Тема 12. Соціальна філософія PDF

Document Details

JoyfulApostrophe2638

Uploaded by JoyfulApostrophe2638

Tags

social philosophy social studies sociology philosophy

Summary

This document is about the topic of social philosophy, providing an overview of various perspectives and approaches. It covers fundamental concepts and key figures in the field, focusing on understanding social realities and examining social behaviors, with an outline and references to various texts.

Full Transcript

### Тема 12. **Соціальна філософія** **Мета:** є формування багатоаспектного бачення (пост)сучасної соціальної реальності (світової і вітчизняної) і вміння оцінювати її у динаміці, поглиблене вивчення соціально-філософського надбання. Розглянути провідні категорії та проблеми сучасної соціальної фі...

### Тема 12. **Соціальна філософія** **Мета:** є формування багатоаспектного бачення (пост)сучасної соціальної реальності (світової і вітчизняної) і вміння оцінювати її у динаміці, поглиблене вивчення соціально-філософського надбання. Розглянути провідні категорії та проблеми сучасної соціальної філософії, основні підходи до розуміння суспільства та охарактеризувати натуралістичні концепції розвитку суспільства, цілісність і суперечливість розвитку сучасного світу, філософські підходи до соціального і економічного пізнання. Обґрунтувати екзистенційний характер категорій людського буття, значущість «власності», «свободи», «відповідальності» для реалізації людиною сенсу свого життя. **Література:** 1. Рітцер Дж. Сучасні соціологічні теорії. К., 2002. Частина II. 2. Тульчинський Культура в шопі 3. Андрущенко В.Л., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. -- К.: Генеза, 2001. -- С. 94-155. 4. Васильчук Ю.А. Социальное развитие человека. Фактор социума // Обществ. науки и современность. -- 2003. -- № 6. -- С. 28-40. 5. Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства. -- К: Либідь. -- 2001. -- С. 117-133. 6. Філософський словник соціальних термінів. -- Х.: ТОВ "Р.И.Ф.", 2005. -- С. 571-574. 7. Хантингтон С. Зіткнення цивілізацій // Філософ. і соціол. думка. -- 1996. -- № 1-2. -- С. 9-29. План ---- 1\. Соціальна філософія в *раціоналістичній* традиції. 2\. Соціальна філософія в *ірраціоналістичній* традиції. **Питання 1/а** Засновник позитивізму Огюст Кант вважав , що *дотеперішні концепції суспільства нездатні дати наукове пояснення* його природи , бо спираються на умоглядні причини, тоді як *потрібно ґрунтуватися на спостереженні та експерименті*: \"наука не повинна вести пошуки кінцевих причин явищ, а констатувати наявний у світі порядок\". Соціальну філософію О. Конт називає ***соціальною фізикою*** (с. 414-415). За О.Контом, **\"великий основний закон\"** трьох стадій розвитку пізнання (с. 415) підносить соціальну філософію до рівня позитивного знання. "**Великий основний закон**": кожна галузь пізнання проходить послідовно три різні стани: - - - Людський розум, досягнувши позитивного стану, відкидає гонитву за абсолютним знанням і *прагне до пізнання дійсних законів*, явищ". Згідно з Контом, настав час, коли соціальна філософія досягає позитивної стадії і стає ***соціологією.*** Вона зможе віднайти ***закони,*** які лежать в основі функціонування і розвитку суспільства. Це дасть змогу розробити принципи політичної діяльності для раціональної організації суспільства як цілісної системи. Основний принцип соціальної організації -- ***принцип консенсусу***: **кожне суспільство тримається на консенсусі** **(узгодженості) думок.** Суспільство -- це цілісна система, ***аналогічна живому організмові*** (с.416-417). Теорія суспільства -- це частина загальної теорії органічних систем, а саме суспільство -- \"***дискретний організм***\"(с.417-418). Еволюцію суспільства позитивізм розглядає під кутом зору ***концепції рівноваги*** між консервативними та революційними тенденціями (с. 416, 418-419): суспільство, як і організм, прагне до природного порядку, що означає рівновагу, гармонію в усьому суспільному організмі. Основними складовими соціології О. Конта є концепції ***соціальної статики і динаміки:*** - соціальна статика розкриває архітектоніку, будову соціальної системи, тобто показує її «анатомію», виявляє, як працює соціальна система, тобто її «фізіологію» - вона показує, за допомогою яких механізмів забезпечується стійкість системи. В основі соціальної статики покладено принцип консенсусу. - соціальна динаміка спирається на закон послідовної зміни станів людства (закон трьох стадій): в основі соціальної революції лежить прогрес розуму. Тому завдання динаміки полягає в тому, щоб розкрити зміст людської історії -- ***невпинний прогрес***, що є поступовим переходом від теологічного світогляду до позитивного в духовній (теоретичній) сфері, а в практичній -- це перехід від ***мілітарного*** способу життя до ***індустріального*** (На думку Конта, цей шлях Європа вже пройшла, слідом за нею його обов'язково пройде все людство). За **еволюційною теорією** Спенсера, суспільне життя є прямим продовженням розвитку природи. Сутність як біологічної, так і соціальної еволюції -- це ***адаптація, пристосування внутрішніх характеристик соціальної системи до зовнішніх умов***. *П**рогрес супроводжується послідовною диференціацією від загальності до специфічності***: кожна соціальна система включає в себе такі елементи, як техніка, матеріальна культура, мова, знання, звичаї, закони, вірування, які є воднораз специфічними чинниками соціальної еволюції і здійснюються за однією моделлю: ***від невизначеної однорідності***, позбавленої зв'язків, до ***визначеної різнорідності*** з усталеними зв'язками. Диференціація полягає в поділі системи: - - - У свою чергу, *промислова* система диференціюється на *оперативну систему* (виробництво та обмін) і *регулятивну* (звичай, ринок, адміністративна регламентація). - *Оперативна* система диференціюється на *виробничу* і *розподільчу*. **Співвідношення в суспільстві між захисною та підтримуючою системами визначає собою певний тип суспільства --** - ***Мілітарне* --** примусова кооперація, є чітка соціальна ієрархія, а всі сфери суспільного життя (праця, релігія, побут тощо) строго регламентовані. Ідеологією цього суспільства є холізм. Тут окрема одиниця не є цінністю. Перевага віддається цілому суспільству, таке суспільство нагадує казарму, де не беруться до уваги інтереси особи, а важать лише патріотичні. - ***Індустріальне* --** добровільна угода незалежних особистостей. Для нього характерна свобода і демократичне правління. Промисловість і торгівля стимулюють прагнення до свободи. Ідеологією цього суспільства є індивідуалізм, тобто обстоювання свободи особистості від посягань державної влади. ***Суспільний прогрес -- це поступовий перехід від мілітарного типу суспільства до індустріального, який є більш високим і досконалим, бо він служить благу індивідів краще, ніж мілітарний тип.*** **Карл Поппер** (1902 -- ), теоретик сучасної різновидності позитивізму -- критичного раціоналізму, висунув концепцію *історії як переходу **від** **трибалізму до цивілізації**, або **від закритого суспільства до відкритого***. - *У **трибалістському*** суспільстві *регулятором соціального життя є **звичай***. Це «магічне», чи племінне, чи колективістське, суспільство -- **закрите**: у своєму функціонуванні воно *нагадує біологічний організм* у концепції Спенсера, де ***ціле домінує над частинами***. Його ідеологією, як у мілітарному суспільстві, є ***холізм (***або ***колективізм)***. Критерієм моральності тут є інтерес цілого. - За умов ***цивілізації*** поширюється сфера особистих рішень та особистої відповідальності. Це суспільство, в якому люди живуть за своїми власними персональними рішеннями -- **відкрите** суспільство. Воно є повною протилежністю закритому: його ідеологією є ***індивідуалізм***, *на якому ґрунтується етика та демократичний устрій права й держави*, особистість є його головною цінністю. Перехід до цивілізації почався ще в Давній Греції й продовжується в наш час. Ще й тепер існують соціально-політичні рухи, що прагнуть відкинути цивілізацію й повернутися назад до закритого суспільства. Усі форми тоталітаризму XX ст. є тому наочним прикладом. **Питання 1/б.** Німецький філософ ***Макс Вебер*** (1864 -- 1920) стверджує, що в основі сприйняття світу людиною лежать ***цінності.*** На початках людської історії *основними елементами, що формували поведінку людей*, завжди і скрізь були ***магічні та релігійні ідеї*** і закорінені в них ***етичні уявлення про обов'язок***. Саме вони формували початкові «картини світу» у свідомості людей. Центральне поняття його соціології -- "***соціальна дія***". **Дія називається соціальною, коли:** - вона спрямована індивідом на досягнення ***чітко усвідомленої мети*** - заснована на застосуванні ***найдоцільніших засобів*** - індивід ***розуміє смисл*** дії - орієнтується на ***інших людей*** - основою смислу і мети дії є певний ***зразок, схема, стандарт***, властивий конкретному ***культурному середовищу***. ***Існує три культурно-історичні способи ставлення людини до світу***: - - - ***Основний напрям здійснення кожного з цих трьох векторів життя людини у світі є "раціоналізація".*** Зростання раціональності в ході історії, за Вебером, науково можна зобразити через історію формування *типів "соціальної дії*": - ***традиційний*** -- здійснюється унаслідок звички, ***традиції***, «тому, що так роблять усі завжди» - ***афективний*** -- здійснюється унаслідок ***емоційних імпульсів***, дія відбувається без усвідомлення її сенсу - ***цілераціональний*** -- здійснюється унаслідок ***усвідомлення*** ***умов і засобів*** досягнення поставленої мети - ***ціннісно-раціональний*** -- здійснюється унаслідок ***свідомої віри в певні цінності.*** Хід історичного процесу характерний передовсім зростанням раціональності. Так, якщо в традиційному суспільстві переважають афективний і традиційний типи соціальної дії, то вже індустріальне суспільство прикметне цілераціональним та ціннісно-раціональними типами. **Питання 1/в.** Автором теорії матеріалістичного розуміння історії є Карл Маркс (1818 --1883) -- філософ, економіст, автор "Капіталу", співавтор «Маніфесту Комуністичної партії». В основі його соціальної концепції лежить постулат: *природа, суспільство і людське мислення розвиваються за одними й тими самими законами діалектики*. ***Джерелом розвитку***, за Марксом, як і за Геґелем, ***є єдність і боротьба протилежностей.*** В індустріальному (капіталістичному) суспільстві протилежностями є два соціальні класи: *буржуазія і пролетаріат*. *Боротьба протилежностей -- це боротьба класів.* *Центральний пункт* матеріалістичного розуміння історії -- це вчення про ***суспільно-економічні формації***: ***Суспільно-економічна формація*** -- це суспільство на *певному історичному етапі еволюції*, яке виникає *на основі певного **способу виробництва*** В історії людства існувало чотири способи виробництва - *азійський,* - *античний* -- для нього характерне рабство, - *феодальний* -- для нього характерне кріпацтво - *буржуазний* -- для нього характерна наймана праця. Історія Західної Європи знала три останніх. Капіталізм, за Марксом, є ***останньою антагоністичною економічною формацією***, на зміну якій прийде ***соціалістична, в якій не буде експлуатації, оскільки робітники фізичної праці будуть водночас і власниками на засоби виробництва і матимуть у руках політичну владу***. У XX столітті реалізація марксистської концепції суспільного розвитку призвела до історичного експерименту небачених масштабів - створення так званого „реального соціалізму, що зрештою призвело до її дискредитації\" Упродовж ста років сталися ***три великі кризи марксистської*** ***соціально-політичної й філософської думки*** та ідеології, зазначає відомий французький соціолог Раймон Арон у книзі "Етапи розвитку соціологічної думки": - *Перша* -- на початку ХХ ст. у формі так званого *ревізіонізму*, який виявив, що *насправді в суспільстві класові антагонізми не загострюються*, а тому не можна сподіватися на швидку революцію. - *Друга* пов'язана з ***більшовизмом** під керівництвом Леніна і створеної ним партії*. Більшовики російської імперії, коли взяли у 1917 році владу, оголосили це перемогою пролетарської революції, владу партії -- диктатурою пролетаріату, а радянський лад -- пролетарським, що будує соціалізм і комунізм. Проте марксистські лідери Західної Європи стверджували, що *диктатура марксистської партії в Радянському Союзі є не диктатурою пролетаріату, а **диктатурою над пролетаріатом**.* - *Третя* -- наприкінці ХХ ст. ***стала її крахом***. Не стало «соціалістичного табору». Розпалася "совєтська" імперія, а держави, які утворилися на її місці, прагнуть будувати *не соціалізм, а громадянське демократичне суспільство з ринковою економікою*. **Питання 1/г.** Засновник методу структурно-функціонального аналізу Еміль Дюркгейм (с.432- 434) у центрі своєї концепції поставив людську особистість та її взаємини зі спільнотою. ***Вирішальною умовою виживання суспільства є консенсус, гармонія, соціальна солідарність***. У своєму розвитку ***соціальна солідарність*** проходить два етапи: - ***механічна***, притаманна примітивним, архаїчним суспільствам, заснована на «Ми-свідомості». Історично першими виникають суспільства, де індивіди «розчинені» в цілості, тобто суспільства **колективістські**, де кожний схожий на всіх. - ***органічна*** -- за аналогією з жими організмом, притаманна соціально диференційованим спільнотам. ***Органічна солідарність заснована на***: - особистій свободі членів суспільства; - принципі індивідуалізму; - особистій відповідальності людини за свої дії. Причина появи органічної солідарності -- зростання чисельності членів суспільства та інтенсивності різноманітних взаємин між індивідами. Для суспільства з *органічною солідарністю* характерна диференціація соціальних функцій, що виражається у ***розподілі праці***: це *збільшення різновиду діяльностей,* збільшення числа професій, а, отже, і соціальних відмінностей між людьми. Суспільна диференціація стимулює розвиток *особистої свободи* індивіда, яка дозволяє самостійно міркувати і діяти. У міжперсональних зв'язках у сфері праці, торгівлі людина покладається на сталі, *вироблені колективною свідомістю* *норми,* зразки, цінності, обов'язковість яких ***визнають** усі члени суспільства*. Колективна свідомість постає тут не просто сукупністю загальновизнаних норм, уявлень, вірувань, ідеалів, вартостей, а їх ***цілісною системою***, що є правилом у діях ***кожного*** члена суспільства. Така структура колективної свідомості є ***ціннісно-нормативною системою*** суспільства. Для того, щоб індивід став членом колективу, він має пройнятися повагою до його законів, моральних норм, забобонів, на яких ґрунтується колективне життя. *Тому не організація економіки і не конкуренція індивідів є вирішальною для суспільства, **а проблема консенсусу, соціальної злагоди.*** Структуру суспільства становлять не економічні, політичні, правові інститути, а його ***ціннісно-нормативна система***. Консенсус базується на прийнятті її усіма членами, тому *провідною соціальною проблемою є **проблема соціалізації**.* (с. 435 - 436). ***Ціннісно-нормативна система*** забезпечує соціальну рівновагу, чи то консенсус, завдяки таким своїм функціям: 1\) **адаптативна** -- дотримання цінностей, норм, правил *забезпечує індивіду в суспільстві **пристосування*** до його вимог та виживання; 2\) **доцільна** -- ідеали та імперативи нормативно-ціннісної сфери визначають ***мету*** суспільства та способи її досягнення; 3\) **інтегративна** -- забезпечення в суспільстві ***злагоди*** між усіма соціальними прошарками та групами; 4\) **відтворення цінностей, ідеалів** -- забезпечення *внутрішнього комфорту* людині віт того, що вона *живе в раціонально організованій спільноті, де **непохитним** законом є норми, вартості, ідеали*, зрозумілі та близькі всім громадянам. **Питання 2.** Ідеї, які відрізняють ірраціоналістичну традицію в соціальній філософії від раціоналістичної, можна окреслити так: ***фундаментальні основи соціального буття не піддаються раціональному пізнанню та практичному освоєнню. Людина не здатна усвідомити причини та рушійні сили своєї соціальної поведінки, соціальне життя -- це лише ілюзія свідомої діяльності, а насправді людина перебуває під владою незрозумілих їй сил.*** Ірраціоналістичний напрям соціальної філософії підкреслює руйнівну роль розуму та породженої ним цивілізації для природних основ людського буття. Вічній, незмінній, самодостатній, нестримній у своєму життєвому пориві природі ця філософія протиставляє світ культури, який втілює ***не силу, а слабкість людини.*** У своєму теперішньому стані *культура виявляє вичерпання природних життєвих ресурсів людства*. З такого підходу випливають найбільш характерні риси ірраціоналістичного розуміння соціуму\": - - - Такі мотиви надають соціальній філософії в її ірраціоналістичному варіанті характеру ***грізного попередження людству про трагічні небезпеки,*** посталі з усевладдя корисливого та винахідливого людського розуму, засліпленого ілюзією панування над природою. Разом з тим, ця філософія прагне *відродити зруйновану цивілізацією цілісність людської істоти* й таким чином витворити гармонію з хаосу людського буття. **Питання 2/а.** **Фрідріх Ніцше** (1844 -- 1900) -- німецький філософ, засновник "філософії життя" основним змістом своєї філософії поставив ***проблему кризи європейської культури:*** ***духовний стан кінця ХІХ ст. -- це "нігілізм" --*** ***утрата значущості всіх традиційних цінностей.*** *Причина* кризового стану суспільства -- та сама *раціоналізація* життя, яку ми вже розглядали, спираючись на ідеї М.Вебера. *Фатальна роль розуму* в історії людства -- прагнення *нав'язати людині сконструйовані ним, розумом, схеми поведінки.* Насправді ж ***[не розум, а воля]*** зумовлює єдино можливий варіант нормальної людської поведінки -- а саме слідування "***найглибшому інстинктові життя***". Те, чим є людина -- це "бажання життя, навіть у його найтяжчих та найсуворіших викликах, ***воля до життя,*** що радіє своїй власній невичерпності". - ***Волю до життя**, яка дає людині сили, "незважаючи на жах і співчуття, самій бути вічною радістю буття", Ф. Ніцше називає [**еллінським, діонісійським** **початком** ]у людині* (Діонісій у давньогрецькій міфології -- бог родючості, пізніше -- покровитель виноробства)*.* - Людина відрізняється від інших живих істот тим, що, поряд з діонісійським, несе в собі ще один початок -- ***розум***, який *упорядковує світ і пристосовує його до потреб людини* -- ***[аполлонівський початок]*** (Аполлон у давньогрецькій міфології -- бог мудрості, покровитель мистецтв). Ці два початки в людині *роблять людину внутрішньо суперечливою*: якщо ***діонісійський початок -- джерело сили***, то ***аполлонівський, розум -- це те, що ослаблює*** інстинкти життя, це *знаряддя слабких*. За доби еллінізму діонісійський та аполлонівський початки в людині *були врівноважені*. Однак ***увесь хід розвитку європейської культури призвів до порушення цієї рівноваги на користь аполлонівського первня***, який спонукує слабких людей боротися за владу в суспільстві: "***слабкі завжди будуть знову панувати над сильними завдяки тому, що вони становлять більшість і, при тому, вони розумні***...". ***Людина як продукт європейської культури є "щось, що має бути подолане", це "брудний потік", її щастя, розум, чесноти -- "убогість, бруд, і жалюгідне задоволення".*** Історія має свою велич ***за собою, позаду***: все найсуттєвіше в ній відбулося в минулі часи, зокрема в Стародавній Греції та Римі. Історія є історією людини, але людина -- це лише "безформна маса, матеріал, камінь, що потребує ще майстра". **Вона є матеріалом, з якого має зродитися** ***надлюдина***. "Усі істоти досі створювали щось вище від себе". А людський рід? ***Перед людством стоїть альтернатива:*** - або стати "відливом цієї великої хвилі і повернутися до звірів" -- - або "подолати людину" і *витворити істоту, що підноситься над людиною такою мірою, у якій людина підноситься над мавпою*. Попередній хід історії створив ***ілюзію безпечного світу*** для тоталізованої "малої" людини. Доба нігілізму ***оголює ілюзорність цієї безпеки***, ставить людину сам на сам з трагічними викликами життя: ***"Боги померли"***. ***Протистояти цим трагічним викликам може лише надлюдина,*** настав її час. ***Людина -- це "линва, натягнута між твариною та надлюдиною --*** ***линва над прірвою".*** Шлях до надлюдини Ніцше розкриває через три образи, які ***символізують три перетворення духу***: ***Верблюд*** -- прагнення до *найтруднішого* та найтяжчого, уміння нести хрест життя, "тяжко навантажений поспішає він у свою пустелю". ***Лев*** -- *свобода*, "священне **НІ** перед обов'язком та сила". "Лев", відкидає чужу волю й утверджує свою власну як єдиний закон свого буття. ***Дитя*** -- це символ невинності, *доброти, не опосередкованої розрахунком*, "новий початок, гра, коло, що котиться само собою, перший рух, святе "так", ствердження". Це ***образ відновленої рівноваги між діонісійським та аполлонівським початками в людині.*** Надлюдина постає як творець, що має волю будувати новий світ, *утверджувати цінності нової доби.* У передчутті трагічних викликів ХХ століття Ф. Ніцше звертається до людини з суворим, але сповненим глибокого гуманізму меседжем: *ти маєш у собі все необхідне,* *щоб здолати катастрофічні проблеми нової доби.* **Питання 2/б.** Німецький філософ **Освальд Шпенґлер** (1880--1936), продовжуючи ідеї філософії життя Ф. Ніцше, вважає: всі країни і народи Європи вступили у ***"всесвітньо--історичну фазу" згасання західної культури.*** Сутність нового підходу до суспільства, висунутого О. Шпенґлером, - це концепція ***колообігу локальних культур-організмів***. До кінця ХІХ ст. соціальна філософія розглядала *життя людства як лінійну еволюцію єдиної системи*, всі елементи якої підпорядковані спільному порядкові: історія сприймалася як *поступальне сходження* від періоду Давнього світу через античність та середньовіччя до наших днів. За Шпенглером, історія людства -- це ***ряд паралельних світів***, які називаються ***культурами***. **Кожна культура -- це окремий організм,** **який свого часу народжується з хаосу буття,** **здійснює закладені в ньому можливості й гине**. Кожна культура має свою "душу", яка виражається у притаманних їй цінностях -- релігії, наукових знаннях, мистецтві, моралі, стилі та законах мислення, соціальних та політичних інститутах тощо. ***Жодного внутрішнього зв'язку між культурами не існує.*** ***Людство як єдиний суб'єкт світової історії -- порожня абстракція.*** О. Шпенґлер виділяє вісім типів культурних організмів: - - - - - - - - Ці культури утворюють *вісім самостійних циклів розвитку*. Кожне коло містить у собі *спільний для всіх порядок*, який неминучо несе в собі й кінцевий пункт їх існування -- ***кожна культура неминучо має загинути***. Завершальний етап існування кожного суспільства -- ***цивілізація.*** Це епоха занепаду, *що відрізняється від доби піднесення культури так,* *як мертвий механізм відрізняється від живого організму*. "Переоцінка всіх цінностей", про яку говорив Ф. Ніцше -- обов'язковий для кожної культури вияв її *переходу в стан цивілізації.* **Ознаки переходу культури в цивілізацію:** - Покладаючись на ілюзорну могутність розуму, ***людина намагається здолати свою долю***, ***утвердити свою зверхність над природою***. Усі повинні дотримуватися її політичного, соціального, економічного ідеалу або загинути -- західна мораль завжди є "наказ і вимога покори". - Органічне, "***душевне" ставлення до світу замінюється в суспільстві на розсудкове, раціональне***. *Згасання свободи творчості*, опора на ***раціональне*** дослідження дійсності, замість легкого і радісного ***художнього сприйняття***, інтелектуальна рефлексія замість безпосереднього переживання. Усе це -- ознаки ***стомленої душі***, яка втратила здатність сприймати життя як наочну достеменність, як накреслену Богом невідворотну долю. +-----------------------------------------------------------------------+ | О.Шпенглер. "Присмерк Європи" (1918-- 1922 р.): | | | | В основу "філософії майбутнього", яка має створити образ світу як | | історії, О. Шпенґлер покладає протиставлення світу історії та світу | | природи. Центром його філософії є ідея долі. Це поняття означає у | | філософії життя не лише песимістично--романтичну покірливість | | фатумові, але, завдяки Ніцше, волю до майбутнього, приреченість до | | виконання місії, призначеної країні, народові, расі чи окремій | | людині. Доля -- це неминучість, її не можна пізнати розумом. Але її | | можна любити, з гордим усвідомленням власного призначення йти їй | | назустріч. Коментуючи ніцшівське "*amor fati*" -- любов до | | приреченості, Шпенґлер підкреслює, що життя можна знищити, але в | | ньому нічого не можна змінити. | | | | Цей незмінний порядок життя виявляється у поділі на нижчу та вищу | | форми життя -- "етику хижаків" та "етику травоїдних тварин". Доля | | людей--"травоїдних" -- бути приниженими, маленькими та боязкими, доля | | людей--"хижаків" -- влада, перемога, гордість, ненависть. Це | | стосується не лише окремих індивідів, а й цілих народів. Для | | "сильних" доля -- матінка, для "слабких" -- недобра мачуха. | | | | Кожна культура має свою ідею долі, власну "душу". Оскільки "душі" | | культур не мають внутрішніх зв'язків, людина одної культури ніколи не | | зможе зрозуміти людину іншої культури. | | | | Історія є "образ відомої душі", "результат одноразового дійсного | | переживання". Тому в ній нема законів, які поширюються на всі | | об'єкти, а є ідеї, які символічно розкриваються у явищах. У кожній | | "душі" -- як окремої людини, так і народу -- живе невситиме прагнення | | повністю себе реалізувати. Це прагнення спонукує до творчості, до | | творення специфічної реальності, яка в символічній формі утверджує | | незбагненний зміст цієї "душі". Світ культури -- це сукупність усіх | | форм самовираження "душі" народу. "Закінчений світ є випромінення, є | | перемога душі над чужими силами... Існує стільки ж світів, скільки | | людей та культур". | | | | Щось "остаточно розпалося" в житті європейської культури -- про це | | свідчать пошуки "природної" релігії, повстання проти культу та | | догматів християнства, протиставлення "природного" права історичному, | | створення "стилів" у мистецтві замість свободи творчості, прагнення | | замінити державу "соціальним устроєм". Життя фаустівської людини | | відривається від своїх природних коренів, переміщується у великі | | міста, перенасичується технікою. Почуття витіснюються інтелектом, | | інстинкт -- розумом. Руйнується органічний порядок, настає час | | панування маси. Маса -- це "кочовики світової історії", "кінець, | | цілковите ніщо". Небезпека стала такою неминучою та руйнівною, що | | необхідно з абсолютною ясністю усвідомити реальний стан справ, і не | | існує можливості мудрого відступу, нема альтернативи загибелі | | західної культури. "Оптимізм -- боягузтво". Фаустівська людина має | | хоробро пройти до кінця приречений їй шлях. "Терплячо чекати на | | безнадійному посту без надії, без спасіння -- такий обов'язок". Дата | | загибелі фаустівської душі, яку називає О. Шпенґлер, -- 2000 рік. | +-----------------------------------------------------------------------+ **Питання 2/в.** - На думку М. Гайдеґґера, вирішальним для всієї філософії є питання: ***чи готова людина у своїй дотеперішній сутності до того,*** ***щоб узяти на себе панування над Землею?*** Відповідь Гайдеґґер дає в дусі Ніцше: **щоб відповідати своєму призначенню*,*** ***людина повинна вийти поза межі самої себе.*** М. Гайдеґґер розширив хронологічні рамки описаного Ніцше нігілізму: ***нігілізм починається в дохристиянські віки і заповнить собою не лише ХХ, а й найближчі наступні століття***, він виповнює собою весь спостережуваний історичний простір. Нігілізм означає: - ***історія не має смислу*** - потрібно не переоцінювати, а ***повністю звільнитися від традиційних цінностей*** і визначити смисл буття заново. - ***вийти за межі абсурду можна, лише занурившись у "ніщо***". - **Карл** **Ясперс (**1883 -- 1969) намагається зрозуміти витоки історії людства та її мету. Історія повинна дати відповідь на питання: ***які можливості для сучасного розвитку ховає в собі минуле?*** На противагу теорії культурних циклів О. Шпенґлера, Ясперс стверджує: ***людство має єдине походження і єдиний шлях розвитку, спільну для багатьох народів "вісь світової історії".*** Це час між 800 та 200 роками до н. е. У цьому проміжку часу паралельно в Китаї, Індії, Персії, Палестині та Стародавній Греції виникли духовні рухи, які сформували сучасний тип людини: - Людина ***втрачає безпосередність*** у ставленні до світу та самої себе, вона ***усвідомлює свої межі***, своє безсилля перед "межовими питаннями буття" -- перед смертністю, скінченністю. - Закінчилася міфологічна епоха з її самозаспокоєністю, "само--собою--зрозумілістю". Цю загальну зміну людського буття Ясперс називає ***одуховленням.*** Людина відтепер не замкнена в собі. Вона *невідома для самої себе*, а тому ***відкрита для нових безмежних можливостей***. **Пробудження духу й було початком загальної історії людства.** Виходячи з того, що найархаїчніші писемні джерела історіографії датуються починаючи від 3000 р. до н. е., К. Ясперс визначає *термін тривалості історії:* ***приблизно 5 тисяч років.*** ***Тобто доісторичне становлення людини***, яке сформувало фундамент нашого людського буття, ***тривало незрівнянно довший час***. *Історія порівняно з доісторією -- лише перша мить нового процесу.* Вона подібна до тонкої оболонки над кратером вулкана. ***Історія -- це велике питання, яке ще не одержало свого розв'язання.*** **Вона може виявитися миттю, проміжною ланкою між *неісторичними* існуваннями людства у тому разі, якщо тонка оболонка нашої історичної основи буде скинута силою тих чи інших обставин і *нам загрожує небезпека знову перетворитися на людей кам'яного віку.*** Фундаментальні властивості людини, які склалися за доісторичної доби, невідворотно притаманні нашій природі, отже, *по суті, ми ніколи не перестаємо бути людьми кам'яної доби*. ***Однак історія може стати також проривом обмежень, які навіть в образі безмежних нещасть у цілому ведуть до того, що людина здобуде нові, досі невідомі можливості.*** Історія стає шляхом до надісторичного -- її велич, надихаючи нас, пов'язує зі сферою, яка ***підноситься над історією***. Таким чином, ***смисл та призначення історії -- вивести людину поза свої межі***. Однак у цьому рухові людини до трансцендентних основ буття ***немає шляху "в обхід" історії, він пролягає лише через історію***. **Питання 2 / г.** Видатний іспанський мислитель **Хосе Ортеґа-і-Ґасет** (1883 -- 1955) вважає філософською темою нашої доби питання: ***хто в суспільстві є реальним суб'єктом прийняття екзистенціальних рішень?*** **Суспільство являє собою динамічну єдність двох чинників:** ***меншин та мас*.** ***Меншини (еліта)*** -- це особи чи групи осіб, ***здатні виконувати функції управління*** своїм власним та чужим життям. ***Маса*** -- сукупність індивідів без спеціальної підготовки, "рядові люди", "суспільна безформність", людей, що не відрізняються одні від інших і лише повторюють загальний тип. ***Центральна, провідна думка Ортеґи-і-Ґасета:*** ***маси не здатні і не повинні керувати власним буттям,*** ***а тим більше життям суспільства як цілого.*** Маса -- це не просто велика кількість людей, це певний ***психологічний та соціальний тип***. Головні його характеристики: - **"Людина--маса"** -- це ***примітив***. Вона не дає сама собі обґрунтованої оцінки -- "доброї" чи "злої", вирішальний орієнтир її *самооцінки -- "така, як усі"*. Однак цю пересічність вона не сприймає як ваду -- навпаки, *вважає свій усереднений, простацький рівень за добрий, взірцевий, довершений*. - "**Людина--маса**" *переконана, що життя легке*, багате, позбавлене трагічних обмежень, а завтра воно буде ще багатшим і щасливішим. Вона "просякнута почуттям влади й тріумфу". По суті, це почуття розпещеної дитини, яке в дорослих людях постає як ***тип "самовдоволеного панича" -- людини, яка прийшла у світ, щоб робити те, що їй заманеться.*** - \"**Людина-маса**" -- ***це варвар***. Варварство -- це *відкидання норм співжиття, відмова від необхідності вести діалог та досягати позуміння* з іншими людьми. Сучасна доба, коли ***маси перестали коритися меншинам*** і дістали у своє розпорядження весь репертуар можливостей меншин -- ***"вертикальна навала варварів"***. *Історія вперше залежить від рішення простої людини* як такої. ***"Європа переживає тепер найтяжчу кризу, яка лише може охопити народи, держави чи культури... Це -- бунт мас".*** Тому сучасна епоха **"вища за інші часи і нижча від себе. Потужна і рівночасно непевна свого призначення. Горда зі своїх сил і рівночасно застрашена ними".** ***Історія*** становить безперервне і послідовне чергування двох процесів: - **формування добірних меншин** -- водночас і ***соціуму,*** - **занепад аристократій** і водночас ***розклад суспільства***. ***Те, що є, має і може бути основою здорового суспільства -- це добірна меншина, аристократія.*** ***Соціальна функція добірної меншини*** -- *виробляти і репрезентувати масі* ***взірцеві норми*** та способи життя. *Підпорядкування цим нормам -- це і є сутність суспільного об'єднання людей.* Їх об'єднує сила привабливості найдосконаліших індивідів, що становлять ідеали, архетипи, моделі. ***Добірний чоловік*** -- ***не той, хто вважає себе вищим за інших, а людина, що вимагає від себе більше, ніж інші, бере на себе все нові труднощі та обов'язки.*** ***Не маса, а добірна людина живе у властивій неволі. Ця неволя полягає в тому, що добірна людина присвячує своє життя служінню вищим інтересам. Належність до добірної верстви визначається вимогами, обов'язками, а не правами -- це життя, обернене в дисципліну. Права та привілеї шляхетної людини не є пасивною власністю, а вказують на висоту, якої сягнули зусилля цієї особи. Шляхетність -- це синонім напруженого життя, яке постійно прагне перевершити себе, життя аскетичного, бо його сутнісна ознака -- самозречення в ім'я вищої мети.*** 1. Аргументуйте твердження О.Конта: суспільство -- це цілісна система, аналогічна живому організмові. 2. У чому суть концепції рівноваги в позитивізмі? 3. Розкрийте суть вчення позитивізму про зміст людської історії. 4. Розкрийте смисл понять «мілітарне\" та індустріальне суспільство» в позитивізмі. 5. Розкрийте суть вчення К.Поппера про перехід від закритого суспільства до відкритого.

Use Quizgecko on...
Browser
Browser