Лекція 4 Злочини агресії PDF

Тема 4 Злочини агресії, злочини проти людяності і геноцид за міжнародним гуманітарним правом Злочини, суміжні з воєнними, можуть бути різними за своєю природою. Вони можуть бути скоєні як під час збройного конфлікту, так і після його завершення. Ось деякі з найпоширеніших: 1. Злочини...

Тема 4 Злочини агресії, злочини проти людяності і геноцид за міжнародним гуманітарним правом Злочини, суміжні з воєнними, можуть бути різними за своєю природою. Вони можуть бути скоєні як під час збройного конфлікту, так і після його завершення. Ось деякі з найпоширеніших: 1. Злочини агресії Злочин агресії – це одне з найтяжчих міжнародних злочинів, яке полягає у плануванні, підготовці, розв'язуванні або веденні агресивної війни. Це грубе порушення міжнародного права і загроза міжнародному миру та безпеці. Що таке агресія? Агресія – це застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави. Вона може проявлятися у різних формах, таких як:  Вторгнення: Незаконне проникнення збройних сил на територію іншої держави.  Бомбардування: Систематичні бомбардування міст і цивільної інфраструктури.  Блокада: Економічна блокада, яка призводить до страждань цивільного населення.  Окупація: Захоплення і контроль над територією іншої держави. Чому злочини агресії є такими небезпечними?  Масштабні руйнування: Війни, розпочаті в результаті агресії, призводять до загибелі мільйонів людей, руйнування міст і сіл, економічних втрат.  Порушення міжнародного порядку: Агресія підриває систему міжнародних відносин, засновану на принципах суверенітету держав і мирного вирішення спорів.  Загроза для всього людства: Великі війни можуть призвести до глобальних катастроф, таких як ядерна війна. Міжнародна кримінальна відповідальність за злочин агресії Міжнародний кримінальний суд (МКС) визначив злочин агресії як один з чотирьох найтяжчих міжнародних злочинів. Однак, юрисдикція МКС щодо цього злочину була обмежена до 2018 року. Після внесення поправок до Римського статуту МКС, суд отримав повноваження розслідувати і переслідувати осіб, відповідальних за злочин агресії. Як запобігти злочинам агресії? Для запобігання злочинам агресії необхідно:  Зміцнювати міжнародне право: Розробляти і вдосконалювати міжнародні договори, які забороняють застосування сили.  Сприяти мирному вирішенню конфліктів: Заохочувати держави до мирних переговорів і дипломатичних рішень.  Підтримувати міжнародні організації: Співпрацювати з ООН, ОБСЄ та іншими міжнародними організаціями для забезпечення міжнародного миру і безпеки.  Проводити освітню роботу: Поширювати знання про міжнародне гуманітарне право і наслідки агресії.  2. Злочини проти людяності. Злочини проти людяності – це широкомасштабні або систематичні напади на будь-яких цивільних осіб із метою проведення політики держави або організації, спрямованої на скоєння такого нападу, або в цілях сприяння такій політиці. Це один з найтяжчих міжнародних злочинів, що передбачає грубе порушення фундаментальних прав людини. Чим відрізняються злочини проти людяності від інших злочинів?  Масштабність: Злочини проти людяності завжди мають масовий характер, спрямовані на великі групи людей.  Систематичність: Вони вчиняються за певним планом, згідно з державною політикою або політикою організації.  Мотиви: Злочини вчиняються з політичних, расових, релігійних або інших дискримінаційних мотивів.  Жертви: Цивільне населення є основною мішенню таких злочинів. Злочини проти людяності: кривава сторінка історії Злочини проти людяності – це жахливі дії, спрямовані проти цивільного населення, які вчиняються у великих масштабах або систематично. Це можуть бути вбивства, винищення, поневолення, депортації, тортури, сексуальне насильство та інші нелюдські акти. Головною відмінністю цих злочинів є те, що вони вчиняються не проти окремих осіб, а проти цілих груп людей, зазвичай за їхньою національною, расовою, релігійною чи політичною ознакою. Характерні риси:  Масовий характер: Вони зачіпають велику кількість людей, часто цілі спільноти.  Систематичність: Ці злочини плануються та організовуються на державному рівні або іншими потужними структурами.  Порушення фундаментальних прав: Вони грубо порушують основні права людини на життя, свободу, гідність.  Наслідки: Мають руйнівні наслідки для суспільства, які можуть відчуватися протягом поколінь. Приклади злочинів проти людяності  Голодомор в Україні: Штучно створений голод в Україні у 1932-1933 роках, в результаті якого загинули мільйони людей.  Холокост: Систематичне знищення євреїв нацистами під час Другої світової війни.  Геноцид у Руанді: Масові вбивства тутсі у Руанді в 1994 році. Хто несе відповідальність за злочини проти людяності? Відповідальність за злочини проти людяності несуть як безпосередні виконавці, так і ті, хто віддавав накази або сприяв їх вчиненню. Це можуть бути як окремі особи, так і державні діячі. Міжнародна кримінальна відповідальність Злочини проти людяності є одними з найтяжчих міжнародних злочинів. Для їх розслідування та покарання створено спеціальні міжнародні трибунали (наприклад, Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії, Міжнародний кримінальний трибунал для Руанди) та Міжнародний кримінальний суд. Важливість боротьби зі злочинами проти людяності  Справедливість для жертв: Притягнення винних до відповідальності є важливим кроком до відновлення справедливості.  Попередження нових злочинів: Покарання винних служить стримуючим фактором для тих, хто планує вчинити подібні злочини.  Захист прав людини: Боротьба зі злочинами проти людяності сприяє зміцненню міжнародного права і захисту прав людини.  Примирення: Розслідування та судові процеси можуть сприяти процесу примирення між різними групами населення.   3. Геноцид. Геноцид – це один з найтяжчих міжнародних злочинів, що передбачає цілеспрямовані дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Це не просто вбивство, а скоординована кампанія знищення, що спрямована на винищення цілого народу або його частини. Як зазначають Олександра Матулевська і Даріуш Гвяздович «геноцид – це багатогранне звірство. Це роблять звичайні люди, маючи нормальні, люблячі сім'ї, які крок за кроком змінюють своє ставлення до якихось інших груп людей. Отже, геноцид – це довготривалий процес індоктринації, промивання мізків і дегуманізації. Крім того, процес дегуманізації є двоетапним процесом — це дегуманізація жертв і гнобителів, які перетворюються зі звичайних людей на звірів, здатних переслідувати, катувати та вбивати інших людей. Багатоаспектність геноциду зумовлена тим, що він охоплює не лише вчинки, а й слова в дії. По-перше, слова використовуються для класифікації та поляризації груп людей. Далі настає ефект лавини і наступають акти жорстокості, жорстокості, звірства»1. Зазначимо, що термін "геноцид" був введений польським юристом Рафаелем Лемкіним у 1944 році для опису злочинів, вчинених нацистами проти євреїв та інших народів. Після Другої світової війни поняття геноциду було закріплено в міжнародному праві. Так, Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (1948 р.) визначає геноцид як будь-яку з таких дій, вчинених з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу:  Вбивство членів групи  Спричинення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам групи  Створення для групи умов життя, розрахованих на її фізичне знищення повністю або частково  Запобігання дітонародженню в групі  Насильницька передача дітей з однієї групи в іншу Геноцид – це не лише злочин проти окремих людей, а й злочин проти людства в цілому. Він підриває самі основи цивілізованого суспільства, засновані на повазі до людського життя і гідності. 1 Matulewska, A, Gwiazdowicz, D.J. (2022). In Quest of Genocide Understanding: Multiple Faces of Genocide. International journal for the semiotics of law-revue de semiotique juridique. Vol.35. Iss.4. pp.1425-1426.   Систематичний характер: Геноцид – це не випадкові акти насильства, а скоординовані дії, що здійснюються за державним планом або за наказом потужних організацій.  Масовий характер: Він зачіпає великі групи людей, часто цілі народи.  Незворотність наслідків: Геноцид призводить до незворотних втрат людського життя, культурних цінностей і руйнує соціальну тканину суспільства. Приклади геноциду  Голодомор в Україні (1932-1933 рр.): Штучно створений голод в Україні, організований радянською владою, призвів до загибелі мільйонів українців. Голокост: Систематичне знищення євреїв нацистами під час Другої світової війни.  Геноцид у Руанді (1994 р.): Масові вбивства тутсі в Руанді, вчинені представниками більшості хуту. Боротьба з геноцидом Після Другої світової війни міжнародне співтовариство визнало необхідність запобігання геноциду та покарання винних. Було створено спеціальні міжнародні трибунали для розслідування та покарання злочинців, а також Міжнародний кримінальний суд. Мета боротьби з геноцидом:  Запобігання: Створення умов, які б унеможливлювали вчинення геноциду.  Покарання винних: Притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні геноциду.  Захист жертв: Надання допомоги жертвам геноциду та їхнім сім'ям.  Відновлення справедливості: Відновлення історичної правди та відновлення довіри в суспільстві. Водночас стратегії запобігання геноциду, які наразі підтримується Організацією Об’єднаних Націй, неефективні. За останні півстоліття міжнародне співтовариство, в т.ч. Організація Об’єднаних Націй колективно не бажала вживати заходів, які зупинять геноцид. Як зазначав колишній генеральний секретар ООН Кофі Аннан: «У всьому світі жертви насильства і несправедливості чекають; чекає, що ми дотримаємося свого слова. Вони помічають, коли ми використовуємо слова, щоб приховати бездіяльність. Вони помічають, коли закони, які повинні їх захищати, не застосовуються....»2. Саме тому Девід Б. Копел, Пауль Галлант, Джоан Д. Айзен запропонували альтернативний засіб правового 2 Kopel, D.B., Gallant, P., Eisen, J.D. (2006). Is resisting genocide a human right? Notre dame law review. Vol.81, Iss.4, pp. 1275, 1345. захисту «зосереджений на розширенні можливостей жертв геноциду замість того, щоб просити їх безпорадно чекати», і будь-які «місцеві, національні чи міжнаціональні закони або дії уряду, які перешкоджають самозахисту жертв геноциду, обов'язково є незаконними»3. 3 Kopel, D.B., Gallant, P., Eisen, J.D. (2006). Is resisting genocide a human right? Notre dame law review. Vol.81, Iss.4, pp. 1275, 1345.