Рівні організації організму людини

Впорядковані ступені складності будови організму людини, починаючи з молекул та закінчуючи цілим організмом.

Найпростіший рівень організації, утворений хімічними елементами і речовинами.

Кожен рівень організації взаємодіє з іншими, створюючи єдиний організм.

Здатність організму підтримувати сталі умови свого внутрішнього середовища.

Здатність організму створювати собі подібні.

Функціональна сукупність кісток, їх з'єднань та м'язів з допоміжними пристосуваннями.

Опорна, захисна, рухова, кровотворна, обмінна та формоутворююча.

Активна частина опорно-рухової системи, здатні до скорочення та розслаблення.

Пасивна частина опорно-рухової системи, що забезпечує опору.

Положення тіла під час стояння, ходьби або праці з помірними вигинами хребта.

Взаємоузгоджене об'єднання діяльності різних органів або фізіологічних систем, спрямоване на збереження життя та пристосування до середовища.

Сукупність процесів, що забезпечують узгоджену відповідь організму на зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищах.

Регуляція діяльності організму за допомогою нервових імпульсів, швидких та короткочасних.

Координація фізіологічних функцій через рідинні середовища (кров, лімфа, тканинна рідина).

Регуляція за допомогою хімічних сполук і клітин, які захищають організм.

Цілісність організму людини; узгодженість процесів на всіх рівнях організації.

Процеси, що забезпечують узгодження та координовану відповідь організму на зміни.

Реакція організму на подразник, що контролюється нервовою системою.

Неживий компонент кісткової тканини, що складається з органічних і неорганічних речовин. Надає тканині міцності, твердості та еластичності.

Клітини, що відповідають за утворення кісткової тканини. Вони синтезують органічні речовини міжклітинної речовини, а потім замуровуються в ній, перетворюючись на остеоцити.

Зрілі кісткові клітини, що розташовані в порожнинах міжклітинної речовини – лакунах. Вони не здатні до поділу, але беруть участь у обміні речовин кісткової тканини.

Великі багатоядерні клітини, що руйнують кісткову тканину шляхом виділення ферментів. Цей процес необхідний для перебудови, ремонту та зростання кісток.

Кістки класифікують за формою: повітроносні, трубчасті, плоскі, змішані та губчасті.

Хрящова тканина розвивається з мезенхіми. Вона складається з хондробластів - клітин, які забезпечують ріст хряща, та хондроцитів - зрілих клітин, які утворюють основну частину хряща.

Кісткова тканина складається з 50% води, 25% органічних речовин (білки, жири) та 22% мінеральних речовин. Найбільше в ній кальцію та фосфору. Основною органічною речовиною кістки є колаген.

В грубоволокнистій кістковій тканині колагенові волокна розташовані безладно і утворюють густі сітки або пучки, розташовані під різними кутами.

В пластинчастій кістковій тканині колагенові волокна розташовані паралельними пучками. З цього типу тканини складаються кістки.

Розрізняють компактну кісткову тканину, яка має щільне розташування кісткових пластинок, та губчасту кісткову тканину, де кісткові пластинки розташовані менш щільно і впорядковано.

Суглоб, що дозволяє рух у всіх напрямках навколо однієї точки. Наприклад, плечовий та кульшовий суглоби.

Суглоб, що дозволяє рух у двох площинах: згинання-розгинання та приведення-відведення. Наприклад, променево-зап'ястковий суглоб.

Суглоб, що дозволяє рух у двох вільних напрямках, але з обмеженим обертанням навколо вертикальної осі. Наприклад, зап'ястково-п'ястковий суглоб великого пальця.

Суглоб, що дозволяє лише обмежені ковзаючі рухи. Наприклад, зап'ястко-п'ясткові та заплесно-плеснові суглоби.

Суглоб, що дозволяє рух тільки в одній площині: згинання-розгинання. Наприклад, колінний та ліктьовий суглоби.