Концепція.docx PDF

**[ТЕМА 2. КОНЦЕПЦІЯ ТА ПРОЕКТ ДРУКОВАНОЇ ТА ЦИФРОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ]{.smallcaps}** **Проблематика лекції:** -- концепція друкованого видання як перший етап розробки його зовнішньої форми; -- характеристики періодичних видань; -- проект друкованої та електронної продукції; -- вплив тематики на зовн...

**[ТЕМА 2. КОНЦЕПЦІЯ ТА ПРОЕКТ ДРУКОВАНОЇ ТА ЦИФРОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ]{.smallcaps}** **Проблематика лекції:** -- концепція друкованого видання як перший етап розробки його зовнішньої форми; -- характеристики періодичних видань; -- проект друкованої та електронної продукції; -- вплив тематики на зовнішнє графічне оформлення, застосування архітектонічних елементів та композиційних засобів. **План лекції:** 1\. Етапи створення концепції періодичного друкованого видання. 2\. Етапи створення концепції неперіодичного друкованого видання 3\. Концептуальні особливості електронного видання. 4\. Зовнішня та внутрішня структура видання [**[[ТЕМА 2. КОНЦЕПЦІЯ ТА ПРОЕКТ ДРУКОВАНОЇ ТА ЦИФРОВОЇ ПРОДУКЦІЇ]]{.smallcaps}** **{.smallcaps}**](#_heading=h.qsh70q) [[Етапи розробки концепції періодичного видання] 2](#_heading=h.1fob9te) [[Типологічна концепція] 3](#_heading=h.3znysh7) [[Графічна концепція] 4](#_heading=h.2et92p0) [[Організаційна концепція] 5](#_heading=h.tyjcwt) [[Концепция Периодического печатного издания «Торговые и деловые известия»] 7](#_heading=h.4d34og8) [[Концепція сайту] 13](#_heading=h.3as4poj) [[Концептуальні особливості електронних журналів] 15](#_heading=h.26in1rg) [[Змістові особливості] 15](#_heading=h.lnxbz9) [[Технічні параметри електронних журналів.] 16](#_heading=h.35nkun2) [Маркетингова концепція видання] (#_heading=h.1ksv4uv) [[Етапи розробки концепції книжкового видання] 20](#_heading=h.44sinio) [[1.1. Зовнішня структура друкованого видання] 26](#_heading=h.1pxezwc) [[1.4. Внутрішня структура друкованого видання.] 27](#_heading=h.49x2ik5) [[Контрольні питання і завдання] 32](#_heading=h.2xcytpi) [[Література] 32](#_heading=h.1ci93xb) [[Завдання] 33](#_heading=h.3whwml4) Створення друкованого видання -- складний і тривалий процес. Його починає автор твору або власники періодичного видання, а закінчується він на поліграфічному підприємстві, де випускається тираж видання. Від того, наскільки вірно і красиво буде здійснене перевтілення задуму на мову знаків, у більшості випадків залежить ефективність засвоєння читачем змісту твору та відношення до прочитаного. Саме тому важливо особливо ретельно відноситися до того етапу процесу створення видання, коли народжується і формується цілісний задум видання, визначаються принципи його функціональної побудови та зорового обличчя. Раніше організація видання залежала від однієї людини -- видавця або досвідченого метранпажа. У сучасних умовах концепцію видання виробляє головний редактор разом із дизайнером. Першочергове завдання у графічному проекті -- цілісність видання, що означає узгодженість всіх складових елементів. При цьому враховується тематика, підготовленість читача і його запити, зручність та ергономічність. Робота над виданням виконується у три послідовних етапи: 1\. Підготовчий етап, на якому виникає, розвивається і складається задум оформлення: народження і формування **концепції**; перетворення її в проект оформлення, а потім -- макет. Цей етап входить у процес режисури видання. 2\. Етап виконання та редагування: виконання ескізів обкладинки, розворотів, графічне заповнення макету, розробка декоративних елементів та системи акцентування,поділ тексту на основний, додатково-допоміжний та довідковий, зведення зображального матеріалу у єдиний ряд, вироблення композиційних схем розташування елементів. Це -- закінчення етапу режисури з переходом в етап художнього редагування. []{#_heading=h.1fob9te.anchor}3. Композиційно-технічний етап: набір та верстка, підготовка оригінал-макету. **Етапи розробки концепції періодичного видання** Характер внутрішньої диференціації періодичного видання достатньо складний. На основі типологічних подібностей та розходжень у ньому формуються внутрішні групи та підгрупи з власними візуальними характеристиками. Спільне в журналах -- періодичність виходу та обмежена кількість форматів. За всіма іншими ознаками вони індивідуалізовані: мають спрямованість на різних читачів, власну тематику, творчий колектив, графічну форму, обсяг, формат, кольоровість, обсяг матеріалів, тематичну спрямованість, способи верстки та інші характеристики. Розробка концепції журналу включає (Рис. 1): - визначення цілісного обличчя видання серед інших ЗМІ; - з'ясування тематичної характеристики та індивідуального підходу у поданні змісту; - дотримання власних традицій щодо внутрішньої структури, жанрів, стиля, мови, графіки, інших засобів емоційного впливу на читача; - засоби встановлення акценту окремого випуску і сукупності випусків за визначений період. **Концепція** є передумовою існування видання. В ній сконцентровані всі аспекти існування періодичного видання: зміст, обсяг, читацьке призначення, значення, умови користування, поліграфічна база, редакційна організація та багато інших. Тому вона важлива при створенні нового періодичного видання або при зміні типу і функцій існуючого. Концепція включає наступні розділи: - - - - Послідовна редакційна політика і концепція підвищують довіру читача до видання. Відсутність концепції може привести до того, що добірка матеріалів буде надто строката. До того ж будь-яке періодичне видання має політичну спрямованість хоча б у висвітленні сучасних подій, і концепція повинна обов'язково враховувати цю політичну орієнтацію. Ядром концепції є її напрямок, який лаконічно відображає тип видання, його місце в соціальній системі, основні тематичні розділи. Вона є основою типологічної та графічної концепції. Напрямок журналу визначається експериментальним способом. При цьому фахівцями з соціології, соціальної психології, загальної теорії журналістики, архітектури, дизайну, організації управління, маркетингу, поліграфії проводиться: - Соціологічне дослідження читацької аудиторії для з'ясування її характеристики і визначення вимог до видання. - Аналіз змісту і жанрів періодичного видання, його типології. - Аналіз структури і графічного оформлення видання, створення експериментальних номерів, на їх основі опитування читачів про можливі варіанти періодичності, обсягу, графічної форми. - Аналіз організації редакції. []{#_heading=h.3znysh7.anchor}Весь пряв типологічних рис: тематична характеристика, внутрішня та зовнішня структура, організаційна структура -- створюють концепцію видання, або програму його побудови. Через цей комплекс виявляється типологічна специфіка друкованого видання, забезпечується стабільність функцій. **Типологічна концепція** періодичного видання включає: - характеристику читацької аудиторії і соціальну адресність публікацій; - тематичну характеристику змісту; - обсяг, періодичність, наклад, спосіб розповсюдження; - жанрову характеристику, мовно­стилістичну режисуру; - стратегічний і тактичний професійний арсенал видання: кампанії, рубрики, акценти тощо та методику їх використання; - авторство, персоніфікацію журналістської творчості. Жанр -- основна частина внутрішньої форми періодичного видання, в якій зміст отримує матеріалізований літературний вигляд. Зміна жанрової характеристики не може відбуватися випадково, це порушує зв'язок з читачами, які звикають до певної форми вираження інформації. Жанрова характеристика є динамічною категорією. Вона змінюється, перегруповується відповідно етапам розвитку видання. Залежно від читацької аудиторії публікації поділяються на масові та спеціалізовані. Масові спрямовані на весь загал читачів, спеціалізовані адресовані лише деяким. У періодичному виданні потрібно дотримуватися пропорційного співвідношення масових та спеціалізованих матеріалів. Як правило, перша половина всіх матеріалів спрямована на широкий загал, а друга формується з тематичних сторінок, спрямованих окремим групам. Спеціалізовані журнали і тижневики позбавлені цієї проблеми, в них основа тематика домінує над загальною інформацією, якій відводиться лише одна-дві сторінки. Якщо загальне не домінує над частковим, видання втрачає характер єдиної цілісності. Мовно-стилістична характеристика видання -- це діяльність, що включає високу мовну та стилістичну культуру від написання текстів до коректури, а також формування власної мови і стиля, що відповідають типу видання. Літературний стиль чітко простежується в заголовках. Саме тому заголовки значною мірою впливають на тип видання. **Тематична характеристика** -- головний прояв індивідуальності періодичного видання. Кожен журнал створюється для задоволення певних інформаційних потреб суспільства. Їх функція -- передавати інформацію. Зміст та форма інформації, вираженої в тематиці, внутрішній структурі, жанрах, графіці, мовно­стилістичних засобах, визначаються потребами суспільства. Тематична індивідуальність потребує, щоб конкретне видання не повторювало інші. Навіть оперативна загальнополітична інформація, яка відображається у 90% періодичних видань, має подаватися із застосуванням власних засобів. Тому публікації розділяються відповідно до тематики на три групи: - основна тематика, що містить кілька основних напрямків; - додаткова тематика, яка необхідна як фон основної проблематики; - довідково­інформаційні публікації, що задовольняють поточні потреби читача або мають розважальний характер. Основною проблематикою вважають таку, яка виконує специфічну соціально­інформаційну функцію видання і визначає його місце у суспільстві. Наприклад, для газети «Україна молода» -- це інформація про молодіжні проблеми, а також загально-політична та культурна інформація, спортивні новини. У журналі «Тиждень» основною тематикою є політика, культура, соціальні питання сьогодення. В журналі «Натали» розглядаються жіночі проблеми. Основна тематика домінує у просторі видання, є відображенням тієї мети, яка дає можливість існувати виданню. Форми подання основної тематики найрізноманітніші -- це оперативна інформація, аналітичні матеріали, нариси, фотодобірки, погляди фахівців, навіть гумор. У журналах основна проблематика займає 80% площі, у щоденних газетах -- половину, тижневиках -- третину. Основна тематика знаходить своє відображення не лише у внутрішній структурі видання, жанрах, рубрикації, стилі публікацій, а й у зовнішній структурі. Додаткова тематика, як правило, змістом не суперечить основній тематиці, а доповнює її. Це пов'язано, перш за все тим, що більшість сторінок газет і журналів присвячені одній тематиці. Тому додаткова інформація розширює основну -- це щоденні новини, фоторепортаж, історичні відомості, культурний екскурс, економіка на фоні політики тощо. До довідково-інформаційних публікацій належать довідник, матеріали з продовженням, реклама. Найпопулярніший вид довідника-- програма телепередач, яка друкується майже в усіх сучасних газетах. В багатьох журналах та тижневиках друкують повідомлення про культурні заклади, які проводяться в місті, кіноафішу, репертуар театрів, курси валют, прогноз погоди, гороскоп. Рекламний текстовий матеріал із зображальними елементами за архітектонічним властивостями -- це звичайні публікації. Короткі рекламні оголошення на підкладці у рамці без зображення, надруковані великим кеглем, мають архітектонічні властивості зображальних елементів через їх насиченість кольором та чіткою відміною від текстового матеріалу. Існує поняття прихованої реклами, коли реклама має вигляд звичайного текстового повідомлення з фотографією, але суто рекламний зміст. В журналах рекламні сторінки найчастіше розташовані наприкінці або спочатку. Якщо ж сторінка має рекламу, їй відводиться місце у підвалі, нижньому лівому куті. Реклама у журнальних виданнях також відрізняється від газетної своєю тематикою. Так, наприклад, в журналі «Друкарство» всі рекламні оголошення присвячені основній тематиці видання -- видавничій справі, поліграфії, витратним матеріалам тощо. Продемонструємо на прикладі розподіл тематик по сторінкам 12-сторінкової газети. Отже, на основну тематику припадає більше половини, тобто 6 сторінок. Додаткова тематика займає третину -- 3 сторінки. Під культуру та спорт відводиться по сторінці, ще одну сторінку займає реклама. Це і є тематичне планування. Хоча існують і інші варіанти, наприклад, коли періодичне видання друкує матеріали з продовженням. Матеріали з продовженням застосовує невелика журналів, тижневики або газети літературного спрямування. Оформлення таких матеріалів повинно бути однаковим для миттєвої ідентифікації читачами і займати приблизно однакову площу. В газетах нерідко матеріал починається на першій сторінці та продовжується у середині видання. Для того, щоб читач зміг розпізнати розпочатий матеріал, він повинен мати однакові шрифтові гарнітури як основного тексту, так і заголовків, а також відповідні вказівки на початок або продовження. Концепція видання реалізується при **дотриманні власних традицій** у зовнішній та внутрішній структурі. Зовнішня структура сприймається візуально, внутрішня -- відображає зміст. Це означає, що складники зовнішньої форми виражають тематичну характеристику через внутрішню структуру, а призначення, функціональна суть, матеріально-конструктивна й технологічна основа втілюються у зовнішньому образі друкованого видання. Весь інструментарій оформлення відображає характер матеріалу, його зміст. []{#_heading=h.2et92p0.anchor}У внутрішню структуру періодичного видання закладено кількість публікацій кожного виду: жанри, мова, стиль публікацій, розподіл тематичних напрямків, добірок. Внутрішню структуру не видно з першого погляду, вона відчувається в процесі знайомства з виданням. Зовнішні типологічні риси проявляються у зовнішній структурі, тобто структурі, що сприймається візуально. Це -- формат видання, його періодичність, обсяг, графічна архітектура, постійні рубрики та тематичні сторінки, оформлення першої сторінки або обкладинки, логотип. Вони виражають тематичну характеристику не прямо, а за допомогою внутрішньої структури та жанрів. **Графічна концепція** періодичного видання визначає його зовнішню форму і є основним візуальним засобом, що допомагає читачеві впізнати видання серед багатьох інших. Але графічна концепція може бути визначена лише після типологічної концепції. Графічна модель визначає основні принципи розташування матеріалів та реклам, заголовків, зображень, інфографіки, врізів тощо. Основними елементами графічної концепції є: - стиль графічного оформлення, композиція видання і окремих його сторінок відповідно до тематичної концепції; - постійні елементи та їх характеристики -- логотип, колонтитули, добірки, текстівки; - кількість і ширина шпальт, проміжки між всіма елементами сторінки, межі між матеріалами, поля; - декоративні елементи; - шрифтове оформлення, композиція і структура заголовків (особливо складних); - шрифтове оформлення текстових матеріалів і їх внутрішнє оформлення -- засоби виділення, вирівнювання, врізи; - оформлення і площа зображального матеріалу, текстівок; - оформлення графічних елементів, рубрик, реклами. Д. Георгієв у другому виданні «Архітектура газети», а також в іншій великій праці «Режисура газети» у графічну концепцію газети вписує також розподіл періодичних блоків і сторінок (по днях і по сторінках газети), «повітря» (порожнє місце) на сторінках, принципи побудові спеціальних сторінок, оформлення деяких специфічних для даної газети матеріалів. «Створення графічної концепції, -- пише він, -- гарантує дотримання головної умови для стабільного архітектурного стилю газети -- графічної дисципліни»[^1^](#fn1){#fnref1.footnote-ref}. Графічна концепція фіксує зовнішні риси специфічного образу періодичного видання, її дотримання надає стабільності, послідовності, цілісності всіх випусків. «Будь-яке графічне зображення потребує наявності чотирьох складових: ідеї, інформації, дизайну та виконання»[^2^](#fn2){#fnref2.footnote-ref}, -- казав американський викладач журналістики Джеймс Стовал. Редактор формує концептуальне представлення ідеї, репортер збирає інформацію, художник розробляє дизайн, який відповідає задуму, технічний редактор слідкує за дотриманням існуючих норм і стандартів. Формування окремого випуску за створеним макетом журналу складається з: - добору необхідних матеріалів; - вибору графічних параметрів елементів, поєднання їх у цілісність; - визначення композиційних прийомів та засобів, вибір тієї чи іншої просторової, ритмічної системи, виражальних засобів; - перетворення інформації в ємну візуальну форму, таблиці, доповнення стислими пояснювальними текстами; - полегшення пошуку необхідної інформації у виданні; - надання привабливого і гармонійного зовнішнього вигляду. Художня, графічна концепція залежить від ідеї, цілей і передбачуваної читацької аудиторії, дає відповідь на питання: - Які матеріали публікації будуть зоровим центром? - Як витримати єдиний стиль оформлення публікації? Що буде сполучною ланкою графічних і текстових матеріалів? - Який тип матеріалів, текстовий або графічний, буде відігравати головну роль у публікації? - Чи відповідають пропоновані матеріали цілям публікації? - Чи немає у освітлюваної теми якогось помітного графічного вираження? []{#_heading=h.tyjcwt.anchor}Для графічної концепції журналу важливі технічні параметри макета: розміри видання, кольоровість і використовувані фарби, лініатура растру для растрових графічних зображень, параметри трепінгу, облік растискання точок тощо, що залежать від технічних можливостей друкарні, типу паперу. Наприклад, оригінал-макет з линиатурой 175 ліній / дюйм не може бути надрукований на газетному папері, марною буде робота по скануванню і обробці зображень з роздільною здатністю 350 точок / дюйм. **Організаційна концепція** в основі має діяльність редакції. Це: - структура і штат редакції; - функції керівних посад, відділів, допоміжних структур; - відношення між видавцем і редакцією; - організація праці в редакції; - норми, стандарти, робочий графік, санкції; - економіка і гонорарна політика видання; - обробка пошти, масова робота з читачем; - система підготовки кадрів; - система вивчення ефективності періодичного видання. Але необхідно пам'ятати, що індивідуальність періодичного видання досягається лише дотриманням власних традицій у застосування всіх складників видання. Обличчя періодичного видання читач бачить з першої сторінки -- на ній обов'язково повинен бути логотип видання і постійні елементи та засоби, що повторюються на всіх сторінках, в усіх випусках. Графіка шрифтів першої сторінки, анонсів продовжується на внутрішніх сторінках. Логотип повторюється на всіх сторінках у колонтитулі або у назвах рубрик, тематичних сторінок, у вигляді кінцівок. Стиль графічного оформлення знаходить своє втілення у розроблену композиційно-графічну модель, в якій не лише визначене місце постійних рубрик, добірок, формат та композиція окремих шрифтових, графічних елементів, але й спосіб розташування текстів, зображень, дотримання законів симетрії, пропорційності, контрасту, подоби, загальна ритміко-просторова організація та способи встановлення акценту. Акцент номера, сторінки стає справжнім акцентом, центром уваги читача, коли він не виривається із системи архітектонічної організації видання, а доповнюється і підсилюється всіма іншими елементами. Концепція знаходить своє втілення у **проекті оформлення** видання, яким визначаються основоположні характеристики видання: - Формат (у частці аркуша та обрізний), при виборі якого передбачається площа сторінки таким чином, щоб було зручно розташовувати тексти і зображення, таблиці та формули. Просторові пропорції враховують відношення товщини та формату враховуючи обсяг. - Формат набору відповідно до стандарту. Шпальта (формат набору) повинна бути достатньою для розміщення в її межах будь-якого текстового й ілюстраційного елемента видання. Це означає, що формат набору і поля залежать від способу верстки. У виданнях за індивідуальними макетами нерідко збільшують розміри шпальт відносно рекомендованих параметрів. При цьому необхідно зважати на те, що конструкції друкарських машин обмежують розміри друкарських форм, тому всяке збільшення формату набору проти рекомендованих стандартом необхідно узгоджувати з технологами друкарні. - Вид і спосіб друку, який залежить від характеру ілюстрування та накладу видання. - Спускні сторінки, розмір спуску, вид заставки, ініціала. Розставлення сторінок за схемою таким чином, щоб після друку аркуша з обох боків, розрізування та фальцювання зошит мав вірну послідовність сторінок. - Оформлення кінцевих сторінок, характер и вигляд кінцівки. - Гарнітура, кегль, накреслення шрифтів для основного та кожного із додаткових текстів, заголовків. Також визначається абзацний відступ, вирівнювання рядків, інтерліньяж. - Шрифтове та композиційне оформлення рубрикації - Оформлення колонтитулів та колонцифр: склад, гарнітура, кегль, накреслення, розташування, відстань до тексту, елементи оформлення. Колонтитули для парних або непарних сторінок. Довжина колонтитулу дорівнює формату набору, тому важливо визначити кількість знаків в рядку колонтитула. - Склад титульних елементів і оформлення фронтиспіса, авантитулу, контртитулу, титулу). - Оформлення зображень (вид, розташування відносно тексту, розмір шпальти при розташуванні зображень поза текстом, композиційні варіанти тексту та зображення). При цьому випуск в обріз обумовлюється в проекті видання. Також визначається наявність вкладок і вклейок. - Оформлення текстівок: гарнітура, кегль, накреслення шрифту, формат, вирівнювання, розташування відносно зображення. - Характер та спосіб друку зовнішнього оформлення (тип обкладинки або палітурки, кольоровість, наявність суперобкладинки, футляру, ляссе тощо). - Оформлення форзаца: білий, кольоровий, приклеєний, пришитий, з фальцем, задрукований фоном, орнаментом, із тематичним зображенням. - Брошурувально-палітурні операції: фальцювання (перпендикулярне, паралельне, комбіноване, кількість згинів, послідовність), комплектування зошитів у блок (вкладання, підбирання), шиття (внакидку, втачку, брошурне, палітурне, безшвейне), обріз блоку, спосіб кріплення обкладинки до блоку (вкладання, підбирання, вставка у палітурку). - Матеріали: папір (вид та марка, формат, маса), картон (вид, товщина), тканини (вид, колір, фактура), каптал (колір), ляссе або закладка (колір). Проект уточнюється в різних своїх частинах під час всього редакційного опрацювання видання відповідно до змін у текстовому та зображальному матеріалі. Але перед тим, як почати працювати над авторськими оригіналами, технічний редактор повинен мати узгоджений із можливостями видавництва та поліграфічного підприємства проект. Неабияку роль грають фінансові можливості видавця. Дані проекту фіксуються на спеціальному бланку та візуються редактором видання, художником, виробничим відділом. Проект отримує матеріальне втілення у **композиційно-графічній моделі**, яка відображає задум, концепцію видання в цілому, в якій зафіксована система графічних елементів, композиційних прийомів і засобів, визначені принципи їх взаємозв'язку. Модель не може бути створена без зв'язку зі змістом, графіка видання будується на таких елементах, прийомах і засобах, які щонайкраще виражають його зміст. Іншими словами, зі змісту, тематики формується графічний еквівалент -- **графічна модель** цілісного видання, в основі якої лежать архітектонічні елементи та засоби. Ці елементи утворюють групи, комплекси, з'єднуються один з одним із дотриманням композиційних законів, прийомів та методів. Отже, формування цілісного друкованого чи цифрового видання починається з процесу режисури, основі якого -- концепція видання, а результат -- макет. []{#_heading=h.4d34og8.anchor} Основні фактори, що визначають індивідуальність періодичного видання: потреба суспільства та зацікавленість читачів. Також впливають: інші періодичні видання, можливості поліграфічної бази, рівень журналістських кадрів, матеріальні можливості редакції, традиції та тенденції вітчизняної та зарубіжної журналістики. В усіх виданнях ці фактори впливають по-різному. Для одного видання головне питання -- тематичне, для іншого -- технічне оснащення. Рис. 1. Етапи режисури періодичного видання Періодичних видань існує величезна кількість. Щоб читач знайшов «своє» видання, і воно відповідало його потребам, необхідно ще до виходу першого номеру ретельно визначити параметри майбутнього видання і потім дотримуватися власного стилю оформлення. Сучасне періодичне видання складається з багатьох елементів, які поєднуються у комплекси, сполучаються за певними законами. Причому його обличчя повторюється і закріплюється у пам'яті читача послідовно та стабільно в усіх наступних номерах. Періодичне видання -- це серія номерів; воно існує у часі -- тиждень, рік, десятиріччя. Збереження цілісності і послідовності обличчя протягом часу можливо за використання комплексної концепції. **Концепція сайту** Концепція сайту - це документ, який складають при проектуванні сайту. Основним його завданням є формулювання ідей, які ляжуть в основу технічного завдання. Концепція сайту створюється виходячи з постановлених замовником завдань при плануванні сайту. На етапі системного аналізу необхідно визначити напрям сайту, мети його створення, досліджувати область, до якої він відноситься. Особливу увагу варто приділити відповіді на питання «з якою метою створюється сайт? Яка його головна задача? », Тому як і структура, і дизайн, і контент - все повинно працювати на здійснення початкових цілей проекту. Смежная страница сайта брокерской компании **«Greenback»**\ У документі концепції сайту повинно обумовлюватись зміст всього сайту: - питання його обслуговування - періодичність оновлення сайту - навігація по розділах - контент і основний стиль статей - система внутрішньої перелінковки. Хороший приклад - цей сайт чи Вікіпедія - колірна гамма - наявність або відсутність анімації, внутрішньої реклами і банерів Існує безліч моментів, які не відносяться до технологічного процесу виготовлення сайту, але їх теж необхідно враховувати. Концепцію сайту зазвичай складає замовник або його помічники. Практично завжди вона повинна містити: цілі та завдання, стратегію і тактику їх виконання, вимоги замовника та зобов\'язання виконавця, тут же обмовляється бажаний бюджет. Концепція сайту увазі створення як мінімум двох «частин» сайту - зовнішньої і внутрішньої. Зовнішня існує для відвідувачів, для її створення необхідно чітко визначити аудиторію сайту. Виходячи з цього, на сайт буде підбиратися контент і розроблятися специфічний дизайн. Внутрішня частина - це технічна складова, існує для співробітників компанії, а так само для адміністраторів, які підтримують сайт. Підтримка сайту може здійснюватися різними способами: технічна підтримка та відповіді на запитання користувачів, наприклад, в он-лайн режимі (для цього так само необхідно передбачити відповідні сервіси). Залучати ж відвідувачів на сайт можна абсолютно різними прийомами - вкладення тут неминучі, але головне, знати спочатку, скільки відвідувачів ви хочете залучити, якими способами це можливо зробити і скільки ці способи стоять. Це теж обговорюється при створенні концепції сайту. Хоча найчастіше для робіт по просуванню сайту використовують субпідрядників або просто звертаються до компаній, які спеціалізуються на пошукової оптимізації сайту. Наприклад, до компанії Seonicle. Концепція сайту так само включає в себе визначення структури сайту, в яку можуть входити абсолютно різні розділи: - каталоги товарів і послуг - прайс-листи - новини компанії та огляд яких подій - інформація про компанію - статті та всілякі публікації і прес-релізи - форуми або гостьові книги, сервіс блогів та он-лайн конференція - сторінки для оформлення замовлень або спеціальний розділ з можливістю порівнювати обрані товари за їх характеристиками У концепції сайту так само обмовляється контент - інформаційне наповнення сайту: на яку аудиторію розраховано, стиль текстів, їх розмір і оптимальне оформлення. Тобто концепція сайту - це той документ, в якому замовник обумовлює, яким він бачить сайт, що там має бути, і вже потім, грунтуючись на цьому, менеджер або дизайнер складає технічне завдання, яке, в свою чергу, теж неодноразово допрацьовується. Розробка сайту (дизайн, статті та інше) відбувається тільки після формування технічного завдання, але не документа концепції сайту. У документі концепції сайту повинно обумовлюватись зміст всього сайту: - питання його обслуговування - періодичність оновлення сайту - навігація по розділах - контент і основний стиль статей - система внутрішньої перелінковки. Хороший приклад - цей сайт чи Вікіпедія - колірна гамма - наявність або відсутність анімації, внутрішньої реклами і банерів Існує безліч моментів, які не відносяться до технологічного процесу виготовлення сайту, але їх теж необхідно враховувати. Концепцію сайту зазвичай складає замовник або його помічники. Практично завжди вона повинна містити: цілі та завдання, стратегію і тактику їх виконання, вимоги замовника та зобов\'язання виконавця, тут же обмовляється бажаний бюджет. Концепція сайту увазі створення як мінімум двох «частин» сайту - зовнішньої і внутрішньої. Зовнішня існує для відвідувачів, для її створення необхідно чітко визначити аудиторію сайту. Виходячи з цього, на сайт буде підбиратися контент і розроблятися специфічний дизайн. [http://www.signall.ru/web/conception/] **Концептуальні особливості електронних журналів** []{#_heading=h.lnxbz9.anchor}**Змістові особливості** Зміст електронних журналів добирається їх авторами відповідно до концепції видання та поточного номера. Це може бути журнал ,який з кожним номером міняє тему в діапазоні певних інтересів або ж журнал, який щоразу намагається показати різні аспекти теми. Більшість електронних журналів (езинів) зосереджуються на мистецькій складовій. Це фото, графіка, живопис, мода тощо. Інші становлять дайджест з особистих відкриттів авторів цих видань у різних сферах часто дуже специфічних: рукоділля, подорожі клубу за інтересами, кулінарія, політика та новини, природа, кіно та музика, заходи, проведені в межах вузької спільноти -- спортивного клубу, релігійної громади, субкультури тощо. Співзасновник та редактор журналу «Wired», один з ініціаторів першої у світі конференції хакерів 1984 року, автор книг «Без контролю: нова біологія машини, економіки та соціальних систем» Кевін Келлі у своєму есе про вплив інтернет-технологій на структуру людської свідомості написав, що змінивши наше сприйняття, Інтернет перетворив нас самих на мережу. Тобто ЗМК Інтернет можна розглядати як технологічне колективне несвідоме, а інтернет-гіпноз, у якому ми перебуваємо -- як один сон на всіх. Одним із найбільших завоювань Інтернету стало поєднання непоєднуваного: гри та роботи, серйозного мислення та ігрового (розвивається ціла індустрія мережевих ігор, і зокрема ігор для офісних працівників). Інтернет навчив нас перевіряти ідею в дії, таким чином ми втрачаємо здатність до роздумів \[93\]. Звідси здатність до «переглядного» читання -- читання за ключовими словами, і здатність орієнтуватися у масивах інформаційних потоків, інформація у яких має бути чітко структурована і подана дозовано: перев'ю з посиланням для детальнішого перегляду. Провокативний заголовок із провокативним зображенням, коротке та зрозуміле логічне посилання замість зашифрованого посилання з переадресацією тощо. На такому ґрунті й постали електронні журнали --- як комунікаційні майданчики, що виявляють це колективне несвідоме. Тому регламентувати їхній зміст, приміром, владними засобами навряд перспективно --- тут, либонь, з боку ЗМК потрібна планомірна робота щодо підвищення культури контенту. Для нашої держави поширення інформації через Інтернет взагалі є доволі новим каналом. Зважаючи на те, що частка інтернет-користувачів зростає, для України встановлено багато обмежень до доступу до деякої інформації з популярних інтернет-порталів у зв'язку з законодавчими недосконалостями регулювання авторського права, процвітанням піратської продукції та використанням неліцензійного програмного забезпечення, а також відсутністю інтернет-етики. Усі спроби регламентувати Інтернет за допомогою законодавства у світі, а тим паче в Україні, провалилися. Практичний досвід доводить, що це не просто складно, а у багатьох випадках -- неможливо. По-перше, у більшості країн світу нерозвинений інститут віртуального уряду \[6, 32\]. По-друге, Інтернет набагато більш масштабний, ніж повноваження будь-якого правління. Ані Закон України «Про інформацію» \[34\], ані Закон України «Про видавничу справу» \[33\] не наводять навіть дефініцій поняття «електронний журнал». У зв'язку з цим інтернет-видання не піддаються цензурі. Враховуючи двояку природу цензури \[59, 63\], це має і хороші, і погані наслідки. Контент електронного журналу (езину) може бути настільки провокативним, шокуючим, еротичним, наскільки дозволить сміливість редакторів цього видання. Що провокативніший вміст журналу, то більша аудиторія у нього буде. Водночас ці видання можуть бути доступні для завантаження будь-якому неповнолітньому користувачеві. Електронні журнали (езини) можуть бути дуже низької якості, і це не завжди може помітити модератор. Тобто на противагу відсутності нездорової цензури з'являється неодмінний фактор ризику споживання неякісної продукції, від чого застрахуватися неможливо. Електронний журнал (езин) -- носій інтернет-культури. У ньому може поширюватися інформація вірусного характеру, т. зв. меми -- одиниці культурної інформації, поширювані від однієї людини до іншої шляхом імітації, научіння тощо \[49\]. Термін «мем» був розроблений британським етологом та еволюціоністом Річардом Докінзом у праці «Егоїстичний ген» 1976 року та доопрацьований ще в одній його праці «Розширений фенотип». Р. Докінз визначив мем як «одиницю передачі культури» \[24\]. Подібну ідею розглядав і американський медіа-теоретик Дуглас Рашкофф у праці «Медіавірус» \[61\]. До спонтанного неконтрольованого розповсюдження від одного інтернет-користувача до іншого здатна не будь-яка інформація, а тільки та, яка яким-небудь чином залишає багато користувачів небайдужими до неї. Традиційно так само розповсюджувалися анекдоти, жарти і посилання на медіа-об'єкти розважального характеру (спочатку малюнки, потім флеш-ролики, звукозаписи, відеозаписи), але спеціальну увагу на явище, назване потім «інтернет-мемами», звернули тоді, коли за тим самим принципом стали розповсюджуватися речі, на традиційні анекдоти і розваги не схожі. Також в Інтернеті набули поширення американські мотиватори та демотиватори. []{#_heading=h.35nkun2.anchor}Отже, властивістю успішно поширюваної в Інтернеті інформації також є меметичність. **Технічні параметри електронних журналів.** Особливостями електронного журналу, які принципово відрізняють його від друкованого видання є система гіпертекстової розмітки документа -- зручна система посилань для швидкого ознайомлення з виданням, а також широкі технічні можливості для відображення матеріалу. Оскільки електронні журнали (езини) -- тип видань, позбавлений матеріальної конструкції, їх зовнішній вигляд має бути якомога краще пристосований до пропорцій та зображальних можливостей монітора. Що привертає увагу в більшості електронних журналів (езинів) -- це зображальний матеріал. Спочатку ми бачимо тільки ескіз обкладинки, візуальний акцент має бути простий та зрозумілий, навіть якщо сторінка буде у зменшеному розмірі, користувач має зацікавитися нею, щоб завантажити номер видання. Ще однією концептуальною особливістю такого типу видань є наявність сайту розповсюдження. Що стосується смислового наповнення журналу -- воно залежить тільки від уподобань конкретної аудиторії. Електронні журнали (езини) розповсюджуються у файлах формату pdf або exe, також вони можуть переглядатися онлайн на спеціальних сайтах-хостингах з підтримкою флеш-анімації. Виробництво електронних журналів (езинів) швидке та дешеве, проте необхідно врахувати пропорції екрана та потужності сучасних комп'ютерів. Електронні журнали (езини) мають верстатися у колірній схемі RGB, оскільки монітором вона відображається найадекватніше. Що стосується роздільної здатності, тут важливо знайти баланс між розміром файлу та якістю зображення. Це значення довільне, воно не має чітких рамок, як у поліграфії -- від 300 dpi. Раніше неписаним правилом для розмірів зображень в Інтернеті були параметри: до 150 Кб, від 72 до 120 dpi, але оскільки пропускна здатність за останні кілька років значно зросла, цього правила дотримуються не зажди, проте, звичайно, що менше важить файл електронного журналу (езину) без втрати якості, то швидше і простіше його поширювати мережею. На сайтах-хостингах, наприклад на issuu.com встановлене обмеження на розмір файлів: не більше 100 Мб та не більше 500 сторінок \[101\]. Електронний журнал (езин) та кожний його номер зокрема повинні мати банери -- т. зв. прев'ю (зображення попереднього перегляду, ескіз, обкладинка) довільного розміру, проте відносно невелике, які презентують журнал у дописі. Такий банер є візитною карткою видання, тому він має містити у собі логотип, стилістику журналу та зображальний акцент у найвигіднішому поєднанні. Певною мірою, прев'ю -- рекламне зображення. Видання повинне мати свою сторінку або розміщуватися на надійному хостингу. Сайт видання -- це «центральний офіс» в мережі, офіційна сторінка видання. Бажано щоб на сайті була система інтеграції з соціальними мережами та щоб сайт індексувався пошуковими машинами, що є зараз золотим правилом просування медіапродукту в інтернеті. Більшість безкоштовних хостингів зловживають поширенням фішингових посилань[^3^](#fn3){#fnref3.footnote-ref}, вірусного програмного забезпечення, нав'язливої реклами та порнографічних матеріалів, що негативно може позначитися на престижності видання та прихильності користувачів до нього. Електронний журнал (езин), як і друкований журнал, бажано заверстувати розворотами, щоб у них був цілісний вигляд, крім того, варто встановити позначку «Spreads» (розворотами) у програмі верстки при конвертуванні у формат pdf. Так розвороти не розпадуться на сторінки при перегляді видання у програмі перегляду pdf-документів, перегляд не потрібно буде налаштовувати та між сторінками буде відсутня смуга поділу. У виданні повинна бути система пагінації та гіперпосилань --- як внутрішніх, так і зовнішніх. Важливо взяти до уваги довговічність зовнішніх посилань. Вони мають бути якомога надійнішими, а краще власними, інакше термін їх використання стане надміру обмеженим, що заведе користувача у глухий кут. Бажано, щоб зміст мав посилання на відповідні сторінки журналу. Оскільки головна перевага електронного журналу -- в дешевизні публікацій будь-яких зображень, варто максимально скористатися цією перевагою, не потрібно обмежуватися використанням лише текстового матеріалу, адже газети існують переважно у вигляді веблогів з більш розширеними параметрами інтерактивності, де статті супроводжуються коментарями, створюються форуми обговорення, оперативно оновлюється контент, проводяться опитування тощо. Слід утриматися від неприємного поєднання яскравих кольорів: яскраво-червоний та яскраво-зелений, або яскраво-червоний та яскраво-синій. Такі кольорові поєднання втомлюють зір, який і так втомлюється від мерехтіння монітора \[99, 112\]. **Вид видання.** Електронний журнал (езин) «Es» -- щомісячне мережеве видання про треш-культуру (від англ. trash --- «сміття») в житті та мистецтві. **Тема видання.** Треш-культура на сьогодні виокремилася лише номінально. Існувала вона завжди, адже процес заперечення наступними поколіннями цінностей попередніх поколінь відбувається безперервно і діаметрально протилежно, як у маятнику Фуко. Наразі у стилі треш знімають фільми, створюють полотна, пишуть літературні твори. Віднести твір до цього стилю можна лише умовно, допоки нема достатньої кількості літератури з дослідження цього феномену, втім, він широко представлений в усіх засобах масової інформації та в житті кожного з нас. Змінилося лише те, що треш-культуру усвідомили. Це ми і намагатимемося показати у нашому виданні. Саморозповсюдження -- найцікавіша особливість треш-культури. Одні її елементи стимулюють розвиток інших. Наприклад, якщо ти молодий і почав палити, то скоріш за все і вживатимеш алкоголь. У Європі треш-культура почала розповсюджуватися з кінця 40-х років. Набравши обертів, в середині 90-х вона дісталася і до країн колишнього СРСР. Сьогодні ми є свідками її розквіту у всьому світі, зокрема і в Україні. \[77\]. Думка авторів сайту www.globaltrash.com.ua більш нейтральна. На початку ХХІ століття, коли традиційна академічна культура перетворилася на огидну травесті, закам'янілу в рігор мортіс. Вона, втім, пом'якшується похвилинними осередками корупції -- і єдиною життєздатною культурою можна назвати культуру без традицій і авторитетів -- культуру для бідних. Треш-культуру. Поняття «треш-культура» виникло в Америці для позначення культури «білих покидьків» (уайт треш) -- американців білої раси, нездатних адаптуватися до європеїзованого американського мейнстріму Поступово під треш культурою стали розуміти відмову від традицій, наївність і приниження неосвіченого халтурника, стурбованого в основному (або тільки) швидким заробітком. Появу треш культури слід віднести до 30-х років -- черговий бум друкарства викликав до життя десятки барвистих журналів містичного або авантюрного змісту, з назвами на зразок «Дивовижні історії» та незмінними напіводягненими жінками на обкладинках. Журнали ці давали хліб кільком чудовим письменникам, з яких найвідоміші -- Х. Ф. Лавкрафт і Роберт Ховард, автор Конана. Ця гілка треш культури проіснувала до кінця 1950-их під ім\'ям Sci-Fi (за неадекватним перекладом як наукова фантастика). Наукова фантастика не вважалася літературою, культурній людині зізнатися у читанні фантастики означало втратити лице. Цінності і традиції академічної літератури в науковій фантастиці постійно ігнорувалися, при тому що талановитіший був автор, то старанніше, найчастіше, він ігнорував існуючі в «великій культурі» конвенції. Наукова фантастика нагадувала гетто для скажених. Будь-яка сила, що протистоїть культурі, -- юродива. Ближче до кінця її самостійного існування, фантастика стала контркультурою -- вона протиставила себе культурі. Для цього субкультура виробила механізми рефлексії і критики культурного процесу. Фантастика злилася в єдине ціле з контркультурою бітників та хіпі, і потрапила з ними в колективне небуття під кінець 1960-х. Сьогодні вона переживає друге народження. Важко побачити красиве в потворному. Тим більше, коли це красиве розкривається в образі одноокого монстра чи маніяка-ґвалтівника з качаном кукурудзи. Міксуючи символи, породжені маскультурою -- секс, насилля, тупий гумор, герої з фільму жахів -- діячі треш-жанру показують нам огидні вади суспільства. Трешове мистецтво (точніш -- «претензія на мистецтво») змушує замислитись над жорстокістю, недолугістю і абсурдною комічністю нашої капіталістичної реальності, доводячи до пародійного божевілля свої твори, перенасичуючи їх естетичними продуктами поп-індустрії. Наше дослідження не пропагує треш, ми намагаємося лише дослідити це явище та усвідомити його. Треш-культура багатогранна, як і канонічна культура. У нашому виданні ми спробуємо показати цю багатогранність. Це не оруелівська година ненависті --- кожен зробить власні висновки з прочитаного. **Періодичність видання** -- один раз на місяць. **Назва видання** співзвучна наріжному поняттю психоаналізу німецького психіатра Зігмунда Фрейда. За З. Фрейдом, людська психіка складається із трьох шарів: потужний нижній пласт Несвідомого (Es), який зосереджує в собі тваринні інстинкти, приховані бажання, егоїстичні потяги, верхній пласт Надсвідомого (Über-ich), що являє собою соціальні установки -- виховання, моральні цінності, совість, сором тощо, та середній пласт, що балансує між верхнім та нижнім -- Его (Ich) -- частина людської особистості, що усвідомлюється як Я і перебуває в контакті з довкіллям за допомогою сприйняття. Я здійснює планування, оцінки, запам'ятовування та реагує на вплив фізичного та соціального оточення. Воно намагається врівноважити вічну боротьбу Несвідомого з Надсвідомим. Із самого малечку дитину піддають соціальному насиллю -- вихованню. Дитина опирається нав'язуваним їй нормам, але вона їх прийме, щоб соціалізуватися та стати повноправним членом спільноти. Але її тваринний темний бік не даватиме спокою протягом усього життя, якою би соціальною не була людина, в екстремальній ситуації раціональне мислення відключається. Коли людина потрапляє до натовпу, її поведінка змінюється кардинально, вона діє стихійно і хаотично, піддаючись невідомому механізму впливу, невербальній, нераціональній «душі натовпу». І так поведе себе кожен. \[57\]. Треш, власне, і є породженням сфери Несвідомого людини. Як і Несвідоме, він завжди поряд і його треба просто визнати і зрозуміти. **Слоган видання.** «Кожна нормальна людина насправді нормальна лише почасти» (З. Фрейд). Такий слоган відповідає концепції видання і концепцції психоаналізу З. Фрейда. **Мета видання ---** осмислення різних аспектів треш-культури, показати темний бік медалі української та світової культури. Треш, незважаючи на свою химерну і деколи жахаючу природу, втім, переслідує такі самі цілі, як й інші стилі мистецтва, проте використовує для цього геть інші, меметичні та провокаційні інструменти. Видання покликане стати дискусійним клубом, до якого будуть залучені лідери треш-культури в її різних царинах (кіно, музика та ін.), пересічні шанувальники трешу, а також культурологи, психологи, соціологи, представники інших культурних течій. **Завдання видання:** ідентифікувати українських треш-художників та кінематографістів, подавати серії зразків зарубіжного треш-мистецтва, які зазвичай користувачі передають одне одному через інтернет-пейджери, поштою та в коментарях до записів у блогах, створити видання для зламу стереотипів у сприйнятті тих чи інших явищ. **Суспільна користь видання** полягає в тому, що проговорення проблематики трешу матиме психотерапевтичне значення для тих, хто захоплюється такими формами культури. **Рубрикація видання.** Рубрики у виданні будуть непостійні, що залежить від концепції кожного номера. У кожній рубриці буде висвітлений андеґраундний аспект у таких напрямах: «Кінорецензія» -- рецензія на треш-фільм. «Кіно» -- аналітична стаття про певний напрям кіно. «Фотографія» -- матеріал, що міститиме роботи фотохудожника, інтерв'ю з ним або (і) опис робіт. «Графіті» -- фото та опис стріт-арту як найочевиднішого зразка «сміттєвої культури» «Скульптура» -- матеріал про роботи скульптора, що працює в стилі треш: використовує незвичайні матеріали для скульптур, надає їм незвичайного значення чи вигляду тощо. «Живопис» -- стаття про художників, чиї роботи переповнені іронією. Наприклад, таких, що працюють у стилі «жлоб-арт» -- дуже ментальному для українських субкультур стилі. «Музика» -- стаття про фрік-виконавців: або вони виконують занадто ексцентричну музику, або створюють дивні образи. «Телебачення» -- рубрика про телепередачі та телеведучих на сучасному українському телебаченні. «Преса» -- вирізки з газет, навмисно поєднані певним чином або шокуючі поза контекстом. «Жорстокий побут» -- фото розділ про недоречності у побуті: вимикач у шафі, східці, що ведуть у стелю тощо. «Політика» -- цитати відомих державних діячів та сатиричні статті на політичну тематику. «Література» -- огляд книжок трешового стилю. «Дивина!» -- про найхимерніші та найпровокативніші явища треш-мистецтва. **Смислові відмінності видання від видань-конкурентів** залежать від невеликої кількості конкурентів, що дозволить уникнути смислових перетинів та повторів. Російськомовний ROTT виходить нерегулярно. Двомовний Друшлаг переслідує іншу мету -- дослідження всього спектру візуальної комунікації, хоча деякі матеріали звідти можуть перегукуватися з нашим електронним журналом. Дніпропетровський «Наш» вже не виходить. «Бійцівський клуб» занадто специфічний за тематикою (анархізм, опір системі, масові заворушення та повстання), щоб конкурувати. «Art Portfolio» зосереджений на фотографії. Електронний журнал (езин) «Es» --- це не пропаганда «сміття в головах», а навпаки, інтелектуальна «профілактика» і «терапія» треш-культури. **Інтерактивність видання** стовідсотково забезпечується через соціальні мережі «Facebook», «Вконтакте», «Livejournal», сайт issuu.com, а також через сайт з посиланням на ідентифікаційні номери та імена інтернет-пейджерів, адресу електронної пошти та систему рахівників, які реєструють відвідуваність сайту та географію відвідувачів. **Жанристика матеріалів:** аналітична стаття, рецензія, огляд, фоторепортаж. **Мова видання:** українська з використанням інтернет-сленгу. **Приклад: Художньо-графічна концепція видання** Обсяг видання -- до 80 сторінок. Формат сторінки -- 240×300 мм. Основні матеріали, ліди, врізи, заголовки, підзаголовки, довідкова інформація, колонки, текстівки, фото. Колірна схема -- RGB. Шрифтові гарнітури \[92\]: Для заголовків -- Days 34 pt, 36 інтерліньяж, тип розташування по вертикалі в текстовому блоці -- ascent, накреслення -- regular, normal, автор шрифту -- merlinni.j.ru з merlinni.com та Олексій Маслов зі snob.ru. Для підзаголовків -- Philosopher 12 pt, 11,977 інтерліньяж, тип розташування по вертикалі в текстовому блоці -- x-heihgt, накреслення -- allcaps, normal, автор шрифту -- lemonad.lj.ru з jovanny.ru та Еріко Лебеденко з ericolebedenco.com. Для текстівок та маргіналій -- адобівський Myriad Pro 11 pt, 11,977 інтерліньяж, тип розташування по вертикалі в текстовому блоці -- x-heihgt, накреслення -- smallcaps, condenced, шрифт системний, автори -- Роберт Слімбах та Керол Твомблі. Для основного тексту -- Myriad Pro 11 pt, 11,977 інтерліньяж, тип розташування по вертикалі в текстовому блоці -- x-heihgt, накреслення -- regular, normal. Вигляд тексту оптимізується ще й завдяки висячій пунктуації. Абзацні відступи -- по 5 мм. []{#_heading=h.1ksv4uv.anchor}Ілюстративність видання -- 70%. **Маркетингова концепція видання** Оскільки видання розповсюджується безкоштовно завдяки меметичності інформації, яку поширює, і не коштує авторам нічого, окрім власних зусиль, виданню не потрібний ані стартовий капітал, ані прибуток. Втім, фактор прибутковості відкидати не обов'язково. За умови справної періодичності виходу номерів, видання може розмістити рекламу інтернет-магазинів, арт-студій та інтернет-ресурсів. Аудиторія видання: молодь (18-30 років), користувачі Інтернету. Реклама видання здійснюватиметься через соціальні мережі «Facebook», «Вконтакте», «Livejournal», сайт issuu.com, а також через сайт видання з посиланням на ідентифікаційні номери та імена інтернет-пейджерів, адресу електронної пошти. Тема видання практично невичерпна і охоплює безліч стилів та жанрів мистецтва, і ледь не всі аспекти буденного життя. []{#_heading=h.44sinio.anchor}Видання матиме сайт з доменом es.tk. **Етапи розробки концепції книжкового видання** Книжкове видання починає існування не з першим екземпляром, що вийшов з типографії, а набагато раніше. Її обличчя спочатку вимальовується в уяві авторів, художників, видавців. Обличчя книги, її композиція та зображальний ряд виникає і втілюється в оригіналах, художньо-технічному проекті, композиційно-графічній моделі, макетах. Один з видатних книгознавців М. А. Рубакін на початку ХХ століття запитав: «Хто автор роману? А хто справжній автор книги?». І відповів: «Автор роману -- той, х то його придумав, а справжній автор книги не лише письменник, але й видавець, і складач, і метранпаж (старший складач друкарні, що відповідає за друкарське оформлення, верстальник), і друкар\... Створення книги належить не особі, а особистостям, колективній праці»[^4^](#fn4){#fnref4.footnote-ref}. Перелічені фахівці друкарської справи кожний на своєму місці перетворює оригінал у друкований твір, і від якості праці кожного із них залежить кінцевий результат. Першими художниками-конструкторами книги були Л. Лисицький, О. Родченко, О. Ган, С. Телінгатер, М. Сідельніков. Ці майстри книги не лише створили багато чудових книг, які вирізнялися художньою неповторністю у застосуванні друкарських матеріалів та фотографії, але й заклали основи для розуміння таких важливих принципів, як врахування «соціального замовлення» у проекті, системний підхід до розробки комплексних об'єктів (серійні, багатотомні видання, фірмовий стиль) Початком створення книжкового видання можна вважати час, коли авторський оригінал надходить на художньо-технічне та поліграфічне опрацювання. Видатний художній редактор Володимир Васильович Пахомов виділив два етапи процесу творення книги [^5^](#fn5){#fnref5.footnote-ref}: 1\. Видавничий етап -- установлення композиційних основ книги та засобів її оформлення, створення оригіналів оформлення та розробка деталей композиції. 2\. Поліграфічний етап -- виготовлення друкарських форм, друкування накладу, брошурувально-палітурні роботи. В основі видавничого етапу лежить процес режисури книжкового видання. Звісно, режисура книги значно відрізняється від режисури періодичного видання. Тематика книжкового видання. як правило, єдина. Композиція і оформлення повинні найповніше відображати зміст твору, тип видання і його читацьке призначення. В книзі всі елементи повинні складати єдине ціле відповідно до закономірностей співрозмірних відношень та ритмічного руху -- не лише сюжетно-декоративно-образотворчі (ілюстрації, зовнішнє оформлення, декор), але й шрифт, поля, формат. Але одночасно необхідно вирішувати матеріально-технічну проблему, що полягає у доборі матеріалів та способів відтворення, друку та брошурування і впливає на характеристики внутрішніх елементів видання. Отже, режисура книги включає наступні етапи (Рис. 2): - вибір формату, що відповідає тематиці; - формулювання системи ілюстрування, встановлення відповідності між текстовими та зображальними матеріалами; - добір відповідних шрифтів, прикрас, засобів оформлення допоміжної інформації; - співвідношення між задрукованими частинами сторінки і білим простором; - оформлення обкладинки і титульних елементів; - з'ясування системи орієнтації, пошуку. Рис. 2. Етапи режисури книжкового видання. Художник, коли починає працювати над книгою, перш за все звертає увагу на основні вимоги краси в книзі: відповідність формату; якість, поверхню і колір паперу; розміщення тексту на сторінці; розподіл і співвідношення заповнених і порожніх площин, на шрифт, на пагінацію, брошурування тощо. Книга може стати твором мистецтва без жодної оздоби, і, навпаки, всі прикраси нічого не варті, якщо не враховані основні закономірності оформлення. Видатний вчений О. Сидоров ще у 1921 році висловив думку, що в мистецтві книги найцінніше -- організація матеріалу, і що книга, бездоганно зроблена, не потребуватиме жодних зовнішніх оздоб. Це відображає думку теоретиків книжкового мистецтва початку ХХ ст., що архітектура й книжкове оформлення мають не лише зовнішню схожість деяких рис, але й спільне в самих виражальних засобах і в способі впливу на глядача. Пізніше ця думка дістає визнання й поширення. Вона знаходить своє вираження в назві книги Л. Гессена «Архітектура книги». Її автор вважав, що композиційні основи споріднюють книгу з архітектурою, тому і знання з книжкового мистецтва він подає у вигляді трьох основних розділів:1) будівельні матеріали, з яких компонується книга; 2\) частини споруд -- елементи книги; 3\) споруда в цілому -- книжкова форма. Зі слів О. Бенуа можна дійти важливого висновку про існування специфічного художнього архітектурного образу книги, який