Прихід до влади Ярослава Володимировича PDF

**ПРИХІД ДО ВЛАДИ ЯРОСЛАВА ВОЛОДИМИРОВИЧА** Дорога до влади над Києвом і Руссю-Україною майбутнього князя Ярослава Володимировича тривала чотири роки: від 1015 до 1019 р. Батько посадив його намісником у м. Новгороді. Після смерті київського князя Володимира Святославича (Великого) між його синами...

**ПРИХІД ДО ВЛАДИ ЯРОСЛАВА ВОЛОДИМИРОВИЧА** Дорога до влади над Києвом і Руссю-Україною майбутнього князя Ярослава Володимировича тривала чотири роки: від 1015 до 1019 р. Батько посадив його намісником у м. Новгороді. Після смерті київського князя Володимира Святославича (Великого) між його синами розпочалася жорстока боротьба за батьківський престол. Під час неї четверо синів Володимира загинули: Борис і Гліб (перші руські святі), Святополк і Святослав. Автор «Повісті минулих літ» звинуватив у вбивстві Бориса та Гліба їхнього старшого брата Святополка, який у літописі дістав прізвисько «Окаянний», проте не всі сучасні історики погоджуються саме з такою версією подій. Проти Святополка з Новгорода виступив Ярослав, який і переміг у боротьбі та посів престол у Києві. Оскільки переможений Святополк був зятем польського князя Болеслава, то тесть на короткий час відвоював для Святополка Київ. Ярослав утік до Новгорода, набрав дружину з варягів і силою повернув собі київський престол. Після поразки Святополка у Ярослава залишився ще один потужний конкурент --- брат Мстислав, тмутороканський князь. Унаслідок перемоги війська Мстислава над військом Ярослава в Лиственській битві Ярослав був змушений віддати Мстиславу весь лівий берег Дніпра. Після угоди 1026 р. між братами запанував мир: Ярослав допомагав Мстиславу в його походах на Кавказ, а Мстислав --- брату в походах проти поляків і балтських народів. Для характеристики цього періоду в історії Русі історики використовують термін «дуумвірат»(співправління двох володарів). Після смерті брата в 1036 р. Ярослав об'єднав обидві частини держави і став єдиним правителем Русі-України. ***Собор** --- у християнстві особлива церква (храм), де розміщений центр релігійного управління.* ***Митрополія** --- область, що перебуває під релігійною владою митрополита.* З часів хрещення релігійне життя Русі підпорядковувалося Імперії ромеїв. Саме звідти призначали в Київську митрополію митрополитів-греків. Авторитет і влада Ярослава Мудрого у світських і церковних колах були такими великими, що митрополитом Київським, усупереч усталеній традиції, став русин --- священник церкви Спаса на Берестові Іларіон (1051 р.): високоосвічений ерудит, блискучий промовець і патріот Русі, автор твору «Слово про закон і благодать». За часів Ярослава Мудрого було створено перший писаний збірник законів Русі-України --- «Руську правду» («Правду Ярослава»). Цей збірник став основою законодавства в ХІ-ХІІІ ст., а згодом --- цінним джерелом вивчення державної організації Русі, господарства й побуту тих часів. Ярослав Володимирович у зовнішній політиці продовжував курс Володимира Великого. Кордони Русі-України розширилися. Ярослав уклав військові угоди з німецькими королями Генріхом II та Генріхом III, мав добрі відносини зі Скандинавією, де набирав найманців для свого війська. Скориставшись смертю короля Болеслава й усобицями в Польщі, Ярослав Мудрий повернув Червенські міста, зокрема Белз та Перемишль. Зміцненню відносин між Руссю-Україною та Польщею мав посприяти шлюб Ярославової сестри Марії-Доброніги з польським королем Казимиром І. Казимир визнав установлений Ярославом кордон, а руси допомогли повернути полякам Мазовію. У 1036 р. об'єднані війська київської і новгородської дружин вщент розгромили печенігів, які відступили на Балкани. На їхнє місце прийшли нові кочовики --- торки, а пізніше --- половці. Щоправда, Ярославу вдалося залучити деякі роди печенігів і торків до охорони південного кордону Русі. За Ярослава ускладнилися відносини Русі з Імперією ромеїв. 1043 р. навіть дійшло до невдалої для русів війни. За кілька років було укладено мир, за яким імператор видав свою дочку за сина Ярослава Мудрого --- Всеволода. Відносини із західноєвропейськими державами Ярослав налагоджував за допомогою династичних шлюбів, за що отримав прізвисько «тесть Європи». В останній рік життя Ярослав склав для своїх синів заповіт, де зробив настанови щодо управління країною після своєї смерті. Князь сподівався, що заповіт убереже його синів від боротьби за владу в Києві. Ярослав Мудрий помер у Вишгороді у віці 76 років (рідкісне явище в ті часи --- дожити до такого похилого віку) і похований у Софійському соборі в мармуровому саркофазі, який зберігся і до сьогодні. Щоправда, останки князя в роки Другої світової війни зникли.