Карликові планети та інші об'єкти Сонячної системи PDF

Карликові планети набагато менші, ніж великі (навіть менші, ніж Місяць). Найбільша карликова планета --- Плутон (мал. 159). До 2006 року Плутон був великою планетою, доки астрономи не відкрили за орбітою Нептуна тіла, більші, ніж Плутон. Учені назвали нову групу небесних тіл карликовими планетами. В...

Карликові планети набагато менші, ніж великі (навіть менші, ніж Місяць). Найбільша карликова планета --- Плутон (мал. 159). До 2006 року Плутон був великою планетою, доки астрономи не відкрили за орбітою Нептуна тіла, більші, ніж Плутон. Учені назвали нову групу небесних тіл карликовими планетами. Вони менші, ніж великі планети, і мають «засмічену» орбіту --- рухаються поруч з іншими невеликими тілами. Чотири карликові планети --- Плутон, Макемаке, Хаумеа й Ерида --- рухаються за орбітою Нептуна, а п'ята --- Церера (мал. 160) --- між орбітами Марса й Юпітера. Науковці вважають, що існують десятки й навіть сотні карликових планет, які ще буде відкрито. У карликових планет теж є супутники. Найбільше їх у Плутона --- п'ять. Деякі вчені досі переконані, що Плутону потрібно повернути статус великої планети. Між орбітами Марса і Юпітера (у так званому головному поясі) кружляють мільйони планетоїдів --- невеликих кам'янистих тіл неправильної форми. Орбіти деяких планетоїдів витягнуті й сягають за орбіту Нептуна. Учені вважають, що планетоїди можуть поповнити інформацію про виникнення Сонячної системи, тому надсилають до них космічні зонди ***Комети* **--- це льодяні брили вкупі з пилом та пористими кам'яними частинками. Коли комета наближається до Сонця, лід тане, випаровується, а навколо ядра комети утворюється кома --- хмара з пилу й газу. Під дією Сонця пил і газ вириваються з голови комети, утворюючи пиловий і газовий хвости, які простягаються на мільйони кілометрів Космічний пил утворюють частинки завбільшки від декількох молекул до 0,1 мм. Разом із більшими твердими об'єктами, розміром до 10 м, космічний пил утворює групу небесних тіл, які астрономи називають ***метеороїдами ***(мал. 163). Щодня в атмосферу Землі потрапляє понад 4 млрд космічних тіл із групи метеороїдів. Це приблизно 100 тис. тонн космічної речовини, що рухається зі швидкістю від 10 до 70 км/с. Зазвичай це дрібне каміння, яке згорає у верхніх шарах атмосфери, не долетівши до земної поверхні. Метеороїди, що все ж долітають до Землі, називаються ***метеоритами*** Більшість метеороїдів згорає в земній атмосфері. Наслідком падіння дуже великих тіл на Землю є кільцеподібні структури --- астроблеми (мал. 165). На всіх інших небесних тілах такі структури називають кратерами. ***Астроблема **--- кільцеподібна структура на поверхні Землі, що утворилася внаслідок падіння небесного тіла.* Небесні тіла, які не мають атмосфери (або мають дуже розріджену атмосферу), рясно всіяні метеоритними кратерами (мал. 166). Такі кратери є на місячній поверхні, на Меркурії, Марсі, супутниках планет, карликових планетах, планетоїдах.