Багатозначні слова та омоніми

Слово, яке має кілька значень.

Використання слова в його прямому значенні, відповідно до його основного значення.

Використання слова в переносному значенні, коли до нього додається образний зміст.

Слова, що мають однакове звучання та написання, але різні значення.

Текст, який має на меті розповісти про щось або когось, описати подію чи явище.

Стиль мовлення, властивий художнім творам.

Стиль мовлення, властивий науковим творам.

Слова, що мають близьке значення.

Слова, що мають протилежне значення.

Дослідження тексту, аналіз його змісту, мовних засобів та стилю.

Вираз, що складається з двох або більше слів, який має єдине значення, відмінне від значень окремих слів, наприклад, "бити байдики", "пустити пил в очі".

Частина тіла, яка є органом зору, здатна сприймати світло і кольори, наприклад, "відвести очі" або "дивитись в очі".

Частина тіла, яка є органом слуху, здатна сприймати звуки, наприклад, "напружити вуха" або "не чути з вуха".

Частина тіла, яка є органом мови, здатна вимовляти різні звуки і формувати слова, наприклад, "тримати язик за зубами" або "заговорити зубами".

Частина тіла, яка є органом жування, розташована в роті, наприклад, "скинути зуби" або "мати сховані зуби".

Частина тіла, яка є органом руху, здатна ходити, бігати, стрибати, наприклад, "поставити на ноги" або "стояти на своїх ногах".

Частина тіла, яка є органом руху, розташована у верхній частині тулуба, здатна тримати предмети, писати, жестикулювати, наприклад, "легка рука" або "дати руку допомоги".

Частина тіла, що з'єднує руку з тулубом, наприклад, "поплескати по плечу" або "покласти голову на плече".

Частина тіла, яка є органом мислення, пам'яті, емоцій, наприклад, "брати до голови" або "йти головою об стіну".

Розділ мовознавства, що вивчає будову слова.

Висловлювання, яке виражає думку, почуття або повідомлення. В ньому поєднуються слова, які утворюють смисловий зв'язок.

Висловлювання, що складається з двох або більше простих речень, об'єднаних сполучниками або іншими засобами зв'язку.

Частина складного речення, яка має власний граматичний сенс і може існувати самостійно.

Слова, які використовуються в переносному значенні, тобто набувають образного змісту і використовуються не за прямим значенням.

Словосполучення - це поєднання двох і більше слів, які пов'язані за змістом та граматично, і виражають єдине значення.

Головне слово - слово, яке визначає значення словосполучення і від якого залежить інше слово.

Залежне слово - слово, яке доповнює значення головного слова і відповідає на питання, поставлене від головного.

Іменне словосполучення - це словосполучення, в якому головним словом є іменник або займенник.

Дієслівне словосполучення - це словосполучення, в якому головним словом є дієслово.

Прикметникове словосполучення - це словосполучення, в якому головним словом є прикметник.

Речення - це граматично оформлене висловлювання, яке виражає завершену думку.

Підмет - це головний член речення, який означає того, хто виконує дію, або про кого чи про що йдеться в реченні.

Присудок - це головний член речення, який означає дію підмета, стан предмета, ознаку або властивість.

Слова в реченні об'єднуються за змістом і граматично. Зв'язок може бути за допомогою закінчень або службових слів.

Інтонація — це підвищення або зниження голосу, яке вказує на початок і кінець речення.

На письмі в кінці речення ставиться крапка, знак питання, знак оклику або три крапки.

Речення — це не просто група слів, вона повинна бути інтонаційно оформленою, тобто мати певний ритм і наголос.

Речення має всі ознаки, що відрізняють його від словосполучення.

Висловлювання в реченні відноситься до реальності: стверджується, заперечується, сприймається як реальне чи ні, можливе чи ні.

Речення має завершену думку, тобто має початок, розвиток і кінець, а також відповідну інтонацію.

Головні члени речення — це підмет і присудок, які утворюють його основу.

Група підмета і група присудка — це частини речення, які розширюють його зміст.

Це найвища вершина України, розташована в Українських Карпатах.

Це високогірне озеро в Українських Карпатах, розташоване на схилі гори Бребешкуль.

Це високогірне озеро в Українських Карпатах, відоме легендами.

Це частина Українських Карпат, яка лежить на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей.

Це залишки спостережного пункту на горі Піп Іван, що знаходиться в Українських Карпатах.

Це природні утворення, схожі на вулкани, що викидають не лаву, а мул.

Це слова, що мають спільне звучання та написання, але різні значення.

Це слово, яке має кілька значень.

Це використання слова в його прямому значенні.

Це використання слова в переносному значенні, коли до нього додається образний зміст.