Квак Залік PDF

Ось коротке пояснення по кожному з ваших питань: 1. Предмет, методологія, закони і категорії економічної теорії. Предмет економічної теорії — це вивчення процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг. Методологія включає методи дослідження (аналіз, синтез, абстрагування, по...

Ось коротке пояснення по кожному з ваших питань: 1. Предмет, методологія, закони і категорії економічної теорії. Предмет економічної теорії — це вивчення процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг. Методологія включає методи дослідження (аналіз, синтез, абстрагування, порівняння). Закони економічної теорії визначають сталі взаємозв’язки в економіці, наприклад, закон попиту і пропозиції. Категорії економічної теорії включають базові поняття, такі як “товар”, “гроші”, “ринок”. 2. Економічна теорія та економічна політика. Економічна теорія описує, як функціонує економіка, і дає наукове обґрунтування економічних процесів. Економічна політика — це сукупність заходів уряду, спрямованих на досягнення економічних цілей, таких як стабільність, зростання, рівновага. Економічна політика застосовує знання економічної теорії для вирішення практичних проблем. 3. Виникнення та головні етапи розвитку економічної теорії. Економічна теорія розвивалася від античних часів до сучасності. Перші зачатки теорії виникли в Давньому світі (Арістотель, Ксенофонт). У Середньовіччі розвивалися ідеї меркантилізму. У Новий час (XVII-XVIII ст.) відбувається розвиток класичної політичної економії (Адам Сміт, Давид Рікардо). У XIX-XX ст. розвиваються марксизм, кейнсіанство та неокласичні теорії. 4. Видатні українські вчені-економісти, їх внесок у розвиток економічної науки. У розвитку економічної науки велика заслуга належить видатному українському вченому М. І. Туган- Барановському, який обґрунтував синтез трудової теорії та теорії граничної корисності, що вважалися антиподами. М. І. Туган-Барановський зробив помітний вклад у розвиток теорії кооперації, грошового обігу, у критику економічних доктрин марксизму, економічних концепцій російського народництва. Світове визнання Михайло Туган-Барановський одержав за дослідження теорії ринку й економічних криз, розробку концепцій економічної кон'юнктури, яку позитивно сприйняли економісти багатьох країн ще за життя вченого. М. І. Туган-Барановський є першим українським ученим, якого визнала світова економічна думка. Видатними українськими вченими-економістами також були: Василь Каразин, Семен Десницький, Михайло Балудянський, Іван Вернадський, Юліан Бачинський, Микола Бунге, Сергій Подолинський, Володимир Вернадський, Микола Руденко, Степан Злупко. 5. Економічні потреби та виробничі ресурси суспільства. Економічні потреби — це бажання людей, які можуть бути задоволені через виробництво товарів та послуг. Виробничі ресурси — це фактори виробництва, які включають землю, працю, капітал і підприємницьку діяльність. Вони є обмеженими, і їх ефективне використання є основою економічного розвитку. 6. Економічні, соціальні та екологічні показники ефективності виробництва. Економічні показники включають продуктивність праці, витрати на одиницю продукції, рентабельність. Соціальні показники можуть стосуватися рівня зайнятості, соціальної справедливості, рівня життя. Екологічні показники вказують на вплив виробництва на навколишнє середовище, наприклад, викиди CO2, використання природних ресурсів. 7. Економічна система та її типи. Економічна система — це спосіб організації виробництва, обміну і розподілу ресурсів в суспільстві. Існують три основні типи економічних систем: Ринкова економіка: заснована на вільному ринку та приватній власності. Командно-адміністративна економіка: заснована на централізованому управлінні з боку держави. Змішана економіка: поєднує елементи ринку і державного регулювання. 8. Натуральна і товарна форми організації виробництва. Натуральне виробництво — це виробництво для власних потреб, без обміну товарів. Товарне виробництво передбачає виробництво для обміну, де товари виробляються для продажу на ринку. 9. Виникнення, сутність і функції грошей. Гроші виникли як універсальний засіб обміну, що полегшує торгівлю. Сутність грошей — це засіб обміну, одиниця виміру вартості та засіб накопичення. Функції грошей включають: засіб обміну, міру вартості, засіб накопичення, засіб платежу. 10. Ринкова економіка, її сутність, принципи та функції. Ринкова економіка заснована на вільному обміні товарів і послуг на ринку без прямого втручання держави. Принципи ринкової економіки включають свободу підприємницької діяльності, конкуренцію та приватну власність. Функції ринку включають регулювання цін, розподіл ресурсів і стимулювання економічної активності. 11. Змішана економіка, її сутність, принципи та функції. Змішана економіка поєднує ринкові механізми з державним втручанням. Держава здійснює регулювання економіки, забезпечує соціальний захист, підтримує монополії та стратегічні галузі. Принципи включають поєднання приватної та державної власності, соціальний захист і стабільність. 12. Командно-адміністративна економіка, її сутність, принципи та функції. Командно-адміністративна економіка характеризується централізованим управлінням виробництвом, розподілом ресурсів та цін. Всі економічні рішення приймаються центральною владою. Принципи включають державну власність на засоби виробництва і планову організацію виробництва. 13. Структура та інфраструктура ринку. Структура ринку включає його учасників (покупців, продавців), товари, послуги та цінові механізми. Інфраструктура ринку — це система установ і організацій, які підтримують функціонування ринку (торгові платформи, фінансові установи, транспорт). 14. Попит і його чинники. Закон попиту. Попит — це кількість товарів і послуг, яку споживачі готові купити за певною ціною. Чинники попиту включають ціну товару, доходи споживачів, смаки і переваги, ціни на супутні товари. Закон попиту: чим вища ціна товару, тим менший попит на нього. 15. Пропозиція та її чинники. Закон пропозиції. Пропозиція — це кількість товарів і послуг, яку виробники готові запропонувати за певною ціною. Чинники пропозиції включають вартість виробництва, технології, кількість продавців. Закон пропозиції: чим вища ціна, тим більша пропозиція товару. 16. Ринкова рівновага і механізм її формування. Ринкова рівновага досягається, коли попит на товар дорівнює пропозиції. Механізм її формування включає взаємодію попиту і пропозиції, де ціни змінюються, доки не буде досягнута рівновага. 17. Підприємництво (фірма) як суб’єкт ринкової економіки. Види та правові форми підприємництва. Підприємництво — це діяльність, спрямована на отримання прибутку через виробництво товарів і послуг. Фірма є основним суб’єктом ринкової економіки. Види підприємництва включають індивідуальне, партнерське, корпоративне. Правові форми: приватне підприємництво, акціонерні товариства, кооперативи. 18. Засоби виробництва, їх структура. Засоби виробництва — це ресурси, необхідні для виробництва товарів: земля, капітал (фізичний і фінансовий), праця, підприємницька діяльність. 19. Витрати виробництва. Прибуток підприємства. Витрати виробництва — це витрати на ресурси, необхідні для виробництва товарів. Вони поділяються на постійні та змінні. Прибуток підприємства — це різниця між доходами від продажу та витратами на виробництво. 20. Менеджмент і маркетинг у підприємницькій діяльності. Менеджмент у підприємницькій діяльності — це процес планування, організації, мотивації і контролю для досягнення цілей підприємства. Маркетинг охоплює стратегії, інструменти і процеси для вивчення та задоволення потреб споживачів, просування товарів і послуг на ринку. Обидва аспекти сприяють ефективному функціонуванню підприємства, підвищенню його конкурентоспроможності та прибутковості. 21. ВВП в системі національних рахунків, його величина та динаміка в Україні. Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це загальна вартість всіх товарів та послуг, вироблених на території країни за певний період. ВВП є основним показником економічної активності та розвитку країни. В Україні динаміка ВВП відображає зміни в економічній ситуації, зокрема, зростання або спад виробництва, що може бути пов’язано з внутрішніми та зовнішніми факторами, такими як економічні реформи, війна, зміни у зовнішньоекономічній ситуації. 22. Суть та типи економічного зростання. Економічне зростання в Україні. Економічне зростання — це процес збільшення виробництва товарів та послуг в економіці країни. Воно може бути екстенсивним (збільшення виробництва за рахунок додавання нових ресурсів) або інтенсивним (зростання продуктивності праці та ефективності використання ресурсів). В Україні економічне зростання за останні десятиліття було різним: від стагнації в 1990-х до стабільних темпів зростання перед війною, а також внаслідок постійних криз і конфліктів економічне зростання зараз коливається. 23. Сутність і структура національного багатства. Національне багатство — це сума всіх матеріальних і нематеріальних активів країни, які є результатом економічної діяльності. Включає природні ресурси, основні засоби, інтелектуальний капітал, а також соціальні та культурні інститути. Структура національного багатства включає: природний капітал, фізичний капітал, людський капітал та соціальний капітал. 24. Аналіз динаміки змін в системі національного багатства України. Динаміка національного багатства України відображає зміни в ресурсному потенціалі та виробничих можливостях. В Україні протягом 30 років незалежності були значні коливання через економічні кризи, зміни у зовнішньоекономічних умовах, а також через природні та техногенні катастрофи. Проблеми збереження природних ресурсів та інвестування в інфраструктуру є важливими аспектами цього процесу. 25. Механізм управління збалансованим використанням національного багатства держави. Управління національним багатством передбачає планування та координацію економічної діяльності таким чином, щоб використовувати наявні ресурси ефективно, без надмірного виснаження чи нерівномірного розподілу. Це включає моніторинг і регулювання природних ресурсів, інвестиції в інфраструктуру, освіту та інновації. Баланс між збереженням багатства та його ефективним використанням важливий для забезпечення сталого економічного розвитку. 26. Національна стратегія використання та заощадження національного багатства в Україні. Національна стратегія використання національного багатства передбачає створення умов для ефективного та раціонального використання природних і людських ресурсів з одночасним заощадженням національного багатства для майбутніх поколінь. В Україні стратегія зазвичай зосереджена на розвитку інфраструктури, збереженні природних ресурсів та заохоченні інвестицій в інновації та технології. 27. Економічні коливання та їхні причини. Економічні коливання — це періодичні зміни в економічній активності, що проявляються у вигляді зростання або спаду. Причини економічних коливань можуть бути внутрішніми (наприклад, зміни в попиті, інвестиціях, політичних рішеннях) або зовнішніми (кризи, війни, зміни у світових ринках). Вони можуть відбуватись у вигляді циклів, зокрема, економічного циклу. 28. Безробіття, його форми. Формування ринку праці в Україні. Безробіття — це соціально-економічний феномен, коли частина працездатного населення не може знайти роботу. Формами безробіття є: Фрикційне — тимчасова відсутність роботи через зміну місця праці. Структурне — виникає через зміни в структурі економіки (скорочення в певних галузях). Циклічне — через спад економіки. Сезонне — в залежності від пори року. В Україні ринок праці зазнає значних змін, пов’язаних із міграцією, відсутністю робочих місць у деяких регіонах і відносною низькою оплатою праці. 29. Інфляція, її види та типи. Причини виникнення та методи боротьби з сучасною інфляцією. Інфляція — це загальне зростання рівня цін на товари та послуги. Види інфляції: Попитова — коли попит на товари перевищує пропозицію. Пропозиційна — коли зростання витрат виробництва призводить до зростання цін. Імпортована — викликана зростанням цін на імпортовані товари. Методи боротьби з інфляцією включають монетарну політику (контроль за грошовою масою), фіскальну політику (регулювання податків і витрат держави), стимулювання виробництва. 30. Економічні функції держави в національній економіці. Економічні функції держави включають: Регулювання економічних процесів через закони, податки, регулювання ринку праці та природних ресурсів. Перерозподіл доходів через соціальні програми, пенсії, освітні та медичні послуги.  Забезпечення економічної стабільності через монетарну та фіскальну політику. Підтримка соціальних благ — забезпечення справедливого доступу до базових потреб, таких як охорона здоров’я, освіта. 31. Банківська система країни. Монетарна політика. Банківська система складається з комерційних банків і центрального банку, який регулює грошовий обіг. Монетарна політика — це використання центральним банком інструментів (наприклад, процентних ставок, обов’язкових резервів) для впливу на економіку: регулювання інфляції, стабільність валюти, підтримка економічного зростання. 32. Фінансова система країни. Фіскальна політика. Фінансова система — це мережа фінансових інститутів, ринків і інструментів, що забезпечують рух капіталу в економіці. Фіскальна політика полягає в управлінні державними доходами (податки) і витратами для впливу на економічну активність, стабільність і соціальний розвиток. 33. Податкова система країни. Податкова політика. Податкова система включає сукупність податків, зборів і обов’язкових платежів, що стягуються з громадян і підприємств. Податкова політика — це стратегія держави в сфері оподаткування, спрямована на збір коштів для бюджету, заохочення або стримування певних економічних процесів. 34. Суть, предмет та функції історії економіки. Історія економіки вивчає розвиток економічних систем і процесів в різні історичні періоди. Її предмет — економічні теорії, інститути, практики та розвиток виробничих сил. Функції історії економіки включають аналіз причин економічних змін, вивчення ефективності різних моделей розвитку та допомогу у формуванні політик для сучасної економіки. 35. Періодизація історії економіки. Історія економіки поділяється на кілька етапів: Стародавній світ (економіка рабовласницьких держав), Середньовіччя (феодалізм), Нова історія (розвиток капіталізму і промислових революцій), Сучасність (глобалізація, інформаційна економіка). 36. Розвиток господарства Стародавнього світу. У Стародавньому світі переважали аграрні форми господарства, засновані на рабстві та натуральному обміні. Важливими були сільське господарство, ремесла, торгівля. Цивілізації, як Єгипет, Месопотамія, Китай, створили системи іригації, збудували великі міста і впроваджували перші форми державного управління. 37. Економічний розвиток цивілізацій Середньовіччя. Середньовічна економіка була здебільшого аграрною і феодальною. Земельна власність і робоча сила (кріпаки) були основою економічних відносин. Торгівля і міста почали розвиватися лише в пізньому Середньовіччі, що стало основою для переходу до наступних економічних етапів. 38. Виникнення та етапи розвитку індустріального суспільства. Індустріалізація розпочалась в кінці 18 століття з промислових революцій у Великій Британії, що призвело до переходу від аграрного до індустріального суспільства. Основні етапи — механізація виробництва, розвиток транспорту, урбанізація, виникнення нових класів (пролетаріат, буржуазія). 39. Мануфактурний період розвитку промисловості. Мануфактура — це форма організації виробництва, що з’явилася в 16-18 століттях, де працювали численні робітники, які спеціалізувалися на окремих етапах виробничого процесу. Мануфактури були передумовою для подальшої індустріалізації. 40. Формування і розвиток внутрішніх національних та світового ринків. З розвитком товарного виробництва виникли внутрішні національні ринки, де торгівля та обмін між регіонами країни зросли. Формування світового ринку відбулося в 19 столітті з розвитком міжнародної торгівлі, що дозволило країнам обмінюватися товарами і капіталом на глобальному рівні. 41. Промисловий переворот в Англії. Промисловий переворот в Англії в 18-19 століттях ознаменувався розвитком нових технологій (парова машина, механічні верстати), що значно змінило виробничі процеси, збільшило продуктивність і призвело до урбанізації та соціальних змін. 42. Промисловий переворот у Франції. Промисловий переворот у Франції відбувався трохи пізніше, ніж в Англії, і був менш інтенсивним. Проте Франція пережила період індустріалізації в 19 столітті, який включав розвиток текстильної промисловості, залізничного транспорту і нових галузей. 43. Промисловий переворот у Німеччині. Німеччина пережила свій промисловий переворот у середині 19 століття. Він був пов’язаний з розвитком важкої промисловості, залізничного транспорту та створенням потужних концернів. Це дозволило Німеччині стати однією з головних економічних потуг Європи. 44. Промисловий переворот в США. У США промисловий переворот розпочався в 19 столітті і швидко поширився завдяки використанню новітніх технологій і великій кількості природних ресурсів. Це сприяло розвитку важкої промисловості, а також залізниць і фабрик. 45. Господарство Київської Русі. Господарство Київської Русі було аграрним і феодальним. Основними заняттями були сільське господарство, ремесла, торгівля, а також розвиток міст. Київська Русь мала потужну торгову мережу з Візантією та іншими державами. 46. Розвиток козацького землеволодіння. Козацьке землеволодіння було важливою складовою економіки Лівобережної та Правобережної України в період існування гетьманщини. Землі належали козачим старшинам, а також козакам, які здійснювали військові й сільськогосподарські функції. 47. Економічний розвиток Української держави в складі феодально-кріпосницької російської імперії. Україна під контролем Російської імперії переживала економічне підкорення. Кріпосницька система обмежувала розвиток вільної праці та підприємництва, а більшість ресурсів використовувалася на користь метрополії. 48. Особливості промислового перевороту в Західній та Східній Україні. Західна Україна мала індустріалізацію в складі Австро-Угорщини, а Східна Україна — під Російською імперією. У Західній Україні промисловість розвивалася повільніше, в той час як Східна Україна зазнала швидкої індустріалізації завдяки розробці вугільних і залізорудних родовищ. 49. Колективізація сільського господарства та голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Колективізація в СРСР була політикою, спрямованою на об’єднання дрібних селянських господарств у колективні господарства — колгоспи. Це відбулося в середині 1930-х років. На території України колективізація була жорстоко проведена, супроводжувалася насильницьким конфіскаціями майна у селян, а також репресіями. Через обмеження продовольства та високу мобілізацію сільського населення для праці на колгоспах, відбувся голодомор 1932-1933 років, що призвів до мільйонних людських жертв в Україні. Це був штучно створений голод, спричинений політикою сталінського уряду, який стверджував, що продовольчі ресурси необхідно забирати для промислового розвитку. 50. Проблеми трансформації економіки України після відновлення державної незалежності у 1991 р. Після відновлення незалежності в 1991 році, Україна зіткнулася з серйозними проблемами трансформації економіки. Серед них: Перехід від планової економіки до ринкової: Були необхідні масштабні економічні реформи, які включали приватизацію, демонополізацію, і лібералізацію ринку. Інфляція та економічний спад: Спочатку економіка країни зазнала глибокої рецесії, з високою інфляцією, зниженням виробництва та високими рівнями безробіття. Недостатній розвиток інституцій: Відсутність ефективних інститутів управління, корупція та слабкість судової системи затримували економічний розвиток. Залежність від зовнішніх ринків: Велика залежність від експорту сировини (особливо до Росії) та енергоресурсів створювали вразливість економіки. 51. Напрямки стабілізації вітчизняної економіки у 2022-2023 рр. У 2022-2023 роках Україна переживала серйозні економічні труднощі через повномасштабне вторгнення Росії. Основними напрямками стабілізації економіки стали: Залучення міжнародної допомоги: Міжнародні фінансові організації, такі як МВФ, а також партнерські країни надавали Україні кредити і гранти для підтримки бюджету та економічної стабільності. Підтримка критичної інфраструктури: Фокус на відновленні електричних мереж, транспорту та інших інфраструктурних об’єктів. Стимулювання експорту: Пошук нових ринків збуту для української продукції, зокрема через збільшення поставок аграрної продукції через альтернативні морські маршрути. Внутрішня економічна реформа: Зменшення дефіциту бюджету та моніторинг державних витрат, спрямованих на підтримку оборонної промисловості та соціальних програм. 52. Сучасний стан економіки та перспективи її розвитку. Сучасний стан економіки України залишається важким через триваючу війну, руйнування інфраструктури та відсутність значної частини робочої сили, але є і певні перспективи: Відновлення економіки після війни: Після завершення війни в Україні будуть розпочаті масштабні програми відновлення інфраструктури, промисловості та житлових комплексів. Аграрний сектор: Україна є однією з найбільших у світі експортерів зернових, тому аграрний сектор відіграватиме важливу роль в економічному відновленні. Інвестиції в інновації та технології: Можливе зростання технологічних компаній та стартапів, які допоможуть модернізувати економіку. Євроінтеграція: Інтеграція України до Європейського Союзу та співпраця з міжнародними фінансовими організаціями можуть забезпечити стабільність та розвиток в довгостроковій перспективі. Зелена енергетика та стійкість: У майбутньому розвиток відновлювальних джерел енергії може стати важливою частиною економічної стратегії для зменшення енергетичної залежності та створення нових робочих місць. Перспективи розвитку української економіки залежатимуть від стабільності безпеки, політичних реформ і зовнішньої допомоги для відновлення після війни.