Оповідання Вiктор Кава PDF

*Вiктор Кава* «Не турбуйся, мамо\...» Уранці сьомого березня Юрка було не впізнати. Неквапно з\'їв сніданок, гречно подякував мамі, навіть помив тарілку, хоч за вікном лунав нетерпляче-закличний свист його товариша Олеся. Акуратно склав книжки в ранець, поволі ступив до порога, подумав, нагнувся,...

*Вiктор Кава* «Не турбуйся, мамо\...» Уранці сьомого березня Юрка було не впізнати. Неквапно з\'їв сніданок, гречно подякував мамі, навіть помив тарілку, хоч за вікном лунав нетерпляче-закличний свист його товариша Олеся. Акуратно склав книжки в ранець, поволі ступив до порога, подумав, нагнувся, взяв щітку і заходився завзято чистити бувалі в бувальцях черевики. Мама мовчки, зачудовано спостерігала ту незвичну Юркову поведінку. «Ага, малий до мого свята готується!» --- нарешті втямила й тепло усміхнулася. А Юрко, почистивши черевики, без поспіху розігнувся, глянув на маму, закліпав очима і скоромовкою сказав: --- Мамо, будь ласка, дай мені п\'ять карбованців\... Тепер закліпала очима мама. --- Нащо тобі гроші? Ще й такі великі\... --- Та\... треба, --- хутко одвів очі Юрко, пильно задивився на кота Барсика, що ніжився в кутку. --- Ну, подарунок тобі хочу купити на свято. Дуже гарний\... --- Як? --- сплеснула мама руками. --- Ти ж сам якось хвалився, --- цілих три місяці збирав гроші мені на подарунок. Де ж вони? Юркові очі прудко забігали по всій кімнаті й знову зачепилися за Барсика, який, нашорошивши вуха, дослухався до гучної розмови. --- Ну, збирав, правда\... Ну, а недавно уроки робив, а Барсик гратися захотів, ну, і скочив до мене на стіл\... Ну, він, ні, ми удвох ненароком турнули копилку\... Ну, гроші я на підлозі до копієчки зібрав, а класти їх нікуди, бо ж копилка розбилася. То я їх у кишеню вкинув\... Ну, ти ж знаєш, мамо, як гроші в кишені тримати\... Сама ж казала якось: не встигнеш додому з роботи дійти, а вже зарплату розтринькала\... А мені ще важче --- ідеш до школи, а морозивниці уже сидять зі своїми возиками, видно, удосвіта їх викочують. А назад ідеш --- кіно запрошує, магазин іграшок навстіж розчинений\... Ну, от і вийшли всі гроші\... Мама глибоко зітхнула, дістала гаманець. --- Який же ти мені, коли не секрет, подарунок купиш? --- спитала. --- Найкращі парфуми! --- гордо мовив Юрко. --- За карбованець двадцять! На цілий квартал пахнутимеш! --- А де ж решту грошей дінеш? --- спантеличилась мама. --- Не турбуйся, мамо! --- аж підскочив Юрко. --- Не пропадуть гроші. Я такого «Конструктора» бачив учора в магазині іграшок! І рівно три вісімдесят коштує\... Мама аж одхитнулася. На її очах виступили сльози. Юрко простягнув руку за грошима. І --- стрівся з маминим поглядом\... Його рука хутко відсмикнулася, щоки спалахнули вогнем. Він схопив портфеля й вибіг з кімнати\... Рано-вранці восьмого березня на столику біля маминого ліжка стояв маленький букетик фіалок. Коло нього біліла записка. «Мамо, дуже-дуже вітаю тебе зі святом! Більше я не буду\... таким\... Юрко». Мама, легенько усміхаючись, понюхала фіалки. Вони пахли весняною свіжістю.