ХВОРОБИ НОВОНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ PDF

Summary

Цей документ є медичним посібником, що описує різні захворювання новонароджених, зокрема захворювання шкіри (попрілість, пітниця, пухирник), захворювання пупка (омфаліт), сепсис, асфіксія та інші. Він містить опис симптомів та лікування цих захворювань. Документ також надає важливі рекомендації щодо профілактики.

Full Transcript

# ХВОРОБИ НОВОНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ ## Захворювання шкіри **Попрілість** - це запалення шкіри, зумовлене механічними, термічними, хімічними чинниками. Особливо часто причиною її виникнення є подразнення шкіри сечею чи калом. Поява попрілості майже завжди свідчить про недостатній догляд за дитиною, але...

# ХВОРОБИ НОВОНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ ## Захворювання шкіри **Попрілість** - це запалення шкіри, зумовлене механічними, термічними, хімічними чинниками. Особливо часто причиною її виникнення є подразнення шкіри сечею чи калом. Поява попрілості майже завжди свідчить про недостатній догляд за дитиною, але може бути і проявом схильності до запальних процесів шкіри і слизових оболонок. У новонароджених найчастіше запрівають шкірні складки (шийні, пахвові, пахові, ліктьові), ділянки статевих органів та сідниць. У перебігу виділяють 3 ступені попрілості: - **І ступінь** характеризується помірним запаленням шкіри без порушень її цілості, при поліпшенні догляду попрілість проходить; - **ІІ ступінь** характеризується значним почервонінням шкіри та ерозіями, необхідно звернутись до лікаря (шкіру змащують спеціальними розчинами, використовують присипки); - **ІІІ ступінь**, коли ерозії зливаються, утворюючи велику мокнучу ділянку, до неї за призначенням лікаря протягом кількох днів прикладають примочки, а коли шкіра перестане мокнути, застосовують присипки, змащують її олією. Замість звичайної гігієнічної ванни при попрілості роблять ванни з відвару дубової кори, з розчином перманганату калію, таніну; Якщо запальний процес підтримують мікроби і він не піддається звичайним методам лікування, призначають антибіотики. **Пітниця** виникає при перегріванні, проявляється червоним крапчастим висипом. У новонароджених потові залози розвинуті слабо, тому пітниця не дуже сильна. Лікування полягає в усуненні дефектів догляду. **Пухирник (пемфігус)** - поверхневе гнійне запалення шкіри, спричинене інфекцією (стафілококами, стрептококами). Спочатку з'являються червоні плями, згодом пухирі. Вміст їх швидко стає гнійним. Тонка оболонка пухиря легко порушується і виникають оголені червоні поверхні шкіри. Найчастіше пухирі містяться в пахвових ямках, пахових ділянках, на животі. Стан хворого може не порушуватись, але якщо пухирів багато, температура тіла підвищується до 37,5-39°C, змінюється поведінка дитини - вона стає млявою, неспокійною, погано смокче. Можуть спостерігатися розлади випорожнення, зниження маси тіла. Пухирник може ускладнюватися сепсисом, тому дітей лікують у стаціонарі. ## Захворювання пупка У парші дні після виписки з пологового будинку в новонароджених можуть спостерігатися незначні виділення з пупкової ранки. Це свідчить про те, що вона не зовсім загоїлась і можливий розвиток запалення пупка - омфаліту. Найчастіше буває** катаральне запалення пупка** (проста форма), яке має переважно сприятливий перебіг. Часом вміст пупкової ранки стає гнійним, шкіра навколо пупка червоніє - виникає **гнійне запалення** (флегмонозна форма). Катаральне запалення пупка потребує місцевого лікування, запалення гнійне лікують в лікарні у зв'язку з небезпекою ускладнень. ## Сепсис Новонароджених Сепсис Новонароджених - загальне зараження організму. ### Епідеміологія та етіологія Збудником сепсису є різні хвороботворні мікроорганізми. Джерело інфекції - хвора мати, предмети догляду, білизна. Найчастіше інфекція потрапляє в організм новонародженого в перші дні життя. Проникає вона через пупкову ранку, шкіру^ дихальні шляхи, слизову оболонку рота, кишок, кон'юнктиву повік. Можливе і внуТРІШНІЙ НЬО утробне попадання мікробів, яке буває при наявності у вагітних гострих чи хронічних запальних процесів. ### Перебіг До появи виразних ознак сепсису нерідко спостерігаються пізнє відпадання пуповини, гнЕйні ураження шкіри. Першими ознаками захворювання можуть бути зміни в поведінці дитини: спочатку вона неспокійна, потім млява, здинамічна. Дуже часто дитина відмовляється від груді, втрачає масу тіла, шкіра в неї стає Блідою або набуває сірувато-синюшного відтінку. У більшості дітей затягується фізіологічна жовтяниця. Можуть бути зригування, блювання, нерегулярні в спорожнення. У дітей, хворих на сепсис, розвивається недокрів'я. Сепсис тяжка хвороба, яка загрожує життю і потребує негайної госпіталізації. ### Профілактика Щоб запобігти сепсису, своєчасно беруть на облік жінок, лікують виявлені в них хронічні захворювання і вотища інфекцій. Самі вагітні повинні дотримуватись правил особистої гігієни, режиму дня, харчування. Проводять також щеплення вагітним жінкам стафілококовим анатоксином. Велику роль у профілактиці сепсису відіграє правильне вигодовування дитини груддю і ретельний догляд за молочними залозами (щоденне обмивання fa теплою водою з милом, щоденна зміна сорочок* обмивання сосків перевареною ВОДОЮ перед кожним годуванням, зціджування молока після годування). Дуже важливо своєчасно лікувати новонароджених навіть при появі незначних вогнищ інфекції. ## Асфіксія новонароджених дітсіі Асфіксія (ядуха) - гострий патологічний процес, який виникає у зв'язку ј порушенням газовою обміну плода і новоняродженого, При цьому сюстй^Г№ться нестача кисню у крдеї, надлишок ізуглекислоти і i-.ijі оомнименнп нодоокиl:ioн+ir продуктів клітинною обміну. ### Епідеміологія та етіологія Асфіксія е наслідком: - патології вагітності та пологів, токсикозі 9 вагітності, несвоєчасного едкоджонни навколоплідних вод, Спабкої полопової діяльності,„, обвит-я пуповини наеколо шиї; - аахворюваньінатері (цукровий діабет, серцево-судинна ПаЮЛОГІЯ. інфєм|ійні хвороби). ### Лереб[г Клінічно при чсфіксії новонароджених СПМГЄРІГЗІЄТЬСР по-рушення диїйння (судомне, ісарівномірн^понарянево) або його цілко-вига відсутність при наявності серцебиття. За грипіьтю розрізняють д&.і форми асфіксії: легку або синю і тяж-ку з бо бігу. Синя асфіксія, у свою черг/, буває твіїож легкого ступеня (7-5 бапіп) і тяжкого {4-1 бал). При гогюому ступвні синьої асфіксії відмічаються ціаноз шкіри, упо-ЙІЛЬНВНІ скорочення СГ-рци, поверкн^ве НЄРІВНСМ!рНЙ дихдннр і дещо знижений тонус м'язів. При тяжкому ступені синьої асфіксіГрізко вира-жений загальний ціаноз. Гульс сповільнений, тини серця ослаблені. Дихання немае через прнгіченнп дихального центру збо закриття дихальних шляхів навколоплідними водами і слиюм, які потрапили в дихальні ШЛЯХИ ДІЇ 1ИНИ ПІД ЧДСПЙРШОЮ Вд^лу. ОТ ЖЕ, ПІХИЗІДННМИОЇНакаМИ всфіксії є порушення ДИКВЛЬНОЇ Функції. Біла асфіксія загрожує життю немовляти. При цьому шкіра мас воо ково-Елідий відтінок, слизові оболонян рійки ціннотґчні, тонус м'яаім ійн№-жений, рефлексів немае. Серцева діяльність майже цілком пригнічена. Стан немовлят, народженик в асфіксії; оцінить за шкалою Апгар (табл. 3.1), яка передбачає оцінку (дану нове на родженого на основі п'яти найважливіших «лін!чнияоїнак' частоти сщроченнясерця, глибини дихання, забарвлення шкіри, м'язового тонусу, рифлекторної збудливості. Кожна ознака оцінюється іа трибальною системою (Dĥ1. 2 л:ши). Здорові діти дістають В—10 баліів. а ті. що народились в асфіксії, 7 і менша. ## Внутрішньочерепна пологова травма Внутрішньочерепна пологое а травма – захворювання новонароджених,. ідо виникає внаслідок нестачі кисню у крові / супроводжується Функціональними розладами мозкового кровообігу, набряком мозку та змінами МОЗКОВИХ клітин. Механічна дія на голову при проходженні через пололого и і Шляхи є додатковим фактором, такі порушення можуть виникнути І без механічного пошкодження. ### Етіологічні фактори які впливають на розвиток патологічного процесу: - патологія вагітності (токсикоз ГіІІ її половини); - хвороби жінки (анемія, інфекційні серцево-судиінні та ін.); - шкідливі звички батьків; - патологія пологів (раннє відходження вод, обмотування пуповини навколо шиї, слабкість пологової діяльності то ідо); - недоношеність, переношеність, багатоплідність. ### Стан діатипи з череп но-мозковою травмою залежить від локалізації, величини і поширеності хворобливого процесу. Наслідки перенесения инут- рііиньочерепних розпадів можуть інколи проявитись через декілька років у вигляді різних порушень ЦНС; найтяжчі з них - церебральні паралічі або парези, водянка голови (гідроцефалія), судомні припадки (епілепсія), затримка психічного розвитку. ### Перебіг Діти, що перенесли навіть в легкій формі черепно-мозкову травму, на 1 та 2 році життя відстають у фізичному та розумовому розвит-ку: почина юты римати голову у вертикальному положенні тільки в 3-5 міс, самостійно сидіти і перевертатися зі спини на живіт — тільки в 6—9 міс і ходити в 1,5 роки. Дігто дуже неспокійні, безпричинно кричать, погано сплять, погано прибавляють у масі тіла, відрізняються від своїх одноліток бідністю емоційних реакцій, на другому році життя не проявляють цікавості до іграшок, ігрова діяльність fit дуже примітивна (постукування). Словниковий запас -1Q-13 слів. У віці 2—3 роки діти замкнуті, плаксиаі, швидко стомлюються, часто І тяжко хворіють. Такі діти знаходяться під постійним наглядом педіатра, невропатолога, окуліста, ортопеда. Догляд за дітьми, що перенесли внутрішньочерепну пологову травму, повинен полягати в суворо му дотриманні призначень лікаря, поєднуючи їх із систематичним вихованням, навчанням дітей, що сприяє частковому чи повному відновленню функцій головного мозку навіть при тяжкому його ушкодженні. У відновний період корисні масаж, гімнастика, фізіотерапевтичні procedure. Профілактика починається ще в антенатальному періоді І полягає в ранньому виявленні і лікуванні патології вагітності* у запобіганні та лікуванні асфіксії. # ЗАХВОРЮВАННЯ НЕМОВЛЯТ ТА ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ ## Гострі роз/тади травлення диспепсії Відразу після норсдженмя дитина потрапляє в нові умови. що відрізня-ються вгд внутрішньоутроЄних, Пристосованість до умов зовнішнього се-редовища у дітей обмежена. Внаслідок анатомо-фізіологічних особливос-тей органи травлення у немовляти мають низьку функціональну здатність перетравлювати їжу із-за малої кислотності та недостатньої ферментативної активності травних соків. Шлунок і кишечник дитини в основному добре пристосований до пере-травлювання жіночого молока, гірше —до перетравлювання сторонньої їжі. Тому в ранньому віці розлади травлення диспепсії виникають відносно легко Особливо часто диспепсГГ виникають у недоношених, хворих на рахіт, гіпотрофію, ексудативний діатез. Частіше у дітей при штучному і змішаному вигодовуванні. ### Епідеміологія та етіологія Найчастіше причиною диспепсії у дітей першого року життя е неправильне вигодовування (вигодовування, що не відповідає віковій потребі дитини як по кількості, так і по якісному складу); порушення харчування (надлишок білків, жирів, вуглеводів) велика кількість і безладне вигодовування, коли їжа не повністю обробляється травними соками. Іноді введення в раціон продуктів, які організм ще не взмозі засвоїти (ковбаса, сало, огірок, коров'яче молоко тощо); внаслідок одностороннього харчування чм систематичного недоїдання, наприклад, лри недостатній кількості молока у матері: парентеральна диспепсія найчастіше виникає на тлі таких інфекційних захворювань як грип, отит, запалення легень, мозку' як наслідок перегрівання (надмірного укутування, перебування в задушливому, непровітреному, жарко натопленому приміщені чи на сонці). ### Перебіг У легкій (проста диспепсія) і тяжкій (токсична диспепсія) фор-мах. Тяжка форма токсична диспепсія поряд з перерахованими по-грішностями в харчуванні, пов'язана із забрудненням продуктів харчуван-ня хвороботворними мікроорганізмами {коли годують дитину накип'яче-ним молоком та іншими продуктами, зараженими кишковою чи дизентер-ійною паличками, сальмонелами). Кишкові мікроби проникають в організм різними шляхами: через недостатньо чисті руки матері, посуд, пустушки, іграшки та за допомогою мух. Відомо, що мікроби, які жиівуть постійно в нижчих відділах кишечника і нешкідливі для організму в нормальних умовах, при розладі випорожнень активізуються і стають хвороботворними. При цьому мікроби із нижніх відділів кишок переселяються у верхні ВІДДІЛИ травного тракту, посилено розмножуються і сприяють розкладу їжі, в результаті чого утворюються шкідливі продукти - токсини, ще отруюють організм. Симптоми. До постійних ознак диспепсії відносяться часті (до 8-15 разів на добу), рідкі, водянисті випорожнення з жовтуватими грудочками, що нагадують рублені яйця* інколи зеленуватого відтінку із слизом. Інколи випорожнення нормального кольору, кашицепедібні, але пінисті Ез-за вели-кої кількості газів. Гази розтягуюсь петлі кишок іі викликають приступи болю (кишкові кольки). Дитина стаєнесложною, плаче, перебирає ніжками, інколи з'являється зригування, блювання. Рідкі випорожнення і блювання є причиною зневоджування організму, дитина швидко втрачає масу тіла, виникає гіпотрофгя, у тяжких випадках захворювання розвивається швидко і супроводжується підвищенням температури до 3 МОЮ, втратою свідо-мості, судомами, збільшенням частоти пульсу та дихання. Інколи виника-ють ускладнення: запалення середнього вуха (отит), гноячкові ураження шкіри (піодермії), запалення сечових шляхів. Проста, токсична т^ парентеральна диспепсії спостерігаються тільки у дітей першого року життя, У дітей після року до гострих захворювань травної системи інфекційного походження відносяться ентерити, коліти, ентероколіти, викликані різними хвороботворними мікробами. Щоб Тх встановити, в бактеріологічних лабораторіях проводять дослідження калу. ### Профілактика Знаючи причини виникнення гострих розладів трав-лення, можна попередити їх появу. У першу чергу, не можна порушувати режим вигодовування. Недопустимі перегодовування, насильне годування дітей, годування їжею, яка за сіш^дом і ло шлькості we відповідає йіку, особливо при штучному і змішаному вигодовуванні, введенні прикорму, забруднення молочних і інших лредуктів мікробними збудниками внаслі-док порушення приготування чи збереження продуктів харчування. Недо-пустимо перегрівати чи переохолоджувати організм дитини тому; що ці фактори, як і порушення режиму харчування, сприяють зміні складу травного соку і зниженню його захисних власпивостей. ## Хронічні розлади живл ення - дистрофії Вірне повно цінне живл ення-за порука здоров'я дитини. При порушенні живлення в одних випадках знижується маса тіла і розвивається гіпотрофія, а в інших виникає надмірна маса тіла (паратрофія). ### Паратрофія - це захворювання, що характеризується надмірною масою тіла внаслідок накопичення в дитячому організмі жиру. В останній час, у зв'язку з порушенням режиму харчування вагітних жінок, часто діти народжуються з паратрофією. Тяжкі форми ожиріння спостерігаються уже на першому році життя чи в перші три роки. Ожиріння відноситься до захворювань, що характеризуються порушенням обміну речовин. Обмін речовин в організмі регулюється ЦНС та ендокринними залозами, але із-за фізіологічної недосконалості нерvoвої системи і недо-статньої продукції деяких гормонів обмін речовин у дітей нестійкий і може порушіувап/ісь. Особливості обміну речовин в організмі передаються по спадковості, спадковим Є і ожиріння. Розрізняють конституціональну та аліментарну форми ожиріння, В основі конституціональної фор ми ожиріння лежить успадкована від батьків особливість обміну речовин - схильнЬть до ожиріння, що проявляється в несприятливих умовах зовнішнього середовища переїдання, інтоксикація, інфекційні захворювання. Причиною аліментарного ожиріння можуть бути постійне посилене годування дітей з метою оздоровлення, особливо після перенесеного захворювання. У хворих на ожиріння виникає диспропорція між масою тіла і зростом - маса тіла випереджає зріст дитини. При паратрофії порушується рухова функція нижяіх кінцівок, з'явля-ються викривлення, плоскостопість. Уповільнюється розвиток статичних функцій: діти пізніше, ніж їх однолітки, починають сидіти, ходити, малорух-ливі, інертні. Змінюється функція життєво важливих орган в і систем, діти частіше хворіють. ### Профілактика Для попередження ожиріння у дітей, що народились з масою тіла 4 кг і більше, вони повинні бути під контролем педіатра і ен-докринолога. Дітям і схильним до надмірної маси тіла, слід о&межити вжи-вання цукру та іншик солодощів, виробів з тіста, каш, картоплі, виноград-ного соку, бананів, **Гіпотрофія** - одна із форм розладу живлення у дітей раннього віку г що супроводжується зниженням маси тіла, порушенням загального стану дитини. Розрізняють вроджену та набуту гіпотрофію вроджена гіпотрофія роз-вивається внутрїшньоутробно у випадку несприятливого перебігу вагітності і спостерігається відносно рідко. Набута гіпотрофія розвивається після на-родження у здорової доношеної дитини на першому році життя. Причини гіпотрофії різноманітні: гіпогалакггн- недостатня кількість молока у матері; порушення техніки вигодо жування-дитина поверхнево захоплює сосок гру-дей і з молоком до шлунку потрапляють повітря і після цього зригування; безладне прикладання дитини до грудей; голодування дитини може бути пов'язане з вродженими вадами розвитку (розщеплення твердого піднебін-ня, незарощення верхньої губи); несвоєчасне введення прикорму; наявність гострих та хронічних захворювань; порушення режиму дня (сну, неспання), недостатнє перебування на свіжому повітрі, погрішності догляду викликають у дитини негативні емоції, і вона відмовляється від прийому їжі. При гіпотрофії загальний стан дитини порушується. Вона стає млявою, періоди апатСІ змінюються неспокоєм. Порушується сон, знижується апетит, іноді розвивається негативний рефлекс до їжі. Зменшується підшкірна основа. Сповільнюється збільшення маси тіла. Залежно від порушений живлення розрізняють три ступені гіпотрофії: - **і ступінь** характеризується нерізкою втратою жиру на животі, тулубі і частково на кінцівках (дефіцит маси до 20%). - **і І ступінь** - більш різке похудіння тих же самих частин тіла, частково обличчя (дефіцит маси тіла до 30%). - **ІІІ ступінь** “Майже повне зникнення жиру на тулубі, сщницях, кінцівках г обличчі (дефіцит маси 40-50%). Шкгра бліда, з оірувнтим відтінком, суха, зморшкувата. Обличчя старече. Слизові оболонки сухі Тканини в'ялі. Через втрату рідини може спостерігатись гіпертонія м'язів. Апетит відсутній, виникають диспепсичні розлади. Всі показники фізичного і психомоторно-го розвитку значно знижені. Анемія. Зниження реактивності призводить до частих ГРВІ, пневомнії, отиту, гнійно-септичних захворювань. ### Профілактика Починати профілактику слід в антенатальному періоді, забезпечуючи фізіологічний перебіг вагітності, санацію хронічних вогнищ інфекції* раціональне харчування, гігієнічний режим майбутньої матері. Вагітну жінку потрібно готувати до годування дитини груддю в післяполо-говому періоді проводити боротьбу з гі по галакатіею. Організація правиль-ного догляду, режиму, загартовування дитини, оберігання від Інфекційних захворювань, своєчасне лікування хвороб запобігають розвитку гіпотрофії. ## Рахгг Рахіт - захворювання, викликане порушенням мінерального обміну, насамперед, фосфорно-кальцієвого, що призводить до розладу правиль-ного формування скелета і функцій внутрішніх органів і систем, пов'язаних з недостатньою кількістю вітаміну Д в організмі дитини. На рахіт хворіють діти переважно від 3 міс до 1 року, часто на другому і значно рідше на 3-4 році життя. У дітей, хворих на рахіт, перші ознаки недущ проявляються зміною функцій нервової системи (спітнілість, збудженість), У них порушується розвиток кісткової тканини, пізно закривається передне тім'ячко, змінюється форма окремих частин скелета, запізнюється прорізування зубів. При рахіті у дітей змінюється функція багатьох органів, знижується опірність організму і спостерігається схильність до різних захворювань. Рахіт особливо загрожує немовлятам, яких не вигодовують груддю, які мало бувають на повітрі. У дИгей, які достатньо бувають на свіжому повітрі, ергокальциферол (вітамін синтезується в шкірі піц впливом ультрафіолетового опромінення, а це запобігає розвиткові рахіту. Тому при лікуванні хворих на рахіт велике значення має правильний догляд і раціональне харчування. При рахіті необхідні широкий доступ свіжого повітря, систематичні прогулянки. сон у кімнаті з відчиненою кватиркою, а влітку на веранді. Хворим на рахіт призначать також ультрафіолетове опромінювання. Треба забезпечити рухливість дитини, Для цього зостосовують вільне сповивання, масаж, гімнастику. Конче потрібне загартовування. У раціоні хворого має бути якнайбільше овочевий страв, достатня кількість білків. Слід обмежувати борошняні та інші страви, багаті на вуглеводи. ## Спазмофілія Спазмофілія – хвороба дітей перших 2 років жиггя, яка супроводиться приступами спазмів голосової щілини або корчами. Буває вона у немовлят, хворих на рахіт, і пов'язана із зниженням рівня кальцію в крові. При спазмах голосової щілини дитина випускає своєрідні звуки, що нагадують крик півня, або захлинається, марно намагаючись вдихнути повітря. Корчі - найтяжчі прояви спазмофілії. Якщо вони виникають, треба негайно звернутися за медичною допомогою. До приходу лікаря слід відчинити вікно (улітку) або кватирку, покласти дитину в ліжко, розстебнути їй комірець. Коли після приступу немовля засне, будити його не потрібно, навіть якщо настав час годування. Дитині, яка прокинулась, краще дати рщку страву. Дітей, схильних до корчів, до півроку треба намагатися годувати грудним молоком. Після півроку обмежують молочні суміші, коров'яче молоко і страви з борошна, а дають більше овочіа та фруктів* Важливо дотримуватись правильного режиму дня, забезпечити достатнє перебування дитини на свіжому повітрі. Помилки у догляді, годуванні, а особливо захворювання, які супроводяться високою температурою тіла, можуть спровокувати пристул, тому немовлят, схильних до корчів, треба особливо старанно берегти від інфекційних хвороб

Use Quizgecko on...
Browser
Browser