Children's Stories PDF

 One summer’s day a Grasshopper was hopping about in the field, singing and chirping to its heart’s content. An Ant passed by, carrying with great effort an ear of corn he was taking to his home. «Why not come and have a chat with me,» the Grasshopper said, «instead of fussing all da...

 One summer’s day a Grasshopper was hopping about in the field, singing and chirping to its heart’s content. An Ant passed by, carrying with great effort an ear of corn he was taking to his home. «Why not come and have a chat with me,» the Grasshopper said, «instead of fussing all day long?». «I am busy saving up food for the winter,» the Ant said, «and that would be better for you to do the same.» «Why bother about cold?» the Grasshopper answered; «we have got a lot of food at present.» But the Ant went on its supply. When the winter came the Grasshopper got very cold and hungry while it kept watching the ants replete with corn and grain from the stores they had collected and saved in the summer. Then the Grasshopper understood…  Якось літнім днем Коник стрибав по полю, співаючи пісні і радіючи від душі. Повз проходив Мураха, насилу тащивший кукурудзяний качан до себе додому. – Чому б не підійти і не поговорити зі мною, запитав Коник, – замість того щоб метушитися цілими днями? – Я готую запаси на зиму, – відповів Мураха. – І тобі раджу зайнятися тим же. – До чого хвилюватися про холоди? – відповів Коник. – Адже зараз у нас так багато їжі. Однак мураха продовжив займатися запасами. І коли настала зима, замерзлий зголоднілий Коник спостерігав, як мурахи ситі завдяки зерну з комор, які вони збирали все літо.І тільки тоді Коник все зрозумів…  Once a Lion decided to have a rest. While he’d been asleep a little Mouse started to run up and down upon him. The Lion woke up because of that, put his huge paw upon the Mouse and opened his awful mouth to swallow him. «I beg your pardon, my King!» the little Mouse cried, «Forgive me please. I shall never do it again and I shall never forget how kind you were to me. And who knows, maybe one day i’ll do you a favor in turn?» The Lion found the idea of the Mouse being able to help him so funny, that he let him go. Sometime later the Lion was captured by hunters. They tied him to a tree and they went away for a while searching for a wagon to carry him on. Just then the little Mouse happened to pass by, and the Lion in trouble. At once he ran up to him and soon gnawed away the ropes that tied the King. «Wasn’t I really right?» the little Mouse said, being very proud of his role of the lion’s saviour.  Одного разу Лев вирішив відпочити. Поки він спав, маленький Мишеня почав бігати по ньому взад-вперед. Це розбудило Лева, він схопив Мишеняти величезною лапою і відкрив свою жахливу пащу, щоб його проковтнути. – Прости мене, мій Король! – закричав Мишеня. Прости мене, будь ласка! Я більше ніколи так не зроблю і не забуду, як добрий ти був до мене. І хто знає, може бути, коли-небудь і я надам тобі послугу у відповідь? Думка про те, що Мишеня може йому допомогти, здалася Леву такий смішний, що він відпустив його. Трохи пізніше Лева зловили мисливці. Вони прив’язали його до дерева і ненадовго відійшли в пошуках фургона, щоб відвезти його. Як раз в цей час Мишеня пробігав мимо та побачив Лева в біді. Він одразу ж кинувся до нього і швидко перегриз вірьовки, опутывавшие Царя звірів. – Ну хіба я був не правий? – запитав Мишеня, гордий тим, що він став спасителем Лева.  Once upon a time there lived a man and his wife who were happy to own a goose that laid a golden egg daily. In spite of their luck, however, they soon stopped being satisfied with their fortune wanted and even more. They imagined that if the goose can lay golden eggs, it must be made of gold inside. So they thought that if they could get all that precious metal at once, they would get very rich immediately. Then the couple decided to kill the bird. However, when they cut the goose open, they were shocked to find that its innards were just like any other goose has got!  Жили-були чоловік і дружина, яким пощастило обзавестися гускою, кожен день несе золоті яйця. Незважаючи на таку удачу, одного разу вони відчули, що незадоволені своїм станом, і захотіли більшого. Уявили, що якщо гуска може нести золоті яйця, то і усередині вона зроблена з золота. І якщо дістати весь дорогоцінний метал відразу, то можна негайно стати дуже багатими. І тоді пара вирішила вбити птаха. Однак коли вони розрізали птицю, то з жахом побачили, що її нутрощі точно такі ж, як і у будь-якого іншого гусака!  It was long, long ago when the Fox and the Crane were close friends. One fine day the Fox invited the Crane to dinner with her and said to him: «Come, buddy! Come, my dear! I’ll treat you heartily!” And so the Crane came to the Fox for the dinner party. The Fox had cooked semolina for the dinner and smeared it over the plate. Then she it served and treated her guest. “Help yourself to tasty dinner, my dear godfather. That was me who cooked it!” The Crane went peck-peck with his beak, knocked and knocked but couldn’t pick even a bit of fare. The Fox kept licking the cereal until she had eaten it all. When there’s no cereal at all, the Fox said, «Don’t feel offended, buddy. There’s nothing more to treat you”. “And thanks hereon, dear,” the Crane said, “now it’s your turn to visit me”. Next day the Fox came, and the Crane made okroshka and poured in into a tall pitcher with a narrow neck and treated the fox. “Help yourself to tasty dinner, my dear godmother. Honestly, there’s nothing more to entertain you”. The Fox spinned around the pitcher and licked it and sniffed it but couldn’t extract even a drop of the soup. Her head wouldn’t fit the pitcher at all. Meanwhile the Crane sucked the soup with his long bill. When everything had been eaten, he said to the Fox, «Don’t feel offended, dear. There’s nothing more to treat you”. The Fox got very angry as she hoped to be full up for the whole week along. So she left empty-handed. And that was a tit for tat! So, the Fox and the Crane hadn’t been friends anymore since then.  Колись давним –давно Лисиця і Журавель були близькими друзями. Одного разу Лисиця запросила Журавля на обід і сказала йому: -Приходь, дружок! Приходь, дорогий! Пригощу тебе від душі! Прийшов Журавель до Лисиці на обід. Лисиця приготувала манну кашу і розмазала її по тарілці. Подає її на стіл та пригощає гостя. – Пригощайся смачним обідом, куманьок. Це я сама приготувала! Журавель дзьобом тук-тук своїм дзьобом, стукав-стукав – але ні крихти частування підібрати не міг. А Лисиця тарілку облизувала, поки всю кашу не з’їла. Коли каша закінчилася, Лисиця і каже: – Не ображайся, друже. Немає більше чим тебе почастувати. – І на цьому спасибі, люба, – відповідає Журавель. – Тепер твоя черга до мене в гості приходити. Назавтра прийшла Лисичка, а Журавель приготував окрошку, налив її у високий глечик з вузьким горлом і Лисицю пригощає: -Пригощайся смачним обідом, дорога кума. Право, нічого більше тобі запропонувати. Лисиця крутиться навколо глечика, і лизне, і понюхає, але навіть краплі супу не змогла дістати. Не лізе голова в глечик. Тим часом Журавель своїм довгим дзьобом весь суп і вихлебав. Коли з’їв всі, то й каже Лисиці: – Не ображайся, дорога. Немає більше чим тебе почастувати. Лисиця дуже розсердилася, адже хотіла наїстися на тиждень вперед. Так і пішла ні з чим. Як гукнеш, так і відгукнеться! І з тих пір Лисиця і Журавель більше не дружать.