Місцеві фінанси

Місцеві фінанси План 1. Місцеві фінанси, їх роль і значення для розвитку територій. 2. Система місцевих фінансівУкраїни. 3. Доходи місцевих бюджетів, їх структура. 4. Видатки місцевих бюджетів, їх характеристика....

Місцеві фінанси План 1. Місцеві фінанси, їх роль і значення для розвитку територій. 2. Система місцевих фінансівУкраїни. 3. Доходи місцевих бюджетів, їх структура. 4. Видатки місцевих бюджетів, їх характеристика. 5. Бюджетне регулювання. Література Основна: 1; 2; 4; 5.1; 5.3; 6, с. 174–180; 7, с.139–158. Додаткова: 4, с. 296–323. 1. Місцеві фінанси, їх роль і значення для розвитку територій В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об’єднаних територіальних громад,що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. В умовах ринкових відносин перелік питань, які правова держава вважає за доцільне передати для розв’язання місцевим органам влади, зростає дедалі більше. Але для виконання таких завдань потрібні відповідні ресурси. Це і є об’єктивною причиною для функціонування місцевих фінансів. Фінансові основи інституту місцевого самоврядування в Україні визначено: Конституцією України ; Бюджетним кодексом України; Податковим кодексом України; Законом України «Про місцеве самоврядування»; Законом України «Про Державний бюджет на рік». Завдання та функції місцевих органів влади можна поділити на дві основні групи: 1. Завдання та функції, які передано місцевим органам влади в межах місцевих інтересів; 2. Завдання та функції, доручені місцевим органам влади центральною владою, або так звані делеговані повноваження. Перелік доручених справ або делегованих повноваженьвизначає центральна влада. Для виконання делегованих повноважень орган, який їх визначає, передає місцевим органам влади відповідні фінансові ресурси, тобто компенсує витрати місцевих органів влади. 2. Система місцевих фінансів України Місцеві фінанси– це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих. Фінанси місцевих органів влади як система включають кілька основних взаємопов’язаних структурних елементів: - видатки, - -доходи, - способи формування доходів, - інститути системи, 1  - суб’єкти, - об’єкти системи, - відносини між суб’єктами системи, системою та іншими ланками фінансової системи держави загалом. Визначимо основні форми впливумісцевих органів влади, їх фінансів на економіку та соціальну сферу держави. По-перше, до фінансових систем місцевих органів влади мобілізується значна частина валового внутрішнього продукту. Через зазначені системи здійснюються розподіл і перерозподіл певної частини ВВП. Це означає, що одночасно із державним регулюванням економічної та соціальної сфер здійснюється їх комунальне (муніципальне) регулювання. Місцеві органи влади в межах своєї компетенції здійснюють також нормативне (правове) регулювання соціально-економічної діяльності, тобто встановлюють певні правила поведінки суб’єктів господарювання. По-друге, місцеві фінанси є фіскальним інструментом. По-третє, місцеве самоврядування, як і держава, є інструментом, який надає громадські послуги.Держава і місцеве самоврядування розділяють між собою завдання та відповідальність за надання громадянам країни громадських послуг. Ефективність і масштаби діяльності місцевих органів влади у сфері надання громадських послуг залежать, головним чином, від стану фінансів місцевих органів влади. По-четверте, місцеві фінанси є інструментом забезпечення економічного зростання. Вплив фінансів місцевих органів влади на економічне зростання здійснюється через капітальні витрати, діяльність на ринку позичкового капіталу, нерухомості, землі. Законодавство визначає фінансово-економічну базу місцевого самоврядування, до якої ввійшли: 1. Природні ресурси, розпорядження якими здійснюється радами народних депутатів базового рівня; 2.Місцеве господарство, комунальна та інша власність, яка є джерелом одержання доходів місцевого самоврядування й задоволення соціально-економічних потреб населення; 3. Фінансові ресурси (місцеві бюджети, позабюджетні кошти, валютні фонди місцевих рад, кошти територіально-громадського самоврядування). Принципи місцевих фінансів України: обов’язкове розмежування функцій і повноважень між державною владою та місцевим самоврядуванням; чіткий поділ доходних джерел, а також видатків між державним і місцевим бюджетами; надання відповідних власних доходів місцевому самоврядуванню; самостійність у формуванні та використанні фінансових ресурсів; державна фінансова підтримка не самодостатніх територіальних громад, проведення фінансового вирівнювання; стимулювання збільшення доходів як державного, так і місцевих бюджетів; раціональне та економічне використання матеріальних і фінансових ресурсів; здійснення постійного контролю використання наявних ресурсів; гласність та відкритість у формуванні та використанні фінансових ресурсів місцевого самоврядування; залучення широких верств громадськості до прийняття рішень щодо формування та використання фінансових ресурсів. 2 Таким чином, основним призначенням місцевих фінансівє: 1) забезпечення фінансовими ресурсами діяльності органів місцевого самоврядування, пов’язаної зі здійсненням ними своїх функцій і повноважень; 2) найповніше задоволення потреб населення територіальних громадта якісне надання локальних суспільних послуг; 3) формування стимулювального механізму щодо раціонального використання наявних матеріальних і фінансових ресурсів, пошуку додаткових джерел доходів. 3.Доходи місцевих бюджетів, їх структура Місцеві бюджети– це фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються й витрачаються на відповідній території. Система місцевих бюджетів є в усіх країнах світу. Проте її розвиток і функції зумовлені низкою національних, політичних, економічних та інших факторів. Місцеві бюджети треба розглядати у двох аспектах: - по-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування; - по-друге, як систему фінансових відносин, що складаються між: – місцевими бюджетами й господарськими структурами, які функціонують на цій території; – бюджетами й населенням певної території; – бюджетами різних рівнів із перерозподілу фінансових ресурсів; – місцевими і державним бюджетами. Місцеві бюджети – обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджети місцевого самоврядування – бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. Це фонди фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні місцевих рад народних депутатів та органів місцевого й регіонального самоврядування. Склад доходів загального фонду бюджету міста Києва, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із Бюджетним кодексом, Законом та перспективним планом формування територій громад. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів. Місцевий бюджет поділяється на поточний (адміністративний) бюджет і бюджет розвитку (капітальний або інвестиційний). Доходи місцевих бюджетів є фінансовою основою місцевого самоврядування. Доходи місцевих органів влади можна класифікувати за їх джерелами та економічною природою. За джерелами доходи місцевих органів влади поділяють на: 1) податкові доходи, 2) неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної власності, а також залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу), 3) трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня. 3 За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяють на - власні, - закріплені - регульовані: Закріплені доходи– це одна з форм доходів, переданих місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі. Перелік закріплених доходів визначено законодавством про місцеве самоврядування та про бюджетну систему. Регульовані доходи – це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня. Порядок передачі та розміри регульованих доходів в Україні щороку встановлюються в Законі про державний бюджет. Власні доходи– це доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів та позик. Важливими способами формування доходів місцевих органів влади є комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, доходи від діяльності комунальних підприємств, залучення кредитних ресурсів і мобілізація коштів за рахунок комунальних позик. Велику роль відіграють дотації та інші трансферти. У дохідній частині місцевого бюджету виокремлюють доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Структура доходів місцевих бюджетів: - міжбюджетні трансферти; - власні доходи, закріплені законодавством на довгостроковій основі; - регулювальні доходи. 4. Видатки місцевих бюджетів, їх характеристика Видатки місцевих бюджетів– це економічні відносини, які виникають у зв’язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади. Видатки місцевих бюджетів поділяються на такі групи: 1.Перша група – видатки на фінансування розташованих найближче до споживачів бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою; 2. Друга група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України; 3. Третя група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання гарантованих державою соціальних послуг для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань. Видатки другої групиздійснюються з бюджетів міст обласного значення, а також районних бюджетів. 4  Видатки третьої групи здійснюються з обласних бюджетів. Відповідно доекономічного призначеннявидатки місцевих бюджетів поділяють на: поточні (адміністративні); капітальні (інвестиційні). Кошти поточного бюджету спрямовуютьна фінансування установ і закладів виробничої та соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення. Кошти бюджету розвитку спрямовуютьна реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних з розширеним відтворенням. Поділ місцевих бюджетів на поточний бюджет і бюджет розвитку визначає порядок фінансування за умов наявності дефіциту бюджету у зв’язку з недовиконанням його доходів. У такому разі спершу фінансують видатки, включені до поточного бюджету. Головна мета створення бюджету розвитку– фінансування програм соціально- економічного розвитку відповідної території. Місцеві фінансові органи виконують такі функції: 1) забезпечують втілення в життя державної фінансової політики; 2) аналізують показники розвитку економіки відповідного району та галузей національної економіки; 3) сприяють збільшенню доходів бюджету; 4) розробляють проекти зведених балансів фінансових ресурсів для відповідних територій; 5) координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету; 6) ведуть облік і складають звіти про виконання бюджету; 7) готують інформаційні матеріали, доповіді органам місцевої влади про хід і підсумки виконання бюджету; 8) вирішують питання про відстрочення платежів; 9) вносять пропозиції про надання пільг з податків і платежів до бюджетів відповідних рівнів за висновками податкових інспекцій. 5. Бюджетне регулювання У бюджетній системі України виникають взаємовідносини між різними бюджетами. Підставою для міжбюджетних відносин є: 1. Розподіл повноважень між державною виконавчою владою та органами місцевого самоврядування; 2. Гарантія з боку держави щодо фінансування повноважень, наданих органам місцевого самоврядування; 3. Розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи; 3. Підтримка «бідних» у фінансовому розумінні територій і відповідних бюджетів; 4. Вилучення коштів у порівняно «багатих» у фінансовому розумінні територій і відповідних бюджетів; 5  5. Різні форми взаємовідносин, що виникають у процесі виконання бюджетів (векселі, взаємозаліки, бюджетні позики тощо). Розмежування доходів, проведене на єдиних засадах для бюджетів відповідного рівня, не дає змоги збалансувати абсолютно всі бюджети. Причиною цього є значні відмінності у формуванні доходів та у складі й обсягах видатків бюджетів територіальних утворень, які мають об’єктивний характер і спричинені: - різноманітністю природно-кліматичних умов; - різним екологічним станом територій; - особливостями розташування населених пунктів, зокрема адміністративних центрів; - насиченістю шляхами сполучення; - кількістю населення, його віковим складом; - економічним розвитком народного господарства та його спеціалізацією; - станом соціальної та побутової інфраструктури тощо. Остаточно збалансувати бюджети одного рівня лише розмежуванням їх доходів і видатків неможливо. Це досягається за допомогою перерозподільних процесів у межах бюджетної системи. Міжбюджетні трансферти– кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотація вирівнювання та субвенції. Дотація вирівнювання (субсидія) – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності відповідного бюджету. Субвенція– цільовий міжбюджетний трансферт, призначений для певної мети в порядку, визначеному тим органом, який її надав. Місцеві запозичення– операції, пов’язані з отриманням коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, і операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету. Запозичення до місцевих бюджетів можуть здійснюватися лише до бюджету розвитку або для покриття тимчасових касових розривів під час виконання загального фонду місцевого бюджету протягом бюджетного року. Тимчасовий касовий розрив– незбіг у часі фінансування видатків з надходженням доходів. Місцеві запозичення виникають у таких випадках: 1) запозичення (позики) з бюджетів вищого рівня; запозичення в комерційних банках; 2) бюджетні гарантії під запозичення комерційних структур, зокрема на потребу бюджетної сфери (будівництво шкіл, лікарень тощо); 3) випуск муніципальних позик. Органи місцевого самоврядування можуть утворювати цільові (в тому числі валютні) фонди. Ці фонди включають до спеціального фонду місцевих бюджетів. Джерелами формування цільових фондів місцевих бюджетів є: 1) залучення коштів населення – добровільні внески і пожертвування для проведення соціально-культурних заходів або будівництва шкіл, лікарень тощо; 2) доходи від місцевих позик, грошово-речових лотерей та аукціонів; 6 3) відрахування за чітко встановленими нормативами із загальнодержавних цільових фондів. Запитання для самоперевірки 1. Дайте визначення місцевих фінансів. 2. Охарактеризуйте систему місцевих бюджетів в Україні. 3. Назвіть функції місцевих бюджетів. 4. Дайте визначення місцевих бюджетів. 5. Охарактеризуйте структуру доходів місцевих бюджетів. 6. Яке призначення видатків місцевих бюджетів? 7. Розкрийте сутність та форми регулювання міжбюджетних відносин. 7