Соціально-культурна сфера та соціокультурна діяльність PDF

**Лекція № 2. *.* Соціально-культурна сфера та соціокультурна діяльність.** **План** 1.Зміст і значення термінів «соціально-культурна сфера» і «соціально-культурна діяльність». 2\. Закони і механізми розвитку соціально-культурної сфери. Характерні риси соціокультурної діяльності. 3\. Принципи СК...

**Лекція № 2. *.* Соціально-культурна сфера та соціокультурна діяльність.** **План** 1.Зміст і значення термінів «соціально-культурна сфера» і «соціально-культурна діяльність». 2\. Закони і механізми розвитку соціально-культурної сфери. Характерні риси соціокультурної діяльності. 3\. Принципи СКД та їх класифікація (принципи: пріоритету добровільності і загальнодоступності, культуро творчості, диференційованого підходу, гуманізації змісту і всього виховного потенціалу, принцип традицій та інновацій). 4\. Функції СКД. У системі суспільного виробництва виділяються дві глобальні сфери: виробництво матеріальних благ і виробництво нематеріальних благ. Для їх позначення використовуються різні терміни:\ \ - перша позначається як виробнича сфера, матеріальне виробництво, трудова матеріально-виробничадіяльність;\ - друга - як невиробнича сфера, нематеріальне або духовне виробництво, соціально-культурна сфера, соціально-культурний сервіс, трудова нематеріальне-виробничадіяльність.\ \ Історично перше позначення сукупності галузей нематеріального виробництва - невиробнича сфера. В даний час цей термін вилучається з обігу, оскільки не відповідає реальному змісту і значимості виробництва нематеріальних благ. Більш адекватний термін «соціально-культурна сфера». Але термінологічна заміна далеко не завершена, єдина термінологія не встановилася.\ \ Близькі поняття - «соціально-культурний сервіс», «сфера послуг», «індустрія сервісу», «соціальна сфера». В даний час загальноприйнятого визначення цих понять немає. «Соціально-культурний сервіс», «сфера послуг» і «індустрія сервісу» - терміни, які вживаються в одних випадках як синоніми соціально-культурної сфери, в інших - для позначення більш широкого спектру послуг, включаючи послуги в рамках матеріального виробництва: транспортні, експедиторські, послуги зв\'язку і т.д. Деякі автори розуміють під соціально-культурною сферою лише один із секторів невиробничої сфери, а саме підприємства культурно-рекреаційного характеру: театри, бібліотеки, концертні організації і т.п. Термін «соціальна сфера» часто вживається як синонім соціально-культурної (невиробничої) сфери, рідше - як сфера соціального захисту і забезпечення населення.\ \ Вироблені в соціально-культурній сфері блага - це *інтелектуальні продукти і послуги*. Соціально-культурний сервіс являє собою сектор соціально-культурної сфери, що виробляє послуги. Соціально-культурна сфера -- це сфера духовного (нематеріального за своїм характером) життя людей, пов\'язана з їх освітою, вихованням, інтелектуально-культурним розвитком, охороною їх здоров\'я, соціальним забезпеченням та задоволенням інших соціально-культурних потреб людини. Пріоритети державної політики у сфері культури визначаються:державними програмами економічного і соціального розвитку України та програмами діяльності Кабінету Міністрів України, в яких обов\'язково враховуються аспекти розвитку культури;державними цільовими програмами у сфері культури, які розробляються і затверджуються згідно із законодавством. Слово «функція» (виконання, діяльність) широко використовується в різних областях діяльності людини і при цьому має різні соціальні значення. Стосовно до соціальних відносин функція розуміється як зовнішній прояв властивостей якого-небудь об\'єкта в даній системі відносин. Йдеться про прояв сутнісних властивостей об\'єкта або явища, його специфічних якостей. Функції соціально-культурної діяльності - Це певні напрямки, сфери, через які реалізуються її сутність і суспільне призначення, це категорії, які виражають основні її властивості, спрямовані на реалізацію культурних можливостей суспільства і особистості. Функції соціально-культурної діяльності відображають потреби, інтереси особистості і потреби вимоги суспільства до її розвитку. Співвідношення цих груп потреб, особистісних і суспільних, розмежовується не за змістом діяльності, а за рівнем суспільної значимості потреб, на основі яких визначаються функції. Розглядаються два основних рівня функцій СКД: соціологічний, при якому за основу беруться потреби суспільного розвитку, і особистісний, коли функції СКД визначаються з позицій потреб особистості. До основних функцій соціально-культурної діяльності відносяться: \- Розвиваюча; \- Інформаційно-просвітницька; \- Нормативна; \- Комунікативна; \- Культуротворча, перетворювальна; \- Рекреативно-ігрова. 1.Розвиваюча функція. Цілі, зміст і призначення соціально-культурної діяльності визначають її розвиваюче початок. Ця функція спрямовує і об\'єднує всі інші функції. Кожна з них, маючи свою мету і спрямованість, так чи інакше пов\'язана з розвитком і самовихованням особистості, її соціальним самоствердженням. Розвивальне початок втілено в кожній функції. 2.Інформаційно-просвітницька функція. В основі цієї функції лежить процес накопичення, зберігання і поширення інформації, культурно-освітня діяльність. Мета цієї функції формування інтелектуальних якостей, стимулювання самоосвіти, придбання певної системи знань, отримання необхідної інформації;\  оновлення знань. Особливості реалізації цієї функції в діяльності культурно-дозвіллєвих закладів: \- Інформаційно-просвітницька функція не пов\'язана з певним регламентом, встановленому і обов\'язковому в навчальних закладах, заснована на добровільності, ініціативи, самодіяльності; \- Забезпечує задоволення різноманітних дозвіллєвих\  інтересів людей різного віку і професій; \- Використовує більш різноманітний потенціал засобів, форм\  і методів придбання знань, умінь, навичок; \- Продовжує, доповнює і поглиблює ті знання і ту інформацію, яку люди отримують в навчальних закладах та з інших джерел. 3.Нормативна функція. Мета цієї функції - формування моральних якостей, соціалізація особистості. Соціально-культурна діяльність допомагає людині засвоїти умови навколишнього середовища, способи і зразки соціальної поведінки і дії, орієнтує в знаннях, нормах і цінностях групи, колективу, організації, террітріальной спільності, в які входить індивід. Вона дає можливість зрозуміти і прийняти особливості взаємодії, спілкування людей один з одним, а також форми предметно-практичної діяльності на роботі, в побуті, в сім\'ї (санітарно-гігієнічна культура, культура мови, здатність до само\  контролю, саморегуляції поведінки і т. д.). 4.Комунікативна функція проявляється на двох рівнях. На одному рівні - діалог культур, взаємовплив локальних культур, розкриття досягнень національних та регіональних культур, забезпечення адекватного і гуманного сприйняття субкультур. На іншому рівні - міжособистісне спілкування, формування культури ділових і неформальних відносин. Спілкування в системі соціально-культурних установ і об\'єднань задовольняє і розвиває такі культурні потреби: а) людина отримує відповіді на питання, що цікавлять його питання (інформаційно-пізнавальний аспект); б) затверджується або зневірюється в істинності якого-небудь думки, судження, оцінки (ціннісний аспект); в) задовольняє емоційні потреби в співпереживанні (емоційний аспект); г) отримує можливість уникнути комунікативної дискомфортности, замкнутості в своєму звичайному колі (комунікативний аспект); д) задовольняє потребу у виборчому спілкуванні (гедоністичний аспект); е) дозволяє включитися в сферу відпочинку і розваг (рекреаційний аспект). 5.Культуротворча функція - Освоєння цінностей культури, залучення особистості в процес створення цінностей культури, в різні форми художнього, технічного, соціального творчості. Здатність до творчості - не привілей вибраних, а найважливіший атрибут людської життєдіяльності. У зв\'язку з цим представляється важливим створення умов для реалізації і розвитку творчих здібностей широких верств населення в діяльності соціально-культурних установ. Самодіяльна художня творчість - один з напрямків реалізації культуротворчої функції, найбільш ефективно сприяє духовному відновленню особистості через оволодіння культурними цінностями минулого і сьогодення, особливо на регіональному рівні. У цьому сенсі актуальна сьогодні орієнтація самодіяльної художньої творчості на освоєння локальних національно-культурних традицій. 6.Рекреативно-ігрова функція. Мета її - формування святково-обрядової та ігрової культури, забезпечення видовищно-розважального дозвілля і психологічної розрядки. Соціально-культурні установи виконують завдання регулярного відновлення фізичних та інтелектуальних сил людини, гармонізації психіки через організацію різних видів рекреаційно-розважальної діяльності, серед яких найбільш важливе значення мають: вільний міжособистісне спілкування, гра, сприйняття розважальних видовищ і аматорське художнє виконавство. Всі вищевказані функції являють собою категорії, які виражають зміст, призначення соціально-культурної діяльності та способи реалізації її в суспільстві. Через ці функції реалізуються культуро-творчі можливості суспільства, і відбувається культурно-творчий розвиток особистості. З функціями соціально-культурної діяльності пов\'язано поняття **«принципи** соціально-культурної діяльності». Слово «принцип» має латинське походження, означає «основа», «початок». Кожна наука і відповідна їй область практичної діяльності в своєму розвитку керується певними принципами: основними, вихідними положеннями, які випливають з встановлених наукою закономірностей. Для будь-якої науки існують свої принципи, реалізація яких відбувається через певні правила. Принципи і правила існують об\'єктивно, відступати від них не можна, інакше така діяльність не буде досягати свого призначення, загубить зміст і якість. Таким чином, принцип - керівна ідея, основне вихідне положення якої-небудь теорії або науки. Під принципами соціально-культурної діяльності прийнято розуміти основні вимоги, яким слідують професіонали в її організації. Принципи соціально-культурної діяльності - це найбільш загальні положення, які відображають «стійкі зв\'язки і відносини, що складаються в процесі створення, освоєння, збереження і поширення цінностей культури, і які спричиняють її спрямованість, характер, зміст і форми». Сучасна соціально-культурна діяльність, її функції, види, форми прояву засновані на наступних принципах: 1\. Нерозривний зв\'язок соціально-культурної діяльності з життям, з практичними завданнями реформування суспільства.\  Здійснення цього принципу передбачає дотримання ряду\  умов: а) цілеспрямованість соціально-культурної діяльності (наявність мети педагогічного і культуро розвиваючого впливу); б) конкретність соціально-культурної діяльності, т. е. кожна установа культури здійснює свою діяльність в суспільстві, вирішуючи щодня властиві тільки йому завдання відповідними формами, засобами, методами; в) оперативність діяльності соціально-культурних установ (актуальність, динамічність реагування на суспільні процеси, стимулювання соціальної активності особистості); г) безперервність процесу соціально-культурної діяльності (послідовність і систематичність, прогнозування і програмування спрямованого впливу). 2\. Принцип добровільності і загальнодоступності соціально\  культурної діяльності. Добровільність відображає можливість вільного вибору занять з усього різноманіття видів діяльності, що пропонується соціально-культурним закладом та висловлює все зростаючу тенденцію до само програмування особистісного змісту своєї культуро творчої діяльності. Ця діяльність, її зміст відображають духовний рівень особистості, вона організовується на власний розсуд, для свого розвитку. В цьому її справжня цінність і значимість. 3\. Принцип розвитку ініціативи та самодіяльності. В основі дії цього принципу лежить потреба в самовираженні і затвердження себе в системі різноманітних суспільних відносин. Людині властиво бажання, розширити діапазон своєї соціальної ролі і зв\'язків з суспільством в прояві себе як особистості з різних сторін і в різних якостях. 4\. Принцип наступності і послідовності у освоєнні культурної спадщини. Відтворення досягнень людської культури, передача традиційних цінностей від покоління до покоління завжди здійснюється суспільством через виховання, навчання, освіта. Культурні цінності, ціннісні орієнтири особистості формуються через культурну діяльність, організовану в установах культури. 5.Принцип диференційованого підходу до різних соціально-демографічних груп. Вивчення конкретних соціально-демографічних груп (вік, стать, рівень освіти), інтересу до певного виду діяльності, дозволяє не тільки визначити зміст соціально-культурних заходів, а й підійти до розробки найбільш ефективних форм і методів впливу на ці групи, що, природно, підвищить якість соціокультурної діяльності. Диференційований підхід може здійснюватися на груповому та індивідуальному рівнях. Груповий підхід передбачає виокремлення зі складу аудиторії сукупності осіб, що характеризуються подібними ознаками, і постійний облік їх особливостей. Індивідуальний підхід орієнтований на вивчення особливостей, потреб і інтересів конкретної особистості. Також при організації соціально-культурної роботи необхідно враховувати національно-етнічні, регіональні особливості культурної ситуації і проживання людей. 6\. Принцип системності і послідовності. Дотримання цього принципу означає, що соціально-культурна діяльність повинна розглядатися з позицій системного підходу: цілеспрямованості, взаємозв\'язку і взаємозалежності її компонентів, включення її в якості підсистеми в більш складні системи. Даним принципом необхідно керуватися при соціокультурному проектуванні - створення проектів розвитку різних соціальних інститутів і соціальних об\'єктів соціально-культурної сфери. Прогнозування, моделювання та конструктивна розробка видів, форм, методів і технологій СКД, базується також на реалізації даного принципу. Отже, принципи соціально-культурної діяльності є основне методологічне ланка теорії, їх розвиток історично обумовлене, зміст носить об\'єктивний характер. Принципи становлять єдине ціле з функціями, за допомогою яких отримують реалізацію і розвиток в практичній роботі. принцип традицій та інновацій..