Ярослав Мудрий (PDF)

**Історія України. 7 клас. Щупак** **§ 8. Русь-Україна за Ярослава Мудрого. «Руська правда»** **1. ПРИХІД ДО ВЛАДИ ЯРОСЛАВА ВОЛОДИМИРОВИЧА** Дорога до влади над Києвом і Руссю-Україною майбутнього князя Ярослава Володимировича тривала чотири роки: від 1015 до 1019 р. Батько посадив його наміснико...

**Історія України. 7 клас. Щупак** **§ 8. Русь-Україна за Ярослава Мудрого. «Руська правда»** **1. ПРИХІД ДО ВЛАДИ ЯРОСЛАВА ВОЛОДИМИРОВИЧА** Дорога до влади над Києвом і Руссю-Україною майбутнього князя Ярослава Володимировича тривала чотири роки: від 1015 до 1019 р. Батько посадив його намісником у м. Новгороді. Після смерті київського князя Володимира Святославича (Великого) між його синами розпочалася жорстока боротьба за батьківський престол. Під час неї четверо синів Володимира загинули: Борис і Гліб (перші руські святі), Святополк і Святослав. Автор «Повісті минулих літ» звинуватив у вбивстві Бориса та Гліба їхнього старшого брата Святополка, який у літописі дістав прізвисько «Окаянний», проте не всі сучасні історики погоджуються саме з такою версією подій. Проти Святополка з Новгорода виступив Ярослав, який і переміг у боротьбі та посів престол у Києві. Оскільки переможений Святополк був зятем польського князя Болеслава, то тесть на короткий час відвоював для Святополка Київ. Ярослав утік до Новгорода, набрав дружину з варягів і силою повернув собі київський престол. Після поразки Святополка у Ярослава залишився ще один потужний конкурент --- брат Мстислав, тмутороканський князь. Унаслідок перемоги війська Мстислава над військом Ярослава в Лиственській битві Ярослав був змушений віддати Мстиславу весь лівий берег Дніпра. Після угоди 1026 р. між братами запанував мир: Ярослав допомагав Мстиславу в його походах на Кавказ, а Мстислав --- брату в походах проти поляків і балтських народів. Для характеристики цього періоду в історії Русі історики використовують термін «дуумвірат»(співправління двох володарів). Після смерті брата в 1036 р. Ярослав об'єднав обидві частини держави і став єдиним правителем Русі-України. **2. ПРАВЛІННЯ ЯРОСЛАВА В КИЄВІ (1019-1054 рр.)** ***Часи князювання Ярослава Володимировича --- період піднесення і розквіту Русі-України.*** Головну увагу князь зосередив на зміцненні держави. Взявши за взірець Константинополь, Ярослав почав розширювати межі Києва. Так «місто Володимира» розширилося до «міста Ярослава». ***Літопис руський про внесок Ярослава Мудрого в розбудову Русі та розвиток її культури (перша половина XI ст.)*** *У рік 6545 \[1037\]. Заложив Ярослав город --- великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву Святої Софії, премудрості Божої, митрополію, а потім церкву на Золотих воротах \[\...\]* *Отець бо його Володимир землю зорав і розм'якшив, себто хрещенням просвітив, а сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаєм, учення приймаючи книжнеє.* *Велика бо користь буває людині од учення книжного.* *Ярослав же сей, як ото ми сказали, любив книги і, многі списавши, положив \[їх\] у церкві Святої Софії\...* «Місто Ярослава» справді стало центром життя Русі-України й окрасою Києва. Серцем Києва, перлиною архітектури є Софійський собор --- величний храм, присвячений Мудрості Божій. Його спорудження розпочав Володимир Великий 1011 р., а освячення відбулося за Ярослава Володимировича. **Варто запам'ятати!** ***Собор** --- у християнстві особлива церква (храм), де розміщений центр релігійного управління.* ***Митрополія** --- область, що перебуває під релігійною владою митрополита.* З часів хрещення релігійне життя Русі підпорядковувалося Імперії ромеїв. Саме звідти призначали в Київську митрополію митрополитів-греків. Авторитет і влада Ярослава Мудрого у світських і церковних колах були такими великими, що митрополитом Київським, усупереч усталеній традиції, став русин --- священник церкви Спаса на Берестові Іларіон (1051 р.): високоосвічений ерудит, блискучий промовець і патріот Русі, автор твору «Слово про закон і благодать». За часів Ярослава Мудрого було створено перший писаний збірник законів Русі-України --- «Руську правду» («Правду Ярослава»). Цей збірник став основою законодавства в ХІ-ХІІІ ст., а згодом --- цінним джерелом вивчення державної організації Русі, господарства й побуту тих часів. **3. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ЯРОСЛАВА ВОЛОДИМИРОВИЧА** Ярослав Володимирович у зовнішній політиці продовжував курс Володимира Великого. Кордони Русі-України розширилися. Ярослав уклав військові угоди з німецькими королями Генріхом II та Генріхом III, мав добрі відносини зі Скандинавією, де набирав найманців для свого війська. Скориставшись смертю короля Болеслава й усобицями в Польщі, Ярослав Мудрий повернув Червенські міста, зокрема Белз та Перемишль. Зміцненню відносин між Руссю-Україною та Польщею мав посприяти шлюб Ярославової сестри Марії-Доброніги з польським королем Казимиром І. Казимир визнав установлений Ярославом кордон, а руси допомогли повернути полякам Мазовію. У 1036 р. об'єднані війська київської і новгородської дружин вщент розгромили печенігів, які відступили на Балкани. На їхнє місце прийшли нові кочовики --- торки, а пізніше --- половці. Щоправда, Ярославу вдалося залучити деякі роди печенігів і торків до охорони південного кордону Русі. ***Літопис руський про розгром печенігів (1036 р.)*** *А було ж печенігів без числа. Ярослав тоді виступив із города, приготував до бою дружину. І поставив він варягів посередині, а на правій стороні --- киян, а на лівім крилі --- новгородців, і стали вони перед городом. А печеніги почали йти на приступ, і зступилися вони на \[тім\] місці, де ото є нині Свята Софія, митрополія руська; бо тоді \[це\] було поле поза городом. І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір Ярослав, і побігли печеніги в різні боки.* - *1. Де відбулася битва з печенігами?* - *2. Кого залучив Ярослав до війська в боротьбі з печенігами?* За Ярослава ускладнилися відносини Русі з Імперією ромеїв. 1043 р. навіть дійшло до невдалої для русів війни. За кілька років було укладено мир, за яким імператор видав свою дочку за сина Ярослава Мудрого --- Всеволода. Відносини із західноєвропейськими державами Ярослав налагоджував за допомогою династичних шлюбів, за що отримав прізвисько «тесть Європи». ***Династичні зв'язки сприяли залученню Русі до європейської політики. Київ став перехрестям культурних і політичних шляхів тогочасного світу.*** В останній рік життя Ярослав склав для своїх синів заповіт, де зробив настанови щодо управління країною після своєї смерті. Князь сподівався, що заповіт убереже його синів від боротьби за владу в Києві. Ярослав Мудрий помер у Вишгороді у віці 76 років (рідкісне явище в ті часи --- дожити до такого похилого віку) і похований у Софійському соборі в мармуровому саркофазі, який зберігся і до сьогодні. Щоправда, останки князя в роки Другої світової війни зникли. ***Літопис руський про «Заповіт Ярослава»*** *У РІК 6562 \[1054\]. Преставився великий князь руський Ярослав. А коли ще він був живий, наставив він синів своїх, сказавши їм: «Осе я одходжу зі світу сього. А ви, сини мої, майте межи собою любов, бо ви єсте брати від одного отця і одної матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й бог буде в вас, і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно. Тепер же поручаю я, --- замість себе, --- стіл свій, Київ, найстаршому синові своєму, брату вашому Ізяславу. Слухайтесь його, як ото слухались ви мене, нехай він вам буде замість мене. А Святославу даю я Чернігів, а Всеволоду --- Переяславль, а Ігорю --- Володимир, а Вячеславу --- Смоленськ».* *І так розділив він городи, заповівши їм не переступати братнього уділу, ні згонити брата свого \[зі стола, і\] сказавши Ізяславу: «Якщо хто схоче зобидити свого брата, так ти помагай тому, кого скривдять». І так наставив він синів своїх пробувати в любові.* *Сам же \[Ярослав\] був слабий. А коли прибув він до Вишгорода, \[то\] розболівся вельми. Ізяслав тоді в Турові княжив, а Святослав у Володимирі, а Всеволод тоді перебував у отця, бо любив його отець більше од усіх братів і мав його завше у себе.*