Лекція 1: Основні поняття та принципи міжнародного гуманітарного права PDF

**Лекція 1: Основні поняття та принципи міжнародного гуманітарного права** Міжнародне гуманітарне право (МГП) -- це сукупність міжнародно-правових норм і принципів, які регулюють захист жертв війни, а також обмежують методи і засоби ведення війни. Воно покликане мінімізувати страждання цивільного н...

**Лекція 1: Основні поняття та принципи міжнародного гуманітарного права** Міжнародне гуманітарне право (МГП) -- це сукупність міжнародно-правових норм і принципів, які регулюють захист жертв війни, а також обмежують методи і засоби ведення війни. Воно покликане мінімізувати страждання цивільного населення та комбатантів під час збройних конфліктів. **1.Основні поняття МГП** [Збройний конфлікт]: Це будь-яке застосування збройної сили між двома або більше державами, або між урядовими силами та збройними формуваннями, що виступають проти них на території держави. [Комбатанти]: Особи, які беруть безпосередню участь у бойових діях. Вони мають право на спеціальний захист, але водночас на них поширюються певні обмеження. [Цивільне населення]: Всі особи, які не є комбатантами. Вони мають право на особливий захист і не можуть бути об\'єктом прямого нападу. [Воєнні злочини]: Серйозні порушення МГП, такі як вбивства, катування, незаконне ув\'язнення, виселення цивільного населення, розграбування, руйнування невиправданих військовою необхідністю об\'єктів. Термін «воєнний злочин» з'явився у 1945 році у ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу в Нюрнбергзі, де зазначалося, що такими слід вважати порушення законів і звичаїв війни, що включають вбивства, жорстоке поводження або депортацію цивільного населення на окупованих територіях, вбивство або жорстоке поводження з військовополоненими, вбивство заручників, розкрадання державної або приватної власності, безглузде руйнування населених пунктів, що не зумовлене військовою необхідністю[^1^](#fn1){#fnref1.footnote-ref}. Воєнні злочини є одним з видів основних злочинів проти міжнародного права поряд зі злочином агресії, злочинами проти людяності та геноцидом. Воєнними злочинами є серйозні порушення заборон, що містяться як у договірному, так і у звичаєвому міжнародному гуманітарному праві. [Злочини проти людяності]: Систематичні напади на цивільне населення, вчинені як частина широкомасштабної або систематичної атаки, спрямованої проти будь-якого цивільного населення. **2. Основні принципи МГП** [Гуманність:] Цей принцип вимагає, щоб сторони конфлікту завжди віддавали перевагу захисту життя та здоров\'я. [Необхідність]: Застосування сили має бути обмежене тим, що є строго необхідним для досягнення військової мети. [Розрізнення]: Сторони конфлікту повинні розрізняти комбатантів і цивільне населення, а також військові об\'єкти та цивільні об\'єкти. [Пропорційність]: Завдані шкода і руйнування повинні бути пропорційними конкретній військовій перевазі, яка може бути отримана в результаті атаки. Чому МГП важливе? Захист жертв війни: МГП забезпечує мінімальний рівень гуманітарного захисту для всіх, хто постраждав від збройного конфлікту. Обмеження насильства: МГП встановлює правила ведення війни, які покликані обмежити страждання і руйнування. Сприяння відновленню: Дотримання МГП створює умови для більш швидкого відновлення після закінчення конфлікту. Посилення міжнародної стабільності: МГП є важливим інструментом підтримки міжнародного порядку і запобігання нових конфліктів. **3. Основні міжнародні документи, що регулюють МГП**: [Женевська конвенція (І) про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (1949 р.)] [Женевська конвенція (ІІ) про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі (1949 р.)] [Женевська конвенція (ІІІ) про поводження з військовополоненими (1949 р.)] [Женевська конвенція (ІV) про захист цивільного населення під час війни (1949 р.)] [Додатковий протокол І, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів; Додатковий протокол ІІ, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру; Додатковий протокол ІІІ про введення додаткової відмітної емблеми (1977 року: розширюють і уточнюють положення Женевських конвенцій)] Чотири Женевські конвенції від 12 серпня 1949 року та [[Додатковий протокол І]](https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199#Text) до них від 8 червня 1977 року зобов\'язують держави криміналізувати серйозні порушення міжнародного гуманітарного права в національному законодавстві. Україна виконує цю вимогу насамперед шляхом внесення до Кримінального кодексу України статті 438 \"Порушення законів та звичаїв війни\". Крім того, держави повинні переслідувати в судовому порядку осіб, обвинувачуваних у вчиненні серйозних порушень міжнародного гуманітарного права чи передавати таких осіб державі, готовій здійснити таке переслідування. Іншими словами, на воєнні злочини (як і на інші види міжнародних злочинів), відповідно до Женевських конвенцій, поширюється принцип універсальної юрисдикції. Він полягає в тому, що будь-яка держава може притягнути особу, винну в скоєнні воєнних злочинів, до кримінальної відповідальності, незважаючи на місце скоєння злочину та громадянство суб'єкта злочину чи його жертви. [Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту і два Додаткових протоколи до неї] Гаазька конвенція 1954 року була першим міжнародним документом, який системно врегулював питання захисту культурних цінностей під час збройних конфліктів. Її основна мета -- зберегти культурну спадщину людства, визнавши її важливість для всіх народів, незалежно від їхніх політичних, релігійних чи ідеологічних відмінностей. Ключові положення Конвенції: Обов\'язок держав: Держави зобов\'язані вживати всіх можливих заходів для захисту культурних цінностей на своїй території ще до початку збройного конфлікту. Заборона реквізиції: Забороняється реквізиція рухомих культурних цінностей, розташованих на території іншої держави. Заборона репресивних заходів: Забороняється будь-яка діяльність, спрямована на знищення або пошкодження культурних цінностей. Спеціальний захисний знак: Вводиться спеціальний знак для позначення культурних цінностей, який має на меті попередити про їхню особливу цінність і необхідність захисту. Додаткові протоколи: розширення захисту З часом стало очевидним, що Конвенція 1954 року потребує доповнення та уточнення. Були укладені два Додаткових протоколи: [Перший Додатковий протокол (1954):] Розширив сферу застосування Конвенції, включивши до неї не лише культурні цінності, що мають виняткову універсальну цінність, але й інші культурні цінності, які становлять важливу частину культурної спадщини народу. [Другий Додатковий протокол (1999)]: Посилив захист культурних цінностей, запровадивши нові заборони та обмеження, зокрема: Заборона використання культурних цінностей у військових цілях. Заборона вивезення культурних цінностей з окупованих територій. Зміцнення відповідальності за порушення Конвенції. Актуальність Конвенції та Додаткових протоколів Гаазька конвенція та Додаткові протоколи залишаються актуальними і сьогодні. Вони є важливим інструментом міжнародного гуманітарного права і відіграють ключову роль у захисті культурної спадщини під час збройних конфліктів. Чому це важливо? Збереження ідентичності: Культурна спадщина -- це невід\'ємна частина ідентичності будь-якого народу. Її знищення завдає непоправної шкоди культурному різноманіттю людства. Сприяння миру: Захист культурних цінностей сприяє зміцненню миру і стабільності, оскільки він демонструє повагу до культурних цінностей інших народів. Відновлення після конфлікту: Збереження культурної спадщини полегшує процес відновлення після закінчення збройного конфлікту. [Конвенція про заборону або обмеження використання конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що наносять надмірні пошкодження або мають невибіркову дію] [Конвенція про заборону використання касетних боєприпасів] ::: {.section.footnotes} ------------------------------------------------------------------------ 1. ::: {#fn1} Репецький В.М., Лисик В.М. Поняття та ознаки воєнних злочинів. Международное гуманитарное право. URL: https://intrel.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2015/09/amp\_2009\_1\_15.pdf.[↩](#fnref1){.footnote-back} ::: :::