Декларація прав людини та її принципи

Найсерйозніші правопорушення, такі як вбивство, державна зрада, зґвалтування, з суворими покараннями, включно зі смертною карою.

Менш тяжкі правопорушення, як фінансові шахрайства чи тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Найменш значимі правопорушення, як порушення громадського порядку.

Покарання, яке застосовувалося через гільйотину.

Один з видів покарання, що передбачає тривалу працю в несприятливих умовах.

Обмеження свободи слова та друку, встановлюючи покарання за поширення ідей, що могли порушувати порядок чи загрожувати державі

Кодекс критикували за надмірну жорстокість, зокрема через широке застосування смертної кари.

Право користуватися річчю відповідно до її призначення.

Право отримувати прибутки або доходи від речі.

Право змінювати, передавати або знищувати річ.

Власник має виключний контроль над своєю річчю, і жодна інша особа не може втручатися без законних підстав.

Цивільний кодекс захищає право власності від будь-яких посягань.

Право власності повинна використовуватися в межах закону.

Обмеження права власності у вигляді сервітутів.

Власник землі може бути зобов'язаний надати сусіду право проходу через свою ділянку.

Цивільний кодекс визнає право приватної власності недоторканним.

Форма правління, в якій монарх має обмежену владу, а законодавчі органи відіграють провідну роль у керуванні державою.

Документ, який визначає основні принципи державного устрою та права громадян.

Розподіл влади між різними гілками державної влади, щоб запобігти зловживанням і забезпечити баланс.

Гілка державної влади, яка має право видавати закони.

Орган законодавчої влади, що складався з однопалатного парламенту, де обирали 745 депутатів на 2 роки.

Гілка державної влади, яка відповідає за виконання законів.

Особа, яка очолює виконавчу владу, але має обмежену владу.

Гілка державної влади, яка забезпечує законність та правосуддя.

Права короля вето - це можливість заблокувати закон, запропонований парламентом.

Особи, призначені королем для допомоги у керуванні справами держави.

Документ, який вперше визнав права людини в національному законодавстві, заклавши основу для нової правової традиції, що базується на свободі, рівності та братерстві.

Принцип, що означає, що всі люди мають однакові законні права та можливості, незалежно від їх походження, статі, віри тощо.

Принцип, який означає, що люди вільні діяти, мислити та вірити в те, що вони вважають правильним, за умови, що їхні дії не шкодять іншим.

Система законів, які регулюють різних аспектів життя людей в суспільстві

Процес розробки нових законів для заміни старих, застарілих законів.

Стаття 1134 Цивільного кодексу Франції проголошує, що договори, укладені належним чином, мають обов'язкову силу для сторін.

Стаття 544 Цивільного кодексу Франції визначає право власності як "право користуватися і розпоряджатися річчю найбільш абсолютним способом".

Цивільний кодекс зробив шлюб цивільним актом, відокремивши його від релігійних обрядів.

Цивільний кодекс Франції об'єднав численні правові системи країни, створивши єдині правила, що діяли по всій території.

Цивільний кодекс був написаний зрозумілою мовою, щоб зробити його доступним для розуміння не тільки юристами.

Цивільний кодекс базувався на принципах римського права, зокрема в питаннях власності та зобов'язань.

Цивільний кодекс детально опрацьовує норми про договори, що зробило його зразком для регулювання договірних відносин в багатьох країнах.

У сімейному праві Цивільного кодексу Франції чоловік мав домінуючу роль, а права жінок були обмежені.

Цивільний кодекс Франції не враховував зміни в суспільстві, що призвело до необхідності його перегляду.

Цивільний кодекс не зміг передбачити деякі сучасні правові проблеми, наприклад, зв'язані з розвитком інтернету.