Ukrainian Past Paper (No Exam Board)

**І--IІІ** *Íà ñåëî íàïàëè òàòàðè. Ïàâëóñåâèõ ìàìó* *é ä³äóñÿ âîðîãè âáèëè, à áàòüêà é ñåñòðó âçÿëè* *â ÿñèð. Õëîï÷èê óðÿòóâàâñÿ âòå÷åþ é ïîòðàïèâ* *äî êîçàê³â. Òóò â³í ïîçíàéîìèâñÿ* *ç Íåïîðàäíèì, Òð³ñêîþ, Íåäîëåþ òà çóñòð³âñÿ* *ç³ ñâî¿ì ñòàðøèì áðàòîì Ïåòðîì.* **IV** \[\...\] Павлусевi заб...

**І--IІІ** *Íà ñåëî íàïàëè òàòàðè. Ïàâëóñåâèõ ìàìó* *é ä³äóñÿ âîðîãè âáèëè, à áàòüêà é ñåñòðó âçÿëè* *â ÿñèð. Õëîï÷èê óðÿòóâàâñÿ âòå÷åþ é ïîòðàïèâ* *äî êîçàê³â. Òóò â³í ïîçíàéîìèâñÿ* *ç Íåïîðàäíèì, Òð³ñêîþ, Íåäîëåþ òà çóñòð³âñÿ* *ç³ ñâî¿ì ñòàðøèì áðàòîì Ïåòðîì.* **IV** \[\...\] Павлусевi забилося серце, як почув сотникiв наказ. Вiн сьогоднi побачить те, про що вiд дiдуся стiльки наслухався. Поба- чить, як козацтво зустрiнеться з татарами, тими страшними чор- тами, що цiєї ночi так лютували у Спасiвцi. Його напав страх. Чи козаки дадуть раду тим чортам? Павлусь дрижав усiм тiлом, хоч надворi була спека, i дивував- ся, що козакам було все байдуже, наче б на празник iшли. \[\...\] Козаки станули лавою, поздiймали списи з ремiнцiв i насторчи- ли перед себе\... --- З Богом! Уперед! Козаки рушили спочатку ходом, а вiдтак пiдбiгцем\... Татарин, що прибiг у кiш, засвистав на тривогу. В кошi завору- шилось, як у муравлищi. Молодий Мустафа-ага вже сидiв на конi й порядкував. Татари кинулись до коней, миттю посiдлали їх i виступили пе- ред кiш та уставились по-татарському звичаю пiвмiсяцем. Вони хотiли лиш оборонятися, а не нападати. На те не було в них нi охо- ти, нi спроможности. Не знаючи, яка в козакiв сила, Мустафа наказав запрягти вози, звивати шатра й готовитися в похiд. Коли Трiска наблизився, застав татар, готових до бою. Їх се- редина стояла не рушаючись, щоб так замкнути козакам дорогу назад. Це змiркував Трiска вiдразу. Вiн пiдвiв шаблю вгору i скоман- дував: --- Завертай! Мустафа не хотiв пустити їх. Козакiв так мало, що можна їх на аркан половити\... Йому здавалося, що це вся козацька сила, бо бiльше нiкого й не було видко. Тепер з усiх бокiв засвистали по татарськiй сторонi бойовi свиставки, й татари з пекельним криком «Аллах! Аллах!» кинулись наздогiн за козаками. Татарськi конi, витягнувши шиї, як гуси в лету, з отворени- ми широко нiздрями, гнали так, що животами мало не достава- ли землi. На них сидiли поганцi в сторчатих шапках та виверне- них кожухах, похилившись уперед. У кожного блищала в руках шабля. Вони доганяли козакiв. Вiддаль мiж ними меншала. Позаду ватаги їхав Трiска. Нараз Трiска завернув пiвкругом коня i став проти татар. Пiд час погонi татари помiшалися трохи. Деякi конi висунулись наперед. Трiска першому стрiчному татариновi вiдрубав голову. Вона впала в траву, а кiнь погнав з татарином дальше. Вiн все ще держав шаблю вгору, поки не звалився з коня. Нога лишилася в стременi, i кiнь поволiк його отак у степ. Коло Трiски збиралася щораз бiльша купа татар. Вiн рубав на обидва боки. З того одна частина татарської сили здержалася. Козаки змiркували, що щось сталося. Один оглянувся й крикнув: --- Хлопцi, ватажок мiж татарвою\... Хто в Бога вiрує, не дай- мо! Який десяток козакiв завернули коней i пустилися виручати Трiску. Вони бачили, як Трiска ввихався, рубаючи поганцiв. Але й татари роїлися, як оси. Козакам стало зле. Татар було чи не триста, козакiв --- сорок. Вони готовились вже на певну смерть, i кожен молився Боговi в передсмертнiй годинi. Татари згуртувались у подовгасту валку i вже досягали козаків. В одного козака кiнь спотикнувся i впав, його, сердегу, розтоп- тали татарськi конi. А поки те, Недоля заходився привiтати татар. Вiн роздiлив свою сотню на двi частини й поставив їх лицем до до- роги, куди мали втiкати Трiска з своєю ватагою. Для бiльшого роз- гону лишили мiж собою вiддаль шістсот ступенiв. Татари були такi певнi перемоги, що й не дивились на боки. Вони гнали вперед, як хорти за серною. Як наблизилися до того мiсця, Недоля дав умовлений знак. Козацтво рушило з мiсця, i в найбiльшiм розгонi вдарило на та- тар з обох бокiв. Залунало козацьке: «Слава Богу!» Татари не були в силi здержати розiгнаних коней. Вони гнали одною збитою валкою. Розвитися по боках проти козакiв вони й не гадали. Козаки насторчили свої списи i кололи ними завзято у збиту купу. Козакам не стало часу витягати списiв, бо з великого розгону списи прошибали татарськi тiла; вони взялись до шаблюк. Наста- ла страшна рубанина. Козакам аж руки млiли, а татари помiшались так, що один одного рубав. Татари верещали, конi кричали i ставали диба, а це все заглу- шав могутнiй крик з козацької груди: «Рiж, бий!» Татари загадали перебитися iншим боком i вийти з тої тiсної вулицi. Вони рвались наперед, та тут натрапили на нову перешко- ду. Ватага Трiски, побачивши, в чому справа, завернула i вдарила спереду. Козаки встигли стiльки нарубати татарських трупiв, що зроби- лася з них гребля. Конi без їздцiв погнали в степ. Тi татари, що йшли ззаду, завернули коней i втiкали. За ними погнали козаки. \[\...\] Татари один по одному вiдлучалися вiд гуртка й утiкали до сво- го коша. «Ось i на моїй вулицi празник!» --- подумав Непорадний i вiдiпняв вiд сiдла свiй шовковий аркан. Аркан форкнув у повiтрi i вхопив татарина за шию та звалив з коня. Непорадний вийняв шаблю i взяв її в зуби. Руками звивав ар- кан, поки не доїхав до татарина та вiдрубав йому голову. --- А в мене пiде воно швидше, --- говорив бiля нього дiд Панас, прицiлився i стрiлив в найдальшого татарина. --- Коби так, хто набивав вам рушницю! --- каже Непорадний. --- А я то швидше шнурок розмотаю. Вороний пiгнав вихром, а Непорадний складав аркан, поки не пустив його на голову татариновi. Повторив так кiлька разiв. Багато козакiв розпустило теж свої аркани, а деякi стрiляли з рушниць. Погром татарiв повний. Непорадний впiймав ще одного татарина. Кiнь шарпнув, а та- тарин впав на землю. Татарин успiв розсилити петлю, щоб його не задушила. Над ним стояв уже Непорадний з пiднятою шаблею. --- Не забивала мене козак\... Татарин дає грошi, много золота син Девлет-Гiрей, --- лепетав татарин, заслонюючи себе руками. Непорадний задержався. Це був татарський ватажок. На те вка- зувала його багата одежа. --- Вставай! --- гукнув Непорадний. Татарин пiдвiвся, а козак зв'язав йому руки i повiв мiж своїх. Битва скiнчилася. На побоєвищу лежали трупи людей i коней. Козаки добивали ранених. Iншi погнались з арканами по степу ло- вити наляканi конi без їздцiв\... Помiж козаками їздив на своєму конi Недоля, опершись рукою пiд боки, i порядкував. \[\...\] В козацькому обозi гомонiло ще. Козаки, розставивши вартових з усіх бокiв, кiнчали свою роботу. До Недолi приблизився Непо- радний. --- Пане сотнику, в мене татарський бранець\... \[\...\] За хвилину привели молодого татарина перед сотника. Це був молодий i гарний татарин. Одежа на ньому багата. --- Як тебе звуть? --- питає Недоля по-татарськи. --- Я Мустафа-ага, син Iбрагiма, ханського Девлет-Гiрея, --- ска- зав гордо татарин. --- А я тобi кажу, --- обзивається один козак, --- що ти чортiв син, а твiй Магомед i твiй хан чортовi братами приходяться\... --- Не смiй, джавре, зневажати його свiтлости хана ханiв, бо вiн вас усіх перерiже або в полон візьме! --- крикнув люто татарин i затупотiв ногами. --- А заки ти йому це скажеш, то пiдеш за твого дядечка в пе- кло, --- вiдрубав козак i брався уже за шаблю. --- Тихо! --- гримнув Недоля. --- Не твоє дiло, не твiй бранець, Ти- хоне! До сотника приступив молодий гарний козак. --- Як засвiтає, вiзьмеш десяток козакiв i поведеш оцього бран- ця в Лубни та вiддаси його пановi полковниковi. Розкажеш усе, що було, та не забудь поклонитися гарненько. Гляди, щоб не втiк та щоб його приставили живого i цiлого. \[\...\] Цей тата- рин для нас важнiший, як сьогоднiшня перемога, --- говорив Недоля пiвголосом до діда Панаса. --- Полковник наказав менi дiстати якогось визначного татарина. Вiд нього гадає полковник дiзнатися дещо про намiри орди\... На те все дивився Павлусь. Вiн перший раз дивився очима на битву з татарами. Вiн побачив те, що дiдусь йому розказував, i це показалося правдою. Тепер татари не видавалися йому такi страшнi, як учора. Козаки сильнiшi. Коли б так було вчора, не вбили б вони дiдуся й маму, не взяли б сестри в полон. I в нього вступила надiя, що козаки вiдiб'ють ще й тата й сестру\... Та коли це буде? Павлусевi бажалось, щоб зараз погнались козаки й роз- били татар до решти та освободили полонених. **V--VI** *Ïàâëóñü ³ éîãî áðàò Ïåòðî çóñòð³ëè áàòüêà. Õëîï÷èê ïðîñèâ* *¿õ ïî¿õàòè äî Êðèìó âèçâîëÿòè ñåñòðó, àëå áàòüêî íå ïîãîäèâñÿ,* *áî éìîâ³ðí³ñòü ¿¿ çíàéòè ìàëà, à âòðàòèòè æèòòÿ áóëî* *ëåãêî. Óíî÷³, êîëè êîçàêè ñïàëè, Ïàâëóñü óò³ê ³ç òàáîðó é âèðóøèâ* *íà ïîøóêè Ãàííóñ³.* **VII** Павлусь заспокоївся. Вiн сидiв на татарськiй арбi, пiдiгнувши колiна пiд бороду, i задумався, що йому тепер робити. Татарин пiдсунув йому кусок паляницi й кухоль молока. Павлусь був дуже голодний. Вiн з'їв паляницю i випив молоко, не знаючи, що воно кобиляче. «Може, воно так лiпше, --- подумав Павлусь, --- що я мiж татар по- пався. Вони мене завезуть у Крим, то, може, й сестру легше знайду». --- А куди ви їдете? --- осмiлився запитати Павлусь. --- Ми їдемо в Крим, i ти їдеш з нами. Як будеш добрий, то й тобi буде добре. Татари видавались Павлусевi якимись добря- чими людьми, не такими, як тi, що Спасiвку грабили. Це були крамарi, такi самi, як тi, що не раз у Спасiвку заходили. Хлопець повеселiшав i почав татар цiкаво розпитувати про все. Вiн їм по- добався. За кiлька днiв вiн освоївся з таким життям. Помагав татарам у всьому i вчився запопадливо татарської мови. Вiн був понятливий, i татари не могли надивуватись тому. Iншi бранцi були якiсь неприступнi, дикi, все плакали, а Павлусь, вивчивши татарськi слова, послугувався ними в розмовi. --- Ти вiд нас не втечеш? --- питає його раз найстарший татарин iз сивою бородою. --- А куди менi втiкати? Без коня, без зброї? Менi мiж вами до- бре. Я й не знав, що мiж вами такi добрячi люди бувають\... --- Ми купцi. Ти лишися з нами, прийми нашу вiру. --- Я ще не знаю, яка ваша вiра. А хiба ж мiж вами хрещених нема? --- Нема. Ти мусиш відректися хреста, плюнути на нього. Павлусь плюнув би татариновi в очi за таку зневагу християн- ської вiри. --- Я насамперед хочу вивчити вашу мову, а це потiм\... --- Добре, добре! --- говорив татарин. --- Коли станеш мослемом, то й вiльний будеш, а потому можеш до великої почести у нас дiйти\... Ти гарний хлопець. Не один з ваших був у нас великим везиром у падишаха в Царгородi\... \[\...\] Як лиш дiстався сюди, став придумувати спосiб утечi. Коня вже вибрав. Приготовлявся до втечi, помалу i з розмислом. Вiн почав обкра- дати товаришiв конюхiв. В одного вкрав ножа, в другого --- сум- ку на харч, в третього --- узденицю. Все це ховав нiччю в дуплаве старе дерево. А що покiрний, слухняний, усiм служив охоче, то й нiхто його не пiдозрiвав. Павлусь усе думав про те, чого йому в дорозi буде треба, i зараз для себе ховав. \[\...\] Настала нiч. Павлусь не хотiв довше вiдкладати утечi. «Або втечу i вернусь сюди з козаками й усi тi шатра поперевертаю, або мене зловлять i повiсять. Довше в такiм жити не можу, а бiдної Ганнусi, мабуть, таки не вiдшукаю, пасучи табуни або послугуючи татариновi у дворищi». Коли всi позасипляли, Павлусь повиймав накрадене добро з ду- пла, натягнув кожушину, перевiсив сумку з паляницями через пле- че, узяв сiдло i пiшов мiж конi. Свого вибраного ще з вечора припняв на мотузi. Тепер осiдлав його, перехрестився й рушив на пiвнiч до Перекопу. Павлусь набрав досвiду. Вiн знав, як зловити в рiцi рибу, як застрiлити з лука птицю; а ще знав, що це харциз i як його треба стерегтися. Коли б тiльки за Перекiп, а там уже степ. А в степу може й козакiв зустрiнути. А нi, то навпростець на Сiч Запорозьку\... Павлусь i не думав про те, що не знає на Сiч дороги. Вiн виминав татарськi села i їхав навмання степом. Коли розвиднiлось, годi було хлопцевi не стрiнути татар у степу. Та вони його якось не чiпали. Дехто i запитався, куди вiн їде, та Павлусь вимовлявся, що його послали за орудкою i вiн має вертатись зараз. Його не спиняли. \[\...\] Коли Мустафi донесли про втечу Павлуся та ще про крадiж найкращого коня, вiн зараз розiслав гiнцiв i назначив таку кару: сто нагаїв дротяних на спину, а коли вiд цього не здохне, так продати його першому стрiчному татариновi. Але Павлусь вернувся сам. Про це повiдомили Мустафу, i вiн перемiнив свiй засуд на двадцять дротянок i продати. Кару мали виконати в оселi Сулеймана на очах усiх невiльникiв, щоб їм вiдiйшла охо- та втiкати. Коли Павлусевi сказали, вiн нiтрохи не злякався. Вiн був пев- ний, що свята Покрова й тут його заступить. Як би й нiчого не ста- лося, Павлусь заснув мiцним сном\... На другий день рано його привели до оселi. Тут на майдан позга- няли всiх невiльникiв. Павлусь поглянув на них i помiтив Остапа Швидкого, що стояв у гуртi i втирав сльози. Йому жаль було мало- го земляка. Кару мав виконати потурнак Iбрагiм, а в нього була тверда рука. Вiн вийшов на середину i став невiльникам пояснювати, за що Павлусь буде покараний, що Мустафа-ефендi засудив його зразу на сто дротянок, та вiдтак у превеликiй своїй ласкавостi зменшив йому на двадцять. Мустафа-ефендi вiдчинив вiкно i придивлявся, чи його засуд буде виконаний та яке зробить враження на невiльникiв. В тiй хвилинi в'їхав у ворота якийсь мулла, а за ним кiлька багато вдягнених слуг. Усi розступились. Вiн заїхав усередину й проголосив спiвучим, трохи гугнавим, голосом: --- Слухайте, невiрнi джаври! Мiй пан, ханський Девлет-Гiрей Iбрагiм i улюбленець, --- нехай йому Аллах дасть довгий вiк, --- звелiв у своїй ласкавостi запитати вас, невiрних українських бранцiв, чи не знає хто, де перебуває син його милости Девлет- Гiрея, славний лицар Мустафа-ага, що того лiта ходив з загоном воювати невiрних на Україну для слави Аллаха i його пророка Магомеда. Хто виявить його мiсце, стане достойний його ласки й нагороди його милости. Хто ж би це затаїв, може готуватися вже тепер на смерть, бо його повiсять. Один татарин взявся ознайомити те саме по-українськи. Тодi Павлусь виступив перед муллу i сказав по-татарськи: --- Я знаю, де перебуває твiй пан. Мулла подивився згiрдливо на Павлуся. --- Ти не можеш цього знати, бо ти вже тут довше, а це стало- ся цього лiта. Iбрагiм-потурнак, зiгнувшись у три погибелi перед муллою, потвердив, що Павлуся привезли цього лiта. --- Так? Ну, говори! А як збрешеш одне слово, то врiжу тобi язика. --- Не тобi скажу, а твому пановi. Мулла закусив губи. --- Цього невiльника забираю зараз до його милости Девлет-Гiрея Iбрагiма. Вiдтепер вiн пiд моєю рукою. Усi невiльники ахнули. Вони радiли, що Павлуся минула кара. --- Сiдай на коня i їдь зо мною. Тодi Павлусь пiдступив пiд дворище i спитав Мустафу: --- Чи тепер велиш бити, чи аж вернуся вiд його милости? Мустафа стягнув брови з досади. Павлусь засмiявся йому в вiчi. Вiн знав, що тепер над ним могуча рука Девлет-Гiрея i його тепер нiхто не смiє торкнути. **VIII** \[\...\] Служба вже повiдомила Девлет-Гiрея, що мулла вертається з якимсь молодим джавром, i вiн вийшов на рундук та замахав на муллу рукою, щоб зараз перед нього явився. Служба забрала вiд них конi, i мулла повiв Павлуся нагору до свого пана. --- Хай буде прославлений Аллах! Мир тобi, могутнiй пане! Мул- ла, твiй вiрний слуга, чолом тобi б'є. Салем алейкум! Мулла вклонився низько головою, вiдтак приложив руку до чола, загнув нею в повiтрю лук до грудей i звiдси зробив рукою низький поклiн. --- Вiтаю, добрий мулло! Що приносиш? Алейкум салем! --- Цей молодий джавр, невiльник твого слуги Сулеймана з Ко- джамбаку, говорить, що знає, де твiй достойний син Мустафа-ага. --- Приклич сюди українського перекладача! --- заговорив Девлет-Гiрей до чорного слуги. За той час Павлусь мiг придивитись до Девлет-Гiрея. Це був хлоп дужий та вже старший, з довгою сивою бородою. --- Не треба, пане, перекладача, --- обiзвався смiло Павлусь i вклонився низько по-татарськи Девлет-Гiреєвi: --- Я сам вмiю по-татарськи розмовитись\... --- Ти ж недавно мiж нами\... --- Недавно, а ваша мова менi подобалась. --- Гарний з тебе хлопець\... Тобi й вiра наша сподобається, як мiж нами лишишся, а тодi жде тебе гарна будучнiсть. «Собача ваша вiра!» --- подумав Павлусь. --- Говори, що знаєш про мого сина, та гляди, як твої слова бу- дуть правдивi, жде тебе велика нагорода, але як збрешеш, то хай тебе Аллах\... --- Я скажу правду, лише не доповiм усього, бо сам не знаю. Я ба- чив на вiчi Мустафу-агу в бою, але що вiдтак з ним сталося, це знає моя сестра Ганна Судакiвна. Девлетовi це не подобалось. Вiн насупив брови i поглянув на хлопця так, що йому аж страшно стало. --- Чи ти глузуєш з мене? --- Нi, нi, вона все бачила\... Якби її лиш знайти. Вона в Криму мiж бранцями, Мустафа був у Спасiвцi, була битва з козаками\... Мустафу пiймали живого. Де вiн тепер, це знає Ганнуся\... --- Яка Ганнуся? --- Сестра моя, Ганнуся. Накажи її вiдшукати, вона знає. Павлусь налякався грiзного погляду Девлет-Гiрея i сказав усе, задержуючи собi одне, що могло спасти сестру. Девлет-Гiрей подобрiв. Вiн казав прикликати свого завiдувача. --- Слухай! --- каже йому. --- Випитай цього молодого джавра про його сестру i зараз менi її вишукай мiж бранцями. Якби її не було в Кримi, то спровадити її за всяку цiну, хоч би з кiнця свiту. \[\...\] Девлет-Гiрей повiрив словам Павлуся. Вiн знав вiд тих татар, що вернулись iз походу, що Мустафа справдi грабував Спасiвку, що вiдтак була битва з козаками i там пропав його син-одинак. Бiльше татари не вмiли сказати. Девлет-Гiрей i Павлусь побоювалися тепер одного: а як дiвчини не знайдуть? У такiй непевностi жили три тижнi. Аж одної п'ятницi рано, коли татари молилися в мечетi i з ними був сам Девлет-Гiрей, появився в його дворищi на запiненому конi гонець iз вiсткою, що дiвчину зна- йшли й везуть на татарськiй арбi. \[\...\] --- Вельможний пане! --- заговорив Павлусь, низько кланяю- чись. --- Дозволь менi поїхати назустрiч сестрi. Моє серце так сту- жилось за нею\... Дозволь менi, прошу\... --- Дати йому доброго коня! Ти вiзьми другого, --- каже до гiнця, --- проведи хлопця назустрiч. Зараз вивели осiдланi конi. Павлусь скочив на коня, як птах, i, вклонившись Девлет-Гiреєвi, поїхав. В ньому серце скакало з ра- дости. А старий татарин, дивлячись на нього, подумав собi: «Слав- на й лицарська кров пливе в цьому хлопцевi! Коли б його Аллах просвiтив та до нашої правовiрної вiри привернув, придбав би собі iслам славного лицаря й оборонця». \[\...\] --- Ганнусю, сестричко! Хiба ж мене не пiзнаєш? Братка сво- го, Павлуся? Ганна закричала несвоїм голосом i зомлiла. Татар- ка кинулась її рятувати, як знала. Винесла її з воза i поклала на травi. Вона була одягнена в гарну турецьку одежу. --- Ганнусю, голубко, та що бо ти? Я стiльки свiту обiйшов, заки тебе вiдшукав, отямся! --- говорив Павлусь та, припавши бiля неї, став її пестити й цiлувати. Татарка принесла води й покропила Ганнусю. Вона вiдкрила очi. --- Ну, слава Богу! --- закричав Павлусь. --- Вставай, Ганнусю, поїдемо. Менi з тобою багато говорити\... Ганна пiдвелася й сiла, розглядаючись боязко по татарах, що її окружили. --- Що тобi сталося? --- Утома, братку. В тiй будi так душно, що нiчим дихати. Та я не надiялась тебе або кого-небудь побачити\... Звiдкiля ти взявся тут?.. --- Ну, опiсля розкажу\... Чи ти знаєш по-татарськи? --- Дуже не багато, хоч менi цiлий час толочили в голову цю татар- щину, аж обридло. Били мене, їсти не давали, як не хотiла вчитися\... --- Тепер не будуть\... Слухай\... Так чого ми ждемо? Їдьмо\... Тобi, може, на конi було б краще\... --- Ой, так, так, Павлусю! --- закликала Ганна, аж у руки плесну- ла. --- Я вже так давно на конi їздила\... --- Дати їй коня! --- наказав Павлусь. Один татарин привiв їй гарного коника. Павлусь посадив се- стру, а сам сiв миттю на свого. Тепер їхали один поруч одного. Татарцi було це не по нутру. Їй здавалося, що везе значну особу, жiнку, що на неї не смiє вiтрець подути, а вона, як простий татарський хлопець, на конi гарцює. --- Давно ми, сестро, не були такi щасливi, як сьогоднi! --- Чи тато живi? --- Живi, i Петра знайшов мiж козаками. --- Де ж вони тепер? --- В степу, пiшли з козаками\... Я втiк вiд них нiччю та й попав сюди, щоб тебе знайти\... --- То ми вже свобiднi? --- Ще нi, та ось послухай: могутнiй Девлет-Гiрей Iбрагiм шукає свого сина Мустафу. То знаєш\... той самий харциз, що зруйнував нашу Спасiвку. Тодi над Самарою, де татари з бранцями спочивали, зчинилася з козаками битва. Мустафу зловив на аркан козак Семен Непорадний, та сотник Недоля велiв його вiдвести лубенському полковниковi. Пам'ятай, сестро! Ти показуй, що нiчого по-татарськи не знаєш. Тодi покличуть мене на перекладача. Я тобi лиш тому кажу, щоб ти знала. Може бути, що на перекладача покличуть не мене, а когось iншого, тодi знай, що казати, бо вiд цього залежить наша воля. Заки доїхали до Гiреєвого дворища, розказав їй Павлусь усе, що пережив вiд тої хвилини, як вони почули церковнi дзвони, як напали на село татари та її вхопили. Тепер буде все залежати вiд їхньої проворности. Павлусь одного лиш боявся, але цього Ганнi не сказав, щоб її не лякати. Якби так лубенському полковниковi впало на думку втопити Мус- тафу або голову йому вiдрубати, тодi й їм було б амiнь. \[\...\] Девлет-Гiрей стояв на галерiї i вижидав гостей. Павлусь зняв шапку i став здалека до нього вимахувати. --- Невже ж то ця дiвчина так на конi сидить? Справдi лицар- ський народ тi козаки, --- говорив Гiрей до свого завiдувача. Молодi позiскакували з коней i пiшли до свiтлицi. Вклонилися, а Павлусь заговорив так: --- Могутнiй лицарю Девлет-Гiрею! Приносимо тобi добру вiстку за твого славного сина Мустафу. Це моя рiдна сестра; вона його ба- чила наостанку. Звели її ласкаво запитати, хай сама розповiсть. Девлет-Гiрей почав її випитувати по-татарськи. Ганна огляну- лась на брата, що нiчого не розумiє. --- Питай її ти! --- каже до Павлуся. Павлусь став її питати по- українськи. Вона вiдповiла, як чула вiд нього, а Павлусь розповiв це по-татарськи.\_\_ --- Добре! --- каже Девлет-Гiрей. --- Я зараз посилаю послiв з бага- тим окупом до лубенського полковника, а за той час ви будете мої- ми гостями. Коли вашi вiстi справдяться, жде вас велика нагорода, коли ж\... --- вiн не договорив, бо сам налякався слiв, якi мав сказати. --- Та тепер житимете трохи по-нашому. Дiвчина пiде мiж жiнок до гарему. Не годиться i закон не велить, щоб дiвчина в цьому вiцi ходила з вiдкритим лицем та й балакала хоч би з братом. Павлусь i Ганна подивились одне на одного з жалем, що їх роз- лучали знову. \[\...\] **IX** \[\...\] Одного дня причвалав гонець з доброю вiсткою, що Муста- фа вертається живий i здоровий. Девлет-Гiрей велiв сiдлати конi й виїхав з цiлим почтом назустрiч. \[\...\] Вже сонце стояло високо, а Павлусь ще спав. Вiн прокинув- ся вiд гамору, що зчинився на подвiр'ї. Пiшов до вiкна подивити- ся. Це Девлет-Гiрей вернувся з сином. Павлусь пiзнав Мустафу за- раз. Вiн сидiв бадьоро на гарнiм конi й усмiхався до батька, що аж сiяв з радости. «Бач, який тепер бадьорий! --- подумав Павлусь. --- А на арканi у Непорадного то кривився, наче б лiсницю вкусив\... А що, сма- кував козацький аркан? Ах, ви, чортовi сини! Колись я з вами ще стрiнуся\...» Та зараз стало йому соромно тих слiв. Це негарно. Ось той Девлет-Гiрей так поводився з ним, як iз сином, а вiн йому вiдгрожується\... «Егеж, бо мене йому треба було! А так, то звав би мене христи- янським псом, як iнша уся та погань татарська\... Чого вони нас зачiпають? Хiба ми їм заважаємо? Нi, нi, ми ще стрiнемось!..» Павлусь погрозив до вiкна кулаком. В тiй хвилинi його прикликали до Девлет-Гiрея. По дорозi стрiнув Ганну, її теж туди вели. Стали обоє перед ханом, що держав сина за руку, наче б лякав- ся, щоб його знову не забрали. --- Ви сказали правду, тепер я хочу додержати моє слово, на- городити вас. Чого бажаєте? Коли хочете, оставайтеся з нами. Приймiть нашу вiру, я вас за своїх дiтей прийму. --- Спасибi тобi, могутнiй пане. Нiчого не бажаємо, лиш волi\... Пусти нас\... --- Хiба вам зле в мене? --- Нам тут добре, та за Україною нам сумно\... Хочемо своїх ба- чити\... --- Хай буде по-вашому! Їдьте додому, та не тепер, аж весною. Кого зимовий степ обiйме, тому й не жити бiльше. Будьте ще мої- ми гостями. --- Та звели, пане, пописати нам грамоти, щоб нас по дорозi тата- ри не чiпали. --- Авжеж, дiстанете грамоти й охорону, поки до своїх не доїдете. --- Тепер, коли ти свобiдний, подай менi руку, мiй друже! --- ска- зав Мустафа, простягаючи руку до Павлуся. --- Менi вже розказу- вали, який ти славний козак\... Та одне скажи менi: яким чином бачила твоя сестра, як мене полонили, коли вона була в обозi? --- Ось я це й хотiв сказати, --- говорить Павлусь. --- Тепер при- знаюся, що я збрехав. То я все бачив, а навмисне сказав на сестру, щоб ти її казав шукати. Без цього не бачити б менi її бiльше. --- Та й хитрун бо з тебе, синку, хитрун! --- каже мiрза, всмiхаючись. --- Ну, я тобi це вибачу, подай менi свою руку! В тiй хвилинi Павлусь пригадав собi щось. Вiд того пригаду вiн почервонiв увесь, як буряк. Йому соромно стало, що це забув, що мав тепер сказати. Взяв це за великий грiх. --- Вельможний Девлет-Гiрею! Коли ти показав менi стiльки лас- ки\... то я ще про одне тебе прошу, не вiдмов менi цього. --- Хоч би ти сьогоднi просив половину мого майна, й цього тобi не вiдмовлю. --- Нi, майна я не хочу, а лиш ось що прошу: у Сулеймана-ефендi живе невiльник Остап Швидкий, українець, земляк мiй\... Викупи його i подаруй менi. --- Хiба вiн тобi родич? --- Нi, лиш земляк. Та вiн менi був рiдним батьком, як я в неволю дiстався. Вiн завивав менi рани, як мене били нагаями. Я покляв- ся вiддячитись йому. Хочу йому свободу випросити. --- Добре в тебе серце, мiй хлопче! --- сказав Девлет-Гiрей. --- Остап Швидкий, невiльник, вернеться з тобою в Україну. Девлет-Гiрей велiв написати грамоту i послав гiнця в Коджам- бак. Павлусевi потекли сльози з очей. Вiн забув про всi злиднi, про всю злiсть до татар. Простив їм усе вiдразу\...