Виникнення килимарства та особливості українського килима PDF
Document Details
Uploaded by Deleted User
Tags
Summary
This document explores the origins and unique characteristics of Ukrainian rugs. It details the historical development of rug-making in Ukraine, encompassing the use of different materials and techniques throughout history. The document covers various aspects and influences on traditional Ukrainian rug-making techniques, including their aesthetic and cultural significance.
Full Transcript
**ВИНИКНЕННЯ КИЛИМАРСТВА ТА ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО КИЛИМА** З найдавніших часів килими відігравали важливу роль у господарстві і побуті, їх широко використовували для опорядження житла, виготовлення одягу, в господарських і обрядових діях. Перші відомості про ткацтво на українських землях сягают...
**ВИНИКНЕННЯ КИЛИМАРСТВА ТА ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО КИЛИМА** З найдавніших часів килими відігравали важливу роль у господарстві і побуті, їх широко використовували для опорядження житла, виготовлення одягу, в господарських і обрядових діях. Перші відомості про ткацтво на українських землях сягають періоду трипільської культури. Археологічні знахідки того часу: значна кількість ткацьких знарядь для прядіння, деталі первісних верстатів, відбитки тканини на кераміці свідчать про використання рослин, вовни, а також володіння технікою переробки текстильної сировини вже в ІІІ -- ІІ тис. до н.е. Найдавніша літописна згадка про килими на Русі походить з 997 року. Найбільше піднесення давнього килимарства відбулося у Х-ХІ ст., коли килими використовувалися в оздобленні праслов'янських язичницьких храмів. Стіни тодішніх храмів, де стояли скульптурні зображення богів-ідолів, покривали завісами із дорогих килимів. Килимові вироби в Україні мали різні назви. Найдавнішою була назва ковер, яка згадується в писемних джерелах з княжих часів. Назва килим з'явилася на початку ХІІ ст. На думку дослідників, тканинам із назвою ковер XVI -- XVIII ст. був притаманний квітчастий орнамент, килимам -- геометричний, смугастий. Значне виробництво килимів в Україні припадає на другу половину XVI і XVII ст. Килими на той час виготовляли, крім домашнього виробництва, в основному в килимарських цехах, спеціально організованих фабриках, а також при жіночих монастирях. У Києво-Печерській лаврі протягом XVII ст. діяла килимарська майстерня, в якій виготовляли ворсові килими. Використання килимів було обумовлено побутовими потребами, а також кліматичними, географічними та етнографічними особливостями окремих регіонів. Протягом всього історичного розвитку український народний килим набув різноманітних художніх форм, стильового та колористичного розмаїття. Функції килимів не були весь час сталими і змінювалися залежно від соціально-економічного життя народу. Ними прикрашали вівтарі, кімнати для цінного начиння у церквах та монастирях, стіни жител; застеляли столи, ліжка, скрині, лави; їх клали на долівку; взимку ними накривали худобу, сани, а влітку -- вози. У святкові дні килими розвішували у хаті на жердках, розстеляли на парканах, дахах будинків; використовували при зустрічах знатних гостей. Килим був невід'ємним атрибутом у весільних та похоронних обрядах. У багатьох сім'ях, коли дівчина виходила заміж, їй у придане давали килим. В Україні побутували різні види килимових виробів: килими, коци, ліжники, залавники, запаски, скорци, верети, бегаси тощо. Сировиною для виготовлення килимів здавна слугувала овеча вовна, льон та коноплі. Для основи брали здебільшого зсукану конопляну, лляну (інколи вовняну) пряжу, а на піткання йшла чиста вовна, що фарбувалася рослинними барвниками. Ткалися килими ручним способом на вертикальних рамах (кроснах, розбоях) або горизонтальних ткацьких верстатах. Семантичні засоби -- один з найважливіших і найхарактерніших змістових компонентів українського народного килимарства. В найдавніших геометричних килимах закодована інформація прадавніх праслов'янських язичницьких уявлень, система оберегової, заклинальної символіки. Найпоширенішими тут бувають знакові елементи: пряма лінія - земля, хвиляста лінія -- вода, ромб -- поле, ромб з однією чи декількома крапками -- засіяне поле, ромб з розгалуженнями -- родюче поле. Найпоширенішими символами килимів з рослинною орнаментикою є: Древо Життя -- символічна модель будови Всесвіту (підземне царство, земне буяння, космос); вазон з квітами символізує врожай, добробут, заможність; птах -- небесний посланець, оберіг родинного кола, якщо два птахи один проти одного -- символ дружби, кохання і єднання; соняшник -- знак сонця, добра, тепла; калина -- символ кохання; виноград -- радість родинного щастя; квітковий віночок символізує сімейну злагоду і любов. Безліч квіткових мотивів на тлі одного килима передає пишність, красу природи, її цвітіння. Килими з геометричним орнаментом ткали по всій Україні, але найбільшого поширення вони набули в західних областях. Рослинні килими найпоширеніші в Центральній Україні, а також на Поділлі, Волині і в південних районах України. У різних регіонах України народне килимарство за довгий час розвитку набуло самобутніх рис. На Поділлі виготовляли килими-залавники з традиційними орнаментами, що складалися з розміщених у ряд по горизонталі великих мотивів -- вазонів. На Поліссі побутували килими з геометричними рослинними композиціями, в яких використовували антропоморфні та зооморфні мотиви. Окрему групу складають поліські килими з орнаментальними мотивами, які мають назву «козак», «волове око». В Західному Поліссі виготовляли також килимові вироби в різноманітні смуги, що мали назви: килимки, киліми, рядна, пасяки. На Слобожанщині великого розвитку набуло виробництво ворсових килимів-коців, волохатих із ворсом попон для накривання коней тощо. Коци відзначалися довгим ворсом та красою геометрично-рослинних мотивів. Характерними килимовими виробами на Буковині були килими-скорци, налавники. Вузькі й довгі килими скорци призначалися для оббивання стін за лавками. Цей тип килимів не мав кайми, а вся його площа розмежовувалася орнаментальними смугами із ромбів, хрестів, восьмикутних розеток, складних гачкоподібних фігур тощо. Відомо, що найвищий розквіт нашого килимарства припадає саме на XVIIІ -- першу половину ХІХ ст. Гребінна техніка виконання давала можливість виконувати найскладніші форми рослинної орнаментики з двобічним ефектом візерунка. Вона найдавніша на Україні. Виготовлені в такий спосіб речі являли собою цупку грубу вовняну тканину полотняного переплетення. Нитки піткання клали не суворо горизонтально, а вільно змінювали напрямок відповідно до малюнка. Для ущільнення ниток піткання застосовували спеціальний молоток-гребінець (гребінку), завдяки чому техніка отримала свою назву. Двобічного ефекту домагалися завдяки кольоровому пітканню, яке прокладалося між нитками основи відповідно до візерунка. В малюнках таких килимів переважають зображення великих квітів, розміщених на полях окремими мотивами, або зібраних у пучки гілок чи букетів. Загальний колорит рослинного твору значною мірою залежить від розфарбування тла. В найстаріших зразках Лівобережжя переважає світле тло -- жовте, світло-сіре, голубе, світло-зелене. Кайма, як правило, має забарвлення протилежне тонові основного поля. Проте в килимах XVIIІ ст. кайма ще не відіграє великої ролі, її або немає, або замість неї - вузький бережок із зубчатої смужки. До такої групи середини XVIIІ ст. належить килим з поховання гетьмана Данила Апостола з села Великі Сорочинці. На жовтому тлі зображено великі червоно сині квіти: він без кайми, в центрі -- стилізоване невелике зображення двох двоголових орлів. Візерунки квіткових килимів Полтавщини здебільшого орієнтовані вертикально. Орнамент формується з окремих мотивів, розміщених прямими вертикальними й горизонтальними рядами. Наприкінці XVIIІ ст. з'явилися килими з бароковими композиціями, що відзначалися динамічністю малюнка, побудованого часто симетрично від центру поля. Складовою частиною їх є кайма, що здебільшого відокремлюється від центрального поля гнучким обрамленням. Такі композиції на українських килимах є результатом впливу стилю бароко, поширеного в той час і на Україні. До такої групи можна віднести й килим першої половини XІХ ст. Його центральна композиція розташована в бароковому резерві, в центрі якого пишні стилізовані квіти. Кайма у вигляді хвилястої гілки з квітами. У стилізованому рослинному орнаменті цього килима на чільному місці розташовані розгортки і розрізи квітки та бутона троянди, жоржини, тюльпана, гвоздики та ін. Серед килимів XVIIІ -- першої половини ХІХ ст. є композиції з одним великим рослинним мотивом. Таке трактування має килим без кайми -- на темно-коричневому тлі в центрі розташовано квіткову стилізовану композицію, подану в розрізі, від якої по всьому полю відходять квіти тюльпанів на довгих тонких стеблах. Вивчаючи історію українського килимарного мистецтва, маємо підстави говорити про велику різноманітність композицій і орнаментальних мотивів, виконаних з повним знанням матеріалу та високим почуттям краси. В них втілено велику творчу силу нашого народу. Свій внесок у розвиток українського килима зробили видатні художники України: Прядка В.М., Володимирова О.І., родини: Бабенків, Литовченків, Шнайдерів, Пілюгіних. ЕКилим це тканий, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін тощо. Килимарство -- один із найважливіших видів прикладного мистецтва мусульманського світу. Ручне килимарство існує з тих часів, коли люди навчилася виробляти прядиво і тканини з волокнистих матеріалів. *Батьківщиною килимарства є Персія (сучасний Іран).* Історики вважають, що тодішні східні кочівники ткали щільні теплі полотна, щоб мати можливість швидко облаштувати житло. В умовах кочового життя ці полотна захищали від вітру й піщаної бурі, дозволяли розділити приміщення на житлові зони чи прикрасити його. Мистецтво килимарства арабських майстрів передавалося від покоління до покоління і вважалося за найдорожчу сімейну цінність. Спочатку килими ткали вдома для особистого користування або в подарунок. Улюбленими декоративними мотивами на цих виробах були фантастичні птахи й тварини, рослинні й геометричні орнаменти. Назва **«перський килим»** збереглася за виробами, створеними в сучасному Ірані --- території, що входила до складу давньої Персії. У Корані сказано, що світ був створений Аллахом за 6 днів. Спочатку в нескінченності порожнього Всесвіту виникли 7 небес і спалахнули світила, а потім під ними прекрасним килимом була розстелена земля, придавлена для міцності горами. Тому килим асоціюється на Сході з міні-моделлю земного раю. Без нього неможливо уявити жодну мусульманську оселю, а рівень добробуту визначається кількістю та якістю килимів. Історія східного килима нерозривно пов'язана з історією давньої Персії. Ткати килими перси вміли ще понад дві з половиною тисячі років тому. Історія зберегла для нас розповідь про перший шедевр перських майстрів --- *«Весняний килим» царя Хорова І*, сплетений ще у VІ ст.. на честь перемоги персів над римлянами та завоювання Аравійського півострова. Такий килим був ознакою влади, а його краса символізувала божественне походження. За розміром килим був величезним -- 122 м завдовжки, ЗО м завширшки. Але найціннішим був візерунок цього килима. Земля була вишита золотими нитками, вода -- із прозорого коштовного каміння, квіти та плоди на деревах -- із самоцвітів. Перекази оповідають, що, коли цей килим розгортали, відчувалася свіжість весняного повітря. Коли в Персії провідною релігією став іслам, зображення живих істот було заборонене. Орнаменти килимів «заговорили» мовою символів і абстрактних образів. Від 1038 до 1194 р. Персія перебувала під владою турків, які мали власну культуру килимарства, і в той час відбувався обмін навичками та прийомами килимарства. У XV ст. в часи династії **Сефевідів** новою столицею Персії стало місто Ісфахан. У ньому та багатьох інших містах були стороні державні майстерні, де вмілі майстри створювали справжні шедеври килимового мистецтва. Релігійна заборона на зображення тварин і птахів була знята, виробництво килимів перетворилося на одне із основних джерел доходу скарбниці. У Європі перські килими стали дуже популярними, за ними споряджалися торгові експедиції. Сьогодні Іран є провідним постачальником витворів килимарства Кум, Наїн, Тебріз, Ісфаган, Габе --- у кожному з цих міст є свої секрети майстерності й самобутні художні традиції, що полягати, у якості сировини, способах плетення, кольоровій гамі, специфіці орнаментів та ін. Вважається, що тільки іранські майстри підтримують. на високому рівні всі характеристики своїх килимів. Майстер ніколи не повторює візерунка у своїх виробах, хоча загальні елементи зберігаються, і за ними можна судити, у якій місцевості зроблено килим. Краса і якість перського килимарства відома в усьому світі, адже воно --- взірець гарного смаку.