Презентація: Люди з вадами здоров'я PDF

Презентація на тему: Меншини людей з вадами здоров'я Підготувала учениця 10 класу КЗ “Малороганський ліцей” Панська Вікторія Мета:  ознайомитися з різними аспектами життя людей з інвалідністю, проблемами, з...

Презентація на тему: Меншини людей з вадами здоров'я Підготувала учениця 10 класу КЗ “Малороганський ліцей” Панська Вікторія Мета:  ознайомитися з різними аспектами життя людей з інвалідністю, проблемами, з якими вони стикаються, та шляхами їх вирішення. Актуальність проблем: Забезпечення рівності та справедливості Виявлення та усунення бар'єрів Розвиток суспільства та економіки Формування толерантності та емпатії Захист прав людини Меншина – соціальна група, що об’єднує невелику частину членів суспільства за певною ознакою: етнічною, гендерною, сексуальною, за станом здоров’я тощо. Вади розвитку — це природжені відхилення за межі нормальних варіантів у анатомічній будові тканин та органів людини, які здебільшого супроводжуються порушеннями їх функцій чи навіть загрожують життєздатності організму. Інвалідність — це різна міра втрати здоров’я людини у зв’язку із захворюванням, травмою чи її наслідками або вродженими порушеннями. Причини інвалідності можуть бути різними: інвалідність з дитинства; загальне захворювання; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров’я); професійне захворювання, пов’язане з трудовою діяльністю; поранення, контузії, каліцтва та інші захворювання. Держава зобов’язана створювати умови, аби люди з інвалідністю могли реалізовувати свої права на рівні з іншими громадянами. Крім того, держава має забезпечити цим людям відповідний соціальний захист. Часто конкретні дії держави залежать від групи інвалідності людини. Медична модель інвалідності - проблема знаходиться всередині людини, в її фізичних, сенсорних або інтелектуальних порушеннях. Розглядається як медичний дефект, що потребує лікування, реабілітації або корекції. Ця модель часто призводить до стигматизації, ізоляції. Людина з інвалідністю сприймається як "хвора", "неповноцінна", залежна від медичної допомоги та опіки. Соціальна модель інвалідності - проблема знаходиться у суспільстві, в бар'єрах, які воно створює для людей з різними потребами. Інвалідність розглядається як результат взаємодії між людиною з певними функціональними обмеженнями та недоступним середовищем. Ця модель акцентує увагу на необхідності зміни суспільства, а не "лікування" людини. Важливо створювати інклюзивне середовище, де кожен може повноцінно брати участь у житті.  За понад 33 роки незалежності України спостерігається стрімке щорічне зростання чисельності людей з інвалідністю в умовах зменшення чисельності населення. За даними Державної служби статистики в Україні станом на 1 січня 2022 р. налічувалося 2 725 826 людей з інвалідністю (в тому числі 162 214 дітей з інвалідністю у віці до 18 років) або 6,6% у структурі населення України. Питома вага чоловіків з інвалідністю складає 53%, а жінок - 47%. Загальна кількість осіб з інвалідністю працездатного віку станом на 01.01.2022 складає 2 563 612 осіб. Але за останні два роки кількість людей з інвалідністю зросла на 300 тисяч — на 10%. І зараз в Україні понад 3 мільйони людей з інвалідністю. https:// Класифікація вад здоров'я:  Фізичні (порушення опорно-рухового апарату, зору, слуху, мовлення).  Психічні (розлади аутистичного спектру, депресія, біполярний розлад, шизофренія).  Інтелектуальні (розумова відсталість).  Сенсорні (порушення зору, слуху, нюху, смаку, дотику). Фізичні вади здоров'я Це порушення функцій організму, які обмежують фізичні можливості людини. Вони можуть бути вродженими (присутні від народження) або набутими внаслідок травм, хвороб чи інших факторів. Ці порушення можуть впливати на різні системи організму, зокрема на: Опорно-руховий аппарат, нервову систему, серцево-судинну систему, дихальну систему, інші системи: порушення функцій інших органів і систем, що мають вплив на фізичну активність. Сенсорні вади здоров'я, або сенсорні порушення Це порушення функцій органів чуття, які відповідають за сприйняття інформації з навколишнього світу. Вони впливають на здатність людини отримувати, обробляти та інтерпретувати сенсорні стимули. Найчастіше термін "сенсорні вади" стосується порушень зору та слуху, але він також може охоплювати Психічні вади здоров'я (або психічні розлади) Це широкий спектр станів, що впливають на мислення, настрій, поведінку та/або функціонування людини. Вони характеризуються порушеннями когнітивних, емоційних або поведінкових процесів, які призводять до значного дистресу або порушення соціальної, професійної чи інших важливих сфер діяльності. Важливо розуміти, що психічні розлади – це медичні стани, які потребують професійної допомоги, а не просто "слабкість характеру" чи "вигадки". Ключові характеристики психічних вад: Вплив на мислення: Порушення пам'яті, уваги, концентрації, логічного мислення, сприйняття реальності (наприклад, галюцинації, марення). Вплив на емоції: Перепади настрою, тривожність, депресія, апатія, емоційна нестійкість. Вплив на поведінку: Соціальна ізоляція, агресивність, імпульсивність, порушення сну та харчової поведінки. Вплив на функціонування: Труднощі в навчанні, роботі, спілкуванні з іншими людьми, виконанні повсякденних завдань. Класифікація психічних розладів: Існує багато різних видів психічних розладів, які класифікуються за різними критеріями. Ось деякі основні  Інтелектуальні вади здоров'я (раніше вживалися терміни «розумова відсталість») Це порушення розвитку, що характеризуються значними обмеженнями як в інтелектуальному функціонуванні, так і в адаптивній поведінці, яка охоплює багато повсякденних соціальних і практичних навичок. Ці порушення виникають до досягнення 18- річного віку. Ключові характеристики інтелектуальних вад: Обмеження інтелектуального функціонування: Це стосується здатності до міркування, навчання, розв'язання проблем, абстрактного мислення, планування та суджень. Обмеження адаптивної поведінки: Це стосується здатності людини ефективно функціонувати в повсякденному житті, включаючи: Концептуальні навички: Мова, читання, письмо, лічба, міркування, пам'ять. Соціальні навички: Емпатія, соціальна відповідальність, міжособистісне спілкування, здатність дотримуватися правил, самооцінка. Практичні навички: Самообслуговування (особиста гігієна, одягання, харчування), виконання домашніх обов'язків, безпека, використання грошей, телефонний зв'язок, орієнтація у просторі, розклад, рутини. o Важливо пам'ятати: Інтелектуальні вади – це не хвороба, а стан, який залишається на все життя. Люди з інтелектуальними вадами мають різні здібності та потреби. Рання діагностика та своєчасна підтримка можуть значно покращити якість життя людей з інтелектуальними вадами та допомогти їм досягти максимального розвитку.  Соціальні бар'єри: Соціальна модель інвалідності припускає, що головна проблема інвалідності («доступність») спричинена тим, як організовано суспільство, а не порушенням здоров’я людини. Ця модель припускає, що бар'єри в суспільстві створюються через ейблізм. Коли «немає перешкод», люди з інвалідністю можуть бути незалежними та рівноправними в суспільстві. Існує три основних типи бар'єрів: Перешкоди через ставлення (ейблізм): створюються людьми, які бачать лише інвалідність. Ці бар’єри ставлення можна виявити через залякування, дискримінацію та страх. Ці перешкоди включають низькі очікування від людей з інвалідністю. Цей бар’єр лежить в основі усіх інших бар’єрів. Ставлення до людей з інвалідністю у країнах з низьким і середнім рівнем доходу може бути ще більш екстремальним. Бар’єри у середовищі: недоступне середовище, природне чи штучне, сприяє інвалідизації, створюючи бар’єри для абілітації. Інституційні бар'єри: закони, політики, практики або стратегії, які дискримінують людей з інвалідінстю. У деяких країнах існують обмежувальні закони, які особливо стосуються людей з інтелектуальними або психосоціальними вадами. Створення безбар'єрного середовища є ключовим для забезпечення рівних прав та можливостей для людей з інвалідністю. Воно охоплює різні аспекти життя та передбачає усунення фізичних, інформаційних, комунікаційних та соціальних бар'єрів. Розглянемо детальніше чотири основні напрямки: 1. Забезпечення фізичної доступності: Фізична доступність означає, що люди з інвалідністю можуть безперешкодно потрапляти та пересуватися в будівлях, на вулицях, у громадському транспорті та інших місцях. Це передбачає: Архітектурна доступність: Наявність пандусів, ліфтів, підйомників у будівлях та спорудах. Широкі дверні отвори та коридори. Спеціально обладнані туалети. Тактильна плитка та звукові сигнали для людей з порушеннями зору. Понижені бордюри та зручні пішохідні переходи. Транспортна доступність: Низькопідлоговий громадський транспорт. Спеціально обладнані місця для людей на візках. Звукові та візуальні оголошення зупинок. Таксі, обладнані для перевезення людей з інвалідністю. Доступність громадських місць: Зручні парковки для людей з інвалідністю. Доступні зони відпочинку, парки та сквери. Адаптовані спортивні майданчики та інші об'єкти. 2. Запровадження інклюзивної освіти: Інклюзивна освіта передбачає навчання дітей з інвалідністю в звичайних школах разом з іншими дітьми. Це сприяє соціалізації, розвитку та успішній інтеграції в суспільство. Для забезпечення інклюзивної освіти необхідно: Адаптація навчальних програм та матеріалів: Врахування індивідуальних потреб учнів з інвалідністю. Забезпечення допоміжними засобами та технологіями: Використання спеціальних програм, комп'ютерів, шрифту Брайля, слухових апаратів тощо. Підготовка педагогів: Навчання вчителів методам інклюзивного навчання та роботи з дітьми з різними потребами. Створення безбар'єрного середовища в школі: Забезпечення фізичної доступності, наявність ресурсних кімнат, психологічна підтримка. 3. Створення можливостей для працевлаштування: Працевлаштування є важливим аспектом соціальної інтеграції та економічної незалежності людей з інвалідністю. Для цього необхідно: Створення робочих місць, адаптованих до потреб людей з інвалідністю: Врахування фізичних, сенсорних та інтелектуальних особливостей. Програми професійної підготовки та перекваліфікації: Надання можливостей для отримання нових навичок та професій. Підтримка підприємців, які працевлаштовують людей з інвалідністю: Надання пільг та стимулів. Боротьба зі стереотипами та упередженнями на ринку праці: Проведення інформаційно-просвітницьких кампаній. 4. Загальні принципи створення безбар'єрного середовища: Універсальний дизайн: Проектування середовища, продуктів та послуг таким чином, щоб вони були доступними та зручними для використання всіма людьми, незалежно від їхніх фізичних, сенсорних чи інтелектуальних особливостей. Інклюзивний підхід: Залучення людей з інвалідністю до процесу прийняття рішень, що стосуються їхнього життя. Повага до гідності та прав людини: Забезпечення рівних прав та можливостей для всіх. Створення безбар'єрного середовища – це комплексна та довготривала робота, що потребує зусиль з боку держави, громадських організацій, бізнесу та кожного члена суспільства. Проте, це є необхідною умовою для побудови справедливого та інклюзивного суспільства, де кожен може відчувати себе рівним та цінним. Права людей з інвалідністю Основоположним міжнародним документом у сфері захисту прав людей з інвалідністю є Конвенція ООН про права інвалідів (КПІ), прийнята у 2006 році та ратифікована Україною у 2009 році. КПІ змінює підхід до розуміння інвалідності, переходячи від медичної моделі до соціальної. Вона наголошує на тому, що інвалідність є результатом взаємодії між людьми з порушеннями здоров'я та бар'єрами, які існують у суспільстві та перешкоджають їхній повній Вта ефективній Україні права участі людей нарівні з зіншими. інвалідністю регулюються низкою законів та підзаконних актів, зокрема: Конституція України: Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 24 гарантує рівність прав громадян і забороняє дискримінацію за будь- якою ознакою, зокрема за ознакою інвалідності. Стаття 46 гарантує право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»: Цей закон визначає основи державної політики у сфері соціального захисту інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, що дають можливість інвалідам на основі рівних можливостей з іншими Висновок Інклюзивне суспільство базується на принципі рівності всіх людей, незалежно від їхніх фізичних, сенсорних, інтелектуальних чи інших особливостей. Воно забезпечує відсутність дискримінації та гарантує кожному рівний доступ до можливостей. Тобто, важливість створення інклюзивного суспільства, де кожен відчуває себе рівним та цінним, важко переоцінити. Це не просто гуманний ідеал, а й необхідна умова для сталого розвитку, соціальної злагоди та процвітання будь- якої країни.