Західне виконавське мистецтво

Західне виконавське мистецтво Докладніше: Європейське мистецтво Див. також: Антитеатральність\[en\] Починаючи з VI століття до нашої ери, у Греції розпочався класичний період виконавського мистецтва, започаткований такими трагічними поетами, як Софокл. Ці поети писали п\'єси, які в деяких випадка...

Західне виконавське мистецтво Докладніше: Європейське мистецтво Див. також: Антитеатральність\[en\] Починаючи з VI століття до нашої ери, у Греції розпочався класичний період виконавського мистецтва, започаткований такими трагічними поетами, як Софокл. Ці поети писали п\'єси, які в деяких випадках використовували танець (див. Евріпід). З епохи еллінізму починається широке поширення комедії. Однак до 6 століття нашої ери західне виконавське мистецтво в основному закінчилося, оскільки почалися Темні століття. Між 9-м і 14-м століттями виконавське мистецтво на Заході обмежувалося релігійними історичними постановками та мораліте, організованими Церквою під час святкування свят та інших важливих подій. Відродження Докладніше: Відродження У 15 столітті виконавське мистецтво, як і мистецтво загалом, відновилося з початком Відродження в Італії та поширилося завдяки європейським п\'єсам, деякі з яких включали виконання танців; перше використання терміну «ballo» приписують Доменіко да П\'яченца (в «De Arte Saltandi et Choreas Ducendi»), який використовував його замість терміну «danza» (танець) для своїх «baletti» або «balli». Термін згодом перетворився на Балет. Вважається, що першим балетом як таким був комічний балет королеви\[en\] Бальтазара де Божойе\[en\] (1581). Трупа комедія дель арте на возі, художник Ян Міель\[en\], 1640 рік До середини 16 століття комедія дель арте стала популярною в Європі, започаткувавши використання методу імпровізації. У цей період також з\'явилася Єлизаветинська маска, форма розваги, яка включає музику, танці та вишукані костюми, а також професійні театральні компанії в Англії. П\'єси Вільяма Шекспіра наприкінці 16 століття розвинулися з цього нового класу професійного виконання. У 1597 році було виконано першу оперу «Дафна\[en\]», і протягом XVII століття опера швидко стала улюбленою розвагою для аристократії в більшій частині Європи, а згодом і для значної частини населення всієї Європи. Сучасна епоха Створення просценіуму в Італії в 17 столітті започаткувало традиційну форму театральної сцени, яка зберігається донині. Тим часом в Англії пуритани заборонили акторство, що призвело до припинення виконавського мистецтва, яке тривало до 1660 року. Після цього періоду жінки почали брати участь як у французьких, так і в англійських виставах. Французи запровадили офіційне навчання танцям наприкінці 17 століття. Також у цей час в американських колоніях були поставлені перші п\'єси. У 18 столітті поява популярної опери буфа принесла оперу в маси як доступну форму вистави. «Весілля Фігаро» і «Дон Жуан» Моцарта є визначними пам\'ятками опери кінця XVIII століття. На рубежі XIX століття Бетховен і романтичний рух започаткували нову еру, яка привела спочатку до вистав жанру великої опери, а потім до музичних драм Джузеппе Верді та «гесамткунстверка\[en\]» (повного витвору мистецтва) опер Ріхарда Вагнера, що веде безпосередньо до музики 20 століття. Вацлав Ніжинський виконує танець в ролі Фавна в L\'après-midi d\'un faune\[en\] (1912) 19 століття було періодом зростання виконавського мистецтва для всіх соціальних класів, технічного прогресу, такого як впровадження газового освітлення в театрах, бурлеску, танців менестреля та вар\'єте. Жінки досягли великих успіхів у балеті, мистецтві, в якому раніше домінували чоловіки. Танець модерн виник наприкінці 19 і на початку 20 століття у відповідь на обмеження традиційного балету. Поява «Російських балетів\[en\] Дягілєва» (1909--1929) здійснила революцію в балеті та сценічному мистецтві загалом у всьому західному світі, головним чином завдяки наголосу Дягілєва на співпраці, яка об\'єднала хореографів, танцюристів, сценографів/художників, композиторів і музикантів разом, щоб відродити та зробити революцію в балеті. «Система» Костянтина Станіславського здійснила революцію в акторській майстерності на початку 20-го століття і продовжує справляти великий вплив на акторів сцени та кіно донині. У цей період на сцені були представлені як імпресіонізм, так і сучасний реалізм. З винаходом кінокамери наприкінці 19 століття Томасом Едісоном і розвитком кіноіндустрії в Голлівуді на початку 20 століття фільм став домінуючим засобом вистави протягом 20 і 21 століть. Ритм-енд-блюз, культурний феномен чорної Америки, став популярним на початку 20-го століття, вплинувши на низку пізніших популярних музичних стилів у всьому світі. Вистава сучасного вуличного театру в Ла-Шо-де-Фон У 1930-х роках Жан Розенталь\[en\] представив прототип того, що згодом стане сучасним сценічним освітленням\[en\], змінивши природу сцени, в той час, як бродвейський мюзикл став видатним явищем у Сполучених Штатах.