Булюбашів. Освіту здобула у Петербурзькому Смольному [інституті шляхетних дівчат](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82_%D1%88%D0%BB%D1%8F%D1%85%D0%B5%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D1%96%D0%B2%D1%87%D0%B0%D1%82), розмовляла майже винятково французькою і примушувала до цього всіх членів родини. Походив з [козацько-старшинського](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BD%D0%B0) роду [Лисенків](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B8). Як одного з засновників роду історичні документи засвідчують Якова Лисенка (1-а половина XVII століття, брав активну участь у [визвольній війні](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0)). [Іван](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), син Якова, --- відомий [військовий](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA) і [політичний діяч](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA) 2-ї половини XVII століття, був [Чернігівським](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA), пізніше [Переяславським](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%8F%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BA_%D0%92%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE) [полковником](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA_(%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0)), згодом --- [наказним гетьманом](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD); (https://uk.wikipedia.org/wiki/1695) року брав участь в [Азовських походах](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8_(1695%E2%80%941696)). Його син [Федір](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%80_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) (прапрадід Миколи Віталійовича) з (https://uk.wikipedia.org/wiki/1741) року був [генеральним суддею](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%8F)[^\[10\]^](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-10). Ранні роки Змалку знав французьку й українську мови, російську абетку вивчив від батькового однополчанина російського поета [Афанасія Фета](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D1%82_%D0%90%D1%84%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%90%D1%84%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87). Його хрещеними батьками були дядько Андрій та рідна сестра знаменитого математика [Михайла Остроградського](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) Марія Остроградська, яка була дружиною двоюрідного діда Миколи Булюбаша. Уже в п\'ять років мати Миколи, Ольга Єреміївна, побачила хист хлопчика до музики і розпочала опікуватись його навчанням. Сама чудово грала на роялі, відчула музичність сина і дала йому перші уроки. З п\'яти років батьки запросили для малого вчительку. Лисенко після домашнього виховання вчився у Києві, спочатку в пансіоні Вейля (де брав уроки в чеха Нейнквіча)[^\[11\]^](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-STA-11), потім --- у пансіоні Гедуена (викладач --- чех Паночіні[^\[11\]^](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-STA-11)), в якому дітей готували до гімназії. (https://uk.wikipedia.org/wiki/1855) року почав здобувати освіту у привілейованому навчальному закладі --- 2-й Харківській гімназії, де навчався у [Миколи Дмитрієва](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D1%96%D1%94%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) і чеха Вільчека. Талановитий підліток швидко став популярним у місті [піаністом](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82), якого запрошували на вечори і [бали](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB_(%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96)), де він виконував [фортепіанні](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BF%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%BE) [сонати](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B0) [Моцарта](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%84%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B3_%D0%90%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%B9_%D0%9C%D0%BE%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%82), [Бетховена](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B2%D1%96%D0%B3_%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%91%D0%B5%D1%82%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD), [вальси](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%81) [Шопена](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA_%D0%A8%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BD), блискуче [імпровізував](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BC%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_(%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0)) на теми українських народних пісень. Закінчивши гімназію, вступив на природничий [факультет](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B5%D1%82) [Харківського університету](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%92._%D0%9D._%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%BD%D0%B0). Але в (https://uk.wikipedia.org/wiki/1860) році через матеріальні труднощі родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола разом із троюрідним братом [Михайлом Старицьким](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9) перевівся до [Київського університету](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0). Першого червня (https://uk.wikipedia.org/wiki/1864) року Микола Віталійович закінчив з відзнакою фізико-математичний факультет «по разряду естественных наук», а у травні (https://uk.wikipedia.org/wiki/1865) року захистив дисертацію на тему «Розмноження нитчастих водоростей» й одержав ступінь кандидата природничих наук. Входив до ряду українських студентських товариств і церковних хорів. Українська народна музика стала його пристрастю, і він розпочав етнографічну працю зі збирання та вивчення української народної пісні, яка продовжувалась все життя.[^\[12\]^](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-12) Серед українського [студентства](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82) університету панувала атмосфера патріотизму, і це сприяло формуванню Лисенка як громадського діяча. Разом з іншими родичами та друзями [Михайлом Драгомановим](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), Михайлом Старицьким, [Петром Косачем](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D0%B0%D1%87_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) він належав до [«Київської Громади»](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D0%B0), працював у кількох гуртках, пов\'язаних з [етнографічною](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%8F) діяльністю, заснував і провадив студентський хор, організовував концерти. Громадівці відкрили власним коштом недільні школи та бібліотеки, працювали у них. Лисенко просто перемінився і почав переконувати друзів, що не тільки з народом, а й між собою треба розмовляти українською. Вони пішки мандрували Україною, збирали фольклор. Так, (https://uk.wikipedia.org/wiki/1861) року Лисенко та Старицький провели новорічні свята на [Полтавщині](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0) у свого товариша, автора гімну України [Павла Чубинського](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D1%83%D0%B1%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87). Коли в травні (https://uk.wikipedia.org/wiki/1861) року було перепоховання Тараса Шевченка, київські студенти шляхтичі Михайло Драгоманов, Петро Косач, [Тадей Рильський](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A2%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%B9_%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), Михайло Старицький та Микола Лисенко упряглися в траурний віз і [Ланцюговим мостом](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%8E%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)), а потім [Дніпровською набережною](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%B5_%D1%88%D0%BE%D1%81%D0%B5) доправили його до [церкви Різдва на Подолі](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D0%A0%D1%96%D0%B7%D0%B4%D0%B2%D0%B0_%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)). 19 лютого 1865 року, після закінчення університету, М. Лисенко вперше виступив у Києві як піаніст в рамках концертів [Російського музичного товариства](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE). У програмі --- 3-й концерт Л. Бетховена[^\[13\]^](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-13). Лейпциг, Київ, Петербург У (https://uk.wikipedia.org/wiki/1865)--(https://uk.wikipedia.org/wiki/1867) роках, одразу після закінчення Київського університету, працював у [Таращі](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B0) на посаді [мирового посередника](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA). Там же в Таращі на посаді [офіцера](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%84%D1%96%D1%86%D0%B5%D1%80) [драгунського](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D0%B0%D0%B3%D1%83%D0%BD) полку служив і батько Миколи Лисенка, [Віталій Романович](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9)). У цей період Лисенки активно збирали [фольклор](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D1%80) і опублікували розвідку «Про історичні вподобання у смаках і [модах](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B4%D0%B0) народного одягу в [Сквирському](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%B2%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82) та [Таращанському повітах»](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82). З (https://uk.wikipedia.org/wiki/1867) року навчався у [Лейпцизькій консерваторії](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%B9%D0%BF%D1%86%D0%B8%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B0_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D1%83_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%A4%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%81%D0%B0_%D0%9C%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B0), де вчився як піаніст, відвідував лекції з музично-теоретичних дисциплін, освоював гру на [скрипці](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%BA%D0%B0) й [органі](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD_(%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82)), та брав додаткові лекції з [композиції](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%8F_(%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0)) та [теорії музики](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B8). Його педагогами були [Карл Рейнеке](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB_%D0%A0%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B5%D0%BA%D0%B5) (фортепіано, приватні лекції з композиції та [оркестрування](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%BA%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80)), [Ігнац Мошелес](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B3%D0%BD%D0%B0%D1%86_%D0%9C%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%81) (фортепіано), Фердинанд Давід (клас ансамблевої та оркестрової гри), [Ернст Венцель](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1%80%D0%BD%D1%81%D1%82_%D0%A4%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%B4_%D0%92%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8C) (фортепіано), [Ернст Фрідріх Ріхтер](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1%80%D0%BD%D1%81%D1%82_%D0%A0%D1%96%D1%85%D1%82%D0%B5%D1%80) (теоретичні дисципліни: складний [контрапункт](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82), [імітація](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F), [канони](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BD_(%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0)), [хорали](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB) на певний мотив), Роберт Веніамін Паперітц (теоретичні дисципліни: [поліфонічні варіації](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%84%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F) на *cantus firmus*, фуга)[^\[14\]^](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-14). У вільні хвилини Лисенко відвідував [оперний театр](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80), [картинні галереї](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%8F), церкву святого Томи, [Гевандгаус](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B3%D0%B0%D1%83%D1%81). Незважаючи на щільний графік навчання, був активним пропагандистом українства в Європі. [28 грудня](https://uk.wikipedia.org/wiki/28_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%8F) (https://uk.wikipedia.org/wiki/1867) року в [Празі](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B0) відбувся успішний концерт Лисенка, де він виконав багато українських пісень у власних фортепіанних аранжуваннях. [Київська «стара» громада](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B0_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D0%B0) разом зі студентською, 1874 р. Зліва направо: перший ряд: невідомо, Комарецький, невідомий представник студентської громади, [Олександр Русів](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) (скарбник), [Іродіон Житецький](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BE%D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), Волянський, Трохим Біленький, [Михайло Левченко](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87); другий ряд: Микола Лисенко, [Павло Чубинський](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D1%83%D0%B1%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), [Іван Нечуй-Левицький](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D1%83%D0%B9-%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), [Михайло Старицький](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), [Орест Левицький](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) (делегат студентів при старій громаді), Діаконенко; третій ряд: Фаворський, [Михайло Драгоманів](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), [Петро Косач](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D0%B0%D1%87_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) (?), Білоусів, [Микола Ковалевський](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), Пащенко, [Хведір Вовк](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B2%D0%BA_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%80_%D0%9A%D1%96%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), [Володимир Антонович](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%91%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%84%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), [Микола Вербицький](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), [Вільям Беренштам](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%88%D1%82%D0%B0%D0%BC_%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%8F%D0%BC_%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B2%D1%96%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), невідомо, невідомо, [Павло Житецький](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), невідомо. Влітку (https://uk.wikipedia.org/wiki/1868) року одружився з [Ольгою О\'Коннор](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%27%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%80-%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0), яку він узяв з собою до Лейпцига (вона студіювала [вокал](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BB)). Подружжя не могло мати дітей, тому по 12 роках спільного життя тихенько розійшлися. (https://uk.wikipedia.org/wiki/1869) року завершив навчання у консерваторії, пройшовши 4-річний курс навчання усього за два роки. В характеристиці, доданій до випускного свідоцтва про закінчення консерваторії, сказано: *«Пан Лисенко, при своїй зразковій старанності й чудовому таланті, досяг блискучих успіхів і є піаністом, віртуозна техніка й характерне, піднесене та духовно наснажене, виконання якого значно виходять за межі того, що звичайно вимагається від учнів». П*ід час навчання написав декілька інструментальних творів, зокрема 1-у частину симфонії та симфонічну увертюру «Ой запив козак, запив», струнний квартет та тріо, а також видав свою першу збірку українських народних пісень для голосу й фортепіано. Тоді ж Лисенко написав і свої перші твори на слова Тараса Шевченка: «Заповіт», «Ой одна я, одна», «Туман, туман долиною». Першу збірку пісень Лисенка видав своїм коштом у Лейпциґу його добрий приятель [Петро Косач,](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D0%B0%D1%87_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) вважаючи це за суто дружню послугу і тримаючи це в таємниці. Микола Лисенко Повернувшись до Києва, відновив свої концертні виступи як професійний піаніст, а також, у 1869/70 навчальному році викладав гру на фортепіано у щойно відкритому [Київському музичному училищі](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B4%D0%B0_%D0%93%D0%BB%D1%96%D1%94%D1%80%D0%B0) при РМТ[^\[15\]^](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-15). [1 лютого](https://uk.wikipedia.org/wiki/1_%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE) (https://uk.wikipedia.org/wiki/1870) року М. Лисенко дав концерт у залі Дворянського зібрання (будинок не зберігся, його зруйновано (https://uk.wikipedia.org/wiki/1976) року для будівництва нинішнього Будинку профспілок), виконавши чотири фантастичні п\'єси [Шумана](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82_%D0%A8%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD), фантазію «Мандрівник» [Шуберта](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86_%D0%A8%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82), п\'єси із [власної сюїти](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D1%8E%D1%97%D1%82%D0%B0_%D1%83_%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%96_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B2) і кілька творів з першої Лисенкової серії «Музики до Кобзаря» у виконанні співака М. Богданова. Завдяки успіху, з кінця 1870-х років продовжив виступати не лише у Києві, а й у Полтаві, Чернігові, Катеринославі тощо. Лисенко провів чотири великих гастрольних турне: 1892--3, 1897, 1899, 1902 років. Програма складалась із двох відділів --- на початку Лисенко виступав як піаніст з виконанням власних творів, а потім співав хор, якому Микола Віталійович [акомпанував](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80). Всю організаційну роботу також виконував композитор. Це була потужна пропаганда української музики. [5 (17) грудня](https://uk.wikipedia.org/wiki/17_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%8F) (https://uk.wikipedia.org/wiki/1872) року в приміщенні початкової школи сестер Марії та [Софії](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0) Ліндфорс (будинок № 21 на вулиці [Фундуклеївській](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%83%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2))) відбулася перша вистава українського музичного театру в Києві --- [«Чорноморці»](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%86%D1%96_(%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B0)), автором якої був Микола Лисенко. Постановник опери --- троюрідний брат композитора Михайло Старицький. Він же --- автор [лібрето](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D0%B1%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%BE) (за мотивами твору [Якова Кухаренка](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%AF%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87)).[^\[11\]^](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-STA-11) У 1874---1875 роках вдосконалював майстерність у [Петербурзі](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3) в [Миколи Римського-Корсакова](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87). Київ. Зрілий період (https://uk.wikipedia.org/wiki/1878) року Микола Віталійович обіймав посаду педагога з фортепіано в [інституті шляхетних дівчат](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82_%D1%88%D0%BB%D1%8F%D1%85%D0%B5%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D1%96%D0%B2%D1%87%D0%B0%D1%82). Тоді ж настали зміни і в особистому житті --- Микола Віталійович взяв другий (цивільний) [шлюб](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BB%D1%8E%D0%B1) з [Ольгою Антонівною Липською](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D0%BF%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0) ((https://uk.wikipedia.org/wiki/1860)---(https://uk.wikipedia.org/wiki/1900)), яка була піаністкою і його ученицею. Від цього [шлюбу](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BB%D1%8E%D0%B1) мав 7 дітей (двоє з них померли в ранньому віці). Своїй громадянській дружині, матері його дітей, Лисенко не присвятив жодного твору (натомість своїй першій дружині Ользі О\'Коннор він присвятив 11 творів, серед яких обробка української народної пісні «Ой на гору козак воду носить...» та «Коли розлучаються двоє»). Цього ж (https://uk.wikipedia.org/wiki/1878) року в складі експедиції [В. Беренштама](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%88%D1%82%D0%B0%D0%BC_%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%8F%D0%BC_%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B2%D1%96%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) побував на острові [Хортиці](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%8F), обходив усі скелі, наслухався козацьких пісень, взяв участь у розкопках. Побачене й почуте надихнуло композитора на створення опери [«Тарас Бульба»](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81_%D0%91%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B0_(%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0)). «*Ви не можете уявити собі, земляче*, --- писав Лисенко, --- *як допомогла мені та давня подорож на Хортицю. Картина Січі, козачих зборів, виборів кошового --- хіба ж я написав би їх, якби не побачив власними очима залишки славної минувшини?...»* [Петро Чайковський](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%86%D0%BB%D0%BB%D1%96%D1%87) прохав митця приїхати до [Петербурга](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%82-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3) і поставити оперу, щоправда, російською мовою, на що М. Лисенко не погодився. Пройшло трохи часу і Римський-Корсаков приїхав до Києва і запросив композитора до Росії. З (https://uk.wikipedia.org/wiki/1869) року жив у Києві, де працював учителем гри на фортепіано, а (https://uk.wikipedia.org/wiki/1904) року відкрив [власну Музично-драматичну школу](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8_%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0). Був у центрі музичного і національно-культурного життя Києва --- виступав з концертами як піаніст, організовував хори, концертував з ними у Києві і по всій Україні. Грошовий збір від концертів йшов на громадські потреби, зокрема, на користь 183 студентів Київського університету, відданих у солдати за участь в антиурядовій демонстрації (https://uk.wikipedia.org/wiki/1901) року. Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики і співу», «Гуртку любителів музики» Я. Спиглазова, в організації недільної школи для хлопців-селян, пізніше --- в підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі [Південно-Західного відділу Російського Географічного Товариства](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE-%D0%B7%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B4%D1%96%D0%BB_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B3%D0%B5%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0). Виступав як піаніст у концертах Київського відділення Російського музичного товариства, на вечорах [Літературно-Артистичного Товариства](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%BE-%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE), членом правління якого він був, у щомісячних народних концертах у залі Народної аудиторії. Організовував щорічні шевченківські концерти. (https://uk.wikipedia.org/wiki/1904) року Лисенко відкриває першу в Україні національну [Музично-драматичну школу](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C._%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0) (з (https://uk.wikipedia.org/wiki/1913) року --- імені Лисенка), яка працювала у програмному режимі вищих мистецьких навчальних закладів. Разом з [Олександром Кошицем](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%86%D1%8C_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) організував (https://uk.wikipedia.org/wiki/1905) року музично-хорове товариство «Київський Боян», головою якого був до кінця життя. (https://uk.wikipedia.org/wiki/1908) року він став засновником та головою ради правління [«Українського Клубу»](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B1), де об\'єднав видатних діячів української науки, культури та мистецтва (таких, як [Іван Огієнко](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BB%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%BD_(%D0%9E%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE)), [Дмитро Антонович](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), [Микола Біляшівський](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8F%D1%88%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), [Сергій Єфремов](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D1%84%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B2_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), [Олександр Олесь](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D1%81%D1%8C), [Олена Пчілка](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%9F%D1%87%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B0), [Леся Українка](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D1%81%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BA%D0%B0), [Любов Яновська](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%BE%D0%B2_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0), [Марія Заньковецька](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0), [Микола Садовський](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%A1%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9), [Людмила Старицька-Черняхівська](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%8F%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0), М. Старицька, [Софія Русова](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0), [Мартирій Галин](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), [Олександр Черняхівський](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%8F%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), [Федір Матушевський](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%80_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), [Михайло Кривинюк](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%8E%D0%BA_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) та інших) для просвітницької роботи серед населення шляхом читання лекцій, рефератів, показу вистав, організації подорожей. З (https://uk.wikipedia.org/wiki/1912) року [«Український клуб»](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B1) було реорганізовано у [Клуб «Родина»](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D1%83%D0%B1_%C2%AB%D0%A0%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%C2%BB), його очільником став Федір Матушевський. Обставини української дійсності були такими, що не дозволяли Лисенку обмежитись лише артистичною діяльністю. Проте все ж головним своїм покликанням вважав композиторську діяльність, тому старався зробити якомога більше. Писав твори у різних жанрах: оперному, хоровому, вокальному, інструментальному, а обробці української народної пісні надавав величезного значення. Започаткувавши свідомий національний напрям в українській музиці, Микола Лисенко ще за життя заслужив собі [епітет](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BF%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%82) «батько української музики». Коли (https://uk.wikipedia.org/wiki/1903) року він прибув до [Галичини](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0) на ювілейні урочистості з нагоди 35-ліття творчої діяльності, був вражений ентузіазмом та шаною, з якими його скрізь зустрічали. З огляду історичної ролі для української культури Миколу Лисенка порівнюють із [Едвардом Грігом](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%B4%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4_%D0%93%D1%80%D1%96%D0%B3), [Бедржихом Сметаною](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B6%D0%B8%D1%85_%D0%A1%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B0), [Михайлом Глінкою](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%93%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0) та іншими представниками національних музичних культур XIX століття. Лисенка переслідував царський уряд, (https://uk.wikipedia.org/wiki/1907) року його на деякий час заарештували. Помер [6 листопада](https://uk.wikipedia.org/wiki/6_%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%B0) (https://uk.wikipedia.org/wiki/1912) року в Києві раптово від серцевого нападу, поховали його на [Байковому кладовищі](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5) ([надгробок](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%BA) --- [бетон](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BD), [граніт](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%82); [скульптор](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BF%D1%82%D0%BE%D1%80) [Юхим Білостоцький](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%AE%D1%85%D0%B8%D0%BC_%D0%86%D1%81%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87); встановлений у (https://uk.wikipedia.org/wiki/1939))[^\[16\]^](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-16), ділянка № 2. **Жозеф-Моріс Равель (1875-1937)** ---------------------------------- **Жозеф-Моріс Равель** -- французький композитор і диригент, один з найвидатніших музикантів першої половини 20-го століття, працював у стилі імпресіонізму, який характеризується елегантністю і технічною досконалістю. Музичні теоретики вважають Равеля одним з кращих диригентів століття за його здатність створити калейдоскопічний набір звуків в оркестрі. М.РавельМоріс Равель народився 7 березня 1875 в Сибурі (місто в регіоні Нижніх Піренеїв Франції, поблизу кордону з Іспанією). Він був первістком у родині П'єра-Жозефа Равеля і Марії Делуар. Його батько мав французькі і швейцарські коріння, мати була із старовинної сім'ї басків. Від батька, інженера за фахом, він успадкував щиру пристрасть до музики і точність, яка стала характерною рисою Равеля-музиканта. Його мати співала йому іспанські народні пісні, надалі багато з композицій Равеля спиратиметься на музичну спадщину цієї країни. Равель виріс в Парижі, куди його сім'я переїхала через 3 місяці після його народження. Сім'я жила в богемному районі Монмартра, перші уроки гри на фортепіано Моріс Равель почав у віці семи років з шанованим композитором і виконавцем того часу Анрі Гісом. З 1887 року його вчителем став Шарль Рене, який навчав Равеля, крім техніки виконання, гармонії, контрапункту і композиції. Саме в цей період Равель пише *Варіації на тему Шумана* і першу частину *Сонати для фортепіано*. У 1889 році Равель поступає в Паризьку консерваторію, де навчався по класу фортепіано спочатку у Ш.Антіома, а з 1891 року у Ш.Беріо, гармонію вивчав у Е.Пессара. Вже перші п'єси Равеля (1893 р.) мають чітко виражені риси його стилю, хоча в них і відчувається вплив музики Е.Шабріе і Е.Саті, незвичністю якої він захоплювався. У 1897 році Равель навчається в класі композиції Габріеля Форе, тоді ж він почав займатися контрапунктом з Андре Жедальжа. Під час навчання в консерваторії Равель зробив три спроби (1901-1903 рр.) Виграти престижну Римську премію, але безуспішно, в 1905 році йому було відмовлено в праві на участь. У зв'язку з цією відмовою, яка була необгрунтованою, вибухнув скандал в паризькій пресі, що, в кінцевому підсумку, призвів до відставки директора консерваторії Т.Дюбуа і призначенням на цю посаду Г.Форе. Першим твором Равеля, що отримав популярність, стала *"Павана на смерть інфанти"* (1899 р.). У 1901 році з'являється фортепіанний цикл *"Гра води"*, це новий тип французької фортепіанної п'єси. *Струнний квартет*, чотирьохчастинний твір, Равель присвятив своєму вчителю Г.Форе. *"Дзеркала"* -- збірка з п'яти п'єс (музичні замальовки природи (*"Нічні метелики", "Сумні птахи", "Човен в океані", "Долина церковних дзвонів"*) і одна -- жанрова сцена (*"Альборада"*), що пропонують слухачеві чималу кількість рафінованих сенсорних елементів, які можуть бути оцінені відповідно до його уяви. У 1906-1908 роки були написані такі твори, як вокальні *"Природні історії"*, оркестрова *"Іспанська рапсодія"*, опера *"Іспанська година"*, фортепіанні *"Нічний Гаспар"* і *"Матінка-Гуска"*. У ці ж роки Равель починає працювати над балетом *"Дафніс і Хлоя"*. Під час Першої світової війни Равель пішов добровольцем на фронт і служив водієм автомобіля швидкої допомоги. Військові тяготи, в поєднанні з втратою матері в 1917 році, залишили його фізично і духовно ослабленим. У 1921 році, відчуваючи необхідність усамітнення, Равель переїхав до Монфор-Л'Аморі на віллу Бельведер, в п'ятдесяти кілометрах від Парижа. Там він пише, хоча і менш плідно, ніж у попередні роки, займається садівництвом. Равель був елегантним, як стверджують, він перший у Франції став носити сорочки пастельних відтінків, він відрізнявся бездоганними манерами, був чудовим співрозмовником, але ніколи не був одружений, вважаючи, що артистичний темперамент не підходить для шлюбу. У 1925 році Равель завершує роботу над оперою-балетом *"Дитя і чари"*, у співпраці з французькою письменницею Колетт, прем'єра відбулася в Монте-Карло в березні 1925 року. У 1928 році Равель гастролює по Америці -- Нью-Йорк, Лос-Анджелес і Сан-Франциско, диригує кращими оркестрами. 22 листопада 1928 в Парижі на сцені "Гранд-Опера" відбулася прем'єра *"Болеро"*. Танцівниця Іда Рубінштейн запропонувала Равелю оркеструвати п'єси з *"Іберії"* Альбеніса. *"Болеро"* вважається найбільш часто виконуваним твором, з коли-небудь написаних для оркестру. У 1932 році Равель починає працювати над новим твором -- балетом *«Жанна д'Арк»*. Починаючи з 1933 року Равель страждав від серйозного захворювання мозку, що стало, можливо, наслідком травми, яку він отримав у автокатастрофі. Останнім твором композитора були *«Три пісні»* до фільму *"Дон Кіхот"*. Помер композитор 28 грудня 1937 року в Парижі після невдало проведеної операції головного мозку. Похований на кладовищі пердмістя Леваллуа-Перре, в Парижі. **Стефа́нія Турке́вич-Лісо́вська** **Стефа́нія Турке́вич-Лісо́вська**, з 1937 **Лукіяно́вич**, ([25 квітня](https://uk.wikipedia.org/wiki/25_%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F) (https://uk.wikipedia.org/wiki/1898), [Львів](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2) --- [8 квітня](https://uk.wikipedia.org/wiki/8_%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F) (https://uk.wikipedia.org/wiki/1977), [Кембридж](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B5%D0%BC%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B6)) --- українська [композиторка](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80), [піаністка](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82) і [музикознавиця](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE). Офіційно визнана першою українською композиторкою. У роки [СРСР](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%A0%D0%A1%D0%A0) її роботи були заборонені державною владою. Середній рядок (зліва направо): сестра [Ірина](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C), брат [Лев](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9B%D0%B5%D0%B2_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), і Стефанія, близько 1915 Стефанія Туркевич народилася 25 квітня 1898 року в [Львові](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2) у священницькій родині. Вона була першою дитиною в родині греко-католицького [священника](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA), [хорового](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D1%80) [диригента](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%82), [катехита](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%B8%D1%82) та [музичного критика](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0) о. Івана Емануїла Туркевича (1872---1936) та Софії Кормош. Мала молодшу сестру [Ірину Туркевич-Мартинець](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C) та молодшого брата [Лева Туркевича](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9B%D0%B5%D0%B2_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87). Дід, о. [Лев Туркевич](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9B%D0%B5%D0%B2_%D0%A1%D0%BE%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), і батько майбутньої композиторки були священниками. Мати Софія Кормош була піаністкою, яка навчалася в [Кароля Мікулі](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C_%D0%9C%D1%96%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96) та [Вілема Курца](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BC_%D0%9A%D1%83%D1%80%D1%86), а також акомпанувала молодій [Соломії Крушельницькій](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0). Родина була музичною, де кожен грав на якомусь музичному інструменті. Стефанія --- на фортепіано, [арфі](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%84%D0%B0) й [фісгармонії](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%96%D1%81%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F). Стефанія навчалася спершу у [Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%89%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8_%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0) у [Василя Барвінського](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B2%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87), згодом (1914---1916) у [Відні](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C) на піаністку у Вілема Курца і [Єжи Лялевича](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B6%D0%B8_%D0%9B%D1%8F%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87). Після [Першої світової війни](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0) навчалася у [Львівському університеті](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0), де вивчала філософію, педагогіку і музикознавство; останнє вивчала у [Адольфа Хибінського](https://uk.wi