Основи трудового права України

Основи трудового права та особливості регулювання праці медичних працівників

• Конституція України гарантує право на працю та інші пов'язані права, наприклад, на підприємницьку діяльність, відпочинок, страйк та соціальний захист.
• Предметом трудового права є трудові відносини, які виникають у процесі реалізації людиною своїх здібностей у трудовій діяльності.
• Трудове право є окремою галуззю права України, яка регулює відносини, що виникають під час реалізації особою права на працю.
• Трудове право, як і будь-яка інша галузь права України, має свої джерела — форми зовнішнього вираження правових норм.

Джерела трудового права та Кодекс законів про працю (КЗпП)

• Трудове право є стабільною галуззю права з великою нормативною базою, яка визначає його основні джерела – нормативно-правові акти.
• До нормативно-правових актів належать Конституція України та закони, такі як «Про зайнятість населення», «Про колективні договори і угоди», «Про охорону праці» та інші.
• Міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, складають особливе джерело трудового права, зокрема Україною ратифіковано близько 50 конвенцій спеціалізованого органу ООН з питань праці.
• У трудових колективах здійснюється нормотворча робота з прийняття локальних норм (правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про преміювання, колективні договори, накази).
• Найвищою формою систематизації законодавства вважається кодифікація, а однією з форм систематизації норм трудового права є КЗпП, що є найзмістовнішим нормативно-правовим актом, який регулює трудові відносини працівників.
• КЗпП містить преамбулу, 18 розділів та 265 статей.
• Структура Кодексу законів про працю включає розділи: Загальні положення, Колективний договір, Трудовий договір, Забезпечення зайнятості звільнених працівників, Робочий час, Час відпочинку, Нормування праці, Заробітна плата, Гарантії і компенсації, Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності, Трудова дисципліна, Охорона праці, Праця жінок, Праця молоді, Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням, Індивідуальні трудові спори, Професійні спілки, Трудовий колектив, Державне соціальне страхування, Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Колективні та трудові договори: процедура складання

• Колективний договір відіграє особливу роль у локальному регулюванні суспільних відносин, які виникають у процесі використання праці працівників за наймом, особливо у виробничих, трудових, соціально-економічних відносинах та узгодженні інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів.
• Порядок укладання колективних договорів (угод) визначається Законом України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. та КЗпП.
• Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.
• Колективна угода є нормативним актом, який регулює ті самі відносини, що і колективний договір, але на державному, регіональному чи галузевому рівні.
• Сторонами генеральної угоди є професійні спілки, що об'єдналися для ведення колективних переговорів і власники чи уповноважені ними органи, що об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди.
• Положення колективного договору поширюються на всіх працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки.
• У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо змін в організації виробництва і праці, забезпечення продуктивної зайнятості, нормування та оплати праці, встановлення соціальних гарантій, режиму роботи, умов і охорони праці.
• Чинне законодавство України визначає трудовий договір як угоду між працівником і власником підприємства, згідно з якою працівник зобов'язується виконувати роботу з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати заробітну платню та забезпечувати умови праці.
• Трудовий договір відрізняється від колективного сторонами, порядком укладання, здійсненням контролю за його виконанням, метою і змістом, оскільки він регулює відносини окремого працівника.
• За загальним правилом учасником трудових правовідносин може бути особа, яка досягла 16-річного віку, а як виняток - з 15-річного віку або учні з 14-річного.
• Основні права та обов'язки сторін поділяються на безпосередні (визначаються сторонами) та похідні (передбачені в законодавстві), у тому числі необхідні умови, без яких договір не буде укладено, та додаткові умови.

Оформлення трудових відносин з медичним персоналом

• У закладах охорони здоров'я особлива увага приділяється правовідносинам, що укладаються з найманими працівниками та зовнішніми спеціалістами, а оформлення трудових відносин є обов'язковим у вигляді трудового договору.
• Згідно з трудовим договором, медичний працівник зобов'язується виконувати визначену роботу, а роботодавець зобов'язується виплачувати йому заробітну плату та забезпечувати відповідні умови праці.
• Підставою для прийняття медичного працівника на роботу є його особиста заява у письмовій формі на ім'я керівника закладу охорони здоров'я, за результатами розгляду якої видається наказ про прийняття.
• Обов'язковим є дотримання письмової форми трудового договору під час організованого набору медичних працівників, при роботі в районах з особливими природними умовами, при укладенні контракту, при укладенні трудового договору з неповнолітніми тощо.
• Згідно зі статтею 24 КЗпП, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ про прийняття медичного працівника не були видані, але він був фактично допущений до роботи.
• Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, укладеним на певний строк за погодженням сторін або на час виконання певної роботи.
• Строковий трудовий договір укладається тоді, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін через характер роботи, умови її виконання або через інтереси працівника.
• У медичній галузі контракт може укладатися з керівником закладу охорони здоров'я, науковими співробітниками, іноземними спеціалістами, та його умови (термін дії, обов'язки та відповідальність сторін, оплата праці, організація праці) встановлюються за погодженням сторін.
• Під час працевлаштування майбутній медичний працівник повинен надати роботодавцеві документи, визначені чинним законодавством та ті, що підтверджують відповідність спеціальним кваліфікаційним вимогам (диплом, сертифікат, посвідчення про присвоєння категорії тощо).
• Роботодавець не має права вимагати від медичного працівника документи, які не є обов'язковими.
• Медичного працівника ознайомлюють з посадовими обов'язками, правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами праці, терміном випробування, що має бути викладена в наказі про прийняття на роботу та визначеною тривалістю.
• Термін випробування, згідно зі статтею 27 КЗпП, для медичних спеціалістів не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з профспілковим комітетом — шести місяців.
• Згідно зі статтею 26 КЗпП, випробування не встановлюють для осіб до 18 років, молодих працівників після закінчення професійних навчально-виховних закладів, молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів, інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи.
• Сумісництвом вважають виконання іншої роботи на умовах трудового договору на тому самому або іншому підприємстві у вільний від основної роботи час.
• Для роботи за сумісництвом не потрібна згода роботодавця за місцем основної роботи.

Переміщення та переведення на інше робоче місце в галузі охорони здоров'я

• Згідно зі статтею ЗІ КЗпП не допускається вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Відтак виникає поняття переміщення, переведення та зміна істотних умов праці.
• Переміщення — це доручення працівникові роботи на іншому робочому місці, у іншому структурному підрозділі у тій самій місцевості, на іншому механізмі в межах спеціальності.
• Переміщення не потребує згоди працівника, адже відмова від переміщення вважається порушенням трудової дисципліни (окрім випадків, коли така робота протипоказана медичному працівнику за станом здоров'я).
• Переведенням на іншу роботу вважається зміна спеціальності, кваліфікації або посаді, при цьому переведення можливе лише за згодою працівника, а відмова не є порушенням трудової дисципліни.
• Види переведень: постійні та тимчасові, в межах підрозділу або інше підприємство та з ініціативи власника або працівника.
• Тимчасове переведення медичного працівника на іншу роботу можливе тільки за його згодою і на строк до одного місяця для ліквідації надзвичайних наслідків.
• Без згоди не можна переводити вагітних, жінок з дитиною віком до 6 років, а також осіб віком до 18 років.
• Законодавчі зміни на підприємстві допускають зміну істотних умов праці при продовженні тієї ж спеціальності, про що працівника мають повідомити за два місяці.
• Ознаки переведення — це зміна спеціальності, зміна профілю структурного підрозділу працівника, зміна обсягу роботи, пільг та заробітної плати.
• Переміщення працівника в іншу місцевість можливе тільки з відома медичного працівника.
• Переведення на іншу постійну роботу має відбуватись із дотриманням порядку переведення та відповідними записами у трудовій книжці.

Відсторонення медичних працівників від роботи

• Згідно зі статтями 21 і 139 КЗпП, медичний працівник повинен виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку та розпорядження власника/уповноваженого ним органу та норм охорони праці.
• Згідно зі статтею 153 КЗпП, власник зобов'язаний забезпечувати безпечні умови праці та навчання працівників з питань охорони праці.
• Відсторонення від роботи можливе у разі появи на роботі у нетверезому стані, відмови від медоглядів та в інших випадках, передбачених законодавством, і передбачає позбавлення працівника можливості працювати на певний період.
• Під час терміну відсторонення трудові відносини тривають, але працівник тимчасово не допускається до роботи, а правомірність такого рішення може бути оскаржено.
• Строк відсторонення визначається до виконання ним дій по усуненню провини працівника.
• Додаткові підстави відсторонення та оплати цього періоду можуть передбачатись у контракті.
• У статті 17 Закону України «Про охорону праці» зазначено, що власник зобов'язаний відсторонити працівника, який ухиляється від медогляду.
• Відсторонення здійснюється власником або уповноваженим ним органом шляхом видання наказу.

Робочий час: поняття та види

• Робочий час — це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки (ст. 45 Конституції України).
• Тривалість робочого часу встановлена законодавством і регулюється локальними нормами.
• Поряд із загальним поняттям робочого часу розмежовують нормований і ненормований види.
• Нормований робочий час розділяється на робочий час нормальної тривалості (40 годин на тиждень), скорочений робочий час і неповний робочий час.
• Стаття 51 КЗпП регламентує тривалість скороченого робочого часу та особливості праці певних категорій робітників.
• Неповний робочий день або тиждень встановлюються за згодою між працівником і роботодавцем та на прохання певних категорій жінок.
• Надурочна робота та встановлений час понад норми звичайного робочого часу понад норми не допускаються.

Тривалість відпочинку та його види

• Час відпочинку — це встановлений законодавством час, упродовж якого працівники вільні від виконання трудових обов'язків та можуть використовувати його на власний розсуд (ст. 45 Конституції України).
• Види відпочинку: перерви в робочий день (для відпочинку та харчування), щоденний та щотижневий відпочинок, святкові та неробочі дні, відпустки.
• Тривалість перерви для споживання їжі не має перевищувати 2 годин та не входить в робочий час.
• Тривалість щотижневого безперервного відпочинку, згідно зі статтею 70 КЗпП, має бути не менше ніж 42 години.
• Окремими законодавчими актами та статтями КЗпП регулюється перелік святкових та неробочих днів праці в Україні.

Оплата праці та її складові

• Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовій формі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.
• Тарифна система оплати праці — оцінка праці залежно від кваліфікації, умов виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів.
• Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу згідно зі встановленими нормами праці у формах тарифних ставок/окладів та відрядних розцінок
• Додаткова заробітна плата — це винагорода за роботу, виконану понад встановлених норм за успіхи і винахідництво та особливі умови праці.
• Складовими виплат є заохочувальні та компенсаційні виплати.
• Існує дві форми оплати праці: грошова та натуральна. Основною є грошова форма.
• Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлює індексацію заробітної плати залежно від зміни індексу цін.
• Виплата заробітної плати здійснюється не рідше двох разів на місяць в робочі дні.

Дисциплінарна та матеріальна відповідальність у закладах охорони здоров'я

• За порушення трудової дисципліни до працівника може застосовуватись лише догана або звільнення (стаття 147 КЗпП).
• Згідно зі статтею 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявленні його вчинення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення дисциплінарного проступку.
• Рішення про стягнення приймається безпосередньо власником підприємства і уповноваженим ним органом (якому надано право приймати вищезгаданого працівника на роботу).

Наслідки за наявності таких порушень:

• систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків;
• прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
• появи на роботі у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);
• вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду (стаття 40 КЗпП).
• Індивідуальна матеріальна відповідальність, зокрема виплата повної чи часткової компенсації за пошкоджене майно підприємства чи установи.

Колективна матеріальна відповідальність

• Встановлюється за згодою виборного органу первинної профспілки (профспілковим представником).
• Письмовий договір про колективну матеріальну відповідальність укладають між закладом і всіма членами колективу.

Основи трудового права в Україні, предмет та джерела. Конституційні гарантії права на працю та соціальний захист. Регулювання трудових відносин та нормативно-правові акти.