Питання про наукове та художнє пізнання (PDF)

**1.Наукове і художнє пізнання дійсності** **Наукове та художнє пізнання** -- це два фундаментально різні, але взаємопов'язані способи осмислення світу. - **Наукове пізнання** прагне до об'єктивності, тобто до створення знань, які не залежать від суб'єктивних поглядів дослідника. Воно ви...

**1.Наукове і художнє пізнання дійсності** **Наукове та художнє пізнання** -- це два фундаментально різні, але взаємопов'язані способи осмислення світу. - **Наукове пізнання** прагне до об'єктивності, тобто до створення знань, які не залежать від суб'єктивних поглядів дослідника. Воно використовує логічні методи, експерименти та спостереження для виявлення закономірностей у природі та суспільстві. - **Художнє пізнання** є суб'єктивним і базується на емоціях, інтуїції та уяві. Митець відображає світ через призму свого особистого досвіду, використовуючи образи, символи та алегорії. Обидва способи пізнання мають свої переваги та обмеження. Наукове пізнання дає нам точні знання про світ, але не завжди може відповісти на питання про сенс життя та людські цінності. Художнє пізнання, навпаки, допомагає нам глибше зрозуміти себе та інших людей, але не претендує на об'єктивну істину. **2.Основні галузі науки про літературу** Наука про літературу (літературознавство) -- це комплексна дисципліна, яка вивчає літературні твори, їх авторів, читачів та історико-культурний контекст. Основні галузі літературознавства: - **Теорія літератури:** Вивчає фундаментальні поняття та закономірності літературного твору, його будову, жанри, стилі. - **Історія літератури:** Досліджує розвиток літератури в часі та просторі, виявляє літературні напрями та школи. - **Літературна критика:** Аналізує окремі літературні твори, оцінює їхню художню цінність, визначає місце в літературному процесі. **Інші важливі галузі:** - **Компаративістика:** Порівнює літератури різних народів, виявляє спільні риси та відмінності. - **Фольклористика:** Вивчає усну народну творчість, її вплив на літературу. - **Текстологія:** Досліджує тексти літературних творів, їх авторство, історію створення та передачі. - **Біографістика:** Вивчає життя та творчість письменників. **3. Історія літератури -- одна з основних галузей науки про літературу** **Історія літератури** -- це одна з фундаментальних галузей літературознавства, яка досліджує розвиток літератури в часі та просторі. Вона дозволяє нам простежити, як змінювалися літературні жанри, стилі, тематика, а також виявити зв'язки між літературою та іншими сферами культури і суспільства. **Чому історія літератури така важлива?** - **Розуміння контексту:** Знання історичного контексту дозволяє нам глибше зрозуміти, чому саме в певну епоху з'явилися ті чи інші літературні твори, які ідеї вони відображають. - **Виявлення літературних традицій:** Історія літератури допомагає нам простежити, як розвивалися літературні традиції, які впливи на них чинили інші культури. - **Оцінка літературних творів:** Знання історії літератури дозволяє нам об'єктивно оцінювати літературні твори, порівнювати їх з іншими творами та визначати їхнє місце в літературному процесі. - **Розвиток критичного мислення:** Вивчаючи історію літератури, ми вчимося аналізувати тексти, виявляти в них різні рівні значень, порівнювати різні точки зору. **Що вивчає історія літератури?** - **Літературні епохи:** Досліджує особливості літератури різних історичних періодів (античність, середньовіччя, Відродження, Просвітництво тощо). - **Літературні напрями та течії:** Вивчає різноманітні літературні рухи (романтизм, реалізм, модернізм тощо) та їхні характерні риси. - **Творчість окремих письменників:** Аналізує життя і творчість видатних письменників, їхні твори та їхній вплив на розвиток літератури. - **Зв'язки літератури з іншими видами мистецтва:** Досліджує взаємодію літератури з живописом, музикою, театром та іншими видами мистецтва. - **Вплив соціальних, політичних та культурних факторів на літературу:** Виявляє, як суспільні зміни впливають на літературні процеси. **Історики літератури використовують різноманітні методи дослідження:** - **Текстологічний аналіз:** Дослідження текстів літературних творів, їх авторства, історії створення та передачі. - **Біографічний метод:** Вивчення життя і творчості письменників. - **Порівняльний метод:** Порівняння літературних творів різних авторів та епох. - **Культурологічний аналіз:** Дослідження літературних творів у контексті культури. **4.Композиція художнього твору** **Композиція** -- це не просто розташування частин у художньому творі, а й потужний інструмент, який допомагає автору створити живий, динамічний і цілісний світ. Це як скелет, що надає форму тілу твору та направляє рух сюжету. **Чому композиція так важлива?** - **Створює цілісність:** Вона об'єднує всі елементи твору в єдине ціле, роблячи його органічним і завершеним. - **Забезпечує логіку:** Композиція визначає послідовність подій, допомагаючи читачеві легко слідувати за розвитком сюжету. - **Сприяє емоційному впливу:** Вдало побудована композиція дозволяє автору керувати емоціями читача, створювати необхідну атмосферу. - **Розкриває ідею:** Композиція допомагає підкреслити основну ідею твору, зробити її більш зрозумілою і запам'ятовуваною. **Основні елементи композиції:** - **Експозиція:** Вступ, який знайомить читача з персонажами, місцем і часом дії, створює загальний фон для подальших подій. - **Зав'язка:** Подія, яка запускає розвиток сюжету, створює конфлікт. - **Розвиток дії:** Серія подій, які розкривають конфлікт, ускладнюють його або ведуть до його вирішення. - **Кульмінація:** Найвище напруження дії, вирішальний момент у розвитку сюжету. - **Розв'язка:** Закінчення твору, в якому вирішується конфлікт, підводяться підсумки. **Типи композиції:** - **Лінійна:** Події розвиваються послідовно, один за одним, у хронологічному порядку (багато казок, пригодницьких романів). - **Кольцева:** Початок і кінець твору пов'язані між собою, утворюючи замкнуте коло (деякі романи, поеми). - **Ретроспективна:** Автор перериває основну дію, щоб розповісти про події минулого, які пояснюють сьогодення (багато романів, наприклад, \"Війна і мир\" Толстого). - **Паралельна:** Одночасно розвиваються кілька сюжетних ліній, які в кінці переплітаються (деякі сучасні романи). **Позасюжетні елементи композиції:** - **Опис:** Словесне зображення предметів, явищ, людей. - **Роздуми:** Авторські відступи, в яких викладаються роздуми про життя, суспільство, сенс буття. - **Діалоги:** Розмови між персонажами. - **Монологи:** Роздуми персонажа вголос. **Приклади композиції в літературі:** - **Казка \"Попелюшка\":** Типова лінійна композиція з чітко вираженими елементами: зав'язка (Попелюшка живе з мачухою), розвиток дії (перешкоди на шляху до балу), кульмінація (зустріч з принцом), розв'язка (щасливе одруження). - **Роман \"Майстер і Маргарита\" Булгакова:** Складна композиція з елементами паралелізму, ретроспекції, кольцевої структури. **5.Теорія літератури -- одна з головних галузей науки про літературу.** **Теорія літератури** -- це, по суті, граматика літератури. Вона вивчає основні принципи, закони та поняття, які допомагають нам зрозуміти, як працюють літературні твори. Це як інструмент, який дозволяє зазирнути за лаштунки художнього тексту та розкрити його таємниці. **Чому теорія літератури важлива?** - **Глибше розуміння:** Вона допомагає нам побачити не лише поверхневий зміст твору, а й його глибинні шари, символи, алегорії та інші художні засоби. - **Аналіз літературних творів:** Теоретичні знання необхідні для проведення глибокого аналізу літературних текстів, виявлення їхніх особливостей та оцінки художньої вартості. - **Розвиток критичного мислення:** Вивчаючи теорію літератури, ми вчимося аналізувати інформацію, формулювати власні судження та аргументувати свою точку зору. - **Творчість:** Знання основ теорії літератури корисні не лише для читачів, а й для письменників, які можуть використовувати ці знання для створення власних творів. **Що вивчає теорія літератури?** - **Роди літератури:** епос, лірика, драма. - **Жанри:** роман, повість, оповідання, новела, драма, комедія, трагедія тощо. - **Стилі:** реалізм, романтизм, модернізм, постмодернізм та інші. - **Композиція:** будова твору, послідовність подій, взаємозв\'язки між елементами. - **Образи:** типи образів (персонажі, пейзажі, символи), їхні функції в творі. - **Мова твору:** художні засоби, стилістика, лексика. - **Інтерпретація:** різні способи розуміння та тлумачення літературних текстів. **Основні поняття теорії літератури:** - **Автор:** той, хто створює літературний твір. - **Читач:** той, хто сприймає і інтерпретує літературний твір. - **Текст:** матеріальна форма літературного твору. - **Сюжет:** послідовність подій, що відбуваються у творі. - **Конфлікт:** протиріччя, яке рухає дію твору. - **Тема:** основна думка твору. - **Ідея:** глибокий зміст, який автор вкладає у твір. - **Символ:** образ, який має кілька значень. **6.Літературна критика -- галузь літературознавства і складова частина літературного процесу.** *КРИ́ТИКА ЛІТЕРАТУ́РНА -- галузь літературознавства; здатність оцінювання, судження, міркування про твір сучасного літературного процесу. К. л. передбачає теор. погляд на твір (текст) як об'єкт інтерпретації, звернен­ня до глибин. основ семіотики і культурології; наук. аналіз струк­тури твору як худож. явища, його зв'язків із дійсністю та тлу­мачення її естет. перетворень.* *На відміну від звичайного читача критик "мову чуття перекладає на мову розуму", свої враження, смакові оцінки "підводить під якісь вищі принципи" (І.Франко), аргументуючи їх, і в такий спосіб розгортає власні враження в логічні судження, що претендують на статус загальнозначимості. Цьому сприяє те, що у структуру досвіду літературного критика входить система філософсько-естетичних, теоретичних та історико-літературних знань, які опосередковують дію його естетичного смаку, практичні навики аналізу, інтерпретації різних текстів.* *Основні жанри Л.к.: рецензія, проблемна стаття, оглядова стаття, літературний портрет, есе, фейлетон, пародія, ювілейна промова, некролог, монографія, дискусійна стаття, лист-звернення до письменника, діалог тощо.* *Перші крит. судження про творчість з'явилися одночасно зі становленням літ-ри як профес. діяльності. Найдавнішими зраз­ками європ. К. л. є спроби тлумачення текстів давньогрец. епо­су (Гомер; 8--7 ст. до н. е.) та перших поетів і драматургів античності (Аристофан, Еврипід, Есхіл, Сапфо, Софокл; 7--3 ст. до н. е.). Аристарх, Аристотель, Демокрит, Платон та ін. філософи античності були водночас і першими критиками худож. тво­рів. У перші століття н. е. практикували крит. тлумачення текстів Біблії, їхніх перекл. зі староєвр. на грец. мову (Ориген). Наприкінці 1 тис. візант. церк. і літ. діяч Крит. критерій антич. доби базувався на міркуванні Аристотеля, що письменник може зображувати людей або такими, як ми, або кращими чи гіршими за нас. Мали значення і міркування Демокрита про ритм. осо­бливості Гомерових поем, а також акцент Аристарха на тому, що для крит. розгляду творчості слід користуватися лише ідентич. текстом, без втручання переписувачів. У Фотія, який прокоментував 285 книг відомих йому авторів, переважав морал.-етич. критерій у погляді на зміст творів; він звертав увагу на мовні особливості критик. текстів, на структуру, композицію й ін. формал. чинники творчості, володіння якими для письменника мають бути обов'язковими.* *В Україні-Русі перші вияви крит. міркувань про писані тексти з'я­вилися в «Ізборниках Свято­слава» (1073, 1076), в яких наведено «список книг істинних і ложних», а також уміщено інфор­мацію про художні тропи -- метафору, епітет, гіперболу й ін. У «Слові о полку Ігоревім» невідомий автор міркував про «піднесений» (як у Бояна) або «спокійний» («старими словами... по билицях часу нашого») способи творчості.* *В опубл. у 16--18 ст. автор. «Поетиках» запропоновано способи крит. розглядів текстів антич. літ-ри, які екстраполювали і на твори Нового часу, твори ренесанс., барок. і класицистич. пись­менників. Серед авторів таких «Поетик» (француз Ж. Скаліґер, італієць О. Донаті та ін.) помітне місце посіли й українці Ф. Прокопович, М. Довгалевський, які разом з ін. проф. Києво-Могилян. академії створили бл. 20-ти «Поетик» лат. мовою, сформували неокласичну школу критики, регламентованість якої (аж до «вимог» творити у дусі трьох єдностей: місця, дії, часу) призвела до уявлень про творчість як тех. вміння, дотримання письменниками визнач. правил.* *На розвиток літ.- крит. суджень вплинули ідеї європ. філософів Ф. Бекона, Дж. Ві­ко, Р. Декарта; почалося формування нових, романт. уявлень про літературу і мистецтво. Тут особл. роль належала англійцю А. Поп­пу (дослідж. «Trying to criticist» -- «Спроба критики», 1711), франц. теоретику творчості Ж. Дюбо («Réflexions critiques sur la poé­sie la peinture» -- «Критичні роздуми про поезію і мистецтво», 1719) та нім. філософам і естетикам А. Баумґартену, Ґ. Геґелю, Й. Гердеру, І. Канту, Ґ. Лессінґу. У своїх працях вони рішуче відкидали класицист. нормативність у творчості, закладаючи філос. основи естетики романтизму як нового типу худож. мислення з його історизмом, увагою до фольклору і нац. зумовленістю акту письменниц. творчості. Піз­ніші «чисті» романтики у тлумаченні літ. текстів (В. фон Гумбольдт, Й. Ґете, брати Ґрімм і Шлеґелі, А.-Л. Сталь, Ш. Сент-Бев, Л. Тік, Ф. Шіллер та ін.) обґрунтували різні методол. підходи до аналізу літ. явищ. Гол. із них (міфол., порівнял.-істор., біогр., психол., культурно-істор. тощо) стали загальноприйнятими у крит. судженнях про твор­чість і заклали фундамент істор. школи європ. літературознавства.* *Укр. К. л. в епоху романтизму представлена кількома оглядами творів нової літ-ри, яку започаткував І. Котляревський, ско­риставшись можливостями худож. критики. У його поемі «Енеїда» присутня літературна критика ; а у драмі «Наталка Полтавка» один із героїв міркує про те, що у п'єсі О. Шаховського «Козак-віршотворець» «великая неправда виставлена перед очі публічності... москаль узявся по-нашому про нас писати, не убачивши зроду краю і не знавши обичаїв і повір'я нашого».* **7. Компаративістика як галузь науки про літературу. Генетично-контактний і типологічний рівні компаративістики.** *Компаративістика --- галузь науки про літературу, порівняльне літературознавство. Як наукова галузь порівняльне літературознавство виникло з потреби досліджувати національне письменство впоза(між)національному просторі - спершу в культурних контекстах, близьких мовно або географічно, а відтак - у світовому масштабі. Таке порушення кордонів зробило компаративістику, за образним висловом французького вченого Симона Жена, митником, який стежить за переходом книг через «державний кордон» і тримає в полі зору безпосередні та опосередковані взаємини між літературами.* *Отож можна виокремити такі основні розділи (дослідні напрями чи галузі) сучасної літературної компаративістики:* - *порівняльно-історичне літературознавство (вивчення генетичних і контактних зв\'язків);* - *рецептивна естетика, зокрема критична рецепція і перекладознавство;* - *типологічне дослідження літератури;* - *інтертекстуальні студії;* - *інтермедіальні студії (міжмистецьке порівняння - висвітлення зв\'язків літератури з іншими видами мистецтва);* - *інтеркультуральні студії, зокрема постколоніальні студії, а також імагологія (розділ компаративістики, що вивчає образи народів у літературній рецепції інших етносів та регіонів).* *Компаративістика ставить собі за мету вивчення літературних явищ (твору чи літературної спадщини письменника, жанру і стилю) через вихід за межі окремого національного письменства. Зіставляючи таким чином національні літератури, компаративістика прагне глибше пізнати як їхні спільні і самобутні риси, так і закономірності світового літературного процесу, проектуючи їх відтак на широкі мистецькі, культурні, історичні, ідеологічні, етнічні контексти минувшини і сучасності.* *Літературна компаративістика як наука вивчає явища мистецтва слова шляхом зіставлення їх з іншими подібними явищами в різних національних літературах. Предмет компаративістики -- генетичні, генетико-контактні зв'язки і типологічні збіги (аналогії, сходження) в національних і регіональних літературах.* *Генеральною метою цієї науки є розроблення теоретичних засад і методологічних принципів порівняльного вивчення літератур, а також методики компаративного аналізу літературних текстів.* *Компаративістика як метод вивчення літератури склалася впродовж XIX століття, однак її елементи з'явилися в працях Аристотеля ще в епоху античності. Потім до неї звертались відомі діячі минулого: Я. А Коменський, Й. Песталоцці, Дж. Локк, А. Дистервег, К. Ушинський та інші.* **Теорія і методологія вивчення генетико-контактних зв'язків** *У сучасній компаративістиці актуальними є питання генетично-контактних зв\'язків і типологічних відповідностей у різнонаціональних літературах. Генетичними (від грецького genesis --- походження, породження) вважаються зв\'язки між різними літературними явищами, що мають спільне походження (спільні джерела творів, що належать до різних літератур, рецепція творів із інших літератур, міжнаціональні літературні впливи, запозичення і наслідування; переклади, переспіви тощо). Прикладом досліджень генетичних зв\'язків є аналіз «мандрівного» сюжету про Дон Жуана в драматичних творах О. Пушкіна і Лесі Українки, започаткований низкою літературознавців (наприклад, О.Білецьким, Н. Крутиковою, О. Костенко, Л. Полушкіною, М. Яценко). Контактні зв\'язки (від латинського contactus --- дотик) --- це документально засвідчені взаємини між письменниками і відповідно школами, течіями, літературами. Д. Наливайко так зазначив особливості вивчення контактних зв\'язків:* *«\...Мета полягає в документально підтвердженому встановленні, що певний письменник був обізнаний з творчістю іншого письменника і зазнав його впливу, що певний мотив чи герой, особливість жанрової структури твору чи стилю запозичені чи привнесені\...». Зокрема, у щоденнику Т. Шевченка зафіксовано, що Тарас Григорович слухав у виконанні акторки Піунової«Камінного гостя» О. Пушкіна, «відігріваючи, --- за власним визначенням Шевченка, --- губернським холодом обвіяну душу». Через деякий час він заніс у щоденник запис про читання М. Щепкіним монологу з «Скупого лицаря» О. Пушкіна. Н. Волошина вказує на захоплення Т. Шевченка драматургією В.Шекспіра. У творах українського поета ми знаходимо спільні риси з драматургією великого англійця: показ героїв у найтрагічніші моменти життя, створення ситуацій, у яких з найбільшою повнотою проявляються найрізноманітніші риси їхнього характеру, розгортання дії на широкому історичному тлі, прагнення бути гранично правдивим. Доля двох закоханих у драмі «Назар Стодоля»Шевченка певною мірою нагадує долю шекспірівських Ромео і Джульєтти.* **Типологічний рівень компаративістики** *Поряд із порівняльно-історичним підходом існує й інший - зіставний, типологічний. Зіставна компаративістика є важливим методологічним складником порівняльного літературознавства. Абстрагуючись від генетично-контактних зв´язків, вона співвідносить літературні явища на синхронічній площині, щоби виявити між ними тематичні, образні, жанрові, стильові відмінності й подібності, встановити їхні ближні й віддалені контексти й, нарешті, групувати цей розмаїтий історико-літературний матеріал, типологічно диференціювавши його на певні класи, підкласи тощо. Типологічна систематизація дає змогу глибше пізнати й подумки упорядкувати життєдайний хаос літературного життя й полегшує читачеві орієнтацію в надзвичайному багатстві мистецьких явищ.* **8. Допоміжні галузі науки про літературу, їх загальна характеристика.** *Допоміжними літературознавчими дисциплінами вважають **бібліографію, текстологію та літературознавчу історіографію.*** ***Бібліогра́фія** (грец. βιβλιον --- книжка і γραφω --- пишу) --- галузь знання про книгу, газету або інший бібліотечний документ, завданнями якої є:* - *виявлення, облік, опис, систематизація і якісний аналіз творів друку;* - *складання різних бібліографічних посібників, які полегшують і сприяють кращому використанню друкованої продукції з науковою, практичною і виховною метою;* - *розробка принципів і методів бібліографування друкованих творів і організації бібліографічної роботи.* ***Текстологія** --- історично-філологічна дисципліна, що вивчає пам\'ятки писемності, твори літератури і фольклору для критичної перевірки і встановлення на підставі наявних варіантів автентичності текстів. Увагу текстологів притягають передусім пам\'ятки старого українського письменства, над яким працюють українські і російські вчені.* ***Літературознавча історіографія** - допоміжна літературознавча дисципліна, яка займається дослідженням історії розвитку та нагромадженням знань з основних літературознавчих дисциплін - теорії літератури, історії літератури й літературної критики. Матеріалом цієї науки є також літературні джерела, присвячені творчості письменників і літературознавців. Від бібліографії відрізняється своєрідним критицизмом, оскільки покликана дати уявлення про зміст і характер, жанр літературознавчих праць, визначити їх вартість стосовно піднятих у них проблем, проаналізованих творів, з урахування рівня науки часу, коли ті праці з\'явилися, і часу, коли створюється нова історіографічна праця. Літературознавча історіографія залежить від філософсько-естетичних поглядів автора, рівня літературознавства відповідного часу і суспільних умов, які забезпечують свободу наукової творчості або через цензуру чи інші адміністративно-політичні канали справляють тиск на літературознавця-історіографа.* **9.Бібліографія -- допоміжна галузь літературознавства, типи бібліографії.** ***Бібліогра́фія** (грец. βιβλιον --- книжка і γραφω --- пишу) --- галузь знання про книгу, газету або інший бібліотечний документ, завданнями якої є:* - *виявлення, облік, опис, систематизація і якісний аналіз творів друку;* - *складання різних бібліографічних посібників, які полегшують і сприяють кращому використанню друкованої продукції з науковою, практичною і виховною метою;* - *розробка принципів і методів бібліографування друкованих творів і організації бібліографічної роботи.* *Першими бібліографічними публікаціями можна вважати надрукований М. Шашкевичем в альманасі «Русалка Дністровая» перелік творів укр. письменників і огляд фольклор. збірок та крит.-бібліогр. огляд публікацій укр. нар. пісень та фольклористичних досліджень, поданих у «Литературных прибавлениях к "Русскому инвалиду" на 1837 год». Тривалий час Б. л. була невіддільною від заг. бібліографії, історії письменства і книги, літературознавства і критики. Відомості про укр. письменників та укр. видання містять рос. бібліогр. покажчики. Наприкінці 18--1-й пол. 19 ст. інформацію про видання творів укр. письменників подають заг. покажчики, видавн. та книготорг. каталоги.* Види бібліографії за ознакою змісту документів, що обліковуються *Уся бібліографічна діяльність за цією ознакою може бути поділена на два види: та, що не враховує зміст документів при їх обліку і та, що враховує зміст документів.* *Перша дістала назву \"універсальна\" бібліографія, тобто та, що обліковує документи з усіх галузей знань, тобто з \"універсуму\" знань. Але це є результатом формального підходу до відбору документів: обліковуються всі документи певної форми, чи з певними формально-видавничими ознаками (вид видання, тип літератури, рік, місце видання тощо). У цій бібліографічній діяльності зміст документів не враховується при бібліографічному відборі, але в групуванні чи в бібліографічній характеристиці зміст документів може враховуватися так само, як і формальні ознаки. У межах універсальної бібліографії створюються універсальні бібліографічні посібники, у яких відбивається література з усіх або багатьох галузей знань.* *Протилежний вид бібліографії дістав назву \"галузевої\". Це --- бібліографія, в якій не тільки враховується зміст документів, що обліковуються, але й специфіка тих галузей знань та практичної діяльності, що обслуговує бібліографія. При цьому може бути, що для певної галузі діяльності потрібна література з різних галузей знань.* *\"Галузева бібліографія" --- це поняття узагальнююче. Реально існує не одна якась \"галузева\" бібліографія. Галузевими бібліографіями називають бібліографічну діяльність, спрямовану на обслуговування певних комплексів знань та практичної діяльності: суспільно-політичну бібліографію (або бібліографію суспільствознавства); природничо-наукову, технічну та сільськогосподарську бібліографію (або бібліографію природознавства, техніки та сільського господарства); бібліографію художньої літератури та літературознавства (літературознавчу бібліографію); бібліографію мистецтва (мистецтвознавчу бібліографію).* *Кожен із цих видів галузевої бібліографії складається, у свою чергу, з бібліографій певних галузей знань та практичної діяльності. Наприклад, суспільно-політична бібліографія --- з бібліографії історії, філософії, економіки, права та інших галузей суспільно-політичних наук. Бібліографічне забезпечення будь-якої наукової дисципліни або ділянки практичної діяльності може бути названо галузевою бібліографією.Іноді за цією ознакою (змістом документів) виділяють також інші види бібліографії: персональну, тематичну, комплексну (мається на увазі комплексно-тематичну). Всі вони базуються на відповідних видах бібліографічних посібників. Але чи є вони окремими видами бібліографії --- це питання залишається дискусійним.* **10.Текстологія -- допоміжна галузь літературознавства, типи текстології.** ***Текстологія** --- історично-філологічна дисципліна, що вивчає пам\'ятки писемності, твори літератури і фольклору для критичної перевірки і встановлення на підставі наявних варіантів автентичності текстів. Увагу текстологів притягають передусім пам\'ятки старого українського письменства, над яким працюють українські і російські вчені.* *Залежно від об\'єкта дослідження розрізняють галузі текстології: текстологія античності, Середньовіччя, фольклору, східних літератур, літератури Нового часу, історичних та лінгвістичних джерел. Така різноманітність не заважає вважати науку єдиною.* *Увагу текстологів привертають передусім памʼятки старого українського письменства, над яким працюють українські вчені.* *Давньоукраїнські літописи досліджували О.Шахматов, Д. Лихачов («Повість временних літ» й ін.), А. Генсьорський («Галицько-Волинський літопис») та ін. Над «Словом о полку Ігореві» працювали О. Огоновський, О.Потебня, О. Соболевський, В. Перетц, , М.Шарлемань, Р. Якобсон, М. Гудзій, Леонід Булаховський, , А. Зімін, В. Німчук, В.Адріянова-Перетц, Б. Рибаков та ін. «Києво-Печерський патерик» досліджував Д. Абрамович. Серед багатьох дослідників, що працювали над текстами творів Г. Сковороди після Д. Багалія і В. Бонч-Бруєвича, з останніх десятиліть слід назвати П. Попова. І. Табачникова, І. Іваньо, М. Редька.* *Перше ґрунтовне дослідження творів Т. Шевченка з текстологічного погляду належить В.Доманицькому. Цю працю в 20-30-их рр.продовжували І. Айзеншток, М. Плевако, М. Новицький, О. Дорошкевич, на еміграції П. Зайцев. За останні десятиліття текстологічна праця була зосереджена в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України, в якому над творами Т. Шевченка далі працювали Є.Кирилюк, М. Бернштейн, Ю. Івакін, В. Бородін, Л. Кодацька. Іншим письменникам XIX ст. присвячені праці І. Лучник, М. Сиваченка, К. Сєкарєвої, М. Гончарука, С. Зубкова та ін., що друкувалися в журналі «Радянське літературознавство» і в неперіодичних текстологічних збірниках того ж Інституту (вийшло 6 випусків., 1968-1990). 3 2004 р. Інститутом літератури імені Тараса Шевченка НАН України видається щорічник «Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія», який продовжує --- розширивши, відповідно до назви, проблематику - традиції збірника «Питання текстології».* 11. **Література й суспільне життя. Людинознавчий характер літератури.** - ***Література й суспільне життя*** Література завжди була тісно пов\'язана з суспільним життям. Вона відображає культуру, історію, моральні цінності та проблеми, з якими зіштовхується суспільство. Через літературні твори письменники можуть висловлювати свої думки, ставлення до подій та явищ, критикувати соціальні несправедливості, пропонувати нові ідеї та вирішення проблем. - ***Людинознавчий характер літератури*** Література також виконує важливу роль у пізнанні людини. Вона допомагає розкрити внутрішній світ героїв, їхні почуття, переживання та мотивації. Через літературні образи ми можемо краще зрозуміти складність людської природи, її доброту та слабкості, її мрії та страхи. ***Приклади*** - *\"Хіба ревуть воли, як ясла повні?\" Панаса Мирного* Відображення психології героїв, їхнього внутрішнього світу і моральних конфліктів. - *П'єса \"Гамлет\" Вільяма Шекспіра* Розкриває складні стосунки між персонажами, їхні внутрішні конфлікти та дилеми. - *\"Захар Беркут\" Івана Франка* Боротьбу у XIII столітті українського карпатського племені проти нашестя монголів. Відображення героїзму і патріотизму українського народу. 12. **Психологічні основи творчості в інтерпретації І. Франка («Із секретів поетичної творчості»).** Іван Франко у своїй праці «Із секретів поетичної творчості» аналізує психологічні аспекти, що лежать в основі творчого процесу. Він розглядає, як внутрішній світ митця впливає на його здатність створювати поетичні твори. ***Основні тези Франка:*** 1. **Інтуїція та підсвідомість** Творчість часто виникає з підсвідомості, де накопичуються особисті переживання, емоції та враження. 2. **Емоційне напруження** Глибокі емоції є основою для створення проникливих і глибоких творів. Під впливом сильних почуттів народжуються найкращі поетичні рядки. 3. **Внутрішній світ митця** Митець відображає свій внутрішній світ у творах, використовуючи свої особисті переживання і думки. 4. **Уява** Уява дозволяє митцю створювати нові образи і картини, які допомагають виразити складні ідеї та почуття **Вплив оточення** Оточення та соціальні умови можуть стимулювати або обмежувати творчу активність митця. Франко зазначає, що культурні та соціальні умови впливають на творчу діяльність. Франко підкреслює, що творчість --- це складний процес, який поєднує інтуїцію, емоції та уяву. Митець використовує свій внутрішній світ та підсвідомість для створення унікальних поетичних творів, які впливають на суспільство і культурну спадщину. Іван Франко, видатний український письменник і філософ, у своїй праці «Із секретів поетичної творчості» розглядає естетичні аспекти, що лежать в основі поетичної творчості. Він аналізує, як митці створюють твори, що мають естетичну цінність і викликають емоційний відгук у читачів. 1. **Гармонія форми і змісту** - Франко підкреслює, що справжня поетична творчість повинна поєднувати гармонію форми і змісту. Важливо, щоб естетична краса форми підкреслювала та доповнювала глибину змісту твору. 2. **Оригінальність і новаторство** - Митець повинен прагнути до оригінальності, створюючи нові образи та ідеї. Новаторський підхід у поезії дозволяє відкривати нові естетичні горизонти і робити літературні твори унікальними. **3.Емоційна виразність** - Естетична цінність твору багато в чому залежить від його здатності викликати емоції у читачів. Франко наголошує на важливості емоційної виразності, яка робить твір живим і впливає на читача. **4.Морально-етичний компонент** - Франко вважає, що поетична творчість має нести не тільки естетичну, але й морально-етичну цінність. Твори повинні спонукати читачів до роздумів, самопізнання і прагнення до високих моральних ідеалів. **5.Взаємозв\'язок з культурною спадщиною** - Твори мають відображати і переосмислювати культурну спадщину народу. Франко наголошує на важливості використання національних мотивів, фольклору та історичних тем у поезії. Іван Франко у своїй праці «Із секретів поетичної творчості» розглядає естетичні основи творчості, наголошуючи на важливості гармонії форми і змісту, оригінальності, емоційної виразності, морально-етичної цінності та зв\'язку з культурною спадщиною. Він підкреслює, що справжня поетична творчість має бути глибоко осмисленою і викликати естетичний відгук у читачів, спонукаючи їх до роздумів і самопізнання. 14. **Формально-поетична (неокласична) школа в літературознавстві. Роль поетик у розвитку естетичної думки, українські поетики ХVII -- XVIII ст.** ***Формально-поетична школа**,* також відома як неокласична школа, зосереджується на аналізі форми та структури літературних творів. Представники цієї школи вважають, що естетична цінність твору визначається його формальною досконалістю. ***Роль поетик у розвитку естетичної думки*** Поетики, або наукові дослідження про поетичне мистецтво, відіграють важливу роль у розвитку естетичної думки. Вони допомагають встановити стандарти і принципи, якими мають керуватися письменники при створенні своїх творів, а також критики при їх аналізі. Поетики досліджують ритм, метрику, стилістику і композицію, що є основними елементами художнього твору. ***Українські поетики XVII -- XVIII ст.*** В XVII -- XVIII століттях в Україні активно розвивалася літературна теорія, зокрема поетики. Це були навчальні посібники, які служили для виховання молодих письменників і розвитку літературного мистецтва. Деякі з найвизначніших українських поетик цього періоду: **Поетики Києво-Могилянської академії** - Це були навчальні посібники для студентів академії, що вивчали поезію і риторику. - Включали правила побудови віршів та аналізу поетичних творів **\"Поетика\" Мелетія Смотрицького (1621)** - Описувала правила і прийоми поетичної творчості. - Розглядала різні жанри і стилі, надаючи рекомендації щодо написання віршів. 15. **Міфологічна школа в літературознавстві, її представники в Україні.** **Міфологічна школа** -- науковий напрям, в основу якого покладено уявлення про мiфи, легенди та iншi форми духовної культури народу як прояв його духу, нацiональної самосвiдомостi та народної сутностi. В Україні міфологічна школа, яка орієнтувала аналітичну свідомість на особливості світосприйняття кожного етносу, вплинула на *[[Миколу Костомарова]](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) («Слов\'янська міфологія», 1947),* певною мірою --- на *М. Сумцова («Хліб у звичаях та піснях», 1885)*. Досвід міфологічної школи використовував у психологічній школі *[[Олександр Потебня]](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%B1%D0%BD%D1%8F_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9E%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87) («Про міфологічне значення деяких звичаїв та повір\'їв»,* *1865, та ін.)*, який вважав мовлення «головним і первинним знаряддям» міфічного мислення, шукав його сліди в народній поезії, спростовував припущення М. Мюллера про «хворобу мови» як джерела міфічних образів. **21 - Стиль бароко в літературі, риси українського бароко.** **Бароко (від італ. *barocco* --- «химерний», «незвичайний») --- це стиль у літературі та мистецтві 17 -- 18 століть, що відображав складність і контрасти доби, поєднував релігійну духовність із земною чуттєвістю. У літературі бароко вирізняється багатством образів, стилістичною пишністю й увагою до емоційних переживань.** **Загальні риси стилю бароко в літературі** 1. **Контрастність: поєднання світського і релігійного, життя і смерті, гріха і спасіння.** 2. **Символізм: використання метафор, алегорій, символів для відображення складності світу.** 3. **Патетика і риторика: пишність стилю, наголошення на важливості висловленої думки.** 4. **Релігійність: звернення до тем спасіння душі, гріха, покути.** 5. **Емоційність: акцент на внутрішніх переживаннях, пристрастях і драматичних конфліктах.** 6. **Динамізм і драматизм: зображення світу як місця боротьби між добром і злом.** 7. **Пишність форми: складні метафори, порівняння, антитези, анафори, гра слів.** 8. **Моралізаторство: література слугувала засобом навчання і наставляння.** **Українське бароко** **Українське бароко розвивалося під впливом європейського бароко, але мало свої національні особливості. Це був період активного формування української літературної традиції, зокрема через діяльність Києво-Могилянської академії, яка стала центром освіти та культури.** **Українське бароко --- це унікальне явище, що відображає синтез європейських традицій та національної культури. Воно стало важливим етапом у розвитку української літератури, заклавши основи для формування багатогранної художньої мови та стилістики наступних епох.** **Риси українського бароко** 1. **Релігійна тематика:** - **Центральне місце займали богословські твори, проповіді, панегірики, які підкреслювали духовність і благочестя.** - **Приклад: твори Кирила Транквіліона-Ставровецького, Іоаникія Галятовського.** 2. **Патріотичність:** - **Барокова література зверталася до історичних подій, прославляла боротьбу українського народу за свободу.** - **Приклад: полемічна література, зокрема твори Івана Вишенського.** 3. **Багатство жанрів:** - **Проповіді, панегірики, полемічні трактати, історичні хроніки, духовна поезія, епістолярна література.** - **З\'являється світська література: гумористичні твори, шкільна драма, вірші.** 4. **Мова:** - **Вживання книжної української мови з елементами церковнослов'янської та народної.** - **Багата орнаментальність у стилі.** 5. **Драматизм і психологізм:** - **Література українського бароко відображала глибокі емоційні переживання, внутрішні конфлікти, прагнення до гармонії.** 6. **Гармонія з природою:** - **Використання образів природи як метафор людського життя і божественного порядку.** **Жанри українського бароко** 1. **Полемічна література: твори, спрямовані на захист православ\'я від уніатських і католицьких впливів.** 2. **Проповідь: високо стилізовані тексти з глибоким богословським змістом.** 3. **Шкільна драма: театральні вистави, які ставилися в навчальних закладах (напр., драма «Володимир» Феофана Прокоповича).** 4. **Панегірики: твори на честь визначних осіб або подій.** 5. **Духовна поезія: ліричні твори з релігійним підтекстом.** **Представники українського бароко** 1. **Іван Вишенський --- полеміст, автор творів, які критикували суспільні й релігійні явища.** 2. **Кирило Транквіліон-Ставровецький --- автор проповідей, молитов, повчань, що вирізняються філософською глибиною.** 3. **Лазар Баранович --- богослов, поет, ректор Києво-Могилянської академії.** 4. **Іван Мазепа --- покровитель барокової культури, автор духовних віршів і псалмів.** 5. **Григорій Сковорода --- представник пізнього бароко, філософ і письменник.** **22 - Основні риси романтизму як літературного стилю.** **Романтизм --- це літературний стиль і культурний напрям кінця 18 --- першої половини 19 століття, який виник як реакція на раціоналізм і нормативність класицизму та механістичність Просвітництва. Романтизм зосередив увагу на емоціях, інтуїції, творчій свободі й ідеалізації природи.** **Романтизм --- це багатогранний стиль, який акцентує увагу на внутрішньому світі людини, її емоціях і прагненні до ідеалу. Він став епохальним рухом, що заклав основи нової літературної естетики, зберігши актуальність і вплив навіть у подальші періоди розвитку мистецтва.** **Ключові риси романтизму** 1. **Культ особистості:** - **У центрі уваги --- унікальна особистість, її внутрішній світ, емоції, прагнення до свободи.** - **Романтичний герой --- виняткова людина, часто самотня, яка не приймає суспільних норм і бореться з ними.** 2. **Ідеалізація природи:** - **Природа зображується як жива, містична сила, яка гармонійно поєднана з людиною.** - **Часто природа виступає відображенням внутрішнього стану героя.** 3. **Емоційність і суб\'єктивність:** - **Увага до емоцій, пристрастей, переживань героїв.** - **Автори надають перевагу суб\'єктивному баченню світу над об\'єктивним.** 4. **Містика й ірраціональність:** - **Захоплення загадковим, надприродним, потойбічним.** - **Часто вводяться елементи фольклору, міфів, легенд.** 5. **Прагнення до свободи:** - **Романтики проголошували свободу творчості, ідей, особистості.** - **У літературі це виявляється через образи героїв-бунтарів.** 6. **Естетизація історії та національної культури:** - **Захоплення героїкою минулого, середньовіччям, народними традиціями, міфами, казками.** - **Підкреслюється національна самобутність.** 7. **Філософські роздуми:** - **Твори романтиків пронизані питаннями про сенс життя, долю, свободу, гармонію між людиною і світом.** - **Часто звучать мотиви суму, меланхолії, «світової скорботи».** 8. **Поєднання фантастики і реальності:** - **Герої часто перебувають між реальним і уявним світами.** - **Важливими стають сни, галюцинації, символічні образи.** 9. **Увага до фольклору:** - **Романтики активно використовували народні пісні, казки, легенди, епоси.** - **Увага до національних героїв і традицій.** 10. **Різноманіття жанрів:** - **Лірика: ода, елегія, балада.** - **Епічні жанри: історичний роман, повість, романтична поема.** - **Драма: трагедія, мелодрама.** **Представники романтизму** 1. **Європа:** - **Англія: Джордж Байрон, Вальтер Скотт, Вільям Вордсворт.** - **Німеччина: Йоганн Вольфганг Гете (пізня творчість), Новаліс, Фрідріх Шиллер.** - **Франція: Віктор Гюго, Альфонс де Ламартін.** - **Росія: Олександр Пушкін, Михайло Лермонтов.** 2. **Україна:** - **Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Микола Гоголь (рання творчість).** - **Теми народних традицій, історії, боротьби за свободу.** **Романтичний герой** - **Часто ізольований від суспільства, мріє про ідеальний світ.** - **Бунтар, борець за свободу, або меланхолік, який не знаходить місця в реальності.** - **Приклад: Манфред (Байрон), Гайавата (Лонгфелло), Чайльд Гарольд (Байрон).** **23 - Реалізм як стильова категорія. Поняття реалізму у вузькому і широкому значеннях.** **Реалізм --- це літературний і художній напрямок, що виник у середині 19 століття як реакція на романтизм. Реалізм прагне до максимально правдивого, об'єктивного відображення дійсності, підкреслюючи зв'язок між людиною і суспільством.** **Реалізм у вузькому значенні** **У вузькому сенсі реалізм позначає конкретний літературний напрямок, що охоплює творчість письменників середини 19 століття.** **Головні риси:** **Правдиве зображення життя:** - **Без прикрас і ідеалізації, акцент на деталях реального світу.** **Соціальна спрямованість:** - **Відображення суспільних проблем, класової боротьби, соціальної нерівності.** **Типовість у характерах і обставинах:** - **Герої є типовими представниками свого часу, соціального середовища.** **Аналітичність:** - **Зосередженість на причинно-наслідкових зв'язках у житті персонажів.** **Конфліктність:** - **Центральним є конфлікт між особистістю і суспільством, чи між соціальними класами.** **Реалізм у широкому значенні** - У широкому сенсі реалізм --- це будь-яке мистецтво, яке прагне до правдивого відображення дійсності. Він охоплює не лише літературу 19 століття, а й інші історичні етапи, включно з: **Особливості реалізму у широкому значенні** 1. **Правдиве відображення життя**: - Автори прагнуть зобразити дійсність такою, якою вона є, з її позитивними і негативними сторонами. 2. **Універсальність і гнучкість**: - Реалізм не обмежується однією епохою чи стилем, а проявляється в різні історичні періоди в різних формах. 3. **Зосередженість на людині**: - Вивчення людської природи, поведінки, конфліктів і взаємодії зі світом. 4. **Соціальний і моральний аналіз**: - Зображення суспільних відносин, моралі, культурного та історичного контексту. **Відмінність від реалізму у вузькому значенні** - **У вузькому значенні**: Реалізм розглядається як літературний напрямок XIX століття, що зосереджується на типових характерах і суспільних конфліктах. - **У широкому значенні**: Реалізм --- це загальний метод зображення дійсності, що охоплює різні періоди, стилі й напрямки. **Основні риси реалізму** 1. **Принцип об\'єктивності**: - Автор виступає як спостерігач, уникаючи суб'єктивних оцінок. 2. **Вивчення людини через її середовище**: - Герой формується під впливом сім'ї, суспільства, історичних умов. 3. **Критика суспільства**: - Аналіз моральних і соціальних проблем, висвітлення несправедливості. 4. **Мова, наближена до розмовної**: - Реалісти використовують природну мову, характерну для своїх героїв. 5. **Відсутність романтичного пафосу**: - Акцент на буденному житті та побуті. **Представники реалізму** 1. **Світова література**: - Чарльз Діккенс, Оноре де Бальзак, Лев Толстой, Федір Достоєвський, Гюстав Флобер, Генрік Ібсен. 2. **Українська література**: - Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Марко Вовчок, Іван Франко. 24 - Символізм, основні риси символізму. Символізм --- це літературно-мистецький напрям, який виник у Франції наприкінці 19 століття і поширився в Європі та світі. Він протистояв реалістичному зображенню світу, зосереджуючись на ірраціональному, духовному та символічному аспектах дійсності. **Основні риси символізму** 1. **Протиставлення реалізму**: - Символісти вважали, що реалістичний підхід не здатен осягнути духовну сутність світу. - Їхня мета --- не описувати явища, а розкривати приховані сенси. 2. **Символ як ключовий елемент**: - У центрі символізму стоїть символ --- багатозначний образ, що передає невловимі духовні сутності. - Символи часто мають міфологічний, біблійний або культурний підтекст. 3. **Сугестивність (навіювання)**: - Важливо не пряме значення тексту, а його емоційний вплив, настрій, атмосфера. - Читачеві надається свобода інтерпретації. 4. **Захоплення містикою та духовним світом**: - Символісти прагнули зобразити «потойбічну реальність» через містику, метафізику і духовність. 5. **Музичність тексту**: - Поетика символізму тяжіє до музичних принципів: ритмічності, звукових повторів, асоціативності. - Музика вважалася «найчистішим мистецтвом», здатним передати невидиме. 6. **Індивідуалізм та суб'єктивізм**: - Символісти досліджували внутрішній світ митця та особисті переживання. - Автор часто вдається до складних метафор і натяків. 7. **Ірраціоналізм і складність мови**: - Мова символістів багата на метафори, алегорії, натяки, епітети. - Твори часто важкі для розуміння через багатошаровість змісту. 8. **Теми самотності й трагічності**: - Символісти зосереджувалися на питаннях сенсу життя, смерті, трагічності буття, пошуку абсолюту. **Вплив символізму** 1. **На літературу**: - Символізм відкрив шлях модернізму, став базою для таких течій, як імпресіонізм, експресіонізм, сюрреалізм. 2. **На інші мистецтва**: - У музиці: творчість Дебюссі, Равеля. - У живописі: Густав Клімт, прерафаеліти. 3. **На філософію та естетику**: - Розвиток символізму тісно пов'язаний із філософією ірраціоналізму (Шопенгауер, Ніцше). **Представники символізму** 1. **Франція** (батьківщина символізму): - Шарль Бодлер (попередник символізму): *\"Квіти зла\"*. - Поль Верлен: *\"Мудрість\"*. - Артюр Рембо: *\"Осяяння\"*. - Стефан Малларме: *\"Полудень фавна\"*. 2. **Росія**: - Олександр Блок: *\"Незнайома\"*, *\"Снігова маска\"*. - Андрій Бєлий: *\"Срібний голуб\"*. - Валерій Брюсов: *\"Земля\"*. 3. **Україна**: - Микола Вороний: *\"Блакитна Панна\"*. - Олександр Олесь: *\"Чари ночі\"*. - Павло Тичина: *\"Сонячні кларнети\"* (з елементами символізму). 25 - Основні течії авангардизму, їх прояви в українській літературі. **Авангардизм** --- це художній напрямок початку 20 століття, що прагнув до радикального оновлення форм і змісту мистецтва. Він був реакцією на кризу традиційних культурних цінностей і викликав численні експерименти у літературі, живописі, музиці та театрі. **Течії авангардизму** 1. **Футуризм** - **Риси**: заперечення традицій, оспівування технічного прогресу, міста, машин. - **Українські представники**: Михайль Семенко (*\"Дерзання\"*), група \"Нова генерація\". 2. **Кубофутуризм** - **Риси**: поєднання футуризму з кубізмом, геометричність образів. 3. **Експресіонізм** - **Риси**: суб'єктивність, драматизм, напруженість. - **Українські представники**: Василь Стефаник (*\"Камінний хрест\"*), Архип Тесленко. 4. **Дадаїзм** - **Риси**: абсурдність, провокативність, руйнування умовностей. 5. **Сюрреалізм** - **Риси**: асоціативність, поєднання сну і реальності. - **Українські представники**: Богдан-Ігор Антонич (*\"Ротації\"*), Тодось Осьмачка. **Прояви авангардизму в українській літературі** 1. **Літературні угруповання**: - **Футуристичні об'єднання**: \"Асоціація панфутуристів\", група \"Нова генерація\". - Акцент на пошуках нових форм вираження, розрив із традиційною поетикою. 2. **Тематичні експерименти**: - Урбаністика, техніка, швидкість, нові відчуття міського життя. - Проблематика відчуження, катастрофічних змін у суспільстві. 3. **Інновації у мові**: - Використання неологізмів, алогізмів, деформація традиційної мови. - Вільний ритм і рима, експерименти з візуальною формою тексту (вірші-ідеограми). 4. **Творчість Михайля Семенка**: - Лідер українського футуризму. - Твори: *\"П'єро мертвопетлює\"*, *\"Дерзання\"*. - Новаторство у поетиці, вираження динаміки сучасності, заперечення традицій. 5. **Зв\'язок з політикою**: - Авангардизм часто використовувався як ідеологічний інструмент. - Наприкінці 1920-х років авангард в Україні почав зазнавати тиску від радянської влади. **Значення авангардизму** 1. Оновлення літератури, пошук нових форм. 2. Інтеграція в європейський культурний контекст. 3. Вплив на модернізм і постмодернізм. **26. Футуризм та імажинізм в українській літературі** В українській літературі футуризм і імажинізм також проявилися в контексті загального авангардного руху початку XX століття. Ці течії стали відображенням соціальних і культурних змін, що відбувалися у світі, і мали своїх прихильників серед українських письменників. **Футуризм в українській літературі** Футуризм в Україні виник під впливом італійського та російського футуризму, але мав свою специфіку, пов'язану з національним колоритом і соціальними реаліями. **Основні риси українського футуризму:** 1. **Заперечення традиційної культури:** - Футуристи відкидали класицизм, романтизм, народництво, проголошуючи необхідність нових форм і змісту. 2. **Прославлення технічного прогресу та урбанізму:** - Поети зображували індустріалізацію, динамічне місто, нову епоху технологій. 3. **Мова як експеримент:** - Використання неологізмів, гри слів, руйнування традиційного віршового ритму і рими. 4. **Маніфести:** - Як і в Європі, українські футуристи часто видавали маніфести, що окреслювали їхні погляди. **Основні представники:** 1. **Михайль Семенко** --- ключова фігура українського футуризму. Він називав себе \"революціонером від мистецтва\" і закликав зруйнувати старі форми літератури. - **Твори:** \"Кверофутуризм\", \"Дев'ять поем\", \"Місто\" --- поезії, що прославляють динамізм сучасного світу. 2. **Гео Шкурупій**, Микола Бажан (на ранньому етапі творчості) також підтримували футуристичні тенденції. **Приклади творів:** - У вірші Михайля Семенка \"Місто\" зображена урбаністична панорама із фрагментарними образами, що відображають ритм сучасного життя: *\"Трамваї гудуть,\ У світлі реклами тремтить тротуар...\"* **Особливості українського футуризму:** - На відміну від західного футуризму, українські автори часто поєднували індустріальну тематику з національною проблематикою. **Імажинізм в українській літературі** Імажинізм, як літературна течія, зосереджувався на створенні яскравих художніх образів, які мали емоційний вплив. В українській літературі він не отримав такого поширення, як футуризм, але окремі риси імажинізму можна знайти у творчості кількох авторів. **Основні риси імажинізму:** 1. **Перевага образу над сюжетом:** - Основна увага приділялася метафорам, символам, які самі по собі мали художню цінність. 2. **Емоційність і ліризм:** - Твори часто передавали глибокі емоції через багатошарові художні образи. 3. **Індивідуалізм:** - Тексти створювалися з акцентом на внутрішній світ автора. **Представники:** - Імажинізм в Україні не оформився як окремий напрямок, але його елементи можна знайти у творчості **Павла Тичини**. - Збірка \"Сонячні кларнети\" має яскраві імажиністські риси: поетика насичених метафор, естетизація природи, емоційна насиченість. **Приклад твору:** - У вірші Тичини \"Арфами, арфами...\" передано метафоричне злиття природи і людської душі: *\"Грає веснонька,\ Співає жито...\"* Українська література XX століття, зокрема авангардні течії, стали відображенням складних історичних змін і прагнення до нового самовираження. **27. Поняття змісту в художньому творі та його компоненти** **Зміст художнього твору** --- це ідейно-емоційна основа, те, що твір \"говорить\" читачеві. Зміст охоплює головну ідею, тематику, конфлікти, характери та все, що виражає автор через текст. Він складається з кількох ключових компонентів, які разом створюють цілісність твору. **Компоненти змісту** 1. **Тема**\ Це основна проблема чи явище, яке автор аналізує у творі. Тема визначає коло питань, що розглядаються, та служить основою для створення сюжету. - **Приклад**:\ У романі Лесі Українки *\"Лісова пісня\"* тема --- гармонія природи й людини, конфлікт духовного та матеріального. 2. **Ідея**\ Ідея --- це основна думка, висновок, який автор прагне донести до читача. Вона може бути викладена прямо чи прихована у підтексті. - **Приклад**:\ Ідея роману Івана Франка *\"Захар Беркут\"* --- сила громади та важливість єдності перед зовнішньою загрозою. 3. **Проблематика**\ Це сукупність питань, які автор ставить у творі, зазвичай багатовимірних і глибоких. Проблематика може охоплювати соціальні, філософські, етичні чи психологічні аспекти. - **Приклад**:\ У \"Кайдашевій сім\'ї\" Івана Нечуя-Левицького розглядаються проблеми соціальних конфліктів, духовної кризи, сімейних відносин. 4. **Конфлікт**\ Конфлікт --- це протиріччя, яке рухає сюжет і загострює дію. Він може бути зовнішнім (між персонажами) або внутрішнім (у душі героя). - **Приклад**:\ У п'єсі Лесі Українки *\"Бояриня\"* конфлікт розгортається між прагненням свободи та політичним рабством. 5. **Художні образи**\ Персонажі, символи, алегорії, що розкривають ідеї твору та надають йому емоційної виразності. - **Приклад**:\ У *\"Тінях забутих предків\"* Михайла Коцюбинського образи Івана та Марічки символізують вічне протистояння кохання й смерті. 6. **Емоційне забарвлення**\ Це почуття, які викликає твір у читача. Воно створюється через атмосферу, мову, опис ситуацій і героїв. - **Приклад**:\ У новелі Василя Стефаника *\"Камінний хрест\"* емоційне забарвлення передає трагедію еміграції. **Зміст та його багатозначність** Зміст може бути багаторівневим: - **Поверховий рівень**: Те, що одразу видно з тексту (сюжет, персонажі). - **Глибинний рівень**: Те, що лежить у підтексті (символи, алегорії, метафори). - **Інтерпретаційний рівень**: Читач може по-своєму сприймати зміст залежно від особистого досвіду чи культурного контексту. **Особливості змісту в різних жанрах** 1. **Лірика**: Зміст часто зосереджується на емоціях, настрої, враженнях (напр., інтимна лірика Лесі Українки). 2. **Епос**: Зміст реалізується через розго