Psychology Definitions and Concepts PDF

Психологія - це наука про закономірності розвитку та функціонування психіки Психологія - це наука про поведінку та розумові процеси. Предметом вивчення психології є психіка та поведінка людини, їхні закономірності, механізми та прояви в різних умовах. Основні завдання психології як науки: 1.Опис -...

Психологія - це наука про закономірності розвитку та функціонування психіки Психологія - це наука про поведінку та розумові процеси. Предметом вивчення психології є психіка та поведінка людини, їхні закономірності, механізми та прояви в різних умовах. Основні завдання психології як науки: 1.Опис - систематичне спостереження та фіксація психічних процесів і поведінки 2.Пояснення - виявлення причин психічних явищ та закономірностей поведінки. 3.Прогнозування - передбачення поведінки та реакцій у різних ситуаціях. 4.Контроль та корекція - розробка методів впливу на поведінку та психічні стани. 5.Застосування знань на практиці - використання психологічних знань у медицині, освіті, бізнесі, спорті тощо. Галузі психології Біопсихологія - дослідження мозку, нервової системи та фізіологічних основ поведінки. Клінічна психологія - діагностика та лікування психічних розладів, розробка терапевтичних методів. Когнітивна психологія - вивчення мислення, пам’яті, уваги, процесів прийняття рішень. Психологія розвитку - дослідження психічних змін на всіх етапах життя людини. Соціальна психологія - вивчення впливу суспільства, груп, норм і культури на поведінку людини. Психологія освіти - дослідження ефективних методів навчання та викладання. Психологія здоров’я - вплив поведінки на фізичне здоров'я, розробка програм профілактики. Експериментальна психологія - лабораторні дослідження базових психологічних процесів. Гендерна психологія - вивчення відмінностей між статями, формування гендерної ідентичності. Екологічна психологія - дослідження впливу середовища на психіку людини. Психологія особистості - вивчення рис особистості, характеру, мотивації. Організаційна психологія - оптимізація робочого середовища, підбір персоналу, підвищення продуктивності. Психіка - системна властивість мозку, яка виявляється у суб’єктивниму відображенні об’єктивної реальності. Поведінка – це сукупність дій та реакцій людини у відповідь на внутрішні або зовнішні стимули. Основні функції психіки: Пізнавальна – обробка інформації про навколишній світ. Регулятивна – контроль та координація дій. Комунікативна – взаємодія з іншими людьми. Адаптаційна – пристосування до середовища. Рефлекс – це автоматична, швидка, несвідома реакція організму на подразник, що забезпечується нервовою системою без участі свідомості. Функції рефлексів: Захист організму (змикання повік при яскравому світлі). Підтримка життєвих функцій (дихальні, ковтальні рефлекси). Адаптація до середовища (формування умовних рефлексів). Свідомість – це усвідомлення людиною себе, своїх думок, емоцій та навколишнього світу. Основні характеристики свідомості: 1. Увага – здатність фокусуватися на важливій інформації. 2. Спогади – доступ до попереднього досвіду. 3. Самоконтроль – управління власними діями. 4. Рефлексія – аналіз власних думок і переживань. 5. Орієнтація у часі та просторі – розуміння де, коли і що відбувається. Психіка включає в себе: Психічні стани Психічні властивості (темперамент, здібності, характер) Пізнавальні психічні процеси (відчуття, сприймання, мислення, уява, пам’ять) Емоційно-вольові психічні процеси (емоції, почуття, воля) Психічний стан - тимчасовий функціональний рівеньпсихіки, який відображає взаємодію впливу внутрішнього середовища організму або зовнішніх чинників та визначає спрямованість перебігу психічних процесів у цей момент і вияв психічних властивостей людини. Психічний стан - система психологічних фільтрів, яка забезпечує специфічне сприйняття оточуючого світу. Особистість – це сукупність стійких психологічних характеристик, що визначають унікальну поведінку людини. Вона включає мислення, емоції, мотивацію, поведінку та ставлення до себе й інших. Особистість - соціально й психологічно сформована людина. Основні характеристики: формується через взаємодію з суспільством; свідомість, моральні цінності. Чинники впливу: виховання, освіта, соціальне середовище. Основні характеристики особистості: Індивідуальність – унікальний набір якостей людини Стабільність – особистісні риси проявляються у різних ситуаціях Саморегуляція – здатність контролювати свою поведінку Індивід - біологічна істота, представник людського роду. Основні характеристики: належність до виду Homosapiens; фізіологічні особливості. Чинники впливу: генетична спадковість, біологічні процеси. Індивідуальність - унікальні якості, що відрізняють одну людину від іншої. Основні характеристики: неповторність рис, стиль поведінки, творчий потенціал. Чинники впливу: особистий досвід, саморозвиток, креативність. Темперамент – це вроджені психофізіологічні особливості людини, які визначають швидкість реакцій, емоційну чутливість та поведінковий стиль. Фізіологічні основи темпераменту: сила, врівноваженість, рухливість. Характер – це сукупність стійких індивідуальних особливостей людини, які визначають її поведінку, ставлення до інших людей, до роботи, до себе. Розвиток особистості – це процес якісних змін у психічних, когнітивних, емоційних та соціальних характеристиках людини, що відбувається протягом усього життя. Основні аспекти розвитку: Психічний розвиток – зміни в мисленні, пам’яті, увазі, емоціях. Соціальний розвиток – становлення навичок взаємодії з людьми. Моральний розвиток – формування цінностей, норм поведінки. Емоційний розвиток – здатність розуміти та регулювати емоції. Онтогенез – це процес індивідуального розвитку організму і психіки від моменту зачаття до смерті. Теоретичні підходи до розвитку особистості: Психоаналітичний (Фрейд) – несвідомі мотиви, конфлікти, стадії психосексуального розвитку. Когнітивний (Піаже) – розвиток мислення через певні етапи. Психосоціальний (Еріксон) – розвиток через соціальні взаємодії та кризи. Радянська психологія (Виготський, Ельконін) – розвиток через діяльність та навчання. Основи психоаналітичного підходу (Фрейд): Особистість розвивається через 5 стадій: 1.Оральна (0–1 рік) – задоволення через рот (годування). 2.Анальна (1–3 роки) – контроль випорожнень, розвиток самостійності. 3.Фалічна (3–6 років) – усвідомлення статевих відмінностей. 4.Латентна (6–12 років) – соціалізація, навчання, формування моралі. 5.Генітальна (12+ років) – зрілі сексуальні стосунки, самореалізація. Фіксація – це психологічне застрягання на певному етапі розвитку, яке виникає через незадоволення або, навпаки, надмірне задоволення потреб на цьому етапі. Фіксації на різних стадіях і їх наслдки за Фрейдом: Оральна: куріння, алкоголізм, схильність до переїдання, сарказм, цинічність, надмірна критичність Анальна: надмірна педантичність, акуратність, перфекціонізм або іспульсивність, неохайність, схильність до агресії. Фалічна: нарцисизм, проблеми з сексуальністю, конфлікти. Латентна: трудоголізм, відсутність інтересу до людей, соціальна ізоляція або навпаки залежість ід соціального схвалення, відкладення сексуального розитку. Генітальна: складнощі у побудові довготривалих стосунків, сексуальні розлади, страх самореалізації. Теорія психосоціального розвитку (Е.Еріксон): довіра або недовіра (0-1 років) - світ безпечний або ні автономія або сором (1-3 роки) - самостійність або страх ініцатива або провина (3-6 років) - впевненість у соїх можлиостях або страх проявляти ініцативу працелюбність або відчуття неповноцінностіі (6-12 років) - успішний доосвід навчання або невпевненість у соїх здібностях  ідентичність або рольова плутанина (12-18 років) - усвідомлення ласної особистост або розгубленість щодо майбутнього близькість або ізоляція (18-40 років) - вміння будувати доірлиі стосунки або самотність продуктивність або стагнація (40-65 років) - відчуття самореалізації або розчарування інтеграція або відчай (65+ років) - прийняття свого життєвого шляху або жаль про втрачені можливості Психічні процеси – це способи взаємодії психіки людини з навколишнім світом, які забезпечують її пізнання, адаптацію та діяльність Пізнавальна діяльність - це процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності. Відчуття - це пізнавальний психічний процес відображення в мозку окремих властивостей предметів та явищ навколишнього світу при їхній безпосередній дії на органи чуття людини. Відчуття — процес отримання, перетворення і передачі інформації від органів чуття до мозку. Сприймання — активний процес організації, інтерпретації та осмислення інформації, отриманої від органів чуття. Пам’ять – психічний процес фіксації, збереження та подальшого відтворення попереднього досвіду. Основні функції пам’яті Адаптивна функція (досвід минулого для прогнозування майбутнього). Функція навчання та накопичення знань (освіта, навички, компетенції). Функція ідентичності (формування самоусвідомлення, життєвої історії). Уява – це когнітивний процес створення образів, ідей або ситуацій, які наразі не сприймаються органами чуттів. Основні функції уяви Прогностична функція – передбачення та планування майбутнього. Творча функція – створення нового, креативного продукту.  Адаптивна функція – вирішення проблем через моделювання ситуацій. Емоційна регуляція – уявні образи можуть допомогти справлятися з емоціями (наприклад, техніки релаксації). Мислення – це процес опосередкованого й узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях. Розумові дії - це дії з об’єктами, відображеними в образах, уявленнях і поняттях про них. Ці дії відбуваються подумки за допомогою мовлення. Розумові операції: аналіз синтез порівняння абстрагування узагальнення класифікація систематизація Форми мислення — це структурні одиниці, в яких реалізується процес мислення. Результати процесу мислення існують у формі понять, суджень, умовиводів і міркувань. Поняття - птах, судження - птах це тварина, умовивід - якщо горобець це птах значить він є і твариною, міркування - есе, розгорнуті відповіді, важкі вибори. Види мислення: наочно-дійове, наочно-образне, словесно-образне. Основні якості мислення, в яких виявляються індивідуальні відмінності є: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість. Інтелект — це здатність до ефективного розв’язання задач, адаптації до нових ситуацій, навчання та використання знань. Мова — це не лише засіб спілкування, а й ключовий когнітивний механізм; система знаків, які використоуються для кодування, передачі й збереження інформації. Функції мови: Комунікативна — передавання інформації, думок, почуттів.  Когнітивна — формування понять, структуризація мислення. Експресивна (емоційна) — вираження внутрішнього стану. Регулятивна — вплив на поведінку іншої людини (наказ, прохання). Культурна — збереження і передача знань, традицій, норм. Ідентифікаційна — маркер належності до групи чи спільноти. Мовлення — це процес практичного використання мови для спілкування в усній чи письмовій формі. Емоції — це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності, реакція психіки на задоволення чи незадоволення потреби. 6 базових емоцій за Екманом: 1.Радість 2.Смуток 3.Страх 4.Гнів 5.Подив 6.Відраза 7.(Презирство) Типи та класифікації емоцій: За глибиною: Афекти – найінтенсивніші емоційні стани, часто неконтрольовані, що короткочасно повністю охоплюють людину (наприклад, афект люті, паніки). Афекти мають сильне фізіологічне підґрунтя, можуть порушити самоконтроль. Емоції – більш тривалі, але не настільки стабільні. Вони змінюються залежно від контексту, подій. Почуття – найстабільніший рівень емоційності. Пов’язані з особистісними смислами, світоглядом, цінностями (любов, вірність, патріотизм, ненависть, відданість). За рівнем активізації: Стенічні емоції — це емоції, які підвищують активність, мобілізують енергію організму, сприяють рішучим діям (наприклад, гнів, ентузіазм, натхнення). Астенічні емоції — це емоції, які знижують активність, викликають пасивність, гальмування дій, іноді — відчуття безсилля (наприклад, страх, розпач, сум). Почуття – це стійкі, осмислені емоційні стани, пов’язані з особистісними цінностями, переконаннями, досвідом і соціальним контекстом. Вони виникають на основі усвідомлення емоцій, але мають вищий рівень організації, більшу тривалість і глибший зміст. Емоційне зараження – це неусвідомлений процес, за якого людина переймає емоції інших. Механізм ґрунтується на дзеркальних нейронах та автоматичному копіюванні міміки, тону, пози співрозмовника. Емоційна компетентність — це здатність людини розпізнавати, розуміти, виражати, регулювати та використовувати емоції (власні й чужі) для ефективної поведінки, спілкування і прийняття рішень. Це поняття охоплює як інтраперсональні, так і інтерперсональні навички. Компоненти емоційної компетентності Емоційна обізнаність — усвідомлення того, що я зараз відчуваю, і вміння назвати емоцію. Емоційне розуміння — здатність розуміти причини своїх емоцій та передбачати їх наслідки. Емоційна експресія — здатність доречно висловлювати емоції вербально і невербально. Емоційна регуляція — здатність стримати імпульсивну емоційну реакцію, заспокоїтись, переключитись, обрати адекватну форму вираження. Розуміння емоцій інших (емпатія) — здатність бачити, що відчуває інша людина, не ототожнюючи це зі своїм станом. Використання емоцій для прийняття рішень — емоції як джерело інформації про потреби, цінності, ризики, важливість Воля – психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей. Види вольових дій: Довільна дія – виконання свідомо обраної дії. Стримування імпульсу – утримання від дії, яка суперечить меті або нормам. Подолання труднощів – дія всупереч опору. Зміна звичної поведінки – формування нових моделей дій.