Звичаї нашого народу: Зажинки

Звичаї нашого народу

• Зажинки починалися, коли жито, ячмінь і пшениця дозрівали, господиня бере хліб-сіль і громичну свічку та йде в поле зажинати ниву.
• Перший сніп пашні жалили серпом, несили додому і ставили на покуття під образами або в сто долі, де він стоїть аж до кінця молотьби.
• Соломою з першого снопа загодовували корів, щоб не хворіли.
• Часом зажинки робилися в присутності священника.

Жнива

• Жнива починалися за тиждень після Петра в Україні.
• Люди з’являлися на полі в широких білих штанях, у полотняних сорочках, з мантачками за поясом і з косами в руках.
• Дівчата й молодиці виходили на ниву з серпами; жнучи, вони спритно клали сніп за снопом.
• Під час жнив співали пісні, наприклад: "Вгору, сонечко, вгору, Хай я нивоньку дожну."

Співи під час жнив

• Ой, лане-ланочку, Скажи ж мені правдочку, Чи будемо ми в кінці, Чи підемо ми в вінці?
• Дивувалися ліси: Де поділися вівси? Женчики позжинали Залізними серпами.
• Ой, заспіваймо, хай дома почують, Хай нам вечерять готують.

Спасова борода

• Недожате колосся вони зв’язують у пучок червоною ниткою або виплітають колоссяну китицю, ніби бороду, й пригинають колосся до землі.
• "Спасова борода" була останнім притулком польового духа, який у слов’янській мітології уявлявся у вигляді кози.
• На Волині "борода" називалася "коза".
• Парубкам кажуть пролазити через ту "бороду", щоб були багаті.

Ворожіння про врожай

• Молодиці ворожать про врожай, кидаючи назад себе серпа.
• Як серп, падаючи, удариться гострим кінцем об землю, то в наступному році буде врожай, а як вдариться тупим або держаком, — то це погана прикмета.

Обжинки

• Жнива скінчилися, поля густо вкриті копами, високі навантажені гарби ритмічно поскрипуючи, везуть урожай із поля додому.
• В той день, як скінчили жнива, люди відзначали кінець жнив.

Давні традиції українців, пов'язані з зажинками, включаючи церемонію першого снопа та його роль у молотьбі.