Консьюмеризм.docx

Конс’юмеризм як інструмент управління якістю продукції. Зміст 1. Поняття і форми конс’юмеризму. 2. Співпраця громадських захисних організацій з виробниками товарів і послуг. 3.Досвід провідних країн світу з питань конс’юмеризму. 1. Поняття: поняття, значення, суб’єкти. Споживач, який вважає, що з ни...

Конс’юмеризм як інструмент управління якістю продукції. Зміст 1. Поняття і форми конс’юмеризму. 2. Співпраця громадських захисних організацій з виробниками товарів і послуг. 3.Досвід провідних країн світу з питань конс’юмеризму. 1. Поняття: поняття, значення, суб’єкти. Споживач, який вважає, що з ним обійшлися недобросовісно, може відновити справедливість кількома способами: -         звернутися з листом -        до керівництва підприємства-виробника чи продавця; -        в засоби масової інформації; -        до місцевих органів виконавчої ; -         подати позов до суду. Такі права споживачів законодавчо закріплені в багатьох країнах світу, що стало результатом конс'юмеристського руху. Конс'юмеризм (англ. consumer –  споживач) – організований громадський рух громадян та діяльність державних органів управління, що спрямовані на захист прав споживачів. Суб'єктами конс'юмеристської діяльності є: -         громадські об'єднання споживачів; -         органи державної влади; -         підприємства. Останнім часом до поняття конс'юмеризм починає входити боротьба з надспоживанням. В суспільстві масового споживання перестає бути провідною основна функція споживання – підтримка життєдіяльності Споживання стає шкідливою залежністю, ознакою належності до престижних соціальних груп. Ідея про можливість досягнення соціальної переваги через споживання переконує споживача у тому, що потреба задовольняється процесом купівлі, а не товаром, який купується. Звідси закуповується значно більше товарів, ніж потрібно, для отримання задоволення від власне акту купівлі Проте такий феномен постіндустріальної економіки, для якого властиве значне підвищення якості життя, вступає у протиріччя з обмеженими ресурсами планети і стає глобальною проблемою людства. 2. Історичні віхи консюмеризму Перший, закріплений документально, спонтанний протест споживачів, стався у 1775 р. в США (штат Массачусетс), в результаті продавці зіпсованої їжі були засуджені до ганебного стовпа. Проте цілеспрямований, організований рух споживачів за свої права розпочався лише на рубежі XIX і XX століть. У цей час проблема захисту споживачів набула в США загальнонаціонального масштабу і отримала правові засади. Таким чином, конс'юмеристський рух виник у США. У 1890 році в Нью-Йорку була заснована Національна Ліга покупців (перша в світі конс'юмеристська організація). Ця організація започаткувала форму атестації товарів — лейбли (англ. label — ярлик, етикетка прикріплені до товару), які видавались підприємствам-виробникам якісних товарів. Такі підприємства вносилась у так званий "Білий список". У 1905 р. Президент США Теодор Рузвельт направив у Конгрес послання: "Я рекомендую прийняти закон, який би стосувався торгівлі між штатами щодо неправильно маркованих та фальсифікованих продовольчих товарів, напоїв, лікарських засобів. Такий закон захищав би інтереси чесних промисловців і комерсантів, а також сприяв би охороні здоров'я споживачів. Торгівля неякісними та фальсифікованими харчовими товарами, шкідливими для здоров'я або такими, що вводять покупця в оману, повинна бути заборонена". У 1936 р. в США створено Союз споживачів. Він відомий завдяки журналу "Consumer Reports)), в якому проводиться порівняння конкуруючих товарів. Основним завданням організації є інформування споживачів про товари і результати їх лабораторних досліджень. В кінці 60-х років XX століття виник напрямок, пов'язаний з ім'ям юриста Ральфа Нейдера і названий "новим конс'юмеризмом". Для нього є характерним використання методів політичної боротьби: ініціюється прийняття законів на користь споживачів, публікуються викривальні матеріали у засобах масової інформації, організовуються демонстрації, бойкоти недоброякісних товарів, подаються позови до суду проти монополій, поширюється практика надання юридичної допомоги споживачам. У 70-х роках Ральф Нейдер заснував кілька груп, найзначніша з них — "Громадський діяч" — налічує 50 тисяч членів. Однак далі, у 1980-і pp., в результаті інтенсивного державного регулювання сфери захисту прав споживачів відбувається спад активності конс'юмеризму. У цей же час в США завдання захисту прав споживачів переймає на себе екологічний рух, оскільки для населення боротьба із забрудненням навколишнього середовища і зниженням екологічного ризику означає появу корисних продуктів харчування та безпечних споживчих товарів. Діяльність конс'юмеристських організацій змушує виробників не тільки давати більш правдиву інформацію про товари та обслуговування, а і пропонувати екологічні програми розвитку підприємств і товарів. В даний час споживчі організації в США – потужний чинник у регулюванні якості товарів. Загалом історія американського конс'юмеризму складається з наступних етапів: 1) боротьба з недоброякісною продукцією; 2) антимонопольна боротьба, контроль за продуктами харчування і ліками; 3) боротьба з нечесній торговій практикою, недостовірної рекламою та маркуванням; 4) захист навколишнього середовища, боротьба з недостовірною інформацією про вплив продуктів на здоров'я, регулювання реклами для дітей. Знаковим для світового конс'юмеристського руху стало 15 березня 1962 року. У цей день Президент США Джон Ф. Кеннеді звернувся з посланням до Конгресу США "Спеціальне повідомлення щодо захисту інтересів споживача". Зокрема у ньому сказано: "Споживачі — це всі ми. Це найбільший економічний прошарок, який впливає на будь-яке приватне або державне економічне рішення. Але це єдиний голос, якого часто не чути". У зверненні Джон Ф. Кеннеді проголосив чотири основних права споживачів: право на безпеку; право на інформованість; право на вибір; право бути вислуханим. 1) Право споживачів на безпеку. Споживачі мають право на захист від небезпечних для здоров'я і життя товарів. В Україні є перелік товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації через необхідність дотримання стандартів безпеки. Він затверджується Урядом. Проблема безпеки споживачів пов'язана з репутацією виробника. Проявом реалізації права споживачів на безпеку є, наприклад, повернення куплених автомобілів за ініціативою виробника. Так, концерн "Toyota" призупинив відвантаження нового автомобіля та відкликав вже куплені автомобілі з причини виявлення дефектів в системі гальмування. Відома також практика відкликання напоїв. Випадки відкликання напоїв були у компаній "Coca-Cola", "Pepsi", "7 UP". Рекорд в обсязі відкликання був поставлений компанією "Perrier", яка за рік вилучила з продажу 160 млн пляшок води загальною вартістю 248,6 млн. дол, після того як американські вчені виявили у товарі сліди бензолу. 2) Право споживачів на інформованість. Споживачі мають право на захист від недостовірної інформації та реклами. Це право реалізується при розміщенні повної і правдивої інформації про властивості товару у повному обсязі, в місці і формі, зручних для сприйняття споживачем. Наприклад, міжнародна екологічна організація "Грінпіс" провела дослідження продуктів харчування 450 виробників на наявність в них генетично модифікованих інгредієнтів. За результатами досліджень були оприлюднені списки підприємств, які використовують такі інгредієнти та не повідомляють про це споживачів. Також до фактів порушення прав споживачів на інформованість відносяться рекламування зниження ціни на товар, при цьому не повідомляється про зменшення в мілкості упакування. Права споживачів на інформованість пов'язані з їх правом на вибір, оскільки достовірна інформація необхідна для обґрунтування вибору з низки товарних альтернатив. 3) Право споживачів на вибір. Споживачі мають право на гарантований вільний доступ до всіх товарів. Задоволеність споживача передбачає можливість оцінювання всіх товарних альтернатив. Консьюмеристи стверджують, що великі підприємства намагаються обмежити вибір споживачів, утруднюючи вихід на ринок інших виробників. Великі підприємства захоплюють інформаційний простір, кращі місця на полицях магазинів, пропонують знижки. Антимонопольне регулювання полягає у спробі захистити конкурентів потенційних монополістів для забезпечення адекватного споживчого вибору і конкурентних цін. 4) Право споживачів бути вислуханим. Споживачі мають право висловлювати незадоволеність купленим товаром і на пред'явлення претензій. Є три можливих варіанти висловлення такої незадоволеності: – відмова від подальших покупок; – повідомлення про незадоволеність товаром знайомим; – офіційне звернення для заміни товару чи відшкодування збитку. Багато підприємств-виробників розміщують свої телефони на маркуванні товарів. Наприклад, компанія Microsoft перед початком продажі нової версії операційної системи Windows збільшила штат інженерів ліній технічної підтримки на 1000 осіб. Для того щоб точніше знати вимоги споживачів, оперативно виявляти недоліки компанією Microsoft був створений Office Advisory Council (консультативна рада по Office). До неї увійшло близько мільйона користувачів Microsoft Office, які брали безпосередню участь у процесі розробки його нової версії Нині права споживачів у США захищають такі громадські організації: Дослідження споживачів (Consumers Research); Споживачі за світову торгівлю (Consumers for World Trade);  Рада з розвитку споживчої політики (Council for the Advancement of Consumer Policy);  Пильний споживач (Consumer Alert);  Асоціація товарної безпеки (the Product Safety Association);  Група досліджень здоров'я громадян (Citizen Health Research Group);  Центр науки для громадських Інтересів (Center for Science in the Public Interest);  Публічний громадянин (Public Citizen). В процесі еволюції конс'юмеризм отримав глобальні масштаби. Організації споживачів існують в багатьох країнах світу. У 1960 р. була створена Міжнародна організація союзів споживачів (International Organization of Consumers Unions), що почала забезпечувати міжнародне співробітництво та координацію організацій споживачів різних країн. Крім цього, спілки споживачів багатьох країн об'єднані у Всесвітню організацію союзів споживачів. Крім того, у 1960 році групою національних споживчих організацій, що визнали, що міжнародна співпраця дозволить кожній з них кращим чином виконувати поставлені перед ними завдання була заснована "Конс'юмерз Інтернешнл". Міжнародна організація "Конс'юмерз Інтернешнл" (Consumers International –  CI) є міжнародною незалежною, неприбутковою організацією, що не користується підтримкою жодної політичної сили або приватної компанії Вона підтримує, поєднує та представляє споживчі організації зі всього світу (220 організацій із 115 країн). Метою організації є захист і сприяння розвитку прав споживачів у всьому світові через сприяння діяльності національних споживчих груп і проведення кампаній на міжнародному рівні Невдовзі організація швидко завоювала репутацію виразника інтересів міжнародного споживчого руху в таких питаннях, як безпека товарів та продуктів харчування, охорона здоров'я та права пацієнтів, екологія та відповідальне споживання, а також регулювання міжнародної торгівлі та суспільних послуг. Всесвітній день захисту прав споживачів вперше відмічався 15 березня 1983 року на честь виступу Президента США Джон Ф. Кеннеді в Конгресі США. Його відзначають проведенням інформаційних кампаній, прес-конференцій, громадських заходів, семінарів, публікацією нових споживчих видань. Часто заходи, проведені у цей день стають основою для створення робочих груп та об'єднань, що продовжують працювати і після його закінчення. В цей день піднімаються питання безпеки та якості продуктів харчування, лікарських засобів, побутових приладів. Привертається увага громадськості до неетичних практик ведення бізнесу, використання небезпечних технологій та виробничих процесів, підіймаються питання необхідності внесення змін в існуюче законодавство. Два роки поспіль, в результаті активної роботи споживчих організацій, зокрема "Конс'юмерз Інтернешнл", 9 квітня 1985 року Генеральна Асамблея ООН прийняла "Керівні принципи ООН щодо захисту прав споживачів". Вони складають основу для зміцнення національних систем захисту споживачів. 3. Права споживачів в Україні Захист прав споживачів в Україні регламентується наступними нормативними актами: 1) Конституція України. 2) Цивільний, Адміністративний, Кримінальний кодекси України. 3) Закони України. 4) Постанови Кабінету міністрів України. 5) Укази Президента України. 6) Акти міністерств та відомств. 7) Рішення органів місцевого самоврядування. 8) Офіційне тлумачення законодавства в постановах пленумів Верховного Суду України. Конституція України покладає основну відповідальність щодо захисту споживачів на державу: "Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів" Крім того, Конституція гарантує кожному, зокрема й іноземним громадянам та особам без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, право: "...вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена". Відповідно до Конституції, держава повинна також сприяти розвитку ринкової конкуренції, не допускати зловживання монопольним становищем на ринку та неправомірного обмеження конкуренції. Ці статті Конституції відбивають змішаний підхід до захисту прав споживачів, який містить як патерналістські елементи, так і норми засновані на правах споживачів. Серед законів головним є Закон України "Про захист прав споживачів"   Україна стала однією з перших країн Східної Європи, яка прийняла Закон "Про захист прав споживачів" у 1991 році  (чинний зі змінами). Теоретичним підґрунтям правового регулювання захисту прав споживачів слід визнати такі стержневі принципи: ·                      пріоритетність забезпечення безпечності та якості товарів та послуг; ·                     повнота та об'єктивність інформування про якість, склад та безпеку товарів; ·                     запобіжність заходів із захисту прав споживачів; ·                     обов'язковість сертифікації та декларування безпеки товарів та послуг; ·                     покладення на виробника (продавця) товарів та послуг повної відповідальності за якість та безпечність товарів та послуг; ·                     невідворотність відповідальності за порушення прав споживачів; ·                     компенсаційність шкоди, заподіяної здоров'ю та майну споживачів внаслідок реалізації неякісних та небезпечних товарів та послуг. Закон України "Про захист прав споживачів" детально означує більшість юридичних термінів споживчого законодавства. Він означує основних суб'єктів у галузі захисту прав споживачів вісім прав споживачів на міжнародному вісім прав споживачів на міжнародному виробника, продавця та споживача. Виробник та продавець означені, згідно з законом, як суб'єкти господарювання, що здійснюють, відповідно, виробництво товару (або зазначений як виробник товару на упаковці) та реалізацію товару або надання послуги за відповідним договором. Поняття та легалізований в Україні перелік суб'єктів господарювання міститься у Господарському кодексі України (ст. 55), згідно з яким, суб'єктом господарювання визнається учасник господарських відносин, що здійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), що мають відокремлене майнота відповідають за свої зобов'язання в межах цього майна за винятками, визначеними чинним законодавством. Закон України "Про захист прав споживачів" визначає, що споживач — це фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Разом із тим, українське законодавство не дає однозначного означення тому, хто вважається споживачем. Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" (стаття 1), не лише фізичні особи, а й суб'єкти господарської діяльності вважаються споживачами електричної енергії У Законі України "Про природні монополії" (стаття 1) споживачі означуються як фізичні, так і юридичні особи. Таке неоднозначне тлумачення поняття "споживач" є і в інших законодавчих актах, зокрема, у Законі України "Про телекомунікації". Отже, поняття "споживач" на практиці має подвійне тлумачення. У статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" наведено сім основних прав споживачів: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; 6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). У п. 2 статті 4 цього Закону вказано на наявність у споживачів також інших прав, встановлених законодавством про захист прав споживачів. Консьюмерз Інтернешнл проголошує наступні права споживачів: 1) на безпеку товарів і послуг; 2) на інформацію; 3) на вільний вибір товарів і послуг; 4) бути почутим; 5) на компенсацію (заподіяної шкоди); 6) на споживчу освіту; 7) на задоволення основних потреб; 8) на здорове довкілля. Отже, в перспективі  постане питанння розширення змцсту змісту прав споживача у статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" наступними правами: 1) на споживчу освіту; 2) на задоволення основних потреб; 3) на здорове довкілля (навколишнє природне середовище). За своєю суттю законодавство про права споживачів поширюється на ринкові дії фізичної особи, що купує або має намір купити продукцію або послугу для особистих потреб, що не пов'язані з підприємницькою діяльністю. Тому логічно вважати, що права споживачів мають ринковий зміст і є специфічною функцією ринку. Але саме гарантований законом зміст та обсяг прав споживачів є предметом захисту, що здійснюють державні уповноважені органи, неурядові громадські організації та суди. Саме через захист цих прав, а не через захист від окремих наслідків їх порушень може бути досягнута ціль законодавства про захист прав споживачів. Усвідомлюючи загрозу здоров'ю підростаючому поколінню, нагальною стає проблема вирішення питань, що мають на меті: ·                     суттєве підвищення поінформованості споживачів про шкідливі властивості і наслідки вживання нездорової їжі, звернувши особливу увагу на просвіту молоді; ·                     сприяння формуванню в суспільстві культури споживання, включаючи здорове та збалансоване харчування; ·                      створення сприятливих умов для розвитку соціальної відповідальності бізнесу; ·                     стимулювання розробки, виробництва і маркетингу "здорових" харчових продуктів, переважно натуральних; ·                      посилення діяльності державного контролю та нагляду за виробниками і торговельними організаціями щодо надання споживачам всебічної інформації для прийняття рішення на користь вибору "здорової" їжі; ·                      надання всебічної допомоги в створенні національної політики в галузі раціонального харчування та підвищення якості життя людей.