Міжнародне гуманітарне право

Стародавні цивілізації, такі як греки, римляни та ісламські культури, мали кодекси поведінки, які намагалися встановити обмеження на ведення війни.

Наукові дослідження, які вивчають військові злочини, зокрема, в ХХ столітті, розкривають багато фактів про порушення міжнародного гуманітарного права.

Дослідник Н.Е. Туторов створив збірку джерел інформації про військові злочини, охоплюючи період від давніх часів до конфлікту в Афганістані.

Середньовіччя було часом без систематичних правил ведення війни, хоча деякі релігії, такі як християнство та іслам, засуджували жорстокість.

Епоха Просвітництва, з її ідеями гуманізму та раціоналізму, сприяла розвитку міжнародного права, включаючи міжнародне гуманітарне право. З'явилися перші спроби кодифікувати правила...

Перші міжнародні конвенції, що стосувалися ведення війни, були укладені в середині XIX століття. Зокрема, вони охоплювали захист поранених на полі бою.

Гаазькі конвенції 1899 і 1907 років були першими значними кроками у розвитку Міжнародного гуманітарного права. Вони встановили правила ведення війни, заборонили деякі види зброї та захистили цивільне населення.

Після Першої світової війни міжнародне суспільство визнало війну «злочином проти миру».

Девід Дж. Хілл в 1917 році написав про принципи гуманності та їх застосуванні у законах війни. Він зазначив, що навіть якщо ці закони прийняті, їх виконання важко гарантувати.

Друга світова війна підкреслила необхідність ефективного захисту жертв збройних конфліктів. Для цього були укладені чотири Женевські конвенції.

Женевські конвенції 1949 року регулюють захист поранених і хворих, військовополонених, цивільного населення та осіб, які не беруть участі у війні.

Організація Об’єднаних Націй після Другої світової війни розширила концепцію групового забезпечення безпеки.

Міжнародний порядок, що прагне використовувати санкції, щоб зменшити негативний вплив військових дій на світовий рівень.

Збройні конфлікти, що відбуваються в межах однієї держави. Не стосуються воєн між державами.

Правові акти, що розширили сферу застосування міжнародного гуманітарного права (МГП) на нові види збройних конфліктів.

Дослідження відповідальності за збитки та компенсацію за воєнні злочини, вчинені в кінці ХХ - на початку ХХІ століття.

Дослідження Л. Ріги і Дж. Кеннеді вивчає ставлення американських владних кіл до воєнних злочинів, скоєних боснійськими сербами.

К.В. Маллінз аналізує різницю у скоєних воєнних злочинах між сторонами, що воювали в громадянській війні в Сьєрра-Леоне.

Дослідники вивчали судовий процес над винними у воєнних злочинах в Бангладеш та Іраку.

Анексія Криму та війна на Донбасі зруйнували міжнародно-правові механізми збереження миру, а вторгнення в Україну в 2022 році стало найбільшою військовою агресією з часів Другої світової війни.

Російські військові скоїли воєнні злочини не тільки в Україні, а й під час військових кампаній в Чечні, Грузії та Сирії.

Внаслідок втручання Росії в громадянську війну в Сирії, станом на січень 2017 року, було близько 5 мільйонів сирійських біженців, 6,3 мільйона внутрішньо переміщених осіб, 13,5 мільйона потребували гуманітарної допомоги, а кількість загиблих оцінювалася в 500 тисяч.

Після Другої світової війни у Сінгапурі відбулося 131 судовий процес, в яких більшість обвинувачених не заперечували своєї причетності до воєнних злочинів, але стверджували, що їхня поведінка відповідала японським нормам.

Воєнні злочини стали невід'ємною частиною військової культури росіян.

Судові процеси після Другої світової війни показали, що багато військових вважали свою поведінку нормальною згідно з японськими звичаями.