Освіта та виховання східних слов'ян

Стан освіти та виховання у східних слов'ян в дохристиянський період

• Східні слов'яни відокремилися від слов'янської мовної сім'ї у V-VI ст.
• У VI-IX ст. була створена оригінальна система виховання, що базувалася на стародавній первісній традиції.
• Виховання відбувалося переважно через залучення дітей до різних видів трудової діяльності дорослих.
• Мета виховання полягала у передачі трудовим навичкам, встановленим моделям поведінки, релігійним уявленням, традиціям, звичаям, обрядам, а також підготовці воїнів для захисту землі.
• У східних слов'ян існував обряд ініціації, характерний для їхніх предків, проте більш гуманний.
• З появою сім'ї роль ініціації поступово зменшувалася і ставала привілеєм еліти.
• У період матріархату і екзогамії, дітей до 5-6 років виховувала мати.
• Хлопчиків передавали у чоловічі житла, а дівчаток — у жіночі, де їхніми наставниками були брати і сестри по матері.
• У V-VI ст. поширюється велика патріархальна сім'я, що складається з кількох поколінь.
• Виховання дітей здійснювалося за принципом родового колективізму.
• З утвердженням патріархату, чоловічі та жіночі житла трансформувалися у будинки молоді, куди батьки відправляли дітей виховання.
• Старші родичі допомагали дітям опановувати робочі навички, правила полювання, виготовлення знарядь праці, військові навички, передавали традиції предків, моральні норми та ознайомлювали зі звичаями та обрядами.
• У VIII-IX ст. завершився перехід до сім'ї з чоловіка, дружини та дітей. Сім'я стає основним осередком соціалізації, а виховання — переважно сімейним. Будинки молоді зникають.
• У східних слов'ян виховання чітко регламентувалося соціальними механізмами передачі досвіду, як народні традиції, звичаї, обряди, ритуали, виробничі, моральні та правові форми діяльності.
• Дітям передавали конкретні моделі поведінки, вказували, що робити, а що ні, формували соціальні якості (дисциплінованість, чесність).
• Виховання охоплювало різні засоби впливу на дітей, зокрема народну педагогіку: колискові пісні, загадки, прислів'я, приказки, ігри, хороводи, настанови, поради та правила.
• Основою моральних відносин була общинна власність на засоби виробництва.
• Крім морального, приділялася увага фізичному вихованню та засвоєнню гігієнічних правил.
• Ідеологічною основою виховання була язичницька релігія: діти брали участь у народних святах, культової діяльності, вивчали пісні та танці.
• У VIII-IX ст. виникають феодальні відносини, розподіл праці, майнова та соціальна диференціація.
• Виникає приватна власність, і формою переходу до неї стає виділення малих сімей з патріархальних через розвиток землеробства та боротьбу за землі.
• Роль сім'ї значно зросла, особливо матері. Була вікова періодизація: «дитя», «молодий» (3-6 років, виховувався матір'ю), «чадо» (7-12 років), «отрок» (12-15 років).
• Виховання відповідало язичницькому світогляду слов'ян, все життя було пов'язане з силами природи. Слов'яни вірили в захист будинку домовиком, лісовика в лісі, мавок у полі та воді.

Виникнення й розвиток письма у східних слов'ян

• Український народ має тисячолітню історію, і, за словами дослідників, на території України люди жили з давніх часів, а писемність існувала з III тисячоліття.
• Однією з перших абеток була абетка праукраїнців трипільської культури.
• На ранніх етапах розвитку предки слов'ян використовували займенники та числівники загальноєвропейської десяткової системи.
• Було створено піктографічне письмо, потім ідеографічне, де знаки передавали цілі поняття.
• Найвищим досягненням стало створення буквено-звукової графіки письма, яка стала основою шкільного навчання.
• Давня східнослов'янська культура була безписемною, знання передавалися усно.
• Існували особливі письмена «риски і різі», що вирізувалися на дереві, стінах і були примітивним піктографічним письмом.
• У 855 році Кирило і Мефодій створили азбуку-кирилицю, старослов'янську абетку, на основі грецьких літер.
• У літописах не збереглися дані про школи до введення християнства, були письменні люди.
• У договорі Ігоря з греками згадуються грамоти для кораблів.
• Відомості про слов'янську писемність є в працях арабських авторів, а археологічні знахідки підтверджують знання писемності до нової віри.
• У IX-X ст. східні слов'яни використовували буквено-звукову писемність, глаголицю, не тільки в релігійних цілях, а й для торгівлі та ремесла.
• У 855 році Кирило модернізував глаголицю, пристосувавши її до слов'янської мови, і назвав кирилицею.
• Важливі чинники виникнення писемності: становлення феодалізму, піднесення ремесла і торгівлі, зростання міст, виникнення держав. У 882 році утворилась Київська Русь.

Велесова книга як писемна пам'ятка праукраїнців

• Велесова книга — розкриває події за півтори тисячі років до заснування Київської Русі.
• Це джерело інформації про життя та побут пращурів, їх культуру та вірування, що відображає уявлення про світ, світобудову.
• Книга виготовлена на дерев'яних дощечках (38х22 на 0,5 см) і знайдена офіцером Ізенбеком в 1919 році.
• Велесова книга містить свідчення про вірування, світобачення давніх предків - праукраїнський Пантеон богів.
• Дає уявлення про те що прадавній Бог (Триглав, Троян) втілює ідею триєдності (Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий).
• Також згадуються Світовид, Хорс, Стрибог, Дажбог, Семаргл.
• Багато разів згадується про Бога Велеса, щодо якого немає єдиної думки.
• Дослідники вважають, що Велес був покровителем простих людей, тваринників, хліборобів, гончарів.
• За міфологією, Велес міг перетворюватися на будь-яку істоту.
• Велесова книга — підтверджує віру праукраїнців в оригінальних богів.