Семінари з анатомії - PDF

Питання до семінару 1 1. Нервова система-цілісна сукупність нервових структур, пов\'язаних між собою морфологічно та функціонально (є центральна та переферична). Нервова система утворена нервовою тканиною, яка складається з нервових клітин --- нейронів --- і дрібних клітин-супутників (гліальних...

Питання до семінару 1 1. Нервова система-цілісна сукупність нервових структур, пов\'язаних між собою морфологічно та функціонально (є центральна та переферична). Нервова система утворена нервовою тканиною, яка складається з нервових клітин --- нейронів --- і дрібних клітин-супутників (гліальних клітин), яких приблизно у 10 разів більше, ніж нейронів. Нервова система поєднує діяльність всіх органів і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого. Вона сприймає зовнішні й внутрішні подразнення, аналізує цю інформацію, вибирає та координує функції організму. Функції нервової системи:  сприйняття інформації;  аналіз інформації;  формування відповіді Здійснює контролюючі функції над іншими органами. Контролює поведінку, рухові функції, сенсорну обробку людини та зберігає інформацію. 2. 3. До центральної НС відноситься спинний та головний мозок. Вона отримує інформацію про стан довкілля та внутрішнього середовища організму. Через групи нервів (сплетіння), що перебувають під контролем нервової регуляції ЦНС регулює рухи. пошкодження ЦНС, швидше за все, матиме більш серйозні наслідки. ЦНС покрита трьома шарами захисних покриттів,мозковими оболонками. Зовнішній шар - тверда мозкова оболонка - захищає ГМ і СМ і містить вени, що переносять кров до мозків. СМ має спинномозкову рідину, що допомагає у циркуляції хімічних речовин по СМ і ГМ. **До периферичної НС** належать 12 пар черепних нервів та 31 пара спинних та їхніх корінців, також вона включає в себе вузли, нерви, сонячне сплетіння (найбільше скупчення нервів), рецептори. Вона поділяється на 3 частини: автономну (проводить імпульси до внутрішніх органів і залоз), чутливу (передають відчуття від різних частин тіла та інфу про зовнішній світ) і рухову (рух скелетних м'язів). ПНС з'єднує ЦНС з кінцівками та органами, вона не захищена кістками черепа/хребта ПНС ділиться на соматичну НС та вегетативну (автономну НС). Соматична - виконує моторні та сенсорні функції (рух м'язів та роботу органів чуття), передає сенсорні та рухові сигнали до центральної нервової системи та від неї ***Автономна (вегетативна)*** -- симпатична та парасимпатична. Контролює наші внутрішні органи та залози і, як правило, вважається поза сферою добровільного контролю. Його можна додатково поділити на симпатичний і парасимпатичний відділи. **Симпатична** нервова система бере участь у підготовці організму до діяльності, пов\'язаної зі стресом; **парасимпатична** нервова система пов\'язана з поверненням організму до рутинних, повсякденних операцій. ЦНС і ПНС працюють разом, аби контролювати всі функції організму. 4. Майже всі сформовані в утробі. Нейрон --- основна структурна і функціональна одиниця нервової системи. Його основними властивостями є збудливість і провідність. Нейрон складається з тіла і відростків. Короткі, сильно розгалужені відростки --- дендрити, по ним нервові імпульси надходять до тіла нервової клітини. Дендритів може бути один або декілька. Кожна нервова клітина має один довгий відросток --- аксон, по якому імпульси спрямовуються від тіла клітини. Довжина аксона може досягати декількох десятків сантиметрів. Об\'єднуючись у пучки, аксони утворюють нерви. нейрон.png Тіло нейрона -- містить ядро, не ділиться не розмножується, ушкодження може lead to дегенерації та смерті. Тільця Ніссля -- біосинтез білків, треба для функціонування нейрона. Мітохондрія -- розсіяна у відростках, ферменти для клітинного дихання та продукції енергії. Перехват Ранв'є -- щілини у мієліновій обгортці, підвищують швидкість передавання нервових імпульсів. Мієлінова обгортка -- ізоляція та захист аксонів Аксон -- найдовший відросток, що відходить від тіла нейрона. Проводять імпульси в одному напрямку, чим більший діаметр тим швидший імпульс, деякі 1+ метр. Кінцеві розгалуження аксона Дендрит -- сприймають електричні імпульси від інших нейронів. Синаптичні закінчення -- передача інфи від однієї клітини до іншої. Нейрони з\'єднуються один з одним таким чином: аксон одного нейрона приєднується до тіла, дендритам або аксону іншого нейрона. Місце контакту одного нейрона з іншим називається синапсом. На тілі одного нейрона налічується 1200 --- 1800 синапсів. 5. Види (за к-тю відростків): 1. 2. 3. 4. Види (за функціями та будовою нейрони поділяють): 1. 2. 3. **6. Особливості проведення імпульсу по відросткам нервових клітин** Рівень на якому стимул починає передавати імпульс звуть «порогом». Якщо подразник заслабкий і несягає порога, то у мембрані виникає короткочасна місцева реакція. При досягненні порогу, імпульс проходить по всіх довжині волокна. Швидкість проведення може бути різною (чим тонша мієлінова обгортка тим повільніше імпульс). - - - - Гальмування: Під час гальмування чи блокування електричних імпульсів канали чутливі до хлору чи калію відкриваються швидше, ніж ті що чутливі до натрію. Як результат електричний заряд на внутрішній поверхні мембрани негативний, нейрон не збуджується і нервовий імпульс гальмується. Регенерація: Нейрон чіпляється аксоном до мішечного волокна. →Аксон переривається, а клітини Шванна та мієлінова обгортка стає пустою, але залишається → аксон шукає ті обгортки, кріпиться до них, відростає новий і знову кріпиться до м'язів. Так нервове волокно відновлюється. **7. Будова контактів між нервовими клітинами (синапсів)** Нейрони поєднуються між собою за допомогою синапсів. Зона контакту між нейронами та іншими збудливими утвореннями.Передають збудження зі зміннною/збереженнями/зникненням її інформаційного значення, з допомогою медіаторів (норадреналін, серотонін, дофамін). Будова: Кінцеве волокно аксона →Нейрофіламенти (нервова клітина набуває відповідної форми)→ клітинна мембрана→ синаптичний горбок→ мітохондрія → мікроканальці→синаптичні міхурці→медіаторні молекули (хімічні молекули вивільняються у синаптичну щілину і впливають на передавання імпульсів)→ місця розташування рецепторів → синаптична щілина →канали мембрани (збудження відбувається якщо достатньо + Натрію пройде через канал в мембрані змінивши заряд всередині з -- на +). Типи синапсів: - - - - - - - **8. Клітини нейроглії. Особливості будови та функції олігодендроцитів, астроцитів та епендимоцитів** Нейроглія (на відмінну від нейронів) не здатна генерувати і проводити нервові імпульси. Вона забезпечує захист і живлення нейронів. Здійснює опорну, трофічну, секреторну і захисну функції. З віком кількість нейронів зменшується, а нейрогліальних клітин -збільшується. Представлена клітинами різної форми, які супроводжують нейрони. Вони поділяються на макроглію (олігодендроцити, астроцити, епендимоцити) та мікроглії. ***[Олігодендроцити]*** - невеликі клітини з короткими дуже тонкими відростками. Обгортають від горстки нейронів, формують мієлінову обгортку та беруть участь в утворенні нервових волокон. Живуть у нервовій системі і огортають всі аксони (поліамори). Кабель, що з'єднує мієлінову обгортку з капілярами і нейронами, розмежовує імпульси, аби ті не перетиналися. ***[Астроцити]*** - протиплазматичний (located in сірій речовині. Має товсті, короткі, розгалужені відростки -- в сірій речовині) та волокнистий (фіброзний) (довгі тонкі відростки в білій речовині). Відростки деяких астроцитів обіймають кровиносні капіляри і забезпечують транспорт речовин з крові до ГМі СМ. Вони є найчисленнішими гліальними клітинами і утворюють складні сітки у сірій речовині мозку. ***[Епендимоцити -]*** утворюють щільний шар клітин і вистелають спинномозковий канал і шлуночки головного мозку. Виконують секреторну функцію - беруть участь в утворенні спинномозкової рідини. Також існують **Мантійні гліоцити** - покривають тіло нейрона в чутливих вузлах спинномозкових нервів (скупчення соматосенсорних нейронів, чутливих до болю, холоду, тепла та дотику) та автономних гангліях\ Їхні функції:\ Підтримують, Живлять, Захищають тіло нейрона, Розмежовують нейрони між собою. **9. Роль клітин мікроглії в нервовій системі** НЕ пов'язані з макрогліями. Родич крові та наглядає за всіма, чистить, викидає непотрібні, відмерлі речі. Клітина мікроглії в стані спокою має розгалужені відростки, що містять рецептори до інфекцій або пошкодження нервової тканини. При активації вони змінюють форму та переміщуються в «небезпечну зону» де впливають на запальний процес та можуть «з'їдати» пошкоджені нейрони/синапси. Виконують захисну функцію. **10. Мієлінова (м'якушева) оболонка нервових волокон (будова та роль)** Мієлінова оболонка складається з жирів і білків, обертається навколо аксонів нервових клітин, захичаючи їх. Вона ізолює нейрони, щоб вони могли посилати електричні сигнали швидше та ефективніше, що робить її абсолютно необхідною для оптимального функціонування вашої нервової системи. У 25 років закінчується формування мієліну. Чим товстіша обгортка, тим швидше проводяться імпульси. Втрата мієліну спричиняє порушення процесів збудження і гальмування, які стають хаотичними, а дії людини неконтрольованими. Мієлінова оболонка містить періодичні розриви, які називаються вузлами Ранв'є. Переходячи від вузла до вузла, імпульс може поширюватися набагато швидше, ніж якби він проходив по всій довжині нервового волокна. Мієлінова обгортка складається з клітин Шванна (живуть на периферії, повільно огортає аксон і кохають його, дуже товста оболонка) або олігодендроцитів (живуть у НС, огортають багато аксонів, поліамори). **11. Швидкість проведення імпульсів по нервових волокнах різного діаметру** Діаметр волокна: Чим більший діаметр нервового волокна, тим вища швидкість проведення імпульсів. Це пов\'язано з тим, що більший діаметр зменшує внутрішній опір для проходження електричних сигналів. Залежно від наявності чи відсутності в складі оболонки жироподібної речовини мієліну, яка виконує роль своєрідного ізолятора, поділяють нервові волокна на: \- тонкі немієлінові - у них не розвивається мієлінова оболонка, їх осьові циліндри вкриті лише шванівськими клітинами, мають діаметр 1-4мкм, входять до складу вегетативних нервів і проводять нервові імпульси зі швидкістю до 15 м/с; \- товсті мієлінові - навколо осьового циліндра розміщується товста оболонка, яка містить у внутрішніх шарах мієлін, діаметр їх коливається від 1 до 20 мкм, швидкість передачі нервових імпульсів значно вища - до120 м/с. Мієлінові волокна зустрічаються переважно у складі периферійних нервів. Мієлінові волокна складаються із сегментів довжиною 0,5-2мм та немієлінових проміжків - перехватів Ранв'є довжиною 1-2мкм. **12. Особливості кровопостачання мозку.** ГМ становить не більше 2% загальної маси тіла і потребує (мозок+ НС)20% крові тіла. Мозок отримує кров з лівої та правої сонних артерій та хребтових артерій. 2 передні та 2 зані артерії (середня мозкова артерія, хребтова артерія, загальна сонні артерія, дуга аорти) сполучаються на основі ГМ і утворють кільце - коло Вілізія. Розгалужені кровиносні судини кола Вілізія забезпечують ГМ артеріальною кров'ю. У разі нестачі кисню в серці чи в тканині, виникає ішемія (нестача кисню), потім відмирають нерви, потім інсульт, потім смерть нейронів, потім втрата мови чи інших здібностей. Кров транспортує кисень і глюкозу, у разі їхньої детостачі функціонування мозку погіршується (можливі запаморочення, втрата свідомості). При кисневому голодуванні мозок гине за 4-8 хвилин. **13. Причини чутливості мозку до недостатнього кровопостачання** Висока енергетична потреба: Мозок використовує близько 20% від загальної кількості енергії, споживаної організмом, попри те, що він складає лише близько 2% маси тіла. Нейрони активно підтримують електричні потенціали, які необхідні для передачі нервових імпульсів, що потребує значних енергетичних ресурсів. Залежність від кисню: Мозкові клітини дуже чутливі до зниження рівня кисню (гіпоксії). Нейрони не здатні накопичувати кисень або використовувати альтернативні джерела енергії, тому навіть короткочасне порушення кисневого постачання може призвести до серйозних пошкоджень або смерті клітин. Мозок не має значних запасів глюкози, тому він повністю залежить від безперервного кровопостачання для отримання цієї життєво важливої речовини. Навіть короткий дефіцит глюкози (гіпоглікемія) може викликати порушення мозкової діяльності, включаючи втрату свідомості або судоми. Ішемія (недостатнє постачання крові до тканин) дуже швидко викликає пошкодження нейронів, оскільки вони надзвичайно чутливі до втрати енергетичних ресурсів. Це призводить до порушень роботи йонних каналів, накопичення токсичних продуктів обміну і зрештою до загибелі клітин. **14. Поняття про гематоенцефалічний бар'єр. Яка роль цього бар'єру? Які речовини легко проходять через бар'єр?** Гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) -- це фізіологічний рідинний та судинний простір, який відокремлює кров від ліквору (цереброспінальної рідини) та внутрішнього середовища центральної нервової системи (ЦНС). Ця біологічна структура є межею між нервовою, кровоносною, імунною та ендокринною системами і виступає своєрідним механізмом регуляції роботи центральної нервової системи. Цікавим фактом є те, що головний та спинний мозок позбавлений лімфатичних судин, а це означає, що \"каналізаційна система\" не може забирати токсини з внутрішнього середовища ЦНС і саме це пов'язане з вибірковою проникністю структурних компонентів гематоенцефалічного бар'єру, оскільки вони не пропускають токсини, тим самим виконуючи захисну функцію центральної нервової системи. Основна функція ГЕБ полягає у забезпеченні суворого контролю за проникністю судин мозку для різного роду метаболітів, іонів та певних фармакологічних речовин і здійснюється за участі міжендотеліальних контактів та діаметру пор в базальній мембрані кровоносних судин. Наприклад, до ГЕБ добре проникає вода, етанол, а такі антибіотики як пеніцилін тільки тоді, коли є зв'язані з білками плазми, а якщо ні, то у вільному стані вони не можуть перетнути цю межу, оскільки не розчиняються в жирах. Водночас, у фізіологічних умовах з'єднувальний комплекс у нервово-судинній системі діє як бар'єр, який ускладнює доступ молекул та імунних клітин, включаючи моноцити, лімфоцити та інші лейкоцити Важливим клінічним спостереженням є те, що гематоенцефалічний бар\'єр порушується в зонах пухлинного росту --- новоутворені капіляри не мають нормальних контактів із астроцитами. Це допомагає у діагностуванні новоутворень в ЦНС: якщо використати альбумін мічений 131I, він проникатиме в першу чергу у тканину пухлини, завдяки чому її можна буде локалізувати. **Семінарське заняття 2. (2 години) Будова спинного мозку та стовбура головного мозку** **Питання для самопідготовки:** 1. 43 см, що простягається вді стовбуру ГМ до поперекового відділу. Має 31 пару спинномозкових нервів, зв'язаний з тканинами та органами тіла, та передає інфу про стан внутрішнього та зовнішнього середовищ до ГМ і навпаки. Також має 31 сегмент СМ: 8 шийних , 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 1 куприковий. Також спинний мозок має 2 провідні шляхи: - - Будова: центральний канал (де спинномозкова рідина забезпечує живлення нервових клітин)\-\-- передня щілина, тракт нервових волокон \-\-\-- біла+сіра речовини \-\-- чутливий корінець (від чутливих рецепторів імпульс передається чутливими нервовими волокнами, ті утворюють чутливий корінець позаду спинного мозку, потім імпульс проводиться через спинний мозок до ГМ) \-\-- вузол чутливого корінця (скупчення тіл нейронів) \-\-\-- СМнерв \-\-- руховий корінець (імпульси до скелетних м'язів) \-\-- під павутинний простір та 3 оболонки. Центральна нервова система (ЦНС) складається зі спинного та головного мозку. Спинний мозок людини міститься у каналі хребта. Він починається від краю потиличного отвору і закінчується на рівні першого або другого поперекових хребців. У дорослої людини спинний мозок являє собою циліндричний тяж (канат) довжиною 43 - 45 см, діаметром 0,8 - 1,4 см і масою близько 35 - 40 г. У центрі спинного мозку проходить центральний спинномозковий канал, заповнений спинномозковою рідиною. Навколо нього зосереджена сіра речовина, утворена тілами нейронів. На поперечному зрізі сіра речовина має форму метелика. Сіра речовина спинного мозку складається з 3 % тіл рухових нейронів та 97 % вставних нейронів. Зовнішній шар спинного мозку утворений білою речовиною, що складається з відростків нейронів, які утворюють провідні шляхи. Задні корінці --- аксони чутливих нейронів, передні корінці --- аксони рухових нейронів. Спинномозкові нерви утворюються внаслідок злиття переднього і заднього корінців спинного мозку. Нерви виходять через міжхребцеві отвори. Від стінок каналу спинний мозок відділяє епідуральний простір, який містить нерви, кровоносні судини, жирову та сполучну тканини, і який захищає його від пошкоджень, та три мозкові оболонки: внутрішня --- м\'яка, середня --- павутинна і зовнішня --- тверда. Безпосередньо до зовнішньої поверхні мозку прилягає м'яка (судинна) оболонка, яка складається з пухкої сполучної тканини, у якій розгалужуються численні кровоносні судини, що живлять мозок. Назовні від судинної розташована павутинна оболонка --- тонка напівпрозора мембрана, покрита плоскими клітинами, непроникна для рідин. Між павутинною й м\'якою оболонками є підпавутинний простір, з\'єднаний із центральним каналом. У порожнинах цих утворів циркулює мозкова рідина --- ліквор, яка захищає нейрони від механічних впливів, забезпечує живлення клітин усього спинного мозку та позбавляє нейрони від продуктів обміну речовин. Сіра речовина утворює роги. Задні -- інфа про дотик, температуру, біль, рівновагу, м'язову активність. Бічні -- регуляція діяльності внутрішніх органів посилаючи туди симпатичні та парасимпатичні волокна. Передні -- рух та скорочення скелетних м'язів. Проводять аферентну інформацію (пучок Флексига, пропріоцептивна чутливість) Чевоноядерний шлях забезпечує підсвідоме управління скелетними м\'язами Больову та температурну. ***Травми спинного мозку:*** - Рефлекторна функція спинного мозку полягає в тому, що його рухові нейрони (мотонейрони) керують рухами м\'язів кінцівок, тулуба і частково шиї. Через спинний мозок проходять рефлекторні дуги, з якими пов\'язані скорочення всіх скелетних м\'язів тіла (крім м\'язів голови). - Провідникова функція полягає в тому, що по волокнам білої речовини інформація від рецепторів шкіри (дотику, болю, температурних), рецепторів м\'язів кінцівок і тулуба, рецепторів судин, органів сечовидільної системи передається по висхідним (чутливим) провідним шляхах до головного мозку. І навпаки, від рухових центрів головного мозку імпульси надходять по низхідним шляхам до органів (до м\'язів кінцівок, тулуба, тощо). 2. **3. Що таке спинномозковий нерв? Як нерв виходить за межі хребта?** **Що таке «кінський хвіст»? Чому він утворюється?** Спинномозковий нерв - частина периферичної нервової системи (ПНС) - це змішані нерви, які посилають рухові, сенсорні та вегетативні сигнали між ЦНС і організмом. Вони утворюються внаслідок злиття переднього та заднього корінців спинного мозку. Нерви виходять через між хребцеві отвори. Туди входять СП, хребці та спинномозкові нерва що кріпляться до СМ, а в хребцях є отвори для СМ. 31 пара спинномозкових нервів виходить із хребтового каналу через міжхребцеві отвори. Кожен нерв поділяється на декілька гілок. Дві основні гілки іннервують передню та задню ділянки тіла в зоні розгалуження цього нерва. Гілки сусідніх спинномозкових нервів можуть сполучатись, утворюючи сплетення; останні забезпечують чутливість та рух у більших ділянках, наприклад шиї чи верхньої кінцівки. Кожен нерв виходить із міжхребцевого отвору і розгалужується на дві гілки: спинну (тонку) та черевну (тонку). Спинні гілки іннервують шкіру і м\'язи потилиці і спини, а також шкіру сідничної ділянки. Також має 31 сегмент СМ: 8 шийних , 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових, 1 куприковий. Також спинний мозок має 2 провідні шляхи: \- Тонкий та клиноподібний -- чутливість нижніх та верхніх кінцівок тулуба та інфа про положення цих частин \- Передній канатик -- рефлекси у відповідь на зорові та слухові подразники, координація рухів шиї та очей. *[Відділи:]* *[Шийний відділ]* -- 8 пар спин.мозк.нерв. сполучаються утворюючи шийне та плечове сплетіння, іннервують потилицю, шию, плечовий пояс, плече, передпліччя, діафрагму. *[Грудний відділ -]* Т1 бере участь у плечовому сплетінні, грудні нерви прямують до міжреберних м'язів спини і передньої черевної стінки. *[Поперековий відділ --]* 4/5 пар нервів утворюють поперекове сплетіння, іннервує нижню частину спини, стегно, гомілку. *[Крижовий відділ --]* Два нервових сплетення: крижове та куприкове іннервують стегно, сідницю, анальну та геніальні ділянки. ***Функції СМнервів(На рівні спинного мозку замикаються рефлекторні дуги, що забезпечують найбільш прості рефлекторні реакції.):*** - - - - Основними симптомами синдрому кінського хвоста є: - - - - **Найпоширеніші причини синдрому кінського хвоста включають:** \- розрив міжхребцевого диска (найчастіше); \- стеноз (звуження) хребетного каналу; \- ураження хребта або злоякісні пухлини; \- інфекції, запалення, крововиливи і переломи; \- серйозні пошкодження поперекового відділу хребта -- наприклад, в результаті аварії, падіння, пострілу або удару; \- вроджені дефекти -- наприклад, аномальна зв\'язок між кровоносними судинами (артеріовенозна мальформація). **4. Сіра та біла речовина в спинному мозку** Сегмент СМ склад з 2 речовин -- білої (назовні) та сірої (всередині). Сіра -- утворена тілами нейронів та без мієліновими аксонами і кровоносними судинами, містить тіла рухових нейронів, що контролюють свідомі та підсвідомі рухи та функції внутрішніх органів. + утворює роги (стовпи). Біла -- аксони, вкриті мієліном, здійснюють двосторонні зв'язки між ГМ та СМ. Мієлінові волокна формують тракти, що розрізняють за напрямком нервових імпульсів. Деякі тракти сполучають різні сегменти СМ. *[Низхідні тракти]* - Проводять імпульси від головного мозку до скелетних м\'язів, забезпечуючи вольові рухи.\ \ *[Висхідні тракти -]* Проводять імпульси майже усіх видів чутливості, що йдуть через спинний мозок до головного мозку. ***Задні роги:*** Тіла нейронів задніх рогів через чутливі нервові волокна отримують інформацію від рецепторів дотику, температури, болю, м\'язової активності та рівноваги.\ \ ***Латеральні (бічні) роги:*** Вони є лише на певних рівнях спинного мозку. Тіла нейронів бічних рогів регулюють діяльність внутрішніх органів, посилаючи до них симпатичні та парасимпатичні волокна.\ \ ***Передні роги:*** Вони містять тіла нейронів, що посилають нервові волокна до скелетних м\'язів, спричиняючи їх скорочення і рух. **5. Чим відрізняються передні, задні і бічні роги сірої речовини?** У передніх рогах знаходяться рухові, або мотонейрони, у задніх - вставні, а в бічних рогах - вегетативні нейрони. Спинний мозок складається із сірої та білої речовини. Як ви бачите, сіра речовина має будову метелика. Сіра речовина спинного мозку містить різні за функціями нейрони. У передніх рогах знаходяться рухові, або мотонейрони, у задніх - вставні, а в бічних рогах - вегетативні нейрони. Від клітин передніх рогів відходять відростки, які утворюють передні корінці, або ще їх називають руховими. До задніх рогів спинного мозку підходять пучки нервових волокон, які складаються із відростків клітин спинномозкових вузлів, що називаються задніми корінцями або ще їх називають чутливі корінці. Об\`єднуючись передні і задні корінці утворюють 31 пару змішаних спинномозкових нервів які виходять із кожного сегменту на рівні хребцевих отворів. Біла речовина спинного мозку, що складається лише з нервових волокон, оточених мієліновою оболонкою, займає всю периферію і ділиться рогами сірої речовини, які вдаються в неї, на теж парні канатики, або стовпи: передні, задні, бічні. Передні канатики знаходяться між передніми рогами, задні канатики - між задніми рогами, а бічні канатики - з боків спинного мозку. Утворюють висхідні та нисхідні нервові шляхи, якими нервові імпульси надходять від рецепторів до нервових центрів, і навпаки -- від нервових центрів до робочих органів. **6. В яких сегментах спинного мозку є бічні роги і чому?** Передні роги -- це скупчення тіл рухових нейронів, задні -- вставні нейрони. У грудному та поперековому відділах у сірій речовині є бічні роги, в яких містяться тіла нейронів вегетативної нервової системи. У поперечному перерізі сіра речовина спинного мозку має вигляд тесту з чорнильною плямою, при цьому поширення сірої речовини з одного боку повторюється на іншій - форма, що нагадує цибулинну капітал «H». Задній ріг відповідає за сенсорну обробку. Передній ріг посилає рухові сигнали скелетним м\'язам. Латеральний ріг, який знаходиться тільки в грудній, верхній поперековій і крижовій областях, є центральним компонентом симпатичного відділу вегетативної нервової системи.  **7. Зовнішня будова головного мозку** Головний мозок -- вищий відділ ЦНС, що виконує рефлекторну, провідникову, інформативну та інтегративну функції. (чим більше розвинута при фронтальна кора, тим більший IQ) Функції: 1. 2. 3. 4. Характерною особливістю великого мозку півкуль найбільшої частини головного мозку є його сильно виражена складчаста поверхня, рельєф якої різний у кожної людини. Борозни поверхні великого мозку мають різну глибину. Найглибші з них розмежовують специфічні функціональні ділянки - частки. Випини на поверхні великого мозку називаються закрутками. Будова: - - - - - - - - - - - - \*\"Дерево життя\" - розгалуження білої речовини на серединному розрізі мозочка. \*\*Клітини кори великого мозку: Вищі інтелектуальні функції, такі, як пам\'ять і розшифровування чутливих імпульсів, здійснюються за допомогою складних сіток нейронів, розташованих у корі великого мозку. **\*\*\*** У корі великого мозку містяться центри, які регулюють виконання певних функцій. за І.П.Павловим, поділяють на: \- центри першої сигнальної системи (проекційні), які є як у людини, так і тварин; \- центри другої сигнальної системи (асоціативні), які є тільки у людини і обумовлені розвитком усного та писемного мовлення. \*\*\*\*карта К. Бродмана налічує 52 поля - [[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8F\_%D0%91%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0]](https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8F_%D0%91%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0) [**[https://ukr.media/science/269612/]**](https://ukr.media/science/269612/) ОБОЛОНКИ МОЗКУ Три оболонки, відомі як оболонки мозку, вкривають головний мозок. Тверда мозкова оболонка, що вистеляє череп зсередини, містить вени та артерії, що живлять кістки черепа. Середній шар павутинна оболонка, складається з пухкої сполучної тканини. Найближче до поверхні кори великого мозку розміщена м\'яка оболонка. Між цим тонким внутрішнім шаром і павутинною оболонкою є підпавутинний простір, який містить спинномозкову рідину, і кровоносні судини. ЗАХИСТ ДЛЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ Тверді кістки черепа можуть ламатися від сильних ударів. Однак спинномозкова рідина всередині черепа зменшує і розподіляє надмірні механічні сили, які можуть спричинити ушкодження головного мозку. Аналіз її хімічного складу і тиску циркуляції (відтікання) має значення в діагностиці багатьох порушень головного мозку, зокрема менінгіту. **\ **C:\\Users\\Win10\_Game\_OS\\Downloads\\7 (3).jpg **8.Будова довгастого мозку. Основні ядра довгастого мозку, розташування та функції. Порожнина довгастого мозку** Стовбур мозку складається з: спинного, довгастого, моста, середнього, проміжного мозків. Всередині -- сіра, ззовні -- біла (окрім мозочка). Ядра: Має пірамідки, що керують рухом. Контролює вегетативні фунції. Оливи -- контроль рівноваги. Велику частину довгастого мозку займають ядра оливи, вони пов\'язані з мозочком і беруть участь у регуляції рівноваги тіла. Також у довгастому мозку розташовані тонке і клиноподбіне ядра, аркоподібне ядро (лат. nucleus arcuatus), що бере участь у комунікації між мозочком та кортикоспінальним провідним шляхом. Довгастий мозок містить: - - - - Всередині є сітчастий утвір, що фільтрує важливу і ні інфу. Важилива відфільт і йде далі, неважл забувається. Довгастий мозок - нижня половина стовбура мозку. Він контролює вегетативні функції і з\'єднує вищі рівні головного мозку зі спинним мозком. Довгастий мозок відповідає за регулювання декількох основних функцій вегетативної нервової системи, включаючи дихання, серцеву функцію, розширення судин та рефлекси, такі як блювота, кашель, чхання та ковтання. **9.Міст та мозочок. Основні ядра та функції. Будова кори мозочка** **Міст** пов\'язує спинний мозок з іншими відділами головного мозку та є провідником слухових та вестибулярних сигналів, містить ядра лицевого, відвідного і трійчастого нервів, центри очних рефлексів, контролює роботу кишківника, сечовипускання та інші. Ретикулярна формація (сітчастий утвір) -- сітка нейронів, що лежить в стовбурі мозку і контактує з усіма ділянками головного та спинного мозку. Міст має поперечні та повздовжні волокна + трапечевидне тіло (звук та напрям звуку), ядра Шва (засинання). Міст Вароліїв міст --- це розташований на основі мозку масивний волокнистий тяж, обмежений позаду довгастим мозком. Він виконує провідникову й регуляторну функції. Через міст проходять усі чутливі й рухові шляхи ЦНС; він регулює сльозотечу, слинотечу, жування, ковтання, бере участь в утворенні голосу. У варолієвому мосту є центри, що переключають імпульси на мозочок: ядра слухового, лицьового, відвідного та трійчастого нервів. Міст відповідає за вестибулярні та шийні рефлекси, які регулюють тонус м'язів. **На мості росте мозочок (120гр.).** Покритий 3 шарами, корою -- скуплення тіл нейронів, що пов'язані між собою певним чином. Мозочок дає змогу еф керувати рухом, рухами пальців та моторикою, швидко та ефективно з'єднувати ділянки мозку (інтелектуальна). Має 2 півкулі зв'язані черв'ячком. Має вплив на формування інтелекту та навчається внаслідок рухової активності. Має дерево життя, та 6 ніг. Мозочок має 4 ядра: зубчасте (рухи кінцівок), коркоподібне (рухи тулуба), ядро шатра??вершинне?? (вестибулярний, рівновага), кулясте ядро(рухи тулуба). Кора мозочка досліджуваних видів має тришарову будову і включає молекулярний, ганглійний та зернистий шари. Молекулярний шар -- найбільш поверхневий, утворений тілами кошикоподібних і зірчастих клітин. Кошикоподібні клітини називаються так через властивість посилати численні відростки до клітин ганглійного (вузлового) шарую. ***Кора мозочка:*** 3 шари: - гранулярний/зернистий , клітини Пуркін'є (гальмівні нейрони, щоб м'язи не тряслися) - - При пошкодженні мозочка: Порушення координації рухів (атаксія), Порушення рівноваги і ходьби, Тремор (тремтіння), зумовлений порушенням роботи м'язів, Зниження тонусу м'язів. Мозочок людини становить найбільший відділ ромбоподібного мозку, який заповнює більшу частину задньої черепної ямки. Зверху до мозочка прилягають потиличні частки великого мозку, які відокремлені від мозочка поперечною щілиною великого мозку (fissura transversa cerebri). На нижній поверхні мозочка є широке заглиблення -- долинка мозочка (vallecula cerebelli), до якої прилягає дорсальна поверхня довгастого мозку. !(media/image9.jpg) Мозочок поділяють на тіло мозочка та клаптико-вузликову частку, межею між якими є задньобічна щілина мозочка (fissura posterolateralis). Тіло мозочка (corpus cerebelli) складається з двох півкуль та черв'яка, розташованого між ними. Три пари мозочкових ніжок (які належать довгастому мозку і мосту) зв'язують мозочок з іншими відділами головного мозку. Поверхня мозочка вкрита шаром сірої речовини, яка складає кору мозочка (cortex cerebelli) і утворює вузькі звивини -- листки мозочка (folia cerebelli), відокремлені одна від одної щілинами мозочка (fissurae cerebelli). Глибокі щілини поділяють мозочок на часточки (lobuli cerebelli). Серед них слід виділити найбільш ізольовану маленьку часточку -- клаптик (flocculus), а також зв'язану з клаптиком частину -- вузлик (nodulus). Flocculus з'єднаний з nodulus за допомогою тоненької смужки -- ніжок клаптика (pedunculi flocculi), які присередньо переходять у тоненьку півмісяцеву пластинку -- нижній мозковий парус (velum medullare inferius). Flocculus, nodulus i pedunculi flocculi разом становлять клаптико-вузликову частку (lobus flocculonodularis). Щілини тіла мозочка йдуть не перериваючись через півкулі і черв'як, тому кожній часточці черв'яка відповідає пара часточок півкуль Мозочок (лат. cerebellum --- дослівно «малий мозок») розташований над довгастим мозком і мостом, він так само, як і великий мозок, вкритий оболонками. Зв'язок мозочка з іншими структурами мозку здійснюється через ніжки мозочка. Мозочок у людини дуже добре розвинений з огляду на прямоходіння й трудову діяльність. Його маса в дорослої людини сягає 120---160 г і становить 8---12 % маси головного мозку. У мозочку розрізняють дві півкулі й непарну серединну частину --- черв'як. Поверхні півкуль і черв'яка відокремлюють поперечні паралельні борозни, між якими розташовані вузькі довгі листки мозочка. Завдяки цьому його поверхня досить велика --- близько 850 см2 у дорослих людей. Мозочок також складається із сірої та білої речовини. Біла речовина, проникаючи в сіру, утворює білі смужки. Кора мозочка складається із сірої речовини товщиною 1---1,5 мм. Мозочок відіграє основну роль у підтримці рівноваги тіла, м'язового тонусу й координації рухів. Зі спинного мозку мозочок одержує інформацію про стан частин тіла та очей. Мозочок узгоджує діяльність спинного мозку й рухової кори щодо здійснення швидких цілеспрямованих рухів. Він постійно координує сигнали, які йдуть до м'язів від рухових зон кори, на підставі інформації, що її одержує мозок від органів зору, слуху та пропріорецепторів. При частковому й загальному ураженні мозочка спостерігається три симптоми: атонія, астенія та астазія. Атонія характеризується послабленням м'язового тонусу. Астенія --- слабкістю й швидкою стомлюваністю м'язів. Астазія проявляється в здатності м'язів здійснювати коливальні й дрижальні рухи. Учені встановили, що в ссавців, які мали травму мозочка, згодом наступає ефективна компенсація його функцій. Напевно, ця компенсація здійснюється за рахунок функції кори великих півкуль, що має двосторонні зв'язки з мозочком. Цей факт свідчить про високу пластичність мозкових систем регуляції рухів. **Проміжний мозок:** Таламус (зоровий горб) -- центр чутливості, передає інформацію від органів чуття (крім нюху) до кори головного мозку Має вигляд парних скупчень сірої речовини яйцеподібної форми, поєднаних спайкою, що містять близько 40 ядер **10.Середній мозок. Ніжки мозку, верхні та нижні горбки, їх зв\'язок з колінчастими тілами. Порожнина середнього мозку** Середній мозок або мезенцефалон - це частина центральної нервової системи (ЦНС), пов\'язана із зором, слухом, руховим контролем, циклами сну та неспання, збудженням (настороженістю) та регулюванням температури. Анатомічно середній мозок включає в себе тектум (або quadrigemina corpora), tegmentum, шлуночкову мезоцелію (або «iter») і квітконоси головного мозку, а також кілька ядер і фасцикулів. Під час ембріонального розвитку середній мозок виникає з другого бульбашки, (мезенцефалона) нервової трубки. Мезенцефалон вважається частиною стовбура мозку. Середній мозок (mesencephalon) розташований в середній черепній ямці між заднім і проміжним мозком. До його складу входять чотиригорбикове тіло і ніжки мозку. Між цими частинами проходить вузенький канал, що називається водопроводом / сільвієвим /, який є порожниною середнього мозку. Він сполучає четвертий мозковий шлу­ночок з третім. Від середнього мозку відходять окоруховий /III па­ра/ і блоковий /ІУ пара/ черепномозкові нерви. Чотиригорбикове тіло - нервова пластинка з чотирма горбиками, розміщена на дорзальній поверхні мозкового стовбура. Розрізняють верхні і нижні горбики, що розділені поздовжньою і поперечною борознами. Від горбиків відходять по одному пучку нервових воло­кон, які з\'єднуються з колінчастими тілами проміжного мозку. Верхні горбики сполучаються з латеральними, а нижні - з медіаль­ними колінчастими тілами. До верхніх горбиків чотиригорбикового тіла прилягає залоза внутрішньої секреції - шишкоподібне тіло, або епіфіз, який теж належить до проміжного мозку. Всередині горбиків чотиригорбикового тіла міститься скупчення сірої речовини -- ядра. Ядра верхніх горбиків з\'єднані, з шляхами зорових імпульсів і називаються зоровими підкірковими /проміжними/ центрами. Ядра нижніх горбиків мають відношення до слухових шляхів і називаються слуховими підкірковими /проміжними/ центрами. Від чотиригорбикового тіла беруть початок текто - спінальні низхідні провідні шляхи. Рухові імпульси, що виникають в ядрах чотиригорбикового тіла під впливом зорових і слухових подразнень, передаються у нижче роз­міщені відділи мозку -- довгастий, спинний мозок і далі до м\'язів, які формують рухи у відповідь на слухові і зорові подразнення. Ніжки мозку / права і ліва/ - товсті пучки нервових волокон, які сполучають довгастий мозок і міст із великими півкулями головного мозку. Піднімаючись догори, вони розходяться одна від одної, утворю­ючи міжніжкову ямку із якої виходять нервові волокна окорухових нервів. Вентральна /передня/ частина ніжок мозку називається основою, а дорзальна /задня/ - покришкою. Внутрішньою межею між основою і покришкою є чорна субстанція /речовина/, яка добре помітна на поперечних розрізах ніжок мозку. Вона складається з великої кількості пігментованих клітин, що містять меланін. Чорна субстанція тягнеться вздовж ніжок мозку від моста аж до підгорбової ділянки проміжного мозку. У функціональному відношенні чорна субстанція відноситься до, так званої, екстрапірамідної системи головного мозку. Порожниною проміжного мозку є третій шлуночок. Це щілиноподібний простір, розміщений в середин­ній площині між зоровими горбами. Внизу третій шлуночок переходить у водопровід, а зверху через парні отвори сполучається з бічними шлуночками великих півкуль. Зорові горби (thalami optici) - найбільші утворення проміжного мозку яйцеподібної форми, що прилягають до великих півкуль. Задні розширені частини їх називають подушками. Медіальні поверхні зорових горбів /правого і лівого/, звернені одна до одної, утворюють бічні стінки шлуночка. Зорові горби переважно складаються із сірої речовини, що прошарками білої речовини поділена на ядра, які є підкірковими центрами чут­ливості всього тіла людини. Зорові горби нервовими волокнами з\'єдна­ні з різними відділами кори головного мозку. Вся інформація /крім нюхової/, яка йде до кори головного мозку обов\'язково проходить через зорові горби. Крім того зорові горби з\'єднані з блідою кулею, що розташована зовні від них і є підкірковим руховим центром. я **Питання до семінару 3** 1. Головний мозок є головним регулятором усіх функцій організму, забезпечує вищу нервову діяльність людини. Головний мозок міститься у мозковій частині черепа. Маса головного мозку дорослої людини у середньому становить 1250 --- 1400 г (у жінок --- 1275 г, у чоловіків --- 1375, що складає близько 2 % до загальної маси тіла). Головний мозок складається з п\'яти відділів: - - - - - У середньому мозку містяться ядра, які регулюють напругу м\'язів, або м\'язовий тонус. Імпульси, що йдуть від ядер забезпечують співвідношення тонус м\'язів згиначів і розгиначів. Через середній мозок проходять рефлекторні дуги орієнтовних рефлексів на зорові і звукові роздратування. Вони проявляються у поворотах голови і тіла в сторону світлових або звукових подразників. Бере участь у регуляції станів неспання і сну, виникнення емоцій. Проміжний мозок включає: зорові горби (таламус), надбугорну ділянку (епіталамус), підбугорну ділянку (гіпоталамус) та колінчасті тіла. Проміжний мозок регулює діяльність залоз внутрішньої секреції, бере участь у процесах сну, пам\'яті, інстинктивної поведінки, психічних реакцій. Якщо до рівня середнього мозку головний мозок є єдиним стовбуром, то, починаючи з середнього мозку, відбувається його поділ на дві симетричні половини. Кінцевий мозок --- вищий відділ центральної нервової системи, керує діяльністю інших відділів головного і спинного мозку, складається з правої і лівої півкуль, з\'єднаних мозолистим тілом. Сіра речовина утворює кору головного мозку. Кора головного мозку --- це тонкий шар сірої речовини (тіл нейронів), товщиною всього кілька міліметрів, що покриває увесь передній мозок. Біла речовина утворює провідні шляхи півкуль. У білій речовині розсіяні ядра сірої речовини (підкоркові структури). Кінцевий мозок (telencephalon) складається з двох півкуль. В глибині поздовжньої щілини розташоване мозолисте тіло, щоз\'єднує їх. Крім мозолистого тіла, півкулі великого мозку з\'єднують також передня, задня спайки і спайка зводу. У кожної півкулі виділяються три полюси: лобовий, потиличний і скроневий. Три краї (верхній, нижній і медіальний) ділять півкулю на три поверхні:верхньо-латеральну, медіальну і нижню. Кожна півкуля ділиться на частки: лобову, тім\'яну, скроневу і потиличну. Центральна борозна (sulcuscentralis), відокремлює лобову частку від тім\'яної, латеральна борозна (sulcuslateralis) - скроневу від лобової та тім\'яної, тім\'яно-потилична борозна (sulcusparietooccipitalis) розділяє тім\'яну і потиличну частки. В глибині латеральної борозни розташовується частка - острівець. Більш дрібні борозни ділять частки на звивини. 2. **Таламус** відповідає за усі види чутливості (крім нюхової) і координує міміку, жестикуляцію, інші прояви емоцій. Через таламус проходять до кори великих півкуль нервові імпульси від усіх органів чуття (зору, слуху, смаку, тощо). Велика частина складних рухів, таких як ходьба, біг, плавання, пов\'язана з проміжним мозком. Зверху до таламуса прилягає епіфіз --- залоза внутрішньої секреції. Ядра епіфіза беруть участь у роботі нюхового аналізатора. Знизу міститься інша залоза внутрішньої секреції --- гіпофіз. **Гіпоталамус** контролює діяльність вегетативної нервової системи, бере участь у підтримці на оптимальному рівні обміну речовин і енергії, у терморегуляції, регуляції діяльності травної, серцево-судинної, дихальної та ендокринної систем. Під його контролем перебувають такі залози внутрішньої секреції, як гіпофіз, щитовидна залоза, статеві залози, підшлункова залоза, надниркові залози. У проміжному мозку перебувають підкоркові центри зору і слуху. Гіпоталамус складається з багатьох частин. До зорової частини гіпоталамуса відносяться: зорове перехрестя, зоровий шлях, сірий горб, лійка та гіпофіз. Зоровий перехрест утворений волокнами зорових нервів, що частково переходять на інший бік і розташований поперечно. Перехрест продовжується з кожного боку латерально і позаду в зоровий тракт. Кожен тракт огинає ніжку мозку з латеральної сторони і закінчується двома корінцями в підкіркових центрах зору (верхньому горбку покришки середнього мозку і в латеральному колінчастому тілі). Волокна латерального корінця утворюють синапси з клітинами ядер латерального колінчастого тіла. Волокна медіального закінчуються на клітинах ядер верхнього горбка даху середнього мозку. У загальному, зорове перехрестя та зоровий шлях відносяться до шляхів зорового аналізатора. Ззаду від зорового перехресту розташований сірий горб - це випин нижньої стінки ІІІ-го шлуночка, якого утворені тонкою пластинкою сірої речовини. В ньому розташовані горбові ядра (нейросекреторні, вегетативні). Ці ядра впливають на емоційні реакції людини, регулюють обмін речовин, процеси накопичення та витрачання енергії. Сірий горб продовжується у порожнисту лійку, на кінці якої розташований гіпофіз. З боків від сірого горба розташовані зорові тракти. З боку порожнини III шлуночка в область сірого горба і далі у воронку вдається поглиблення воронки (recessusinfundibuli), що звужується донизу і закінчується. Загалом горбкові і лійкові ядра виділяють нейросекрети (рилізінг-фактори) у судини аденогіпофіза і впливають на його функції. У складі нюхової частини знаходяться сферичні соскоподібні тіла, що є підкорковими центрами нюху та нюхового аналізатора. Кожне з них становить близько 0,5 см в діаметрі. Усередині соскоподібних тіл, під тонким шаром білої речовини, знаходиться сіра речовина, утворена медіальними і латеральними ядрами соскоподібного тіла. Також у соскоподібних тілах закінчуються стовпи склепіння. Також до нюхової частини належить підталамічна ділянка, яка містить субталамічне (підзгірне) парне ядро Люїса (екстрапірамідний та вегетативний центр). І при пошкоджені цього ядра людина може зіштовхнутися з мимовільними, неконтрольованими рухами кінцівок та тіла (контрлатеральний гемібалізм). Також у гіпоталамусі є надзорові та пришлуночкові ядра, що формують гіпоталамо-гіпофізарний шлях аксонами своїх нейронів. Цей шлях закінчується у задній частці гіпофіза (нейрогіпофіз), а ті нейрони продукують гормон вазопресин та окситоцин, згодом вони потрапляють у нейрогіпофіз, а звідти - у кров. Зв'язки гіпоталамуса та гіпофіза об\'єднують ці структури у "гіпоталамо-гіпофізарну систему", де гіпоталамус відповідає за регулюючу функцію, а гіпофіз - ефекторну. У гіпоталамусі в напрямку від термінальної пластинки до середнього мозку розрізняють три зони з нечіткими межами, в яких розташовується сіра речовина гіпоталамуса, що зосереджена у вигляді близько 30 ядер. Ще однією з особливостей гіпоталамуса є те, що він містить нейроендокринні нейрони, що виступають або до нейрогіпофізу, або до портальних судин передньої частки гіпофіза в середній частині, де вони вивільняють свої нейропептиди або інші нейроактивні сполуки в кровотік, який згодом діють як нейрогормони. Також гіпоталамус відомий безліччю функцій. В ньому є нейрони звичайного типу і нейросекреторні клітини. І ті, і інші виробляють білкові секрети і медіатори. В нейросекреторних клітинах переважає протеосинтез (протеоліз), а нейросекрет виділяється в кров. Клітини гіпоталамуса трансформують нервовий імпульс в нейрогормональний. Ядра гіпоталамуса контролюють і регулюють температуру тіла, споживання їжі, водно-сольовий баланс, рух крові, цикл сну та активність гормонів, що виділяються гіпофізом. Ядра також впливають на формування таких реакцій, як злість і страх. Більш того, гіпоталамус бере участь у різних повсякденних діях, таких як їжа або пиття, у контролі температури тіла та підтримки енергії, а також у процесі запам'ятовування та контролю стресу, виробці гормонів, регуляції емоційного стану, вплив на свідомість та на внутрішні органи. 3. Мозок складається з головного мозку, мозочка та стовбура мозку. Головний мозок є найбільш видатною областю мозку. Вона ділиться на ліву і праву півкулі. Півкулі мають багато однакових функцій, наприклад, кожен сприймає дотик з одного боку тіла, але деякі функції демонструють латеральність, тобто вони в першу чергу контролюються з одного боку мозку. Півкулі головного мозку у людини мають багато складок для збільшення площі поверхні мозку. Гребені називаються звивинами, а борозенки називаються сулкі. Великі борозни часто називають тріщинами. Як що до рівня середнього мозку головний мозок є єдиним стовбуром, то, починаючи з середнього мозку, відбувається його поділ на дві симетричні половини. Кінцевий мозок складається з двох півкуль (правої і лівої), з\'єднаних мозолистим тілом. Нижня поверхня півкуль називається основою мозку. Розвинені великі півкулі мозку у людини покривають увесь середній і проміжний мозок. Такі психічні функції, як пам\'ять, мова, мислення, творчі процеси, особистісні якості, пов\'язані саме з великими півкулями мозку. Функції лівої і правої півкуль нерівнозначні. Права півкуля відповідає за образне мислення, ліва --- за абстрактне. При пошкодженнях лівої півкулі порушується мова людини. Сіра речовина утворює кору головного мозку. Біла речовина утворює провідні шляхи півкуль. У білій речовині розсіяні ядра сірої речовини (підкіркові структури). Діяльність усіх органів людини контролюється корою великих півкуль. Кора великих півкуль головного мозку --- це тонкий шар сірої речовини (тіл нейронів) товщиною всього кілька міліметрів, що покриває весь передній мозок. Площа поверхні кори становить близько 2000 - 2500 см² (це пов\'язано з наявністю великої кількості борозен і звивин). Кора забезпечує зв\'язок організму з зовнішнім середовищем, є матеріальною основою психічної діяльності людини. Глибокі борозни ділять кожну півкулю на 4 частини: лобову, тім\'яну, скроневу і потиличну. Між борознами розташовані складки кори півкуль --- звивини. Найбільшого розвитку в людини досягають лобові долі, відокремлені від тім\'яних доль глибокою центральною борозною. Їх маса становить близько 50 % маси головного мозку. У лобові долі надходить інформація про всі відчуття. Тут відбувається її сумарний аналіз і створюється цілісне уявлення про образ. Тому цю зону кори називають асоціативною, саме з нею пов\'язана здатність до навчання. Якщо лобова кора зруйнована, то не виникає асоціацій між видом предмета і його назвою, між зображенням букви і звуком, який вона позначає. Навчання стає неможливим. У скроневих долях розташовані слухові центри, а також центри смаку та нюху. У потиличній долі розташовані зорові центри. У корі великих півкуль розрізняють наступні чутливі і рухові зони: рухова зона розташована у передній центральній звивині лобової долі; зона шкірно-м\'язової чутливості розташована у задній центральній звивині тім\'яної долі; зорова зона розташована у потиличній долі; слухова зона розташована у скроневій долі; центри нюху і смаку знаходяться на внутрішніх поверхнях скроневих і лобових доль **Лобова частка** Великі півкулі головного мозку діляться на чотири частки. Лобові частки є найбільш ростральними, розташованими в передній частині мозку і відповідають за виконавчі функції вищого рівня, такі як увага, критичне мислення та контроль імпульсів. Вони є останньою областю мозку, яка повністю розвивається, не завершуючи розвиток, поки люди не досягнуть 20-х років. Лобові частки - це також розташування первинної рухової кори, області мозку, що відповідає за планування і виконання руху. Первинна моторна кора розташована в прецентральной звивині. **тім\'яна частка** Центральна борозда лежить каудально до лобової частки і ділить лобові частки від тім\'яних часток. Тім\'яні частки важливі для обробки сенсорної інформації. Первинна соматосенсорна кора розташована в постцентральной звивині тім\'яної частки і відповідає за сприйняття дотику і болю. Тім\'яні частки також виконують візуальну обробку більш високого рівня. **Скронева частка** Скроневі частки розташовані збоку головного мозку, відокремлені від лобової і тім\'яної частки бічною тріщиною. Як і тім\'яна частка, скронева частка відіграє певну роль у сенсорній обробці, зокрема зі слухом, нюхом, смаком та візуальною обробкою вищого рівня. Скронева частка також важлива для мови і пам\'яті. Під корою головного мозку, глибоко в скроневих частках, лежать гіпокамп і мигдалина, дві області лімбічної системи, ланцюг, важливий для емоцій і пам\'яті. **потилична частка** Останні частки - потиличні частки, самі хвостові частки, розташовані в задній частині мозку. Основною функцією потиличних часток є обробка зорової інформації. **Нецеребральні компоненти** Мозочок лежить нижче потиличних часток. Мозочок також розділений на дві півкулі, як і кора головного мозку. Мозочок найвідоміший своєю роллю в регуляції та контролі руху, але він також бере участь у когнітивних функціях, таких як емоції. Стовбур мозку розташований між головним мозком і спинним мозком. Це важливо для регулювання критичних функцій, таких як частота серцевих скорочень, дихання та сон. Це також місце розташування більшості черепних нервів. Спинний мозок, який є частиною центральної нервової системи, але не частиною мозку, відповідає за отримання сенсорної інформації від організму та надсилання рухової інформації організму. Мимовільні рухові рефлекси також є функцією спинного мозку, що свідчить про те, що спинний мозок може обробляти інформацію незалежно від головного мозку. 4. Медіальна поверхня півкулі великого мозку утворена всіма його частками, крім острівкової частки. Борозна мозолистого тіла (sulcuscorporiscallosi) огинає його зверху, відокремлюючи мозолисте тіло від поясної звивини (gyruscinguli). Потім ця борозна направляється донизу і вперед і продовжується в борозну гіпокампа (sulcushippocampi). Над поясною звивиною проходить поясна борозна (sulcuscinguli), яка починається попереду і знизу від дзьоба мозолистого тіла. Піднімаючись вгору, борозна повертає назад і йде паралельно борозні мозолистого тіла. На рівні його валика від поясної борозни вгору відходить її крайова гілка (riamusmarginialis), а сама борозна триває в підтім'яну борозну (siulcussubparietialis). Назад і донизу від валика мозолистого тіла поясна звивина звужується і утворює перешийок поясної звивини (isthmusgyricinguli). Крайова гілка поясної борозни ззаду обмежує навколоцентральну часточку, а спереду - передклин\'є (precuneus), яке відноситься до тім\'яної долі.Донизу і ззаду через перешийок поясна звивина переходить в парагиппокампальну звивину (gyrusparahippocampalis), яка закінчується спереду гачком (uncus) і обмежена зверху борозною гіпокампу. Поясню звивину, перешийок і парагіпокампальну звивину об\'єднують під назвою склепінчастої звивини (gyrusfornicatus). У глибині борозни гіпокампу розташована зубчаста звивина (gyrusdentatus). На медіальній поверхні потиличної частки розташовані під гострим кутом один до одного дві глибокі борозни: тім\'яно-потилична борозна (sulcusparietooccipitalis), що відокремлює тім'янучастку від потиличної, і шпорна борозна (sulcusсalcarinus). Остання починається на медіальній поверхні потиличного полюса і направляється вперед до перешийка поясної звивини. Ділянка потиличної частки, що лежить між тім\'яно-потиличною і шпорною борознами і має форму трикутника, зверненого вершиною до місця злиття цих борозен, називається клином (cuneus). Добре помітна шпорна борозна обмежує зверху язикову звивину (gyruslingualis), що простирається від потиличного полюса ззаду до нижньої частини перешийка поясної звивини. Знизу від язикової звивини розташовується колатеральна борозна (sulcuscollateralis), що належить вже нижній поверхні півкулі. Нижня поверхня півкулі великого мозку має найбільш складний рельєф. Попереду знаходиться нижня поверхня лобової частки, за нею - скроневий полюс і нижня поверхня скроневої і потиличної часток, між якими немає чіткої межі. На нижній поверхні лобової частки, кілька латерально і паралельно поздовжній щілині великого мозку, знаходиться нюхова борозна (sulcusolfactorius). Знизу до неї прилягають нюхова цибулина (bulbusolfactorius) і нюховий тракт (tractusolfactorius), що переходить ззаду в нюховий трикутник (trigonumolfactorium), в області якого видно медіальна і латеральна нюхові смужки (striaeolfactoriaemedialisetlateralis). Між поздовжньою щілиною великого мозку (fissuralongitudinaliscerebri) і нюховою борозною лобової частки розташована пряма звивина (gyrusrectus). Латерально від нюхової борозни лежать очноямкові звивини (gyriorbitales). Язикова звивина (gyruslingualis) потиличної частки з латеральної сторони обмеженапотилично-скроневою борозною (sulcusoccipitotemporalis). Ця борозна переходить на нижню поверхню скроневої частки, розділяючи парагіпокампальну (gyrusparahippocampalis) і медіальну потилично-скроневу звивини (gyrusoccipitotemporalismedialis). До переду від потилично-скроневої борозни знаходиться носова борозна (sulcusrhinalis), що обмежує передній кінець парагіппокампальної звивини - гачок (uncus). Потилично-скронева борозна розділяє медіальну і латеральну потилично-скроневі звивини (gyrioccipitotemporalesmedialisetlateralis). **Зверху до таламуса прилягає епіфіз --- залоза внутрішньої секреції. Ядра епіфіза беруть участь у роботі нюхового аналізатора. Знизу міститься інша залоза внутрішньої секреції --- гіпофіз.**C:\\Users\\Win10\_Game\_OS\\Downloads\\5224229830822847240.jpg 5. Кора великого мозку утворена сірою речовиною, яка лежить по периферії (на поверхні) півкуль великого мозку. У корі головного мозку перев?