Географічні особливості заселення України

Географічні особливості заселення і освоєння території України протягом палеолітичної, мезолітичної, неолітичної доби

• Україна розглядається як одна з найбільших, добре розвинутих держав Європи площею 603,7 тис.кв. км, що становить 5,7% території Європи.
• Населення України становило 51,7 тис. чол. станом на 1989 рік.
• За площею Україна переважає Францію на 13,2%, Іспанію, Швецію, Польщу, Великобританію, Бельгію та Грецію.
• За кількістю населення Україну переважали лише Німеччина, Італія, Великобританія та Франція (станом на 1989 рік).
• Територія України компактна, простягається на 1316 км із заходу на схід і на 893 км із півдня на північ.
• Загальна довжина кордонів – близько 6500 км, з яких 1050 км – морські кордони.
• Найпівнічніша точка розташована біля с. Петрівське Чернігівської обл.
• На півдні - мис Сарич у Криму.
• Найзахідніша - біля м. Чоп Закарпатської обл; а найсхідніша - біля с. Червона Зірка Луганської обл.
• Географічний центр України знаходиться біля Добровеличківки Кіровоградської обл.
• Через Україну проходять 9 магістральних залізниць та важливі автомобільні магістралі, які з'єднують колишній Радянський Союз з країнами Європи.
• У Карпатах є умовна точка географічного центру Європи.
• Розташування України між Європою та Азією сприяло економічним та культурним зв'язкам із Західною Європою.
• Західні сусіди часто зазіхали на українські землі, ускладнюючи розвиток нації.
• Зі Сходу проходив комунікаційно-торговий шлях із Китаю до Європи, але ним також користувалися завойовники.
• Україна є складовою частиною Східної Європи за географічним положенням та орієнтаціями під західним впливом.
• Україна має вихід до Чорного та Азовського морів.
• Чорне море було "культурною акваторією" у часи візантійського впливу, але втратило це значення.
• Чорне море важливе для комунікацій з зовнішнім світом, є "вікном у світ".
• Крим має найкращі умови для морських суден і є "українським Гібралтаром".
• Чорне море з'єднане з Середземним морем через Босфор і Дарданелли.
• Україна має вихід до Світового океану через Середземне море.
• Значення Середземного моря зросло після спорудження Суецького каналу.
• Україна виходить до нижнього Дунаю, що з'єднує її з Румунією, Болгарією, Сербією, Хорватією, Угорщиною, Словаччиною, Австрією та Німеччиною.
• Через Україну проходить найкоротший сухопутний шлях із Західної Європи до Індії.
• Природні умови України впливають на розвиток історичного життя території.
• Система річок, особливо Дніпро, мала великий вплив, а Середнє Придніпров'я вважається одним із перших центрів українського народу.
• Річки були важливими торговими шляхами, сприяли виникненню поселень та відігравали роль політичних кордонів.
• Наступний важливий фактор – це ґрунти, зокрема лісова, степова та лісостепова смуги.
• Лісова смуга непридатна для хліборобства, але підходить для лісових промислів; а степова смуга має родючі чорноземи.
• Територія чорноземів була відкрита для кочових племен, що ускладнювало мирну колонізацію.
• Історія українського народу пов'язана з колонізаційним рухом на схід та південний схід.
• Прабатьківщина українців – землі від Вісли до Сіверського Дінця, що охоплювали Холмщину, Галичину, Волинь, Полісся, Київщину та Чернігівщину.
• Північ від цієї смуги була "землею обітованою", захищеною від завойовників.
• У степову смугу людність проникала острівцями, її заселення залежало від зовнішніх обставин.
• Опанування степової смуги та вихід до моря було важливим для розвитку України.

Походження назви "Україна"

• Існує кілька думок щодо походження назви "Україна".
• Найпоширеніша версія – від слів "край", "кінець", що означає "погранична територія".
• Згадується давня назва східних слов'ян "анти" з давньоіндійським "anta" (кінець, край).
• Інші дослідники виводять назву від "край", "країна", "земля", тобто "рідний край".
• Версія про походження від "окраїна Росії" або "Польщі" вважається шовіністичною.
• Етимологія С.Шелухина: назви Країна, Вкраїна, Україна походять від дієслів "краяти, вкраяти, украяти", тобто "земля, украяна нашими предками силою меча".
• А.С. Великанов пов'язує назву з санскритським "укхраііа" (горб, земляний бугор), тобто "рубіж, що охороняється сторожовими курганами".
• За О.Шокало, назва пов'язана з архетипом ОР (Дух Світла), звідки походить астральне наймення Україна і небесний прообраз земної України – Вирій.
• Земля мала назву КИР (означає "поле"), а КРАН (журавель) – птах-посланець Духа Світла, тотем українців.
• За В.Багринцем, назва походить від держави Троянь, що існувала в доісторичні часи.
• Троян - це "три істоти чи предмети, сполучені між собою", пов’язане з річками Дону, Дніпра та Дністра.
• Трипільська культура (початок V тис. до н.е.) пов'язана з виникненням Трояні, давній календар від "сотворення світу" (7504 рік).
• Назва українців – укріяни (україняни, українці) – походить від укри та тріяни, тобто мешканці Трояні.
• Версія про край, країна - іменник "край" праслов'янського походження.
• Значення: "гранична лінія чогось", "шматок", "країна", "місцевість", яка з часом стала "територія, що належить племені".
• З суфікса -їна- утворився іменник країна, що означає "територія, що становить єдність".
• Найімовірніше, походження назви Україна варто пов'язувати зі словами "край, країна".
• Іменник "Україна" походить безпосередньо від "украй".
• У зв'язку з утворенням Київської русі, "teria плмені" → "teria феодального князівства" → "teria Київської Русі".
• Змінилося значення слова Україна: "відділена частина території племені" → "відділена частина території феодального князівства" → "відділена частина території Київської Русі".
• У період роздробленості Русі, коли від неї відділялися князівства, "Україною" називали князівства, що відійшли від Києва.
• Перша згадка слова "Україна" (1187 рік) пов'язана з Переяславською землею.
• Згодом згадується Галицька Україна (1189 рік), Холмщина і Підлісся (1213 рік).
• У XIV ст. більшість князівств Київської Русі підпала під владу Литви та Польщі, з'явилися назви: "литовська Україна", "польська Україна", "угорська Україна".
• З появою козацтва території дістали назву козацьких країн ("земель").
• Під час війни проти Польщі (1648-1654 роки) Україною називали запорізькі та наддніпрянські землі.
• Згодом назва поширилася на Слобожанщину. З возз'єднанням українських земель в Українській РСР назва "Україна" стала спільною для всієї етнічної території українців.

Заселення території України в палеолітичну добу

• Предки сучасних українців заселилися в Україні ще з часів палеоліту (кам'яна доба), що сягає 3 млн. – 10 тис. років тому.
• Палеоліт поділяється на ранній (3 млн. – 35-33 тис.) і пізній (35-33 тис. – 10 тис.).
• Ранній палеоліт ділиться на олдувайську (3 млн. – 1,5 млн.), ашельську (1,5 млн. – 150 тис.) та мустьєрську (150 тис. – 35-33 тис.).
• У цей період виділяється людина із тваринного світу, виготовляються перші знаряддя праці з каменю, дерева, кістки, формуються трудові навички.
• Людина освоює вогонь, виготовляє перший одяг, будує перше житло; формуються первіснообщинний лад та первісні ідеологічні уявлення.
• Суспільство розвивається в умовах збільшення сухості і похолодання, періодичного утворення льодовиків.
• Між зледеніннями (гляціалами) існують періоди потеплінь – міжльодовиков'я, або інтергляціали.
• Схему зледенінь опрацьовано на прикладі льодовиків Альп: Дунай, Гюнц, Міндель, Рисс, Вюрм.
• До міндельського зледеніння клімат Східної Європи був теплим, жили теплолюбні тварини.
• У міндельську епоху з півночі посунув льодовик, дійшовши до широт Верхньої Оки та Казані (окське зледеніння), при цьому фауна майже не змінилася.
• Під час рисського зледеніння льодовик уперше покрив значну частину України, до Львова та Дніпропетровська (дніпровське зледеніння).
• Зникли теплолюбні тварини, з'явилися мамонти, шерстисті носороги, тури, зубри, печерні хижаки.
• Під час вюрмського (валдайського) зледеніння відбулося сильне похолодання, хоча площа льодовика була меншою за міндельський.
• Основним ландшафтом стала тундра, помережана смугами холодних степів, змішалися ландшафтні та фауністичні зони.
• Територія сучасної України була одним із найбільших осередків ранньопалеолітичної культури у Європі.
• Археологічні пам'ятки фіксуються з ашельської доби.
• Розселення ашельських колективів у Європі збігалося з утворенням гюнцського, міндельського і рисського зледенінь.
• Перехід від олдувайської до ашельської доби пов'язаний із появою архантропів.
• Удосконалювалися знаряддя праці, освоювалися нові райони.
• Найдавніші сліди людини в Україні знайдені в шести районах: Закарпатті, верхньому Придністров'ї, Криму, на Сіверському Дінці, на р.Тетерев і у сточищі Міусу.
• Загалом, нараховується 30 ашельських місцезнаходжень, заселення почалося у час гюнського похолодання.
• Не виключено проникнення на схід у Північне Причорномор'я і Приазов'я, загальний процес заселення був тривалим, хвилеподібним, з різних вихідних територій.
• На перших мустьєрські пам'ятки почали з'являтися близько 150 тис. років тому.
• Творцями мустьєрської культури були палеантропи (неандертальці).
• До мустьєрської доби належать перші штучні поховання в історії людства.
• З'являються перші спроби образотворчої діяльності.
• Пам'ятки мустьєрської доби численніші порівняно із ашельськими.
• Розпадаються на 8 територіальних груп: кримську, закарпатську, прикарпатську, житомирську, дніпровську, деснянську, донецько-приазовську.
• Три райони освоєння території: Верхній Дністер, Крим і Закарпаття, період пізнього палеоліту охоплює 35-33 тис. – 11-10,3 тис. років тому.
• Етап пов'язаний із неоантропами (кроманьйонцями).
• У епоху застосовуються вироби із кістки і рогу.
• З'являються і стає різноріднішим знаряддя із кременю, кістки і рогу.
• Розвивається житлобудування: великі колективні родові житла, овальні чи округлі невеликі помешкання.
• Люди розселяються у північні райони, що звільняються від льодовика, в Україні – 800 пізньопалеолітичних стоянок і місцезнаходжень.
• В пізньому палеоліті люди існували в умовах континентального клімату.
• Район найбільшого заселення – Верхній Дністер і верхня частина Середнього Дністра (дністровська культурна група).
• Разом з цим вирізняють закарпатську, волинську степову і середньодніпровську групи.
• Дністровська і волинська групи подібні, а територія Волині заселялася з Наддністров'я, починаючи із мустьєрського часу.
• Провідний вид господарської діяльності – полювання на крупних звірів: мамонта, носорога, коня, зубра, а також на птахів: тетеруків, качок, куріпок, гусей тощо.
• Риболовля стає одним із видів господарства, а в пізньому палеоліті виникло і збиральництво рослинне і річкове.
• Відбувається змішування представників різних фізико-географічних зон.
• Для прильодовикової зони виділяють пізньомамонтовий та оленячий комплекс.
• Для степової зони характерне переважання бізона.
• Переважає сосна, ростуть береза, ялина, смерека, дуб, свдчать про суворі умови.
• У пізньому палеоліті стався розподіл праці за статтю та віком: чоловіки – полюванням, а жінки – збиральництвом і вели домашнє господарство.
• Пізньому палеоліту пам'ятки містять образотворче мистецтво.
• Заклались основи тотемізму та анімізму, культ предків.

Особливості заселення та освоєння території України в мезоліті

• Мезоліт, або епіпалеоліт, датується IX-VI тис. до н. е., поділяється на ранній і пізній (протонеоліт).
• Ранній період почався ще в тріасовому періоді плейстоцену та тривав впродовж пребореального періоду – початку бореального.
• Пізній мезоліт охоплював бореальний і початок атлантичного періоду.
• Початок мезоліту з загальним потеплінням, пом'якшується континентальність клімату Європи, зростають опади.
• Вкінці пребореального періоду відзначається нова хвиля холоду, а згодом знову потепління та перехід до голоцену (біля 9000 р. т. н.).
• З закінченням бореального періоду мезоліт завершується.
• Внаслідок потепління після льодовикового часу відбулися кардинальні зміни кліматичних і рослинних умов.
• На території України утворилася північна лісова смуга та південна степова, а процес утворення сучасного ґрунту ще не почався.
• Рівень ґрунтових вод був дещо вищим за теперішній.
• Чорне море залишалося озером, а його північний берег доходив до широти Новоросійська на сході, до Ізмаїла – на заході, а природні зміни також позначилися й на зміні господарської діяльності і мисливства
• Потепління призвело до вимирання великих звірів, спеціалізація на крупних ссавців.
• Мисливство стає неспеціалізованим і спрямовується на тварин степової, лісової і тундрової зон, з використанням лука і стріл із суцільними і складними наконечниками.
• Завдяки прирученню вовченят з'явились перші мисливські собаки.
• Полювання стає індивідуальним та залишалось основним видом їжі (в 1 кг м'яса за добу).
• Мисливство –провідним господарським заняттям місцевих племен.
• Другим заняттям людей стає рибальство із використанням вудки.
• Поряд із полюванням і рибальством, існували можливості для розвитку рослинного збиральництва, яке належало до привласнюючих форм господарства.
• Розвиток річкового збиральництва засвідчив початок, а пізніше й утвердження, кризи мезолітичного господарства.
• Одним із шляхів виходу з цієї кризи став пошук помічників людини у виді собаки.
• В мезолітичний час вся території України не просто заселена, а й поділена між людськими колективами.
• Відсутність можливості переселення на нові землі спонукала їх максимально пристосовуватися до конкретних умов свого місцепроживання.
• Наприкінці мезоліту спосіб життя людей набув осілих форм у зв'язку зі змінами у рибальстві.
• Мезолітичні племенні поселення концентрувалися в районі річкових долин та озер.
• Мешкало від 50-60 до 100-150 чоловік. на зміну мезоліту приходив протонеоліт (кам'яний вік між мезолітом і неолітом)
• Палеолітичні традиції тривали, але в пізньому мезоліті відбулася високий прогрес у геометризації кремнієвих виробів.
• Отже, мезоліт – перехідний період, час пристосування людини та її господарства до нової структури ландшафтів.
• В протонеоліті в Східній Європі настає докорінна зміна в господарстві людини.
• Господарства від привласнював переходить переходить до відтворюючого.
• Тваринництво починають з одомашнення бика і свині.
• На території України протонеолітичні племена виникли на півдні у містах найрозвинутішого Південного мезоліту.
• Вони свідчать про розведення худоби та зародження землеробства, і на основі них розвинулись ранньонеолітичні.
• Інші племена на тоді були мезолітичними за матеріально-культурною ознакою племен.
• Зміни набуває етноісторична карта України:прихід племен з півночі, півдня, перемішування з етнічним типом.

Заселення і господарська спеціалізація території України у неолітичну добу

• Неоліт (нова кам'яна доба) – наступний період після палеоліту та мезоліту в розвитку суспільства.
• Неолітична доба відповідала Атлантичному природно-кліматичному періодові.
• Почалося збільшення вологості тривало близько 3000 років.
• Період тривав з середини IV тис. до н. е., закінчення припадає на другу половину III тис. до н. е.
• Енеоліт (мідно-кам'яна доба) тривав час IV тис. до н. е. до першої половини III тис. до н. е.
• Неолітичне населення перейшло від привласнюючих видів господарства до відтворюючих.
• М'який клімат Атлантичного періоду сприяв поширенню лесових грунтів, які були доступні для обробки.
• Рослинні зони були виражені різко: Південна межа лісових форм проходила між 48° і 49° пн. ш., південь степ.
• У середньому голоцені - мішані ліси, степ із типовою рослинністю.
• Такі природні умови сприяли проростанню й культурних рослин.
• В період панування Атлантичного клімату відбувалася подія "неолітичної революції", приручення тварин + землеробство.
• Формування центрів зернового гос-ва, (Тигр, Євфрат, Ніл, Амудар'я, Інд, Хуанхе, Янцзи), вони розвивалися з іригаційними роботами.
• Масовість призвелі до виникнення держави.
• На території сприятлива смуга не потребувала іригацій, тут успішно розвивалися міжплемінні відносини.
• Найперші неолітичні культури в Україна вились в VI тис. до н.е., на півдні та південно-заході на Дністрі, Південному Бузі, схід Міру, Закапатті та Криму.
• Культури склалися завдяки місцевій мезолітичній діяльності.
• Культури запозичили східні та середземноморські цивілізації.
• Серед культур: буго-дністровську; лініно стрічкову; криж; гірську; дніпро-донецьку.
• За господарською діяльністю культури поділяються господарство-зкотарські та мисливсько-рибальські.
• Найпершою землеробською культурою була буго-дністровська (VI - IV до н.е.), з території Північного-Бугу.
• Трипільці поширювалися від Серету - до південного Бугу, виникли на основі місцевимизоліт.
• Важливий впливах чиняли Балканського та Подунавського племена.
• З V тис. до н. е. - помітні контакти буго-дністровців із жителями Піддніпров'я контакти буго-дністровців з населенням дніпро-донецької культури.
• Населення культури Лінійно-стрічкової кераніки - на Західну Волинь і Верхнє Подністров’я, культура проіснувала та там з другої частини V тис. до н.Е.
• Культура прийшло. яка опинилася - там із Заходної Європи.
• Займалися землеробством та скотарством.
• За короткий час збуго-дністровськіим населенням 50-70 км.
• Більшу частину території України займали племена дніпро-донецької культури, розвиток тривав і V-III.
• Вони заселяли частину середнього Подніров’я; середню течі Дінця, Полиця.
• Ці племена знат свіських тварин.
• Можливі залишки - початками землеробства.
• На більшості території мали низькорозвиненні мисливські і риболовські.

Заселення і господарська спеціалізація території України за енеоліту

• Для того, щоб жити вільним в епоху енеоліту треба господарювати за провідною формою діяльності.
• Причини цьому в тому,що період оптимуму голоцену тривав в протягом усього тисячоліття.
• Глобальні температури середніх широтах у північній півкулі були вищими від сучасної +1°C.
• З часом умови змінювались так, що з'являлися території зі зниженим вогім.
• Теплі, вологі дні позначалися - на збільшення запасів прийшло більше на 20 та 25%.
• Саме у голови України виникла трипільська культура.
• Коли розвиток проходив у три етапи ранній, середній і пізній за тих місць - до нашої 3600 рік населення поширилась на від верхівок річки Серед - до південного бугу.
• На середньому місце в територію культури збільшилась від Трансільванії на передодні.
• Панітки датуються від трьох тисячні нашої три тисяч.
• Вишивальницькі панчішки ще більш розширяються на схід і переходять в лівобережне та Дніпра.