Загальна інформація про квізи

Договори не можуть порушувати закон, моральні принципи та суспільний порядок.

Усі договори слід виконувати чесно й справедливо.

Цивільний кодекс 1922 року скасував станові привілеї та встановив рівність учасників у правовідносинах.

У разі порушення зобов’язань або заподіяння шкоди винна особа повинна компенсувати збитки.

Договір - це угода між двома або більше сторонами, що створює, змінює або скасовує зобов’язання.

Договори, що створюють зобов’язання лише для однієї сторони.

Договори, що створюють зобов’язання для обох сторін.

Договори, що передбачають еквівалентну ціну за виконання.

Договори, що не передбачають винагороди за виконання.

Дарування, подарунок.

Це був період правління Наполеона Бонапарта, який поєднував революційні ідеали з авторитарним правлінням.

Військова сила була наріжним каменем влади Наполеона.

Бонапартизм задовольняв інтереси як буржуазії, яка отримала гарантії власності, так і селян, які зберегли свої землі.

Наполеон використовував ідею народної підтримки для того, щоб легітимізувати свою владу.

Наполеон I був засланий на острів Ельба після падіння його імперії.

Ця конституція встановила Директорію як новий орган правління Франції.

Ця конституція наблизила Францію до авторитарного правління, оскільки Консулат на чолі з Наполеоном отримав значну владу.

Це був період радикальних реформ та терору під час Французької революції, який відзначався жорстокими розправами над противниками революції.

Французька революція, що розпочалася в 1789 році, призвела до знищення феодальної системи та проголошення нових принципів свободи, рівності та братерства.

Революція швидко призвела до політичної нестабільності, громадянського протистояння, економічної кризи та війн з іншими країнами.

Цивільний кодекс Франції 1804 року запровадив уніфіковані правила для шлюбних та сімейних відносин, забезпечуючи правову стабільність і передбачуваність. Особливо це стосувалося процедур розлучення, зокрема у випадку зради.

Перед прийняттям кодексу 1804 року, французьке право ґрунтувалося на римському праві, канонічному праві та місцевих звичаях. Французька революція наголошувала на рівності перед законом, що сприяло потребі уніфікації та систематизації зобов'язального права.

Книга третя Цивільного кодексу 1804 року присвячена зобов'язальному праву та охоплює три основні аспекти: 1) Загальні положення про зобов'язання; 2) Договори як основа зобов'язань; 3) Позадоговірні зобов'язання (делікти та квазиделікти).

Один з ключових принципів Цивільного кодексу 1804 року. Він дозволяв сторонам вільно укладати договори за власним бажанням.

Ключовий принцип зобов'язального права, закріплений в Кодексі 1804 року. Він означає, що договори повинні виконуватись.

Цивільний кодекс 1804 року запровадив одноманітні правила для шлюбних та сімейних відносин. Одним з його положень була заборона на розлучення за зраду для жінок. Чоловіки ж могли ініціювати розлучення на основі зради за умови, що вона була явною.

Договори як основа зобов'язань.

Позадоговірні зобов'язання виникають внаслідок певних дій чи подій, які не є договорами.

Загальні положення про зобов'язання - це базові принципи та правила, які регулюють усі типи зобов'язань.

У 1848 році у Франції було скасовано смертну кару для політичних злочинів як один із кроків до гуманізації кримінальної юстиції.

Французький Кримінальний кодекс 1810 року став основою для кримінального права в багатьох країнах, зокрема Італії, Бельгії та Іспанії.

Французька революція 1789 року дозволила перейти від релігійного до цивільного шлюбу, що означало рівність громадян перед законом.

Цивільний кодекс 1804 року уніфікував і систематизував право в галузі сімейних відносин, замінивши хаотичну систему, що діяла до цього.

Цивільний кодекс 1804 року об'єднав всі закони, пов'язані з сімейними відносинами, включаючи шлюб, розлучення, успадкування та опікунство.

Французький Цивільний кодекс 1804 року став основою для розвитку сімейного права в інших країнах Європи та за її межами.

Перед прийняттям Цивільного кодексу 1804 року, шлюб в Франції регулювався різними традиціями, релігійними канонами та місцевими законами.

Декларація прав людини і громадянина 1789 року - це документ, який був прийнятий Національними зборами Франції під час революції, що поклала кінець правлінню абсолютних монархів. Вона визначила ключові принципи рівності та свободи для всіх громадян.

Прийняття Декларації прав людини і громадянина відбувалося під час Французької революції. Ця революція була спробою змінити політичний порядок у Франції, яка була під владою абсолютного монарха в особі короля.

Декларація була натхненна ідеями Просвітництва. Просвітництво - це історичний період, коли філософи та мислителі розвивали новоідеи про раціональне мислення, індивідуальну свободу та права людини.

Декларація проголошує, що всі люди народжуються вільними і рівними в правах. Тобто, вона засуджує будь-яку дискримінацію людини за її походженням, станом або статусом.

Декларацією затверджується, що людина вільна робити все, що не завдає шкоди іншим. Вона підкреслює важливість свободи індивіда в рамках закону і моральності.