Планети Сонячної системи (PDF)

Меркурій, Венера, Земля і Марс --- планети земної групи (мал. 147). Вони мають тверду поверхню і практично кулясту форму. У Меркурія та Венери природних супутників немає, у Землі --- один (Місяць), у Марса --- два (Фобос і Деймос Земля --- найбільша серед планет земної групи. З космосу вона здаєтьс...

Меркурій, Венера, Земля і Марс --- планети земної групи (мал. 147). Вони мають тверду поверхню і практично кулясту форму. У Меркурія та Венери природних супутників немає, у Землі --- один (Місяць), у Марса --- два (Фобос і Деймос Земля --- найбільша серед планет земної групи. З космосу вона здається блакитною завдяки атмосфері і Світовому океану. Це єдина планета, на поверхні якої є вода у трьох агрегатних станах, і поки єдина відома планета, на якій існує життя. Атмосфера й океан пом'якшують клімат Землі, акумулюють сонячну енергію поблизу екватора й переносять її у холодні північні широти. Місяць --- найбільший (як порівняти з планетою) супутник у Сонячній системі. **Меркурій** --- найближча до Сонця і найменша планета Сонячної системи. Він не має природних супутників та атмосфери. Дуже повільне обертання навколо своєї осі (велика тривалість дня і ночі) призводить до того, що температура на нічному й денному боці Меркурія вздовж екватора змінюється приблизно від -175 °С до +450 °С відповідно. Спостерігати за Меркурієм важко, він обертається близько до Сонця й губиться у сонячному світлі. **Венера **--- третій за яскравістю об'єкт нашого неба після Сонця й Місяця. Планета обертається навколо своєї осі зі сходу на захід, тобто в напрямку, протилежному обертанню більшості планет. Вісь обертання Венери має нахил, проте дуже незначний --- лише три градуси. Густа атмосфера Венери, у якій плавають потужні хмари із сульфатної кислоти, створює парниковий ефект. Середня температура на поверхні Венери (приблизно + 470 °С) вища, ніж температура плавлення свинцю (+327 °С), олова (+232 °С) і цинку (+420 °С). На поверхні Венери течуть ріки лави, яка довго не застигає (мал. 151). **Марс** --- четверта за віддаленістю від Сонця й сьома за розмірами планета Сонячної системи. Марс майже вдвічі менший, ніж Земля. На Марсі є атмосфера і змінюються пори року. Середня температура повітря на Марсі становить приблизно -40 °С. Улітку повітря на денній половині планети прогрівається до +20 °С --- цілком прийнятна для нас температура. Але в зимові марсіанські ночі атмосфера охолоджується до -125 °С. Клімат на Марсі не набагато суворіший, ніж в Антарктиді. На Марсі є Олімп --- найвища у Сонячній системі гора вулканічного походження заввишки 27 км. Долина Марінер --- найбільший у Сонячній системі каньйон, що за розмірами міг би зайняти всю територію США. Його було відкрито за допомогою космічного апарата «Марінер-9». До планет-гігантів належать Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун (мал. 155). Ці кулясті тіла з дуже густого газу не мають твердої поверхні. Вони вкриті густою атмосферою, у якій дмуть потужні вітри й гігантські вихори. Усі газові гіганти мають кільця. У них багато супутників. Станом на 2022 рік у Сатурна налічувалося 82 супутники, у Юпітера --- 79, в Урана --- 27, у Нептуна --- 14. Найбільший супутник в Сонячній системі --- Ганімед. ***Юпітер*** --- найбільша планета Сонячної системи. Ця велетенська газова куля обертається навколо своєї осі за 10 годин! Швидке обертання викликає в атмосфері потужні вітри, швидкість яких сягає до 500 км/год. Через це на поверхні планети ти бачиш кольорові смуги. Особлива відзнака Юпітера --- Велика Червона Пляма (мал. 156.2). Це гігантський вихор, який астрономи спостерігають уже 300 років. ***Сатурн***, так само як Юпітер, здавна спостерігали неозброєним оком. Навколо Сатурна красуються тисячі кілець, кожне з яких складається з крижаних уламків (мал. 157). Супутник Сатурна Титан має власну густу атмосферу, а на Енцеладі космічний апарат виявив сліди води, яку вивергають гейзери ***Уран** *--- це перша планета, відкрита за допомогою телескопа. Уран --- найхолодніша планета Сонячної системи. Найнижча температура, зареєстрована в атмосфері Урана, становить --- 224 °С. Планета обертається навколо Сонця, «лежачи на боці», а вісь обертання перебуває практично у площині орбіти. ***Нептун* **--- єдина планета Сонячної системи, яку не видно неозброєним оком. Космічні апарати зафіксували на Нептуні найсильніші вітри серед планет Сонячної системи. Карликові планети набагато менші, ніж великі (навіть менші, ніж Місяць). Найбільша карликова планета --- Плутон (мал. 159). До 2006 року Плутон був великою планетою, доки астрономи не відкрили за орбітою Нептуна тіла, більші, ніж Плутон. Учені назвали нову групу небесних тіл карликовими планетами. Вони менші, ніж великі планети, і мають «засмічену» орбіту --- рухаються поруч з іншими невеликими тілами. Чотири карликові планети --- Плутон, Макемаке, Хаумеа й Ерида --- рухаються за орбітою Нептуна, а п'ята --- Церера (мал. 160) --- між орбітами Марса й Юпітера. Науковці вважають, що існують десятки й навіть сотні карликових планет, які ще буде відкрито. У карликових планет теж є супутники. Найбільше їх у Плутона --- п'ять. Деякі вчені досі переконані, що Плутону потрібно повернути статус великої планети. Між орбітами Марса і Юпітера (у так званому головному поясі) кружляють мільйони планетоїдів --- невеликих кам'янистих тіл неправильної форми. Орбіти деяких планетоїдів витягнуті й сягають за орбіту Нептуна. Учені вважають, що планетоїди можуть поповнити інформацію про виникнення Сонячної системи, тому надсилають до них космічні зонди ***Комети* **--- це льодяні брили вкупі з пилом та пористими кам'яними частинками. Коли комета наближається до Сонця, лід тане, випаровується, а навколо ядра комети утворюється кома --- хмара з пилу й газу. Під дією Сонця пил і газ вириваються з голови комети, утворюючи пиловий і газовий хвости, які простягаються на мільйони кілометрів Космічний пил утворюють частинки завбільшки від декількох молекул до 0,1 мм. Разом із більшими твердими об'єктами, розміром до 10 м, космічний пил утворює групу небесних тіл, які астрономи називають ***метеороїдами ***(мал. 163). Щодня в атмосферу Землі потрапляє понад 4 млрд космічних тіл із групи метеороїдів. Це приблизно 100 тис. тонн космічної речовини, що рухається зі швидкістю від 10 до 70 км/с. Зазвичай це дрібне каміння, яке згорає у верхніх шарах атмосфери, не долетівши до земної поверхні. Метеороїди, що все ж долітають до Землі, називаються ***метеоритами*** Більшість метеороїдів згорає в земній атмосфері. Наслідком падіння дуже великих тіл на Землю є кільцеподібні структури --- астроблеми (мал. 165). На всіх інших небесних тілах такі структури називають кратерами. ***Астроблема **--- кільцеподібна структура на поверхні Землі, що утворилася внаслідок падіння небесного тіла.* Небесні тіла, які не мають атмосфери (або мають дуже розріджену атмосферу), рясно всіяні метеоритними кратерами (мал. 166). Такі кратери є на місячній поверхні, на Меркурії, Марсі, супутниках планет, карликових планетах, планетоїдах.